1. Поняття предмету соціології

Незважаючи на те, що вік соціології сягає близько двохсот років, ще й нині існує невизначеність предмету соціології як науки і як навчальної дисципліни. З цих питань, як і з питань структури і функцій соціології, вчені ведуть активну полеміку. Разом з тим в умовах нової соціальної реальності, що склалась в Україні після проголошення в 1991 р. державної незалежності, все очевиднішою стає необхідність визначення статусу соціології, подальшого розвитку соціологічних досліджень, зростання їх ролі в умовах національного відродження, у вдалому проведенні економічних і соціальних політичних реформ, трансформації соціальної системи. Особливо важливе значення соціології полягає в її здатності з’ясовувати рушійні сили свідомості і діяльності, дійсної поведінки людей як членів громадського суспільства, формувати у них соціологічну культуру та мислення, вміння правильно сприймати соціальні процеси, що відбуваються в посткомуністичному суспільстві. Соціологія сприяє формуванню знань про соціальну дійсність, пояснює логіку процесів соціального розвитку, розробляє концептуальний апарат, методологію та методи соціологічних досліджень.

Термін “соціологія” походить від латинського “societas” (суспільство) і грецького “logos” (вчення). У цьому розумінні соціологія означає не що інше як науку про суспільство. І хоча воно ототожнювалося ним із суспільством, термін “соціологія” з того часу став активним каталізатором для пошуків предмету й методів нової науки.

Точка зору О.Конта на соціологію як на науку про суспільство панувала в літературі до кінця ХІХ ст. Але з накопиченням знань про окремі сфери життя суспільства соціологія поступово втрачала роль єдиної універсальної теорії суспільства. В кінці ХІХ на початку ХХ ст. в наукових дослідженнях суспільства почали виділяти поряд з економічними, демографічними, правовими та іншими аспектам і соціальні. Предмет соціології почав звужуватися до вивчення саме соціальних сторін суспільного розвитку. Продовжувач справи О.Конта Е.Дюркгейм в книзі “Правила соціологічного методу” (1895 р.) визначає предмет соціології як соціальні факти, які існують поза індивідом, а також прагне чітко розмежувати поняття індивідуального і колективного (соціального), доводячи безумовний пріоритет останнього стосовно першого. Соціальні явища, на думку Е.Дюркгейма, це дещо зовнішнє відносно індивідів, і їх можна і потрібно розглядати як об’єктивну даність, як речі.

Отже, рубіж ХІХ-ХХ ст. характеризується переходом соціології від науки, тотожної суспільствознавству, до самостійної науки, пов’язаної з вивченням соціальних явищ і відносин суспільного життя, тобто такої, що існує поряд з політичного, економічною теоріями, філософією, історією та іншими науками.

Важливу роль у конкретизації предмету соціологічних досліджень відіграє соціологія США, з якою пов’язують новий і вищий рівень розвитку соціології в цілому. Вона бере свій початок з “класичної школи”, або руху за “науковий менеджмент” (1890-1920 рр., провідні представники – Ф.Тейлор, Емерсон, Г.Таун та ін.); школи “людських відносин у промисловості”, сформованої у кінці 20-х років та існуючої до цього часу (Е.Мейо, А.Маслоу та ін.); “емпіричної школи” (П.Друкер, Д.Девіс, А.Слоун, Г.Саймон).

Разом з тим і нині багато дослідників прагнуть з’ясувати предметну галузь даної науки, розібратися в системі її основних понять, визначити, до якої сфери дійсності вони можуть бути застосовані, яку саме дійсність здатні відображати, що саме ми можемо описати і з’ясувати за їх допомогою.

З’ясовуючи науковий статус соціології (як і будь-якої іншої науки), важливо чітко уявляти її об’єкт і предмет. Той факт, що відбулось досить запізніле відокремлення соціології від інших наук – від філософії (у Франції), економічної теорії (в Німеччині), соціальної психології (в США) тощо – і відповідно пізнє становлення її як самостійної науки, можна пояснити саме ототожненням об’єкта і предмета соціологічного пізнання.

Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство, зокрема, громадянське суспільство. Але виділення даного поняття як вихідного для з’ясування предмету соціології є недостатньо. Суспільство може бути об’єктом усіх гуманітарних наук. Те ж саме можна сказати і про поняття “соціальна реальність”.

Будь-яке явище, процес або відносини об’єктивної реальності можуть бути об’єктами дослідження різних наук. Коли ж йдеться про предмет дослідження конкретної науки, то та чи інша частина об’єктивної реальності (місто, село, культура, людина, освіта тощо) беруться не в цілому, а лише тією її стороною, яка визначається специфікою даної науки. Решта частин конкретної об’єктивної реальності в цьому випадку розглядаються як другорядні або як умови існування даного об’єкту (наприклад, соціальний контекст економіки).

Предмет науки не може бути тотожним об’єкту (або об’єктам), який вона вивчає, тому що, останній – це емпірично дана реальність, що відбиває ту чи іншу сторону об’єктивного світу. Предмет же науки – це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв’язків і відносин цієї реальності.

