3.3.Перспективи направлення взаємовідносин у зовнішньоторгівельній сфері України та снд

Співробітництво держав СНД  в  області  транспорту визначено  ключовою сферою взаємодії в 2009-2012рр. в рамках Співдружності. У проекті  Пріоритетних напрямів співпраці держав-учасниць СНД  у   сфері  транспорту на період до 2020 року виділені актуальні  напрямки узгодженої транспортної політики, визначені  пріоритетні  напрямки співробітництва  та першочергові завдання щодо їх реалізації по кожному  з видів транспорту.

Проект  Основних напрямів розвитку ринку  міжнародних  автотранспортних послуг розроблений з метою створення  рівних і  сприятливих  умов для  здійснення міжнародних  автомобільних  перевезень в  рамках Співдружності  та інтеграції автомобільного транспорту СНД  у  світовий ринок  транспортних послуг. Прем'єр-міністри також розглянуть питання про стан конкуренції на ринках авіаперевезень держав-учасників СНД, що особливо актуально зараз, в умовах нестабільності енергоринків.

Передбачається, що результати проведеної оцінки міжнародного досвіду  і  реальної судової  практики в  цій  сфері, підсумки аналізу  відповідності  міжурядових  угод в  рамках СНД  вимогам  антимонопольного законодавства, а  також  структури  витрат авіакомпаній та умов їх доступу до послуг паливно-заправних  комплексів і аеропортів будуть враховуватися  відповідними структурами держав Співдружності при підготовці управлінських рішень в цій області.

Глави урядів планують також схвалити низку міжнародних договорів, у тому числі угоду про основні принципи політики у сфері валютного регулювання і валютного контролю, угоду про спільне фільмовиробництво, а також ряд рішень у сфері охорони здоров’я. Зокрема, угоду  про  співпрацю  в  боротьбі з  обігом фальсифікованих  лікарських засобів  зобов'яже  інформувати  один одного про  факти  виявлення, розповсюдження та знищення фальсифікованих лікарських засобів, способи  захисту  лікарських засобів, методиках  підтвердження  їх достовірності.

Серед міграційних документів особливо слід виділити Конвенцію про правовий статус трудящих мігрантів і членів їх сімей, яка повинна забезпечити принцип рівності звернення відносно мігрантів і громадян приймаючої держави.

Чисельність іноземних  працівників, залучених  з  держав-учасників  СНД  до трудової діяльності на території  країн-учасників, в 2008 році становила  близько 350 тисяч  людей, а  в  першому  півріччі 2009 р. - понад 1,3 мільйона людей.

 

3.4. Стратегічні засади розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами снд

Однією  з  найскладніших  проблем  стратегії  зовнішньоекономічних  відносин України  є  визначення раціонального  співвідношення різних векторів у  рамках курсу  на входження  країни в  систему  світових господарських зв’язків. Нині інтеграція України у світове господарство здійснюється різними, але одночасно взаємозалежними шляхами: з Європейським Союзом (ЄС) – як стратегічна мета, з СНД – виходячи з економічної доцільності.

Проведений  аналіз показав, що на сьогодні за рівнем економічного розвитку Україна  набагато відстає  від  країн-членів ЄС і  не відповідає вимогам, що пред’являються до учасників найбільш зрілих форм міжнародних інтеграційних процесів. Проведені розрахунки, а  також  тісна  взаємодія  в  межах  колишнього єдиного  народногосподарського  комплексу, відносна близькість ринків збуту  української  продукції  підкреслюють важливість активізації  зовнішньоекономічних зв’язків України  з  країнами СНД  за умови  вдосконалення  цілеспрямованої  зовнішньоторговельної  стратегії. Звичайно, у  нових  ринкових умовах порушувати питання  про  просте (у колишньому виді) відновлення  господарських  зв'язків, кооперації і  спеціалізації  недоцільно. Зміна  цінових  співвідношень, підтягування більшості  цін  до рівня  світових, транспортні  тарифи, що різко  підвищилися  – усе  це демонструє неефективність частини  сформованих  господарських  зв'язків[8, с. 374-388].

