- •Проблеми теорії держави і права
- •Іі. Історія виникнення та становлення тДіП
- •Ііі. Предмет тДіП: різноманітність поглядів та єдність сутності.
- •Іv. Функціональне призначення тДіП
- •V. ТДіП в системі наук
- •Тема 2: Предмет, об’єкт та аналітична основа юридичної науки.
- •І. Співвідношення категорій об’єкт та предмет юридичної науки
- •Іі. Поняття методології юридичної науки та її значення
- •Ііі. Принципи наукового пізнання
- •IV. Класифікація методів дослідження держави і права
- •Тема 3: Суспільство, право, держава: проблеми взаємодії.
- •І. Держава та громадянське суспільства
- •Іі. Соціальна правова держава
- •Ііі. Громадська думка та право
- •IV. Держава та право: проблеми співвідношення
- •V. Держава та особа: проблеми взаємодії
- •Тема 4: Сутність та типологія держави.
- •І. Поняття, необхідність та різновиди типології держави
- •Іі. Поняття та підходи до визначення сутності держави
- •Ііі. Поняття держави: різноманітність існуючих визначень та єдність сутності
- •Тема 5: Проблеми розуміння держави як історичного явища.
- •І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
- •Іі. Влада: поняття, ознаки, різновиди
- •Ііі. Влада соціально однорідного суспільства
- •Іv. Особливості влади соціально неоднорідного суспільства
- •Тема 6: Проблеми праворозуміння.
- •І. Типи праворозуміння
- •Іі. Основні школи права
- •Ііі. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж хх ст
- •Тема 7: Правогенез та онтологія права.
- •І. Право та комунікація
- •Іі. Право як цінність
- •Ііі. Право та закон
- •IV. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •Тема 8: Держава та особа: проблеми взаємодії.
- •І. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •Іі. Правовий статус: поняття і структура
- •Ііі. Правовий статус особи і громадянина
- •IV. Права людини: поняття та структура
- •V. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •VI. Поняття юридичного обов’язку
- •VII. Проблема класифікації прав
- •VIII. Гарантії прав та свобод людини і громадянина
- •Тема 9: Проблеми юридичної практики.
- •І. Поняття та ознаки юридичної практики
- •Іі. Структура юридичної практики
- •Ііі. Види юридичної практики
- •IV. Функції юридичної практики
- •V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні
- •Тема 10: Засоби правового впливу.
- •І. Поняття та види правових стимулів
- •II. Правові обмеження
- •III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
- •Тема 11: Правові колізії та способи їх подолання.
- •І. Поняття, ознаки та аспекти прояву правових колізій
- •Іі. Причини існування колізій у сфері права
- •III. Шляхи подолання колізій
- •IV. Характеристика колізійних норм
- •Тема 12: Проблеми співвідношення держави і права з економічною та політичною системами.
- •І. Роль економіки в генезі права
- •Іі. Види та риси соціально-економічних систем
- •Ііі. Поняття та суб’єкти політичної системи
- •IV. Теорії політичних систем
- •V. Структура та функції політичної системи суспільства
- •VI. Держава і право в політичній системі суспільства
Іі. Влада: поняття, ознаки, різновиди
Організованість суспільства та суспільний порядок досягається за допомогою влади. Влада – це можливість певних соціальних суб’єктів (колектив, народ, сім’я чи окрема особа) приймати рішення, які є обов’язковими для виконання підвладними, застосовуючи для цього різноманітні методи та засоби.
Ознаки влади:
це елемент надбудови, основою функціонування влади є економічні відносини;
це категорія, що має об’єктивний характер, оскільки виникає і функціонує разом із суспільством і не залежить від свідомості окремих суб’єктів;
наявність двох суб’єктів – владарюючого та підвладного;
наявність сутності влади, що полягає у можливості підкоряти певній волі поведінку інших суб’єктів;
заснованість влади на демократичних принципах, авторитеті певних суб’єктів та силі, що і визначає особливість та значення влади;
наявність певних засобів, що гарантують і охороняють владні рішення;
можливість певних форм силового тиску на підвладних, що перешкоджають реалізації владних рішень.