Предмет будь-якої науки – це не просто якесь явище чи процес об’єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, яке дозволяє виділити ті закономірності розвитку і функціонування об’єкта, що вивчається, які є специфічними тільки для даної науки.

Найпоширенішим серед зарубіжних і вітчизняних соціологів є підхід, коли при визначенні виділяється явище або процес. Так, наприклад, російський соціолог В.Н.Іванов розглядає соціологію як науку, що вивчає соціальні відносини. Інший російський соціолог В.А.Ядов вважає ключовою, основоположною категорією соціології – соціальну спільність.

Відомий польський соціолог Як Щепанський вважає, що предмет соціологічних досліджень становлять явища і процеси виникнення різних форм спільного життя людей; структури різних форм людських спільностей, явища і процеси, що виникають із взаємодії людей; сили, які об’єднують і руйнують ці спільності, а також зміни і перетворення, що в них відбуваються.

Висловлювання зарубіжних авторів стосовно предмету соціології можна було б продовжити, але звернемося до визначення Н.Смелзера: соціологія – це наукове дослідження суспільства та соціальних відносин. Воно спирається на дані або факти з реального світу і прагне слідувати за ними, використовуючи наукове абстрагування.

У сучасній соціології найчастіше при визначенні предмету соціологічного пізнання виділяють як ключове те чи інше соціальне явище або процес. До таких явищ чи процесів різні автори відносять: групову взаємодію, людську взаємодію та її результати, людські соціальні відносини, соціальні інститути, соціальні організації та їх ставлення до людської поведінки, систему соціальної дії, людське суспільство і людську поведінку, природу соціального порядку, соціальні групи, форми людських спільностей, основні структури людського суспільства, соціальні процеси тощо.

Так, у Міжнародній енциклопедії соціальних наук предмет соціології визначається як вивчення соціальних агрегатів і груп в їх інституціональній організації, інститутів та їх організацій, а також причин і наслідків змін інститутів та соціальних організацій.

В основному виданні Вебстерського словника соціологія трактується як вивчення історії, розвитку, організації і проблем сумісного життя людей як представників соціальних груп. У вищенаведених визначеннях вказано, що є основним об’єктом соціологічного пізнання, але питання про предмет соціологічного знання залишається невирішеним. Спільним для усіх цих визначень є ототожнення предмета і об’єкта соціологічного знання, нечітке розуміння поняття “соціальне”, яке є найважливішим, ключовим для соціології. при цьому “соціальне”, яке є найважливішим, ключовим для соціології. При цьому соціальне може розглядатися на будь-якому рівні (наприклад, на рівні взаємодії між двома індивідами, на рівні соціальних груп, організацій або суспільства в цілому).

Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального:

· загальна якість, притаманна різним групам індивідів, є результатом інтеграції ними тих чи інших якостей суспільних відносин;

· воно відбиває обумовлене сучасними суспільними відносинами (економічними, політичними тощо) взаємне становище індивідів та їх груп;

· соціальне проявляється у відносинах різних індивідів і груп один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;

· результат сумісної діяльності різних індивідів, що проявляється в їх спілкуванні та взаємодії.

Місце соціології в системі наук

У системі суспільних, гуманітарних наук соціологія посідає важливе місце. Це зумовлено тим, що: вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук; усі науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які досліджуються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей; техніка й методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального вимірювання та ін., які розробляються соціологією, використовуються всіма іншими суспільними та гуманітарними науками. На межі соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень — «соціальні дослідження» (соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін.).

Те, що соціологія посідає загальне, а не окреме місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою, її значення для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур.

У системі суспільних наук соціологія найбільше пов'язана з історією.

Об'єктом і предметом досліджень історії та соціології є суспільство та його закономірності в їх конкретних виявах. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового.

Відмінність між ними полягає в тому, що історія вивчає не сьогоднішній день, а минуле суспільства, відображає процес в хронологічній послідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціологія. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються лише частково.

Багато спільного між соціологією та філософією. Але, на відміну від філософії, соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності, її висновки та узагальнення мають частковий характер.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва лежить в основі всіх соціальних відносин і процесів, є умовою всієї життєдіяльності людини, зрозуміло, що багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І, навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною мірою базуються на результатах пошуку економічної науки.

Вивчаючи міжкласові та внутрішньокласові відносини, соціальні дії мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавче закріплюють певні відносини між класами та регулюють соціальну поведінку людей.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві.

Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти. Вивчаючивзаємовідносини людей у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.

У певні взаємовідносини вступає вона і з технічними науками у процесі дослідження системи «людина—техніка» в межах окремих виробничих процесів, виробництв, галузей, зокрема при вивченні соціальних аспектів роботизації, автоматизації виробництва. Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи та теорії (шкільний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Таким чином, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, яка в кожному конкретному випадку має свої специфічні аспекти.

Соціологія породжує також нові напрямки, наприклад біосоціологію.