- •Риторика – це розкіш чи необхідність? Для чого потрібна риторика? Вступ
- •Поняття про риторику як науку красномовства та основні етапи її розвитку План.
- •2. Компоненти класичної риторики.
- •Етапи розвитку риторики (стислий огляд)
- •Завдання та запитання.
- •Виконайте завдання.
- •Риторика як мистецтво виголошення успішної промови
- •Основна частина диспозиції
- •Демонстрація
- •Логічні помилки
- •Логічні помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять.
- •Логічні помилки у структурі силогізму
- •Висновки
- •Підсумкові висновки
- •Типологічні висновки
- •Апелювальні висновки
- •О память сердца, ты сильней
- •Меня в стране пленяешь дальней к. Батюшков
- •Запитання та завдання на перевірку знань лекцій
- •Дайте відповідь на поставлені питання і зробіть висновки щодо свого вміння слухати.
- •Стисла робоча програма з риторики для студентів денної та заочної форми навчання
- •2. Розподіл кредитів та навчального часу за видами занять
- •2.1. Денна форма
- •2.2. Заочна форма
- •3. Зміст дисципліни
- •3.1. Лекційні заняття, їх зміст та обсяг, обсяг самостійної роботи
- •3.2. Практичні заняття: їх зміст та обсяг
- •Тематика конкурсних виступів (підсумок роботи за навчальний курс)
- •Методичні поради у підготовці до виступу
- •Практичні заняття
- •Міфологія красномовства
- •Тема 2 античність: зародження риторики
- •Тема 3 вітчизняні ритори
- •Тема 4 роди та види ораторського мистецтва
- •Тема 5 оратор і аудиторія (моделювання аудиторії)
- •Тема 6 стратегія і тактика у підготовці до виступу
- •Тема 7 невербальні засоби
- •Тема 8 елокуція у складі риторики. Основні прийоми елокуції
- •Тема 10 полеміка. Культура ведення полеміки. Практичні прийоми переконання. Як стати приємним співбесідником. Стратегія поведінки.
- •Література
- •Вимоги до написання реферату
- •Титульний лист реферату оформлюється таким чином: українська інженерно-педагогічна академія електротехнологічний факультет
- •Артемовск
- •Питання для повторення, контролю та самоконтролю
- •Словник термінів
- •Використана література.
- •Матеріали для самостійної роботи
- •I. Як працювати над промовою
- •Дві умови переконливості
- •Скільки часу готуватись?
- •Запас міцності
- •Де взяти час?
- •Метод Вольтера
- •II. Публічний виступ у діловому спілкуванні
- •III. Доповідь і промова як жанри ділового спілкування
- •IV. Чи вмієте ви говорити
- •V. Чи вмієте Ви слухати, або культура слухання.
- •VI. Десять секретів успішного виступу
- •VII. Десять правил підготовки та проведення розмови
- •VIII. Манера говорити або 12 «ні» для бесіди
- •IX. Способи творчої критики
- •X. Чотирнадцять правил, які допомагають переконати
- •Тест №1 Перевірка знань лекції №1 з риторики
- •Тест №2 Перевірка знань лекції №2 з риторики
- •Питання та завдання для самостійної роботи за матеріалами лекції №1
- •Основні роди, види і жанри красномовства
- •Антична риторика
- •Про ораторське мистецтво
Демонстрація
Процес виведення тез із аргументів називається в риториці демонстрацією (від лат. demonstratio — показування). Демонстрація показує, наскільки вдало побудована вся аргументація. Саме на цьому етапі особливо важливою є мовна тактика, вміння вибудувати і показати мовні конструкти та їх лексико-граматичне наповнення. Виділяють демонстрацію логічну і паралогічну. Логічна демонстрація потребує від промовця дотримання правил виведення умовисновків і логічних аналогій. Паралогічна демонстрація допускає неврахування правил і навіть використання їх від супротивного. Тут вступає в дію фігуральна мова.
