2.2. Умови збереження мікроформ

Мікроформи документів потребують спеціальних умов зберігання, що повинні відповідати вимогам державних стандартів[1, 2].

Режим зберігання визначається температурою та вологістю, від цього залежить довготривалість зберігання. Так, чорно-біла мікроплівка на поліефірній основі зі сріброгалоїдним носієм зображення може мати експлуатаційний термін зберігання до 500 років, якщо зберігається у належних умовах.

Страхові копії повинні зберігатись в ізольованих приміщеннях, забезпечених охороною і системою пожежної безпеки. У приміщеннях слід дотримуватися постійної температури від (16 до 20С) і відносної вологості 40 — 50%. Слід уникати різких коливань відносної вологості та температури, що призводить до гасіння зображення на плівці. Контроль та реєстрація температурно-вологісних режимів повітря в приміщеннях здійснюється за допомогою вимірювальних приладів не менше 1 разу на добу. Для плівок є важливим світловий режим зберігання. Не допускається потрапляння прямого сонячного проміння в книгосховища та в читальні зали. Прилади штучного освітлення повинні мати закриті плафони з гладкою зовнішньою поверхнею. Слід регулярно проводити очищення приміщень від пилу, запобігати проникненню в них шкідливих газів[4].

Щільність намотки рулонів мікрофільмів повинна бути такою, щоб внутрішній діаметр дорівнював не менше 30 мм, емульсійний шар зовні — для страхових мікрофільмів, а всередині — для мікрофільмів поточного користування. Мікрофільм необхідно перемотувати рівномірно без ривків, зі швидкістю не більше 10 м/хв. Кінець та вільні витки плівки при перемотуванні не можна опускати на підлогу.

Мікроформи (МФ) необхідно брати за край, не торкаючись поля зображення. Користувачам видається тільки позитивна плівка, негативи є недоторканними. З метою виявлення механічних, фізико-хімічних та біологічних дефектів на МФ, змін якості фотографічного зображення необхідно здійснювати перевірку всіх МФ через 1 рік після прийняття їх на зберігання, другу перевірку — через 5 років, наступні — не менше 1 разу на 10 років.

При здійсненні періодичного контролю мікроформ перевіряється:

1. Стан упаковки мікроформи: відсутність деформацій, корозії і забрудненості. При виявленні пошкоджень, що загрожують схоронності мікроформ чи ускладнюють користування ними, упаковки підлягають негайній заміні;

2. Відповідність вимогам ГОСТ 13.1.102—94 в частині якості фотографічного зображення;

3. Відсутність дефектів біологічного та хімічного походження;

4. Стан поверхні срібно-желатинного шару із зображенням і основи: відсутність механічних пошкоджень, забруднень, точок, плям і т.д.

Усунення всіх виявлених дефектів повинно здійснюватися в строки, що не перевищують місяця з часу перевірки[11].

При зберіганні МФ необхідно слідкувати за станом упаковок і заміняти їх при пошкодженні. Мікрофільми зберігаються в коробках із волого-непроникного картону. Негативні та позитивні плівки зберігаються нарізно. Мікрофіші зберігаються в конвертах. На коробках і конвертах для їх зберігання проставляються пізнавальні надписи (шифри) чорним чорнилом. Конверти з мікрофішами розставляються в шафах у вертикальному положенні. Тобто, мікрокопії повинні оберігатися від різких механічних дій.

У бібліотеках, які працюють з мікрофільмами, час від часу виникає необхідність транспортування документів на мікроплівці. У таких випадках слід дотримуватись певних правил. Перед транспортуванням МФ повинні пройти акліматизацію (витримуватися не менше 3-х годин в закритих коробках при температурі 18—20С, вологість 55%, а потім — у відкритих коробках не менше 10 годин для постійного зберігання).

Щоб не допустити конденсації вологи на МФ та запобігти механічним пошкодженням, упаковка повинна забезпечувати МФ від ударів, проникнення вологи, пилу, сонячних променів.

Мікрографування в порівнянні з іншими способами переформатування має такі переваги:

• МФ юридично захищені, оскільки дані, які вміщені на них, неможливо змінити, а відображення є адекватним оригіналу;

• технологічні проблеми мікроформування в основному вирішені;

• розроблені й успішно використовуються різноманітні процеси мікроформування, обробки та зберігання до-кументів;

• не викликає сумнівів економічна доцільність створення, дублювання та розповсюдження документів на мікро-формах, бо вони дають можливість економити місце у порівнянні з паперовими носіями на 90—95%, мають високу концентрацію інформації та потребують невеликих витрат на догляд;

• мікроформи відрізняє тривала збереженість, бо термін існування мікроносія практично необмежений — понад 100 або навіть і 500 років;

• мікроформи стандартизовані в міжнародному масштабі;

• відпрацьовані можливості перегляду мікроформ за допомогою різноманітних читальних апаратів;

• до мікроносія неможливо занести вірус;

• при високій якості і наявності спеціального сканера мікрофільм може бути переведений у машиночитану форму[14].

У той же час мікроформи мають і недоліки, а саме:

• апарати для читання мікрофільмів та мікрофіш незручні, а тому ставлення користувачів до них прохолодне;

• необхідне неодноразове перемотування котушки для віднайдення потрібного кадру;

• при багаторазовому використанні плівка мікрофільму вкривається подряпинами;

• кожна наступна копія втрачає дозволяючу можливість на 10%, якість відбитків знижується;

• важко контролюється дотримання необхідних вимог процесу мікрофільмування, причому якість зображення можна визначити лише по закінченні процесу мікрофільмування, дефектні кадри повинні перезніматися і врізатись у страховий негатив.

У зв’язку з цим, створення мікрокопій фонду в одній бібліотеці — справа дуже копітка й потребує великих витрат. Тому виникає необхідність координації зусиль бібліотек та інших закладів в цьому питанні, що повинно забезпечити створення в Україні регіональних центрів консервації і репрографії, як то зазначено у «Програмі збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000—2005 рр.».

У рамках державної «Програми збереження бібліотечних та архівних фондів 2000—2005 рр.» започатковано створення міжвідомчих центрів консервації та репрографії. П’ять провідних бібліотек України отримали комплекти технічних засобів для переведення рідкісних і цінних видань на електронні носії. Обласні універсальні наукові бібліотеки здійснюють переведення в електронний форматрегіональних історико-культурних фондів[9].

Отже, ці позитивні процеси зроблять доступними для всіх верств населення найкращі зразки світового і національного культурного надбання і водночас значно поліпшать стан їхнього зберігання за умови дотримання певних правил і технології виготовлення копій.