Методика викладання у ВШ (ЛЕКЦІЇ)

проблема підготовки на третьому циклі – доктор філософії (PhD). Причиною цього є традиційне існування в Україні двох наукових ступенів (кандидат наук, доктор наук), а також те, що ці ступені в Україні можна отримати не тільки в університетах, але і в науково-дослідних установах різного підпорядкування.

Як правило, в багатьох Європейських країнах загальний термін університетського навчання, який дозволяє отримати докторський академічний ступінь, повинен становити не менше 8 років (3-4 роки – бакалаврат, 1-2 роки – магістратура, 3-4 роки – докторантура) [11]. Кінцевий варіант адаптації підготовки фахівців на третьому циклі ще не визначений. Із цієї проблеми в Україні відбуваються дискусії. Формування національної системи кваліфікацій у контексті Європейського простору вищої освіти забезпечить, по-перше, прозорість, відкритість та визнання термінів та періодів підготовки фахівців з вищою освітою в Україні, а, по-друге, національна система кваліфікацій буде сертифікована відповідними європейськими структурними органами, що дозволить запровадити у вищу освіту України новий додаток до диплома європейського зразка. Ефективне її функціонування створюватиме передумови для переходу від одного до іншого кваліфікаційного рівня чи набуття суміжних кваліфікацій, що, у свою чергу, мотивуватиме громадян України до професійного удосконалення та продуктивної зайнятості.

Україна запроваджує національні критерії для кваліфікацій у вищій освіті. У системі цих критеріїв розроблені дескриптори кваліфікацій, що відповідають принципу „ зрозумілості і порівнянності”. Дані критерії будуть узгоджуватися із європейськими підходами, що ставляться до кваліфікацій короткого циклу – молодший спеціаліст (60-120 кредитів ECTS); кваліфікацій першого циклу – бакалавр (180-240 кредитів ECTS); кваліфікацій другого циклу

–магістр (60-120 кредитів ECTS), а також кваліфікацій третього циклу (доктор

–PhD), де навчання триватиме не менше 3 років [12].

Згідно з європейськими підходами кваліфікації короткого циклу (молодший спеціаліст) присвоюються студентам, які завершили відповідний цикл підготовки в професійних коледжах та коледжах. Кваліфікації першого циклу (бакалавр) присвоюються студентам, які продемонстрували знання та компетенції за напрямом підготовки на рівні сучасних досягнень на основі використання у навчанні посібників поглибленого змісту; можуть застосовувати отримані знання та компетенції на професійному рівні виробничої діяльності та розвинули компетенції, достатні для доведення, обґрунтування та вирішення питань за напрямом підготовки; здатні знаходити та інтерпретувати відповідні дані (за напрямом підготовки) для формування суджень з відповідних суспільних, наукових або етичних проблем; вміють доносити інформацію, ідеї, проблеми та рішення як до аудиторії фахівців, так і нефахівців; розвинули навички вчитися, необхідні для подальшого навчання з більшим ступенем самостійності. Продовження навчання в магістратурі передбачатиметься тільки для успішного бакалавра. Кваліфікації другого циклу (магістр) присвоюються студентам, які:

– продемонстрували знання та розуміння явищ і процесів, здобутих під час підготовки на першому циклі,

11

–розширюють та/або поглиблюють їх, створюють основу або можливість для розвитку і/або застосування власних ідей, включно для дослідницької роботи;

–можуть застосовувати отримані знання та компетенції, вміють вирішувати проблеми у новій або незнайомій ситуації у ширшому (або багатогалузевому) контексті, пов’язаному з напрямом підготовки;

–здатні інтегрувати знання та вирішувати складні питання, висловлювати судження за недостатньої або обмеженої інформації;

–вміють зрозуміло і недвозначно формулювати свої висновки, переконливо їх обґрунтовуючи для фахової та нефахової аудиторії;

–володіють навичками, що дозволяють їм навчатися самостійно.

