3.7. Шляхи удосконалення виробничої структури підприємства

Удосконалення виробничої структури підприємства є найважливішою передумовою прискорення технічного переозброєння, раціоналізації його організації, інтенсифікації та прискорення процесу виробництва. 

Зі зміною спеціалізації виробництва виникає необхідність в організації нових цехів або ділянок, запровадження нового обладнання або методів виготовлення продукції зумовлює зміну пропорцій між окремими ланками. Всі ці зміни в структурі здійснюються за заздалегідь розробляються проектам. 

Робота з удосконалення структури підприємств проводиться в період реконструкції, технологічного переозброєння, зміни профілю та поглиблення спеціалізації підприємства. 

Проектування вдосконалення виробничої структури підприємства проходить ті ж стадії, за якими проводиться будь-яка проектна робота. Основнаувага економістів при цьому зосереджується на оцінці економічної ефективності передбачуваних робіт. 

У процесі проектування визначається істота передбачуваних змін у структурі підприємства, склад його цехів, дільниць, обслуговуючих господарств, їх масштаби, характер розміщення, ретельно обговорюються ці зміни з широким колом фахівців і з колективом трудящих, використовуються дані галузевих науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій . Після схвалення вищих органів управління проектний матеріал передається для детальної розробки у відповідні проектні організації. Подальша робота економічної служби в області вдосконалення структури підприємства полягає у контролі та аналізі розробок проектних організацій, розрахунку економічної ефективності в цій галузі. 

Вихідним моментом при проектуванні структури підприємства є характеристика виробничого процесу. Перш за все визначають ту частину основного процесу виробництва та номенклатури допоміжних господарств, яка включається в рамки одного підприємства. При цьому необхідно враховувати, що відділення від діючих підприємств ряду допоміжних (інструментальний, енергетичні), заготівельних виробництв і виготовлення деталей загальногалузевого і міжгалузевого застосування, пов'язаних один з одним стійким кооперуванням, є найважливішим напрямом вдосконалення структури діючих підприємств. 

Наступною стадією проектування структури підприємства є визначення масштабів однорідних виробничих процесів, перш за все в основному виробництві. Одночасно на основі аналізу масштабів виготовлення різних видів продукції з урахуванням її конструктивної і технологічної однорідності виявляється раціональний рівень спеціалізації виробничих підрозділів. Відправними моментами при цьому є поглиблення спеціалізації і забезпечення оптимального розміру виробництва по приватних виробничих процесів. 

Наступною стадією проектування є пов'язування і коректування спеціалізації та масштабів виробничих підрозділів. 

У тому випадку, коли масштаби виробництва однорідної продукції невеликі, доводиться йти на певну деспеціалізації підрозділів; коли ці масштаби більше оптимального - постає питання про раціональну централізації виробництва, тобто виникає можливість дублювання виробничих підрозділів. 

На цій стадії здійснюється вибір організаційної структури підприємства. Вона включає: визначення ступеня раціональної централізації виробництва,вибір адміністративних структурних одиниць - цехів, дільниць і т. д. 

Наступна стадія проектування структури - визначення форм і напрямів взаємозв'язку між виробничими підрозділами підприємства. В основі цієї роботи лежить аналіз та визначення послідовності і масштабів виробництва, узгодження темпів приватних виробничих процесів і забезпечення їхньої пропорційності. Найважливішим шляхом вирішення цього питання є використання методів раціональної організації виробництва. На цій стадії роботи проводиться коригування рівня спеціалізації окремих підрозділів, Кооперовані зв'язку є базою для остаточного вибору організаційної структури і планування підприємства. 

Серед основних шляхів вдосконалення виробничої структури нині називають такі: 

1) Укрупнення підприємств і цехів (це дозволить в більш широких масштабах упроваджувати нову високопродуктивну техніку, постійно вдосконалювати технологію, поліпшувати організацію виробництва); 

2) Пошук і реалізацію більш досконалого принципу побудови виробничої структури (для проектованих підприємств) і використання резервів поліпшення структури (для діючих підприємств); 

3) Раціоналізацію співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами; 

4) Поліпшення планування підприємства (відповідність генерального плану підприємства обраним основним технологічним процесам); 

5) Розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва; 

6) Уніфікацію і стандартизацію процесів і обладнання. 

Оскільки процес переходу до нової виробничої структурі більш складний, ніж створення нової організаційної структури, слід визначити: 

• принципи і методи вдосконалення, відповідно до яких буде поліпшуватися виробнича структура; 

• фактори внутрішнього та зовнішнього середовища, які потрібно прийняти до уваги (виробнича структура повинна змінюватися відповідно до змін зовнішнього середовища); 

• тенденції вдосконалення виробничої структури. 

Питання про вибір і поліпшення виробничої структури підприємства (об'єднання) повинен вирішуватися як при будівництві нових підприємств, так і при реконструкції діючих. 

У перспективі підприємства повинні перейти до такої виробничій структурі, де відсутні заготівельні та інструментальні цехи, де скорочено кількість механічних і ремонтних цехів. Однією із сучасних тенденцій удосконалення виробничої структури в даний час продовжує залишатися формування гнучких виробничих процесів. Виробнича структура підприємства, що складається з гнучких модулів, націлених на мінливі потреби, відбиває новий характер виробництва як клієнто-орієнтованого, що відповідає новим тенденціям створення досконалої виробничої структури. На це спрямовані і такі способи і форми її зміни, як реінжинірингу бізнес-процесів, загальна система управління якістю за міжнародними стандартами ISO 9000 (серія міжнародних стандартів ISO, що регламентують управління якістю на підприємствах) у її різних модифікаціях. 

Якість використання наявних можливостей, ресурсів і сприятливої ринкової обстановки зв'язане на підприємстві з механізмом планування виробництва. Побудова оптимального з точки зору можливої зміни ринкової ситуації плану є запорукою реалізації внутрішньої стійкості підприємства у зовнішньому економічному середовищі. Саме тому слід звернути особливу увагу на матеріал з планування виробництва. 

Дотримання раціонального співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами та ділянками повинно бути спрямоване на підвищення питомої ваги основних цехів за кількістю зайнятих робітників, вартості основних фондів, розміром займаних площ. 

Раціоналізація планування передбачає вдосконалення генерального плану підприємства.