Формування  необхідних правових, економічних  і  організаційних умов для  вільного переміщення  товарів, капіталів  і  робочої  сили стало  однією з  причин створення  регіональних економічних  об'єднань, які  в  роботі було розподілено  на дві  групи: об’єднання першої групи  націлюються  на прискорення  інтеграції при  більш  тісній економічній  та політичній взаємодії, це – Союзна держава  Росії  і  Білорусі (СДБР) та Євразійське  економічне співтовариство (ЄврАзЕС); у  другу  групу  входять  ті об’єднання, які  формуються на базі суто регіональних інтересів: Центральноазіатське  економічне співтовариство Казахстану, Киргизстану, Узбекистану  і  Таджикистану та альянс Грузії, Узбекистану, України, Азербайджану та Молдови (ГУУАМ) (дані об’єднання ґрунтуються на спільному  використанні транспортно-коммунікаційного потенціалу цих  країн).

Щодо  економічних  інтересів  України  та формуванню зовнішньоторговельних  зв’язків з  країнами СНД  визначаються умови  конвергенції в  регіональних об’єднаннях  країн  СНД, характеризується формування умов зовнішньоторговельного співробітництва  країн СНД, визначаються характеристики зовнішньої торгівлі України  з країнами СНД  у  контексті  зміни  кон’юнктури  товарних ринків.

У сучасних умовах теорія і практика інтеграції враховують, що економічна інтеграція здійснюється на двох рівнях – країн  в  цілому і  їх суб'єктів  господарювання. На першому  рівні  економічна інтеграція розглядається  як добровільно  узгоджений розвиток відтворювальних  процесів суверенних держав, на другому  –  як вільне переміщення  товарів, послуг, капіталів  і  робочої  сили суб'єктів  господарювання країн, що інтегруються. За цим  підходом було сформовано систему  критеріїв  інтеграції, яка  дозволяє оцінити  рівні  узгодженості відтворювальних  процесів та рівномірність  розвитку країн  СНД, тобто  наближення їх до умови  конвергенції, що означає  посилення  тенденцій  до інтеграції.

На  основі результатів  аналізу  критеріїв  конвергенції зроблено висновок, що всі  регіональні  об'єднання  країн  СНД  мають, хоча й  у  різній мірі, тенденцію до інтеграції. Незважаючи на те, що ЄврАзЕС  і  ГУУАМ  займають однакову позицію, в сучасних умовах ГУУАМ, на мою думку, має вищу схильність до інтеграції, ніж  ЄврАзЕС, оскільки в країнах  ЄврАзЕС  виявлене посилення  нерівномірності  розподілу  значень  макроекономічних показників виробництва  та роздрібного  товарообігу  в  розрахунку на душу населення  має  більш  значний  вплив  на економіку  країн, ніж  зниження частки ЗТО  ГУУАМ  у  їх загальному ЗТО  з  країнами СНД (у 1998 р. ГУУАМ було на останньому місці  серед  угрупувань). Таким чином, виходячи з  інтенсивності  інтеграційних  тенденцій, регіональні  об'єднання  країн  СНД  були ранжовані  в  такій  послідовності: СДБР, ГУУАМ, ЄврАзЕС  і ЦАЕС.

Аналіз характеристик формування умов співробітництва країн СНД дав змогу класифікувати головні інтеграційні та дезінтеграційні фактори на ізних етапах розвитку держав СНД і передумови, що обумовлюють зацікавленість України в розвитку інтеграційної взаємодії з цим регіоном. Підкреслюється, що за умов розвитку ринкових відносин, перспективи  розвитку співробітництва  України  з  державами  СНД  у  зовнішньоторговельній  сфері визначатимуться більшою мірою економічною зацікавленістю підприємств різних країн у налагодженні виробничих зв'язків в умовах економічних перетворень. Найефективнішим напрямом активізації взаємин як для Співдружності в цілому, так і для України зокрема, можуть бути спільні дії щодо кардинальної перебудови механізму економічних відносин при їх переведенні з міждержавного рівня в мікроекономічну площину, активне залучення до співробітництва виробничих та торговельних структур країн–партнерів.

Незважаючи  на зменшення  як абсолютних показників, так  і  частки у  загальному експорті-імпорті  України, країни СНД  залишаються  її основними  партнерами. Крім того, проведений аналіз зовнішньої торгівлі з країнами ЄС показав, що вона сприяє формуванню залежного типу розвитку, а саме: переважання  в  українському експорті продукції  з  низьким  ступенем обробки.