Навчання в магістратурі вимагає творчих (креативних) підходів, там повинні навчатися кращі студенти, а тому необхідно розробити механізми (перехідні програми, а можливо програми домагістерської підготовки тощо) щодо зарахування бакалаврів на магістерські програми. Також потребують розроблення багатоваріантні програми за критеріями академічності та професійності. Зокрема, може запроваджуватися післябакалаврська програма магістра академічного і професійного профілю. Інтегрований магістр – ступінь другого циклу вищої освіти, присвоєнню якого передує наскрізне навчання студента на двох початкових циклах вищої освіти (ступінь бакалавра присвоюється, але диплом бакалавра студенту не видається). Статус інтегрованого магістра надається при отриманні окремих складних спеціальностей.

Кваліфікації третього циклу (доктор – PhD) присвоюються слухачам (дослідникам), які продемонстрували комплексне розуміння напряму підготовки та майстерне володіння навичками та методикою дослідницької роботи; здійснили суттєвий обсяг дослідницької роботи та завдяки своєму оригінальному дослідженню зробили внесок, який поглиблює знання, окремі частини якого можуть бути рекомендованими до публікації у країні та за кордоном; здатні до критичного аналізу, оцінки та синтезу нових складних ідей; можуть спілкуватися на рівних з іншими науковцями, широкою науковою спільнотою та загалом у галузі своєї спеціалізації; здатні сприяти втіленню в академічному і професійному контекстах технологічних, суспільних чи культурних досягнень в інформаційному суспільстві. Стандартна тривалість стаціонарного докторського навчання становить не менше 3 років. Докторські програми є доступними для осіб, що вже мають ступінь магістра або його еквівалент; вони забезпечують особу (студента) детальними, ґрунтовними знаннями з певної галузі, здійснюють підготовку до незалежної, самостійної науково-дослідницької творчої діяльності і в кінцевому результаті надають можливість отримати академічну ступінь доктора філософії. У кінцевому результаті ми повинні розробити національну систему кваліфікацій для всіх трьох циклів, що буде узгоджуватися із Європейською системою кваліфікацій ЄПВО, а також європейською системою кваліфікацій навчання впродовж життя. Реалізація реформ, пов’язаних із адаптацією вищої освіти до ЄПВО, сприяє розвитку вищої освіти України в цілому [7].

ІСЕ 7

12

Нові соціально-економічні умови зумовлюють необхідність процесу модернізації вищої освіти в Україні.

З метою наближення до європейських стандартів здійснені позитивні зміни в організації навчального процесу вітчизняної освіти, використовується

Отже, бакалавр – це загальноприйнята у Європейському просторі назва вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня першого циклу навчання. Для його отримання потрібно навчатись у вищому навчальному закладі не менше 3- 4 років; під час навчання випускник повинен отримати 180-240 кредитів ECTS.

Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст використовують системи вищої освіти пострадянських країн, в інших європейських країнах він відсутній. В Україні цей ОКР відповідає повній вищій освіті і присвоюється випускникам вищих навчальних закладів після успішного завершення 5 - 6 річного терміну навчання, які можуть працювати в різноманітних галузях економіки країни.

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень другого циклу вищої освіти, який передбачає проведення дослідницької роботи. Термін навчання може тривати 1 - 2 роки, відповідно студент повинен отримати 60 – 120 кредитів ECTS. Випускник цього циклу навчання підготовлений до виконання науково- дослідної або педагогічної діяльності. Зазвичай студент вступає на другий цикл навчання після отримання першого ступеня на конкурсній основі.

ІСЕ 8

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної

14

діяльності [5]. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватись на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Підготовка магістрів проводиться на основі «Положення про освітньо- кваліфікаційні рівні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20 січня 1998 року за № 65, за відповідними спеціальностями згідно з "Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо- кваліфікаційними рівнями" (Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1997 року за № 507). Магістерська підготовка реалізує освітньо- професійні програми, які орієнтовані на підготовку фахівців для науково- дослідної, управлінської (виробничої) і педагогічної діяльності та роботи в галузі наукоємних технологій [5].

Підготовка магістрів проводиться за денною формою навчання або без відриву від виробництва. Термін навчання за магістерською програмою складає 1 рік для денної форми навчання (1,5 роки для заочної форми навчання) для осіб, які мають кваліфікацію спеціаліста, або 1,5 роки для денної форми навчання (2 роки для заочної форми навчання) для осіб, які мають кваліфікацію бакалавра. Якщо навчання проводиться без відриву від виробництва, не дозволяється скорочувати навчальний час, що відводиться на засвоєння відповідної магістерської програми.

