§ 229. Справедливість - це щось велике в громадянському суспільстві: хороші закони дають державі квітнути, а вільна влас­ність стає основною умовою її блиску досягнень [ Там само, с. 199].

29. Відношення права та економіки за Марксом.

Особливі різновиди правового позитивізму виникають, якщо природу права та його розвиток намагаються зрозуміти винятко­во з допомогою економічних чинників. Є багато різновидів право­вого економічного позитивізму, оскільки є різні економічні докт­рини. У свою чергу, ці доктрини, як показує досвід, можуть стати вихідними принципами інтерпретації різних аспектів права.

Маркс: право як породження економіки

Згідно з концепцією К.Маркса (Karl Marx, 1818-1883), політичні й судові системи - держава і право - утворюють знач­ну частину надбудови суспільства. Але природа суспільства ви­значається його економічним базисом - способом виробництва й обміну товарів. Держава та її репресивне право - це усього лише інструменти класового панування, що стають непотрібними за умови побудови нового справедливого суспільного устрою - ко­мунізму, де не буде потреби застосовувати примус. З побудовою комунізму ці інструменти мають «відмерти».

Марксистська модель права має багато спільного з остіновсь-кою волюнтаристичною командно-суверенною моделлю, але свідома воля суверена у марксистській моделі замінена - це во­ля панівного класу, а не особи.

Зазначимо, що на теоретичному рівні право завжди визнача­ли в Радянському Союзі як оформлену в законах волю панівного класу. Так звану диктатуру пролетаріату трактували як необме­жене ніякими моральними міркуваннями насильство робітничого класу, спрямоване на побудову комунізму, а авангардом робітни­чого класу партійна доктрина проголосила комуністичну партію. Певне «пом'якшення» радянської правової доктрини було пов'язане з тим, що юридичну надбудову з часом стали розгляда­ти не лише пасивним чинником, а й таким, що може відігравати активну роль і впливати на базис. Що стосується статусу моралі, то, як випливає з радянської правової практики, моральні резони фактично ніколи насправді не враховувалися.

Економічний правовий позитивізм поширювався не тільки в Радянському Союзі, а й далеко за його межами, а сукупність так званих соціалістичних країн самі її творці, хоч як це не дивно й двозначно звучало, назвали «соціалістичним табором».

Маркс:

Справді, треба не мати ніяких історичних знань, щоб не знати того факту, що за всіх часів монархи змушені були підкорятися економічним умовам і ніколи не могли диктувати їм закони. Як політичне, так і цивільне законодавство всього тільки виражає, протоколює вимоги економічних відносин [Маркс, Злиденність філософії, с. 110].

Але не сперечайтеся з нами, оцінюючи при цьому скасування буржуазної власності з точки зору ваших буржуазних уявлень про свободу, освіту, право і т. ін. Ваші ідеї самі є продуктом буржуаз­них виробничих відносин і буржуазних відносин власності, так само як ваше право є лише піднесена до закону воля вашого класу, во­ля, зміст якої визначається матеріальними умовами життя вашого класу [Маркс, Енгельс, Маніфест комуністичної партії, с. 424].

Але суспільство ґрунтується не на законі. Це - фантазія юристів. Навпаки, закон повинен ґрунтуватися на суспільстві, він повинен бу­ти виявом його загальних інтересів і потреб, що випливають з дано­го матеріального способу виробництва, на протилежність сваволі окремого індивідуума. Оцей Code Napoleon, який я тримаю в руці, не створив сучасного буржуазного суспільства. Навпаки, буржуазне суспільство, що виникло у XVIII столітті і продовжувало розвиватися в XIX столітті, знаходить у цьому Кодексі тільки свій юридичний ви­раз. Як тільки він перестане відповідати суспільним відносинам, він перетвориться просто в пачку паперу. Ви не можете зробити старі закони основою нового суспільного розвитку, цілком так само, як і ці старі закони не могли створити старих суспільних відносин.

З цих старих відносин вони виникли, разом з ними вони повинні й загинути. Вони неминуче змінюються разом з новими умовами життя. Збереження старих законів наперекір новим потребам і за­питам суспільного розвитку є, по суті, не що інше, як прикрите благочестивими фразами обстоювання приватних інтересів, які вже не відповідають часові, проти назрілих загальних інтересів. Це збереження ґрунту законності має на меті зробити такі приватні інтереси пануючими, тимчасом як вони вже не панують', воно має на меті нав'язати суспільству закони, які засуджені самими умова­ми життя цього суспільства, його способом здобування засобів до життя, його обміном, його матеріальним виробництвом; воно має на меті вдержати при владі законодавців, які обстоюють тільки приватні інтереси; воно веде до зловживання державною владою, щоб інтереси більшості силою підпорядковувати інтересам мен­шості. Воно щохвилини заходить, таким чином, в суперечність з існуючими потребами, воно гальмує обмін, промисловість, воно го­тує суспільні кризи, які вибухають у вигляді політичних революцій [Маркс, Процес, с. 253-254].

Мої дослідження привели мене до того результату, що правові відносини, так само як і форми держави, не можуть бути пояс­нені ні з самих себе, ні з так званого загального розвитку людсь­кого духу, що, навпаки, вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах, сукупність ... [яких називають] «громадянським суспільством», і що анатомію громадянського суспільства слід шукати в політичній економії. ... Загальний результат, до якого я прийшов і який став потім провідною ниткою в моїх дальших дослідженнях, може бути коротко сформульований так. В су­спільному виробництві свого життя люди вступають в певні, не­обхідні, від їх волі не залежні відносини - виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних про­дуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична й політична надбудова і якому відповіда­ють певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва ма­теріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість.

На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні си­ли суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами, або — що є тільки юридичним виразом останніх — з відносинами власності, всередині яких вони досі розвивалися. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх окови. Тоді настає епоха соціальної революції. Із зміною еконо­мічної основи більш або менш швидко відбувається переворот в усій величезній надбудові. При розгляді таких переворотів не­обхідно завжди відрізняти матеріальний, з природно-науковою точністю констатований переворот в економічних умовах вироб­ництва від юридичних, політичних, релігійних, художніх або філо­софських, коротше - від ідеологічних форм, в яких люди усвідо­млюють цей конфлікт і борються за його розв'язання. Як про ок­рему людину не можна судити на підставі того, що сама вона про себе думає, так само не можна судити про подібну епоху перево­роту по її свідомості. Навпаки, цю свідомість треба пояснити з су­перечностей матеріального життя, з існуючого конфлікту між суспільними продуктивними силами і виробничими відносинами.

Ні одна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору, і нові більш високі виробничі відносини ніколи не появляються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в надрах самого старого суспільства. Через це людство ставить собі завжди тільки такі за­вдання, які воно може розв'язати, бо при ближчому розгляді завжди виявляється, що саме завдання виникає тільки тоді, коли матеріальні умови його розв'язання вже є наявними, або принаймні перебувають в процесі становлення. В загальних рисах, азіатський, античний, феодальний і сучасний, буржуазний, спосо­би виробництва можна означити, як прогресивні епохи економічної суспільної формації. Буржуазні виробничі відносини є останньою антагоністичною формою суспільного процесу виробництва, антагоністичною не в розумінні індивідуального антагонізму, а в розумінні антагонізму, який виростає з суспільних умов життя інди­відуумів; але продуктивні сили, що розвиваються в надрах буржу­азного суспільства, створюють разом з тим матеріальні умови для розв'язання цього антагонізму. Через це буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства [Маркс, До критики, с. 6-8].