Отримання поліетилену:

Поліетилен високого тиску (ПЕВТ) отримують радикальною полімеризацією етилену при високому тиску та іонною полімеризацією при низькому та середньому тиску.

Поліетилен низького тиску (ПЕНТ) отримують в гетерогенному середовищі полімеризацією етилену при температурі 70-80^оС і тиску 0,3–0,5 МН/м²(кг/см²). У промисловості поліетилен низького тиску отримують за напівбезперервною та безперервною схемами у присутності каталізатора Циглера-Натта (AL₂(C₂H₅)₆/TiCl₄.

Технологічний процес отримання поліетилену низького тиску здійснюється за умов: температура - 70-80^оС, тиск - 0,15–0,2МН/м² (кг/см²), концентрація каталізатора в бензині - 1%, ступінь конверсії етилену - 98% , концентрація поліетилену на виході - 100 кг/м³.

1.2 Приклади та характеристики готової продукції, згідно з ТУ 252 – 13418190 – 002 - 2004

Бочки

№	V об΄єм л	H висота мм	D діаметр макс, мм	d діаметр горловини, мм
1	40	480	360	220
2	50	560	390	156
3	60	580	370	156
4	80	600	390	220
				156

Таблиця 1.2 Характеристики

Канистри

Таблиця 1.3 Характеристики

№	V об΄єм л	H висота мм	длина мм	ширина мм	d діаметр горловини, мм
1	1	220	100	65	31
2	10	282	315	152	31

Відра, бочки, каністри, флакони, банки виготовлені із ПЕВТ і ПЕНТ для харчових продуктів ємністю від 0,02 до 80 літрів:

Каністри 0,9 – 10 л

Відра 2,0 – 3,0 л

Бочки 40 – 80 л

Флакони 0,02 – 1,00 л

Банки 1,0 – 2,5 л

1.2. Аналіз існуючих методів виробництва та обґрунтування прийнятого методу виробництва.

Переробка пластмас - комплекс процесів, що забезпечує отримання виробів або напівфабрикатів з пластмас із заданими властивостями на спеціальному устаткуванні. Переробці пластмас передує проектування раціональної конструкції виробу і інструменту(форми, голівки та ін.), що формує, вибір оптимального методу переробки і умов його здійснення, розробка рецептури матеріалу, найбільш придатної для цього методу і подальших умов експлуатації. Власне переробка пластмас включає приготування матеріалу і підготовку його до формування(сушка, змішення з добавками), формування виробів і їх подальшу обробку з метою поліпшення властивостей полімеру(термічна обробка, радіаційне зшивання та ін.).

Переробка пластмас виникла в середині XIX ст. одночасно з появою перших штучних матеріалів, передусім нітроцелюлози. Першими методами формування виробів з пластмаси були пресування і витискування (плунжерна екструзія), що застосовувалися раніше для отримання виробів з деяких видів матеріалів, що мають високу пластичність(глина, м'які метали). Аж до початку XX ст. методи переробки полімерів у вироби копіювали відомі способи переробки традиційних матеріалів(литво, пресування, штампування), і лише до середини XX ст. з'явилися нові прийоми переробки пластмас, що використовують специфічні особливості властивостей полімерів, - вакуумформування, каландрування та ін. Зараз число різноманітних методів і прийомів переробки пластмас обчислюється багатьма десятками.

Методи переробки пластмас

При виборі методів переробки пластмас можна використати наступну їх класифікацію, грунтовану на фізичному стані матеріалу у момент формування :

1) Формування з полімерів, що знаходяться у в'язко-текучому стані, - литво під тиском, екструзія, пресування, спікання та ін.

2) Формування з полімерів, що знаходяться у високо-еластичному стані, зазвичай з використанням листів або плівкових заготівель (вакуумформування, пневмоформовання, гаряче штампування та ін.).

3) Формування з полімерів, що знаходяться в твердому( кристалічному або стекловидному) стані, грунтоване на здатності таких полімерів проявляти високоеластичність вимушену (штампування при кімнатній темп-рі, плющення та ін.).

4) Формування з використанням розчинів і дисперсій полімерів( отримання плівок методом поливу, формування виробів зануренням форми, ротаційне формування пластизолів та ін.).

В теперішній час найбільше розповсюдження отримав екструзійно –видувний спосіб формування порожнистих виробів. Стиснуте повітря нагнітається в трубчасту заготовку через дорн профілюючої головки екструдера, спеціальний тігель чи клапан в формуючому знакові форми на машині. В деяких випадках заготовка роздувається газом, який виділяється при нагріванні передчасно закладених у заготовку таблеток. Заготовку також можна роздувати рідиною, нагнітаючої в її порожнисту для прискореного охолодження виробу. Екструдована трубчаста заготовка зажимається в напівформах рухливої форми чи переноситься спеціальним пристоєм в порожнину нерухомої форми.

Для виготовлення порожнистих виробів являється метод екструзійно – видувного формування. але він у свою чергу має ряд недоліків, які ми розглянемо нижче і ряд тривог, які дозволяють його використовувати при виготовленні данних виробів.

Переваги методу:

• Можливість виготовлення тари складної форми;

• Направлене розділення товщини стінки;

• Можливість значного зміщення отворів відносно центральної осі;

• Низькі витрати на прес – формах;

Недоліки методу:

• Виробничі відходи;

• Утворення западин в результаті видавлювання рукава.