Продемонструвати доказ означає подати тезу і пред'явити аргументи. Способи коректної демонстрації передбачені викладеними вище логічними законами та теорією аргументації. Некоректну демонстрацію в риториці називали логічними помилками — паралогізмами. Антична риторика їх не цуралася. Логічні помилки навмисне використовували для того, щоб заплутати адресата, збити з пантелику, хай сам вибирається на правильний шлях. Такі логічні операції називали софізмами, а вчителів риторики — софістами. Вони проголосили мірою всіх речей людину, істинним вважали не тільки те, що реально таким було, а й те, в істинності чого могли співбесідника переконати. В мистецтві переконання ритори-софісти досягали вершин риторичного ефекту, який створювався фігуральним мовленням — фігурами слова (тропи) і фігурами думки. Тропи і фігури з погляду логіки є паралогізмами, логічними помилками.
Пізніше демонстрацією стали називати просто ілюстрацію (лат. illustratio від illustro — освітлюю, пояснюю) предмета мови, його фізичний (наочність) чи вербальний (мовний: слово, речення, текст) образ, тобто те, що е відповіддю на імператив: покажи, наведи приклад.
Демонстрація показує, наскільки правильно і доцільно сформульовані тези та аргументи і які при цьому трапляються логічні помилки.
Логічні помилки
Логічні помилки бувають двох типів: помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять та помилки у структурі силогізму.
Логічні помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять.
До цієї групи логічних помилок належать такі:
1. Суперечності в самому визначенні (contradictio in adjecto). Цю помилку мають у собі вислови про поняття, що містять протилежні ознаки, які не можуть одночасно в ньому бути (холодне полум'я, квадратне коло).
2. Визначення невідомого через невідоме (iqnotum per ignotum). Така помилка трапляється тоді, коли промовець не знає освітньогорівня, пізнавальних можливостей слухачів і посилається як на приклад на те, чого вони не знають. В результаті не виникає сподіваного ефекту пізнання і зворотного зв'язку, крім запитання: а це що таке?
3. Заперечення замість визначення (via negationis) — така помилка трапляється тоді, коли, не знаючи точної дефініції, йдуть від протилежного (чорне — це не біле; доведи, що ти не ведмідь).
4. Тавтологія (гр. tauto logos— те саме слово; лат. per idem — те саме, за допомогою того самого) — помилка, при якій поняття визначається само через себе («я» є «я»), тобто двічі відтворюється те саме, не поповнюється новою інформацією.
Тавтологія може бути риторичною фігурою.
5. Плеоназм (гр. pleonasmos — надлишок, надмірність) — близька до тавтології помилка. Різниця між ними полягає в тому, що тавтологія — це повний повтор, а плеоназм — частковий, при якому зміст одного поняття є частиною іншого, здебільшого ширшого поняття: місяць березень (березень тільки місяцем і є), рівна половина (якщо половина, то вже рівна) тощо.
Плеоназм також може бути риторичною фігурою.
6. Полісемія (гр. polysemos — багатозначний) також може стати причиною помилки, якщо обрати з двох чи кількох значень не те, що треба, що відповідає меті спілкування.
7. Номінативна підміна (fallacia secundum dictionem) також може стати помилкою, коли позначене певним словом поняття на наступному етапі вже позначається іншим словом (продукти — їжа — харчі).
8. Непорівнювані поняття (notiones disparatae) — ця помилка трапляється при аналогійній аргументації, коли предмет порівнюється з дією або дія з обставинами тощо.
9. Порівняння замість визначення (via negationis) — ця помилка трапляється тоді, коли мовець, не знаючи точного визначення, намагається приблизно пояснити через порівняння з чимось, чого також точно не знає (кава — це щось як наркотик).
10. Змішування суттєвого з випадковим (fallacia accidentis) трапляється тоді, коли промовець не знає категоріальних, обов'язкових ознак та факультативних, тимчасових, додаткових і ці додаткові представляє як основні, але це не є так (Всі жінки люблять телевізор).
11. Називання роду замість виду і виду замість роду, перенесення предмета з одного роду чи виду в інший — такі помилки трапляються тоді, коли промовець не володіє таксономією предмета розмови і не вміє розрізняти рід та вид.
12. Побудова лінійних ланцюжків там, де мають бути ієрархічні:
дерева і яблуні зацвіли; ми і люди уважно слухали.
Помилкова основа поділу або класифікації (fundamentum divisions) приведе до несуттєвих ознак (жінки романтичні, чоловіки — ні) або до суперечливих висновків.