Оскільки влада функціонує в суспільстві, то ми можемо визначити її суспільне призначення. Завдяки владі суспільні відносини набирають цілеспрямованого характеру, забезпечується управління суспільством, здійснюється контроль за поведінкою суб’єктів, забезпечуються можливості реалізації певних інтересів.
Як правило, в державно організованому суспільстві розрізняють два різновиди влади:
1. недержавна влада, що здійснюється без участі держави у тих сферах відносин, які не є державно регульованими. Ця форма влади має різноманітні підвиди, що характеризують особливості суспільних інтересів, які охороняються чи реалізуються владою. Це сімейна, релігійна, корпоративна, економічна влада.
2. державна влада – здійснюється єдиним суб’єктом і характеризується як політична, публічна та суверенна. Вона має лише одну форму, однак функціонує за принципом розподілу повноважень між владними органами (законодавчі, виконавчі, судові).
Таким чином влада є категорією, що на різних рівнях життєдіяльності суспільства забезпечує його єдність та певний ступінь упорядкованості.
NB: Ознаки влади: бажання, можливість владарюючого суб’єкта приймати рішення та реалізовувати їх.
Ііі. Влада соціально однорідного суспільства
Соціально однорідним суспільством називається недержавне суспільство, в межах якого відсутній класовий розподіл та антагоністичні інтереси. Це суспільство потребує найпростішого рівня упорядкування суспільних відносин, що і забезпечується за допомогою суспільної влади. Оскільки першою формою організації суспільства стала родова община, то правомірним буде характеристика найпростішого виду суспільної влади – влади додержавного суспільства.
Влада додержавного суспільства характеризується певними особливостями, має специфічне призначення та забезпечує певний рівень упорядкування суспільства, що в подальшому і визначає необхідність виникнення особливої державної влади.
Основними ознаками влади додержавного суспільства є наступні:
здійснення влади в межах певного соціального утворення, яким є родова община і яка забезпечує особливий характер влади – суспільна;
заснованість влади на певному авторитеті, що зумовлює можливість добровільного виконання владних рішень, які по суті забезпечують життєдіяльність суспільства;
відсутність системи спеціальних органів, що забезпечували б прийняття, реалізацію та охорону владних рішень, що виконувались в силу їх авторитетності та значення для суспільства;
відсутність антагоністичних протиріч в суспільстві забезпечує можливість єдності влади, що виявляється у наявності суспільної влади, що забезпечує життєдіяльність суспільства;
невідокремленість влади від населення, що свідчить про її непрофесійний характер, тобто здійснення владних повноважень суб’єктами, що не мають спеціального статусу;
можливість влади забезпечити регулювання суспільних відносин на основі певних рішень, що мають усний характер, передаються з покоління в покоління перетворюючись в звичаї;
наявність психо-біологічного характеру влади, що виявляється у можливості задоволення біологічних потреб суб’єктів та згодом переростає в соціальне утворення, що забезпечує права та інтереси осіб, як суб’єктів суспільних відносин;
влада має єдиний характер, оскільки існує в єдиній формі як влада суспільна, що забезпечує життєдіяльність суспільства на певному етапі його розвитку та спричиняє необхідність у формуванні нової за якістю влади, що характеризується як державна.
Основними функціональним призначенням влади є забезпечення найпростішого рівня регулювання відносин у перехідний період розвитку суспільства. Цей період характеризується наступними рисами:
відсутністю поділу відносин на сфери,
відсутністю рис, що характеризують особу,
відсутністю держави як засобу управління суспільством,
відсутністю інтересів, що мали б антагоністичний характер.
Таким чином, влада додержавного суспільства:
має суспільний характер,
забезпечує найпростіший рівень організації суспільства,
характеризує перехідний період розвитку суспільства,
визначає необхідність у створенні державної влади.