3.2. Перспективи інтеграційних процесів в снд

Необхідність  співпраці з країнами СНД зізнавалася і декларувалася з моменту створення СНД. Але в початковий період існування Співдружності масштабні проекти по інтеграції в рамках СНД залишалися на папері. Тривалий час в офіційних заявах по суті бажане видавалося за дійсне. Нерідко домовленості про поглиблення співпраці супроводжувалися суперечливими діями. В даний час необхідно відзначити реальність, яка укладається в документах.

В основу подальшого розвитку інтеграційних  процесів країн  СНД  повинні  бути покладені наступні принципи:

• повна рівноправність країн-учасниць СНД;

• забезпечення гарантованого функціонування суверенітету, політичної незалежності й національної самобутності кожної держави;

• добровільна участі в інтеграційних процесах;

• опора на власний потенціал і внутрішні національні ресурси;

• взаємовигідність, взаємодопомога і кооперація в економіці, яка включає свободу пересування робочої сили і капіталу, об'єднання національних ресурсів для реалізації спільних економічних та науково-технічних програм, непосильних для окремо взятих країн;

• поетапність, різнорівневий і різношвидкісний характер інтеграції, неприпустимість її штучного формування;

• наявність ефективних механізмів вирішення спірних питань, протиріч. Необхідність першої тези не викликає сумнівів - тільки за умови рівноправності, відкритості та довіри можлива ефективна інтеграція. Як і вимога збереження суверенітету, орієнтація на власні сили логічні і взаємообумовлені. Справжня інтеграція можлива лише на основі добровільності, у міру дозрівання об'єктивних умов.

Інтеграція  в  СНД  здійснюється і   повинна  здійснюватися  поступово, поетапно, одночасно  зі зміцненням ринкових відносин  й вирівнюванням  умов господарської  діяльності в  кожній з  країн  СНД  на основі узгодженої концепції  економічного розвитку.

Інтеграція "на різних швидкостях" – це найбільш оптимальний  варіант  розвитку СНД, який враховує різний рівень стану  та перспективи розвитку країн  СНД. У  кожної з  країн  Співдружності  свої політичні та економічні системи, свої погляди на інтеграцію. Між  тим, в  СНД  вже  накопичений  досвід різнорівневого інтеграційного розвитку. Так, у 1996-1997 році почали реалізовуватися  інтеграційні ініціативи, які  визначили  багатоярусну структуру  взаємодії  суверенних держав, що відрізняються  один від одного різними рівнями  реформування економіки і соціальної сфери. У  цю багаторівневу структуру входять:

- структура Росія – Білорусь як найбільш глибока форма Співтовариства із загальними і наднаціональними особливостями, у тому числі політичними органами управління;

- структура Росія – Білорусь – Казахстан – Киргизія, яка покликана стати поглибленою насамперед в економічній інтеграційній формі, що базується на Митній і Платіжній спілках;

- структура країн-учасниць СНД, яка склалася після розпаду СРСР ( міждержавне об’єднання дванадцяти колишніх республік СРСР.

Подальша  інтеграція  країн СНД  має  свою   потенційну  можливість  і  реальність. Необхідно, щоб економічні, соціальні і політичні цілі, які сьогодні переслідують країни СНД, враховували інтереси й інших країн-учасниць Співдружності.