94. Який суспільно- політичний статус змі у демократичному суспільстві?

Вважається, що поінформована й активна громадськість є основною складовою демократичного суспільства, а засоби масової інформації слугують у ньому механізмом, що зв'язує владу і народ. Це означає, що журналісти виконують особливі функції, серед яких найважливішими є вибір і винесення тієї чи іншої проблеми на широке обговорення, аналіз і резюмування інформації, неуперелжений та виважений розгляд важливих питань з опертям на факти тощо.

Політичні оглядачі зосереджуються на ознайомленні широкого загалу з питаннями законодавчої політики, із змістом окремих законів, інформують про реакцію на них на місцях і критично розглядають діяльність виборних посадових осіб. У журналістських колах ця функція відома як функція "сторожового пса" (мається на увазі її контрольно-наглядовий характер). Але для розквіту демократичного суспільства кожна з усіх трьох груп — влада, засоби масової інформації та громадськість — повинна виконувати свої важливі функції.

Засоби масової інформації відповідають за неупереджене й виважене подання новин, аби громадяни й політики могли приймати у важливих питаннях більш компетентні рішення.

Підсумуємо: у демократичному суспільстві засоби масової інформації разом з владою несуть спільну відповідальність за інформування електорату. Журналісти не можуть виконувати свій обов'язок, якщо політики унеможливлюють вільний рух інформації від владних структур до виборців.

На засобах масової інформації лежить також відповідальність за подання інформації у легкодоступній формі і наповнення її змістом, вартим з огляду на актуальні уваги подій дня. Це означає, що журналіст повинен підсумовувати, синтезувати й аналізувати інформацію, а не просто отримувати її з вуст представників владних структур, слово в слово передавати на перших сторінках газет або "викидати" в ефір.

У професійних колах це відоме як "журналістика, що працює на випередження", коли журналісти беруть на себе ініціативу у винесенні проблем на обговорення громадськістю замість того, щоб чекати, поки урядові органи зроблять повідомлення або видадуть указ. Роль засобів масової інформації у розробці політичних рішень можна було б розглядати як роль спостерігача, учасника і каталізатора.

Без такого типу відстежування з боку засобів масової інформації політикам було б легше говорити все що завгодно, аби лише бути обраними, а обійнявши посади, робити цілком протилежне. Журналісти зобов'язані привертати увагу до таких суперечностей.

У цьому полягає суттєва відмінність нинішньої ситуації від тих днів, коли засоби масової інформації контролювалися комуністами, а інформація надходила зверху( — від політичних діячів і лідерів — до народу. Пересічний громадянин перебував на найнижчому щаблі ієрархії надходження новин. Журналісти нечасто зверталися до нього як до корисного джерела інформації, оскільки право вирішувати, що саме є новиною, належало владі.

У країнах, де демократія тільки розвивається, для змін у напрямку активної участі громадськості в управлінні суттєвою є роль засобів масової інформації у просвіті широкого загалу. Передовсім підтримку вільної преси необхідно посилити у самому парламенті через групи громадян, які лобіюють на користь вільного доступу до влади, і через професійні організації в індустрії засобів масової інформації.

У найліпшому випадку могутність засобів масової інформації працює на користь двох важливих елементів суспільства — влади і тих, ким вона керує. Виборні посадові особи і політичні інституції у поширенні інформації про свої політичні програми для забезпечення підтримання громадян спираються на засоби масової інформації а також на інфраструктуру своїх політичних партій. Громадяни використовують засоби інформації для отримання від них інформації про перебіг політичних процесів і функціонування політичних інституцій, про те, як вони контролюються і як посадові особи діють від їхнього імені (підзвітність). Громадяни можуть також використовувати засоби масової інформації для висловлення своїх турбот і політичних програм.

В ідеалі механізм, що з'єднує владу із широким загалом, має слугувати не лише каналом зв'язку, але й засобом формування громадської думки. І хоча демократичним урядам необхідно доводити до відома народу свої політичні курси та рішення, вони потребують також механізмів збору та організації різних поглядів для вищих посадових осіб.

На закінчення зауважимо, що в демократичній системі засоби масової інформації є громадянською свідомістю суспільства, провідником соціальних і політичних змін, місцем, де вільно конкурують ідеї. Вони забезпечують неупереджене й точне висвітлення подій для всіх складових частин громади. У наукових колах ці функції відносять до теорії суспільної відповідальності, а саме до ідеї про те, що свобода несе з собою певн зобов'язання.