Навчальний процес для осіб, що навчаються за програмою “ магістр”, організовується відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161, з урахуванням таких особливостей:

-навчання здійснюється за індивідуальним навчальним планом;

-навчальний час, відведений для самостійної роботи, повинен становити не менше 1/2 і не більше 2/3 загального обсягу часу, визначеного програмою підготовки магістра;

-на проведення індивідуальних занять може витрачатися до 20 відсотків загального обсягу навчального часу, передбаченого програмою;

-кваліфікаційна робота магістра, що виконується під час навчання у магістратурі, повинна передбачати проведення наукових досліджень (творчих розробок) з проблем відповідної галузі;

-державна атестація здійснюється державною екзаменаційною комісією і проводиться у формі захисту кваліфікаційної роботи магістра, при цьому державній комісії обов’язково подаються матеріали, що характеризують наукову (творчу) і практичну цінність виконаної роботи – друковані статті, методичні розробки, тощо;

-відповідальність за виконання індивідуального навчального плану покладається на студента;

-студент, який своєчасно не виконав індивідуальний навчальний план, відраховується з університету, при цьому йому видається академічна довідка встановленого зразка;

-студенту, який виконав усі вимоги навчального плану підготовки магістра і захистив кваліфікаційну роботу магістра, рішенням державної екзаменаційної

15

комісії присвоюється відповідно до обраної спеціальності кваліфікація та видається державний документ про здобутий освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» і повну вищу освіту;

-студент, який отримав документ встановленого зразка про здобутий освітньо- кваліфікаційний рівень «магістр» і повну вищу освіту, працевлаштовується згідно з чинним законодавством, йому може бути надана можливість наукового стажування (наукової роботи) за кордоном;

-студенту, який отримав підсумкові оцінки «відмінно» не менше як за 75% усіх навчальних дисциплін, а інші оцінки «добре» (з урахуванням оцінок під час навчання за освітньо-професійними програмами «бакалавр»/ «спеціаліст»), захистив кваліфікаційну роботу магістра з оцінкою «відмінно», видається документ про повну вищу освіту з відзнакою;

-враховуючи навчальні та наукові (творчі) здобутки, магістру може бути надана радою факультету рекомендація на навчання в аспірантурі.

Вищий навчальний заклад зобов’язаний створити умови для виконання студентом, який навчається за програмою «магістр», індивідуального навчального плану у повному обсязі і повинен:

-надавати студентам можливість публікації наукових (науково-методичних) статей у збірках, що друкуються в Україні;

-сприяти виданню кращих робіт магістрів;

-надавати студентам для користування навчальні приміщення, наукові фонди бібліотеки, наукове обладнання та устаткування;

-забезпечити доступ до інформаційних мереж, у тому числі, й до міжнародної мережі Інтернет;

-сприяти участі студентів у проведенні факультативних проблемних занять за участю видатних вчених;

-створювати умови для висвітлення у засобах масової інформації захисту кращих робіт магістрів.

Особа, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» повинна володіти поглибленими знаннями з обраної спеціальності, умінням інноваційного характеру, навичками науково-дослідної (творчої), або науково- педагогічної, або управлінської (виробничої) діяльності, набути певний досвід використання одержаних знань і вміти створювати елементи нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності [5].

ІСЕ 9

Сьогодні створюється нова педагогіка, характерною ознакою якої є інноваційність – здатність до оновлення, відкритість новому. Найзначущішою особливістю сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної [7].

Ці тенденції свідчать, що головною функцією освіти є розвиток людини. Освіта має забезпечити кожному. Хто навчається, широкі можливості для здобуття таких умов розвитку та підготовки до життя [7]:

-знань про людину, природу і суспільство, що сприяють формуванню наукової картини світу як основи світогляду та орієнтації у виборі сфери майбутньої практичної діяльності;

16

-досвіду комунікативної, розумової, емоційної, фізичної, трудової діяльності, що сприяє формуванню основних інтелектуальних, трудових, організаційних і гігієнічних умінь та навичок.

-досвіду творчої діяльності, що відкриває простір для розвитку індивідуальних здібностей особистості і забезпечує її підготовку до життя в умовах соціально- економічного та науково-технічного прогресу;

-досвіду суспільних та особистісних відносин, які готують молодь до активної участі в житті країни, створення сім’ї, планування особистого життя на основі ідеалів, моральних та естетичних цінностей сучасного суспільства.