Аналізуючи  сучасний стан зовнішньої торгівлі України  в  роботі окреслено  характерні її ознаки:

• українська економіка суттєво залежить від кон’юнктурних коливань на ринках СНД;

• екстенсивність розвитку експорту України не супроводжувалася прогресивними структурними змінами експортоорієнтованих галузей економіки;

• залежність української економіки від монопольних постачальників енергоносіїв;

• відсутність прогресуючого зростання імпортозамінних галузей виробництва при загальній тенденції до зменшення обсягів імпорту;

• стабілізація торговельних відносин з країнами-членами ЄврАзЕС і ЦАЕС та зростання питомої ваги в експорті України до ГУУАМ;

• збільшення питомої ваги продукції агропромислового комплексу, харчової, деревообробної промисловості та продукції машинобудування в українському експорті до країн СНД, що свідчить про досить успішну конкурентну боротьбу українських товарів та закріплення національних виробників на їх ринках;

• від’ємне сальдо в зовнішній  торгівлі України з країнами СНД  та ЄС дещо компенсується за рахунок  торгівлі послугами.

Однак у структурі експорту та імпорту послуг відбуваються тенденції щодо її подальшого погіршення, а саме: втрата країн СНД як основних споживачів послуг у галузі досліджень і розробок; зменшення імпорту у галузі сільського господарства, гірничодобувної та переробної промисловостей, що не сприяло підтримці українських експортоорієнтованих галузей економіки;  фактично «монокультурний» характер з домінуванням транспортних послуг.

Крім  виявлення  основних позитивних та негативних моментів в  організації  зовнішньоекономічних зв’язків України  з  країнами СНД, аналіз дозволив з’ясувати основні  причини, що стримували розвиток взаємної торгівлі між  країнами СНД:

- відсутність обґрунтованої стратегії розвитку, що зумовлює неефективний та безсистемний характер здійснення зовнішньоторговельних операцій;

- значні відмінності  в  національних законодавчих базах  та господарських  механізмах, що стримували формування в рамках СНД  загального ринкового  простору;

- порушення  двосторонніх угод про  вільну торгівлю шляхом введення ввізних  мит;

- значне зростання  транспортних тарифів, що зробило в  ряді випадків економічно недоцільним  традиційний  товарообмін  між  країнами;

- криза  неплатежів, труднощі збуту  за умов скорочення платоспроможного попиту потенційних  імпортерів;

- відсутність  досвіду  з  питань кон’юнктури  ринку, порядку  взаємних розрахунків у суб’єктів  господарювання;

- відсутність  банків, що гарантують та страхують  за зовнішньоекономічними  угодами, що породжує недовіру, невиконання  зобов’язань за контрактами  та порушення  законодавства.

Дослідження питань щодо реалізації певних стратегій  країн світу  показало, що найбільших успіхів  досягали держави, які  реалізовували  зовнішньоорієнтовану торговельну  стратегію. Однак, у   цей  термін різні дослідники вкладають  різний зміст. На мій погляд, найбільш коректним та логічним є визначення його змісту на основі характеристики результуючого  вектора  дії  стимулів, як на користь  експортної діяльності, так  і  на орієнтацію на внутрішній ринок [11].

Україні необхідно  послідовно здійснювати  загальнодержавну політику закріплення  в  галузевих  та регіональних “нішах”  країн  СНД, відновлювати та розширювати коопераційні зв’язки, співпрацювати у спільному або скоординованому виході на ринки третіх країн. Перспективними галузями з  кооперації можуть стати: авіаційна, військово-технічна, машинобудівна (з Росією, Молдовою, Узбекистаном), теле- і радіоапаратури (з Білоруссю), текстильна та легка промисловість, АПК (з Білоруссю, Молдовою, Туркменистаном), фармакологічна промисловість (з Узбекистаном).

Враховуючи  велику залежність України  від  імпорту  енергоносіїв, постає необхідність диверсифікації зовнішніх  джерел їх постачання та зміцнення  економічної  безпеки, через  активність і  посилення  прямої участі у  розробці, експлуатації родовищ  і  транспортування  нафти  і  газу з  Азербайджану, Казахстану, Туркменистану.

Впровадження основних положень стратегії щодо керованого розвитку високотехнологічного виробництва та залучення необхідних для виробництва національної конкурентоспроможної продукції імпортних надходжень, дозволить створити умови для реструктуризації експортних товаропотоків та забезпечити прогресивні зміни в розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД.