2.3 Когнітивна соціальна психологія с. Московічі. Концепція соціальних уявлень
До теорій, які поставили своєю задачею створити антитезу американському біхевіоризмові, належить теорія "соціальних уявлень (репрезентацій)". Ця теорія виникла у Франції в 60-х роках ХХ століття як альтернативна програма перебудови соціальної психології з американського варіанту, що була під впливом біхевіоризму та сцієнтизму, на інші теоретичні основи, характерні для соціальної психології в Західній Європі.
Концепція соціальних уявлень є сьогодні однією з найвпливовіших теоретичних моделей західноєвропейської соціальної психології. Цю концепцію пов'язують з ім'ям французького психолога С. Московічі, а ширше, із "французькою дослідницькою школою", (Ж.-П. Кодол, Д. Жоделе та ін.). Біхевіористському розумінню "поведінки" а також вузькій когнітивістській інтерпретації "образу" вони протиставили поняття "соціальні уявлення (репрезентації)", яке стало основною категорією запропонованого ними напрямку соціальної психології. Вживання поняття "уявлення" в теорії С. Московічі потребує спеціальних пояснень. Воно не еквівалентно тому значенню, яке є традиційним для психології або логіки, де "уявлення" це кільце в переході або від сприйняття до мислення, або від образу до поняття. Для С. Московічі соціальні уявлення це осмислені знання, які в сучасному суспільстві є еквівалентом того, що в традиційних суспільствах розглядається як міфи і вірування. А тому вони можуть бути названі "сучасною версією здорового глузду".
Соціальні уявлення, згідно з автором даної концепції, це суспільна свідомість, в якій дуже складно взаємодіють на рівні здорового глузду різні переконання (частково ірраціональні), ідеологічні погляди, знання, власне наука, що розкривають і в дечому складають соціальну реальність. Наука не витісняє ці буденні переконання, навпаки, наукові уявлення і здоровий глузд тією чи іншою мірою трансформуються одне в одне.
Вивчення соціальних уявлень є дуже важливим, бо вони є та реальність, яка впливає на поведінку індивідів, суспільне життя. Особливо важливо знати, як виникають такі уявлення. Важливо бути переконаним в їх справедливості і знати їх примусовий для індивіда характер.
Центральним питанням в концепції соціальних уявлень є з'ясування того, як люди розуміють оточуючий світ, чому вони так чи інакше осмислюють своє повсякденне життя. Саме для вирішення цих питань і була створена ця концепція.
Французькі соціальні психологи на чолі з С. Московічі поставили завдання зробити соціально-психологічну науку дійсно соціальною дисципліною. Для цього вона повинна вивчати реальні соціальні відносини з психологічних позицій. Тому предметом соціальної психології повинен бути зміст, що має очевидну соціальну цінність, а також відображає свою область реальності, яка б не пересікалась з областями інших наук. Такою реальністю і предметом С. Московічі вважає соціальні уявлення.
Соціальне уявлення це, з одного боку, реальне соціальне життя, з другого категорія соціальної психології як науки.
Як категорія, соціальні уявлення це спосіб пізнання, що припускає когнітивну активність індивіда і груп, яка дозволяє їм зафіксувати свою позицію по відношенню до ситуації, подій, об'єктів і повідомлень. Тлумачення соціальних уявлень як форми пізнання вводить її в ранг когнітивного універсуму індивіда і групи і дозволяє прибічникам концепції розглядати це поняття як універсальний інструмент соціального пізнання.
З іншого боку, соціальні уявлення це соціальна реальність, яка являє собою ту сторону психічного, яке безпосередньо детермінується соціальними умовами людей. Це є уявлення людей про різні сторони життя, що існують не як окремі думки окремих індивідів, а як уявлення члена соціальної групи, класу.
Виходячи з того, яку роль відіграють соціальні уявлення в житті суспільства і окремого індивіда, С. Московічі вважає, що соціальні уявлення складають предмет соціальної психології. Можемо погоджуватись з цим, чи не погоджуватися, вважати соціальні уявлення лише розділами цієї науки, проте не викликає сумніву, що включення в предмет науки такого потужного, об'ємного, багатомірного пласту соціальної реальності і систематичне його дослідження є величезним кроком вперед у розвитку психології. І в цьому безперечна заслуга С. Московічі та його співробітників.
Концепція соціальних уявлень не тільки висунула актуальніші проблеми, але й інспірувала багато цікавих, оригінальних за своєю думкою, виконанням емпіричних досліджень.
Першою і тепер класичною роботою нового напрямку у французькій соціальній психології по праву вважається дисертаційне дослідження С. Московічі "Вивчення соціальних уявлень про психоаналіз", яке було захищено в Сорбоні в 1960 році. Це дослідження стало поштовхом для створення великої кількості робіт, виконаних у тому ж самому напрямку. Вирішальну роль в цьому справили дві обставини:
-падіння привабливості американського шляху розвитку соціальної психології;
-виникнення альтернативних програм перебудови соціальної психології на теоретичних засадах, характерних для соціальної психології Західної Європи (зокрема, на теоретичних засадах соціології Е. Дюркгейма).
Початок дослідженням в галузі соціальних уявлень поклала монографія С. Московічі "Психоаналіз: його образ і його публіка", що була опублікована в 1961 р. Це була розповідь про те, як наукова концепція (теорія З. Фрейда) набувала якісно іншого буття, входячи в плоть і кров повсякденності і буденної свідомості, як, перетворившись у соціальне уявлення, психоаналіз став фактором французької культури 50-х років. С. Московічі прослідкував процес трансформації мови науки в "культурний діалект", або "соціальний сленг", "підкресливши, що ідея соціальних уявлень з успіхом змінює загальноприйняті статично-описувальні поняття образу і думки.
Своєю роботою С. Московічі звернув увагу західного читача на той рівень суспільної свідомості, яка визначається як буденність. Автор зупиняється на феномені буденної трансформації наукової теорії психоаналізу. Психоаналітична концепція займає провідне місце серед інтелектуальних явищ Заходу і тому може виконувати функцію доброго матеріалу для психологічного аналізу того, як наукова теорія вбирається суспільством і стає елементом повсякденної культури. Роблячись "новим здоровим глуздом", психоаналіз в уявленнях громадськості виступає в таких аспектах: репрезентується смисл теорії, зміст психоаналітичної практики, образ психоаналітика, типові пацієнти і значення, роль психоаналізу у французькому суспільстві. Ці аспекти провідні в роботі С. Московічі.
Соціальні уявлення як категорія соціальної психології є специфічною формою знання, яка об'єднує в собі понятійний і образний компоненти. Понятійний компонент обумовлюється науковим знанням, а образний буденним знанням.
Як підкреслює С. Московічі та представники його школи, соціальні уявлення це перш за все знання здорового глузду, а в більш широкому плані це якості буденного практичного мислення, які направлені на освоєння і осмислення соціального матеріалу і ідеального оточення. Звертаємо увагу на те, що ключовою ознакою у визначені уявлень є його віднесення до буденного пізнання дійсності, яке прийнято називати "знанням здорового глузду" або "спонтанним", "наївним" практичним і т.ін. пізнанням.
В чому ж специфіка законів і логіки буденного пізнання у порівнянні із законами і логікою наукового пізнання?
Наукове мислення осягає істину, розробляючи строгі правила і критерії логічного висновку. Буденне мислення, яке притаманне "людині з вулиці", яка не отримала спеціальної професійної підготовки, направлено не на вирішення абстрактних проблем, а на обслуговування потреб повсякдення. Правила і закономірності такого мислення вважаються людьми само собою зрозумілими, вони вільно ними користуються в залежності від вимог моменту.
Бурхливий розвиток засобів масової комунікації в умовах науково-технічного прогресу суттєво модифікував повсякденне життя людини. Основою і джерелом суджень здорового глузду все більш стають наукові за своїм походженням знання, які засвоюються і трансформуються як орієнтири буденного досвіду.
Наука вторгається в духовне життя кожної людини і стає одним із безпосередніх факторів формування свідомості індивіда. С. Московічі стверджує, що наука не вульгаризується в масовій свідомості, а навпаки, вона отримує нове життя. Отже, наука про реальність, як каже Московічі, стає науковою в реальності, її квазіфізичним виміром.
Знання, яке трансформується у здоровий глузд, змінює сам спосіб існування людей. Це відбувається завдяки тому, що повсякденний досвід людини, звертаючись до нових тем, надає її діям і словам нового смислу. Отже, генеза нашого здорового глузду це непсування ідей, не розсіювання атомів науки, які попадають до нас, а це рух ідей, підчас якого вони соціалізуються.
С. Московічі вважає, що перетворення науки із академічної дисципліни в реальну суспільну силу, є якісним стрибком, новим "епістемологічним статусом" знання.
Отже соціальне уявлення це не те буденне знання, як його розуміють в традиційному смислі. Соціальне уявлення це вищий щабель розвитку здорового глузду, на якому він збагачується науковою теорією.
Соціальні уявлення існують переважно в образній формі. Образний характер соціального уявлення це одна із його характерних рис.
Образність, яка властива буденній свідомості взагалі, візуалізує характеристики того, що уявляється. Його зміст немов би прив'язується до певного малюнка, до зримої схеми. Роблячи образними абстрактні поняття, уявлення надає матеріальну тілесність ідеям, слова ставить у співвідношення до речей.
Соціальне уявлення це є, перш за все, репрезентування об'єкта, актуалізація його у свідомості у всій сукупності і доступності сприйняття суб'єктом.
Як реконструкція реальності уявлення зовнішньо схожі на сприйняття, однак, як підкреслює Московічі, його перцептивна данність ілюзорна, оскільки у "знятому" вигляді вона містить концептуальну переробку репрезентуємого. Нова інформація про об'єкт підлягає категоризації в когнітивному світі суб'єкта, що утворює уявлення.
В результаті становлення уявлення відбувається смислова трансформація образу, співвідношення його з низкою понять, яка була сформована раніше. Відбувається схематизація чуттєвого образу в уявленні, і навпаки поняття набуває в уявленні рельєфності і конкретності.
Поняття образу в концепції соціальних уявлень характеризується активним началом. Образ це не є дзеркальне відображення об'єкта, його копія. Соціальні уявлення необхідно розрізняти в їх активній формі. Образ і смисл нерозривно зв'язані в уявленні: будь-якому значенню відповідає образ, будь-якому образу значення. Саме ця осмисленість образу в уявленні надає йому активності, яка полягає в тому, що об'єкт в уявленні перемодельовується і реконструюється. А тому уявлення не є пасивним відтворенням зовнішнього у внутрішньому. Воно є продуктом і процесом активного соціально-психологічного відтворення дійсності. Саме завдяки уявленню соціальний суб'єкт є активним в своїй пізнавальній діяльності. Так він (суб'єкт) за допомогою уявлення відтворює, ніби знову створює об'єкти, людей, події оточуючого світу.
Отже, структура уявлення це єдність перцептивного і концептуального. С. Московічі вважає, що ця єдність виступає тим протиріччям, яке є основним джерелом розвитку соціального уявлення.
Активний характер соціальних уявлень виявляється не тільки в тому, що воно реконструює елементи зовнішнього світу. Активність соціальних уявлень виявляється і в тому, що вони надають смисл поведінці, інтегрують людину в систему соціальних відносин, тобто орієнтують і направляють діяльність людини. Саме завдяки соціальним уявленням факти оточуючого світу трансформуються, щоб стати знанням, яке використовують повсякденно.
Отже, соціальне уявлення, яке є одночасно образом і символом це така специфічна форма пізнання, завдяки якій пізнаючий суб'єкт немов би зливається з тим, що він пізнає. Тому соціальне уявлення це не тільки форма пізнання, а й елемент реального соціального життя.