Отже, пріоритетними завданнями сучасної освіти є навчання навчатися, навчання працювати, співіснувати, навчання жити.

ІСЕ 10 Освітня компонента магістерської програм призначена для формування

більш цілісного, поглибленого бачення професійної діяльності, широти та фундаментальності освіти, що отримується, максимальної наближеності її до сучасного рівня наукових знань у відповідній галузі. Поряд з спеціальними професійними знаннями до освітньої компоненти повинна входити економічна, гуманітарна й професійна підготовка. Науково-дослідна частина магістерських програм повинна бути пов'язана з науковою проблематикою кафедр з акцентом на майбутню професійну діяльність і спрямована на формування навичок проведення наукових досліджень в конкретній галузі знань.

Навчальний план магістерської підготовки взаємопов'язаний з навчальними планами підготовки бакалаврів і спеціалістів. Магістерська підготовка полягає у глибокій орієнтації на фундаментальні та професійні знання, у спрямованості на розвиток навичок самостійного здійснення наукових досліджень, прийняття обґрунтованих професійних рішень та отримання знань.

Навчальний план магістерської підготовки за денною формою навчання для осіб, які мають кваліфікацію бакалавра, включає 9(18 тижнів, в т.ч. для окремих спеціальностей 3 тижні практики), 10 (17 тижнів), 11(18 тижнів, в т.ч. 3 тижні професійної практики) семестри, усього 50 кредитів або 2700 годин.

Навчальний план складається з трьох циклів дисциплін:

-цикл професійно-орієнтованої гуманітарної і соціально-економічної підготовки;

-цикл природничо-наукової, професійної та практичної підготовки;

-цикл вибіркових дисциплін.

Освітня частина програми передбачає нормативні професійно орієнтовані природничо-наукові (фундаментальні), гуманітарні, соціально-економічні та психолого-педагогічні дисципліни і забезпечує отримання освітнього рівня «повна вища освіта» за відповідною спеціальністю. Професійна частина програми передбачає нормативну частину (спеціальні дисципліни та науково- практичну підготовку), що разом з освітньою частиною програми забезпечує отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за відповідною спеціальністю.

17

Складовою освітньо-професійної програми є також вибіркова частина. Крім того, до навчального плану входять науково-дослідна та інші необхідні практики, підготовка і захист кваліфікаційної роботи магістра. Склад циклів дисциплін за професійним спрямуванням магістерської підготовки залежить від спеціальності і формується на підставі аналізу функціональних обов'язків магістра відповідної спеціальності. Навчальні програми дисциплін за професійним спрямуванням магістрів повинні бути орієнтовані у напрямку підвищення їх фундаментальності, наукового і професійного рівня, до них необхідно включити останні досягнення відповідної наукової галузі.

Основними формами навчальної роботи студентів у магістратурі є:

-оглядові, проблемні лекції;

-індивідуальні навчальні заняття;

-практичні роботи аналітично-розрахункового характеру;

-науково-навчальні семінари з окремих тем, розділів навчальних дисциплін і досліджень, що проводяться;

-самостійна робота, в тому числі проведення досліджень за затвердженою темою і підготовка кваліфікаційної роботи магістра.

Формами звітності студентів, які навчаються за програмою «магістр», про виконання навчального плану є:

-складання іспитів і заліків;

-доповіді на науково-навчальних семінарах з актуальних проблем теорії та технології виробництва, а також про виконані наукові дослідження;

-підготовка і захист рефератів і звітів про виконані наукові дослідження.

Обов'язкове аудиторне навантаження студентів, які навчаються за програмою «магістр», у середньому за весь період навчання не повинне перевищувати 18 годин на тиждень. При плануванні магістерської підготовки більшу увагу слід приділяти самостійній (індивідуальній) роботі студента.

Наукові дослідження за темою кваліфікаційної роботи магістра виконуються у 9-11 семестрах і мають за мету:

-систематизацію і поглиблення теоретичних і практичних знань, формування навичок використання цих знань при вирішенні конкретних наукових, науково- технічних і професійних задач;

-розвиток навичок самостійної науково-дослідної роботи і оволодіння методикою теоретичних, експериментальних і науково-практичних досліджень;

-набуття досвіду аналізу результатів досліджень, що були отримані, формулювання висновків і положень;

-набуття навичок написання і оформлення наукової праці та отримання досвіду її прилюдного захисту.

