Тема 12: Проблеми співвідношення держави і права з економічною та політичною системами.

Питання:

1. Роль економіки в генезі права.

2. Види та риси соціально-економічних систем.

3. Поняття та суб’єкти політичної системи.

4. Теорії політичних систем.

5. Структура та функції політичної системи суспільства.

6. Держава і право в політичній системі суспільства.

І. Роль економіки в генезі права

Характеристика суспільства як складного соціального механізму, що характеризується певним різновидом упорядкування суспільних відносин у різноманітних сферах, визначає необхідність дослідження взаємодії основних суспільних сфер. Серед них називають економічну, політичну та державно-правову.

Дослідження взаємодіїекономічних відносин та права пов’язується з необхідністю визначення поняття „економіка”. Воно має грецьке походження і означає „мистецтво ведення домашнього господарства”. В сучасній науці економікою визначають як матеріальну сферу життєдіяльності людини, що характеризується як певна система господарських відносин.

Більшість авторів вважають, що економічна сфера виникає із народженням суспільства, однак існують і інші позиції щодо проблеми зародження економічних відносин. Загалом їх можна поділити на 2 групи:

І. Економіка з’являється тоді, коли вироблення матеріальних благ засновується на свободі господарюючих суб’єктів, яка визначається ринковими відносинами. Це означає, що рабовласницьке та феодальне суспільство не мало сфери економічних відносин (Чепурін М.М., Кисельова О.О.).

ІІ. Економічні відносини засновуються не на переконанні, а на силових командних принципах, тому економічні відносини існують в будь-якому суспільстві, в межах якого діє держава (Борисов Є.Ф.).

Існують різноманітні теорії залежності права від економічних відносин:

• марксистсько-ленінська теорія абсолютизувала роль економіки, применшуючи роль права і суспільстві;

• сучасні економічні теорії засновуються на ідеї взаємозалежності економіки та права, особливості якої визначаються способом розподілу економічних відносин. Ці способи полягають в ідеї існування 2-х типів економіки: привласнюючої та виробляючої.

В цьому зв’язку досить цікавим є підхід щодо можливості існування двох шляхів формування права: за умови панування державної власності, а також в межах суспільства, що засноване на приватній власності.

У першому випадку правові положення мають казуальний характер та форму рішення правлячої верхівки. В іншому випадку право має формальний характер, оскільки воно відображає рівність прав власника.

Таким чином, економічні відносини суспільства безпосередньо впливають на процес зародження права, визначаючи необхідність не лише встановлення, а й охорони прав суб’єктів власності, так і на процес формування права, оскільки економічні відносини забезпечують реальну основу взаємовпливу економіки і права або ж одностороннього впливу цих категорій.

Іі. Види та риси соціально-економічних систем

Проблема взаємодії права та економічних відносин надає можливість визначити певні групи соціальних систем, що мають економічний характер, тобто відображають особливості дії права на економіку. Ці системи визначаються в залежності від особливостей правового обгрунтування економічних рішень.

Загальноприйнятим є виокремлення наступних соціально-економічних систем:

1. соціальні системи з ринковою економікою;

2. соціальні системи з адміністративно-командною економікою;

3. соціальні системи зі змішаною економікою.

Особливості взаємодії економіки і права в межах першого типу систем подані економічними теоріями лібералізму, основними серед яких є теорія вільного ринкового господарства (Фрідман), теорія інститутціоналізму (Голбрейт) та теорія регульованого капіталізму (Кейнс).

Відповідно до цих теорій основними рисами соціально-економічних систем першого типу є:

1. неможливість існування особистої та політичної свободи поза межами свободи економічної;

2. неможливість заміни економічної конкуренції координацією, оскільки вона перешкоджає праву індивіда на прийняття самостійних економічних рішень;

3. можливість планування економічних процесів лише за умови наявності економічної конкуренції;

4. наявність засобів правового впливу на підтримку та охорону конкуренції;

5. неможливість держави одноособово встановлювати правила конкуренції в сфері економіки;

6. економічна свобода захищається виключно правовими засобами;

7. можливість забезпечення державою матеріальної рівності на рівні стартових можливостей;

8. наявність державно-політичного курсу на досягнення ідеї справедливого розподілу завжди призводить до порушення принципу законності.

Командно-адміністративна система засновується на визнанні особливого характеру соціалістичного права та соціалістичних методів господарювання. В її межах співвідношення економіки і права можливо визначити наступною схемою: „право – це концентрований вираз політики, а політика – концентрований вираз економіки”.

Основні риси:

1. панування державної форми власності в сфері економіки;

2. відсутність самостійно господарюючих суб’єктів, що призводить до небажання впроваджувати нові технології та перевиробництво непотрібних товарів;

3. державно-правове втручання в економічну сферу без врахування об’єктивних економічних законів;

4. фактична економічна експлуатація людини державою;

5. визначення структури та обсягу виробництва належить лише державі та не враховує особливості попиту;

6. надання економічному плануванню статусу закону;

7. виключення можливості вільних ринкових відносин;

8. надмірна централізація економічними процесами;

9. наявність законодавчо закріплених пільг правлячої еліти в сфері розподілу.

Соціально-економічні системи зі змішаною економікою отримали поширенння в середині ХХ століття. Їх поява пов’язується зі збільшенням ролі держави у сфері регулювання економічних відносин, а також у поєднанні капіталістичного і соціалістичного способів господарювання. Ця система має найоптимальніший характер і визначається наступними рисами:

1. розподіл більшої частини матеріальних ресурсів шляхом здійснення торгових операцій однак при суттєвій ролі держави;

2. можливість врахування інтересів держави у сфері функціонування ринку та їх закріплення за допомогою права;

3. можливість держави за допомогою права встановлювати правила діяльності підприємств;

4. збереження монополії держави у сфері оборони, освіти та будівництва доріг;

5. правове забезпечення з боку держави її можливостей у сфері соціальної політики;

6. шляхом впливу на ціни та виробництво, а також встановлюючи розміриподатків та зборів держава забезпечує можливості свого існування та матеріальні засоби реалізації прийнятих рішень;

7. право, враховуючи об’єктивні закони розвитку економіки, забезпечує соціальну та економічну справедливість, а метою права стає забезпечення економічної свободи громадян.

Вплив права на економіку в межах будь-якого з названих типів систем може мати позитивний характер (реалізувати стимулюючу функцію), однак може бути і негативним (встановлювати правила, відповідно до яких розвиток необхідних сфер економічних відносин є неможливим).