Соціальне уявлення це процес, і в цій якості воно виявляється в різних "порізних" формах, співставляючи які, можна прослідкувати зміни в його структурі і функціях.
Досліджуючи особливості формування наукових знань, Московічі виділяє 2 групи факторів, які, так би мовити, "відповідальні" за цей процес: зовнішні і внутрішні. Зовнішні описують зміни в науковій теорії, яка стає здобутком буденної свідомості. Внутрішні стосуються трансформацій, що відбуваються у "надрах" самих уявлень. Сутність зовнішніх процесів виявляється в образній об'єктифікації предмета уявлень. Цей процес включає декілька етапів.
Висновки
Когнітивний напрямок в соціальній психології виник як антитеза необіхевіоризму. В дослідженні соціальних явищ когнітивісти підкреслюють вплив інтелектуальних процесів на розвиток особистості. З точки зору когнітивних теорій, психіка людини активна, динамічна, має вроджені структури, які обробляють і організують інформацію. З точки зору Піаже, ментальні структури, які називаються схемами, утворюють основу для придбання нових знань. Л.С. Виготський вважає когнітивний розвиток по суті своїй вбудованим в соціальний і культурний контексти, а тому складні знання набуваються шляхом участі в культурно значимій діяльності під керівництвом інших людей.
Когнітивні теорії широко застосовуються в освіті. Вони особливо корисні для педагогів, допомагаючи їм планувати учбові програми у відповідності зі стадіями розвитку дітей. Ці теорії пропонують способи, які дозволяють визначити, коли дитина готова для вивчення певного предмета і які підходи до цього предмета більше відповідають даному віку.
Особливий внесок у розвиток соціальної психології зроблено представниками французької школи на чолі з С. Московічі, які в середині 50-х років ХХ ст. розробили теорію "соціальних уявлень (репрезентацій)".
Необхідність введення в систему соціальної психології "соціальних уявлень" як форми соціального пізнання і феномена соціальної реальності пояснюється недостатністю інших моделей, особливо біхевіористської, для пояснення смислових зв'язків людини зі світом.
Соціальні уявлення з'являються у повсякденному мисленні з метою осмислити, зрозуміти оточуючий людину соціальний світ. Для людини завжди є можливість зустрічі з чимось "дивним і незнайомим". Така зустріч таїть в собі небезпеку зруйнувати звичне життя, звичний образ реальності. У людини є потреба якось "приручити" нові враження і тим самим зменшити ризик несподіваності, пристосуватись до нової інформації.
С. Московічі вважає, що саме за допомогою соціальних уявлень "дивне і незнайоме" стає з часом зрозумілим і знайомим. Наприклад, мало хто з неспеціалістів може сказати, що таке біохімія, ядерна фізика, соціологія або етологія. Проте уривки інформації про ці складні явища різними шляхами проникають у масову свідомість і далі стають "на слуху" у індивідів, які звикають до неї, можуть використовувати у повсякденному спілкуванні. В цьому процесі "звикання" приймає участь також попередній досвід людини, наприклад, якісь відомості, що отримано в школі, від знайомих і т.ін. Загалом, через багато різних джерел уявлення про "дивне і нове" проникає в буденну свідомість, в якій трансформується у "звичне".
Список використаної літератури
1. Введення в соціальну роботу. Навч. посібник. – К.: Фенікс, 2001.
2. Вступ до соціальної роботи: Навч. посібник / За ред… Т.В.Семигіної, І.І.Миговича. — К.: Академвидав, 2005.
3. Козлов А.А. Социальная работа за рубежом // Сб. научн. Очерков. – М.: Флинта, 1988
4. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. – К.: МАУП, 2002.
5. Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія та практика). Навч. посібник – К.: ІПК ДСЗУ, 2007.
6. Соціальна робота: В 3-х ч. / За ред. Т.Семигіної, І.Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004.
7. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / За аг. Ред… І.Д.Звєрєвої, Г.М.Латонова. – К.: Центр навч. літератури, 2004.