Врезультаті виконання науково-дослідної частини програми студенти, які навчаються за програмою «магістр», повинні вміти:

-проводити бібліографічну роботу із залученням сучасних інформаційних технологій;

-формулювати мету дослідження;

-складати техніко-економічне обґрунтування проведення дослідження;

18

-вибирати необхідні методи дослідження, модифікувати існуючі та розробляти нові методи, виходячи із завдань конкретного дослідження;

-обробляти отримані результати, аналізувати їх з урахуванням опублікованих матеріалів;

-подавати підсумки виконаної роботи у вигляді звітів, рефератів, наукових статей, доповідей і заявок на винаходи, які оформлені згідно з установленими вимогами із залученням сучасних засобів редагування і друку.

Таблиця 1.2 – Порівняльна характеристика освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр» [7].

ІСЕ 11 Ретроспективний аналіз основних етапів створення європейського

освітянського простору свідчить, що його початком можна вважати зустріч чотирьох міністрів вищої освіти країн Європи (Франції, Німеччини, Великобританії, Італії) у 1998 році у Парижі. Саме там була прийнята декларація з гармонізації архітектури Європейської системи вищої освіти, відома в освітянських колах як Сорбонська [7].

Однак, більш знаменною вважається Болонська конференція міністрів вищої освіти 29 країн Європи, яка відбулась в Італії в 1999 році. Саме там була прийнята розгорнута програма цілей зі створення до 2010 року Європейської зони вищої освіти.

На Берлінській конференції міністрів вищої освіти 33-х країн - учасниць Болонського процесу було обговорено розгорнутий план дій щодо створення

19

до 2010 року Європейського простору в сфері вищої освіти, який включав такі положення:

-створення міцних зв’язків між вищою освітою та науково-дослідними системами відповідних країн;

-створення високоефективної системи гарантій якості навчання;

-прийняття двоциклічної системи вищої освіти до 2005 року;

-використання Європейської кредитної трансферної системи (ECTS);

-знищення перешкод для свободи руху в межах Зони вищої освіти Європи;

-введення Доповнення до диплому однією з розповсюджених європейських мов;

-забезпечення гідних умов проживання та навчання для студенів;

-підтримка розвитку єдиних навчальних програм в межах Зони вищої освіти Європи;

-заохочення співпраці з іншими регіонами світу;

-збільшення можливостей громадян згідно з їх бажанням та можливостями навчатись впродовж усього життя.

В Комюніке Берлінської конференції зазначається, що міністри будуть докладати зусилля для створення високоефективної системи гарантій якості навчання. Отже, якість вищої освіти є основою створення європейського простору вищої освіти. У документах зазначається, що відповідно до принципів автономії навчальних закладів відповідальність за якість вищої освіти лежить на кожному окремому навчальному закладі й у такий спосіб забезпечується можливість перевірки якості системи навчання в національних рамках. Оцінка якості буде базуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, які опанував випускник. Таким чином, важливий не процес,

арезультат.

19 - 20 травня 2005 року у м. Берген (Норвегія) на Конференції міністрів освіти країн Європи Україна підписала Болонську декларацію і тим самим приєдналася до процесу створення загальноєвропейського простору вищої освіти. У Загальній доповіді Болонської робочої групи відзначалось, що країни- учасниці знаходяться на півдороги до 2010 року, коли саме почали окреслюватись контури Європейського простору вищої освіти. Це не єдина уніфікована система освіти, а група, яка складається більше ніж з 40 національних систем, що розвиваються відповідно до спільно погоджених принципів [7].

Із впровадженням в економіку країн Європи міжнародних стандартів ISO серії 9000 зросли вимоги до підготовки кадрів, що спричинило необхідність у сертифікації якості діяльності освітніх установ, у тому числі й вищих навчальних закладів. Отже, зустріч міністрів у Бергені була присвячена обговоренню стандартів та норм забезпечення якості вищої освіти, розробці порівняльних критеріїв та методологій в галузі освіти. Хронологія зустрічей міністрів освіти країн Європи зі створення європейського освітянського простору подана у таблиці 1.5.

20