1.2. Економічні проблеми снд

У 1991 р. усі  держави  СНД  почали економічні реформи, які характеризуються як загальними так і специфічними мірами. Але лібералізація цін зумовила неефективність багатьох коопераційних зв'язків, а лібералізація зовнішньоекономічної діяльності виявила не конкурентоспроможність більшість виробництв. Приватизація власності породила некерованість і безвідповідальність в економічній сфері.

Економічне  зростання, що позначилося  останніми  роками в  країнах СНД, поки не в силах здолати деформації відтворювального процесу, що склалися в них. Можна говорити лише про деяке послаблення їх негативних наслідків для макроекономіки за минуле десятиліття. В середньому по країнам СНД за 1991-2000 рр. ВВП знизився на – 34, об’єми промислового виробництва - на 40, продукція сільського господарства - на 28, інвестиції в основний капітал - на 67. Майже в усіх країнах Співдружності ще не досягнуто до реформаційного рівня ключових економічних показників.

Перехід на світові ціни призначив високий рівень незбалансованості структури промисловості, створив сприятливі умови для розвитку сировинних галузей і несприятливі – для переробних, в першу чергу для машинобудування, легкої і харчової промисловостей. Хоча в окремих випадках частка взаємної торгівлі досить висока, її загальний  обсяг в рамках Співдружності, як і раніше поступається обсягами торгівлі з далеким зарубіжжям. Росія, як і раніше, залишається для більшості країн Співдружності їх основним партнером, що пояснюється в основному залежністю від її поставок енергоресурсів, окремих видів сировинних товарів і машино-технічної продукції. Частка Росії в зовнішньоторговельному обороті окремих країн СНД складає від 54 до 88%. Вельми істотно її участь і в торговельному обороті з далеким зарубіжжям (78% експорту і 57% імпорту).

Включення країн  СНД  у  світову  економіку - головне  досягнення їх незалежного  господарювання. Загальний  обсяг експорту з  СНД  в  інший  світ склав в середині 90-х рр. 80 млрд. дол. Проте загальний обсяг  зовнішньої торгівлі не відповідає їхньому  економічному потенціалу. На країни СНД  припадає лише 4,5% світового  обороту. Експорт  товарів  і  послуг в  країни поза СНД у розрахунку на душу населення в середині 90-х рр. становив у середньому по Співдружності всього 277 дол. на рік [2, с. 253]

В експорті країн  СНД  знизилася  частка готових  товарів  і  послуг, а  також  комплектуючих  виробів, зросла частка необробленої сировини. Більше 40% експорту Росії - сира нафта  і  природний  газ, майже третину  загального обсягу експорту Білорусії  становить сира нафта (реекспорт  з Росії), 80% експорту Азербайджану – нафта  і  продукти її переробки; 52% експорту Казахстану - кам'яне  вугілля, нафта  сира, продукти її переробки, феросплави, мідь і  мідні  необроблені  сплави, латунь, алюміній; 50% експорту центральноазіатських республік - бавовняне волокно.

Утворена  у  зв'язку з  падінням вітчизняного виробництва  нішу на споживчому ринку  країн  СНД  все  інтенсивніше заповнює імпортна продукція. У 1991 р. товарне  забезпечення роздрібного  товарообігу  приблизно  на 90% формувалося  за рахунок  продукції  власного виробництва, а в 2000 р. в  Росії  і  на Україні, наприклад, воно наполовину складалося з імпортних  товарів, за окремими видами одягу і  взуття - на 60-80%. Між тим надмірна залежність внутрішнього ринку від  імпортних  поставок продовольства  і  споживчих  товарів  створить загрозу  економічної  безпеки.

Стабільне положення  на споживчих  ринках Співдружності  в  останні  роки досягнуто  багато в  чому за рахунок  імпортної  продукції. Все  більше проявляється тенденція  залежності від  країн  далекого зарубіжжя  не тільки в  сфері  високотехнологічних  виробництв, але  й  звичайних  споживчих  товарів. При цьому вони витісняють неконкурентоспроможні товари національних виробників. В результаті цілі галузі виявилися витісненими з ринку.

Структури імпорту та експорту країн  Співдружності  свідчать про  те, що в  далеке зарубіжжя  стійко поставляються  поновлювані  товари, а  в  ближнє надходять  споживчі товари. Крім того, немає  ефективного  механізму, який переорієнтував б  виручку  від  зовнішньоекономічної діяльності країн  СНД  у  сферу  реального  виробництва. Вона йде або в офшори, або поповнює спекулятивний капітал.

Одна  з  найгостріших проблем  економічного розвитку країн  СНД  на початку XXI ст. – погашення  та обслуговування зовнішнього  боргу. Україна  входить  до числа 30 країн  світу, які  мають  зовнішній  борг понад 12 млрд. дол. За відносним рівнем заборгованості лідирує  Киргизстан, чий зовнішній борг склав по відношенню до ВВП 104%, а до експорту товарів  і  послуг - 228%. За витратами  на обслуговування зовнішнього  боргу  Туркменістаном виділяється 14,5% до ВВП і 31% до експорту.

Незбалансованість торгівлі і  низька платоспроможність  країн-учасниць СНД  призвели до утворення  їх заборгованості РФ. Незважаючи на те, що частина боргів була переоформлена  в технічні кредити, прострочена  заборгованість за постачання за прямим господарськими договорами постійно росте  і може бути віднесена  до розряду  безнадійних  боргів. Тільки за енергоресурси  країни ближнього  зарубіжжя  заборгували  Росії  більше 2,5 млрд. дол., в тому числі Україна - 1,4 млрд. дол. Уряд РФ і зараз розглядає можливість збільшення обсягів кредитування партнерів по інтеграції, тоді як надання нових кредитів слід було б пов'язати з поверненням боргів, їх трансформацією в державні борги, або, що більш ефективно, майновим забезпеченням боргу. У рахунок погашення заборгованості держава-боржник може передавати свої об'єкти власності або пакети акцій приватизованих підприємств, що представляють інтерес для кредитора [2, с. 253-257 ].

Таким чином, можна  позначити  ряд проблем, пов'язаних з  економічним  розвитком  країн-учасниць СНД: деіндустріалізація виробництва  і  зниження його ефективності, деформації відтворювального процесу  перетворення країн  СНД  в  ресурсні сегменти світового  ринку  через  занадто  сильного розвитку добувної промисловості, зниження частки готових  товарів  в  експорті країн  СНД, проблеми з погашенням зовнішнього боргу. Ці проблеми є на даний момент найбільш гострими і вимагають невідкладного рішення.