2. Сутність та співвідношення системи права, правової системи та системи законодавства.

Право як волевиявлення держави — це системі загальнообов'язкових, формально визначених, установлених або санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно між собою зв'язані та регулюють суспільні відносиш між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціальна неоднорідному суспільстві.

Право, як і держава, є продуктом суспільного розвитку. Право – юридична основа виникнення держави. Звичаї, релігійні, моральні норми первісного суспільства відходять на задній план, поступаючи місце правовому регулюванню суспільних відносин.

Кожна система права складається історично і вона обумовлена певними правовими принципами (ідеями). Наприклад: система права України обумовлена принципами правової держави і громадянського суспільства. До них можна віднести: принцип народовладдя, розподілу влади, принцип рівності і рівноправності громадян, принцип справедливості, принцип єдності прав і обов'язків, принцип взаємоповаги і взаємовідповідальності держави і особи, принципи природного права - права на життя, безпеку, свободу, власність, мир, соціальну захищеність тощо. Всі ці принципи і загальнолюдські цінності, які виражаються в нормах права і законодавства, об'єднують систему права в єдиний організм, в єдину узгоджену систему норм, правових інститутів і галузей.

Система права - це об'єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість юридичних норм та об'єктивний поділ їх на галузі, підгалузі та інститути відповідно до особливостей суспільних відносин.

Ознаки:

1. розподіл усієї сукупності норм права на взаємопов’язані між собою правові комплекси, галузі, підгалузі, інститути права;

2. єдність і узгодженість норм між собою, що складають систему права;

3. об’єктивний характер побудови цієї системи;

4. структурна багатоманітність;

5. органічна цілісність, єдність і взаємозв’язок правових норм

У системи права багатьох країн світу входить не тільки така форма права як нормативно-правовий акт, але і правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правові договори, міжнародно-правові акти, норми релігійного і традиційного права.

Систему права потрібно відрізняти від системи законодавства, оскільки вони тісно взаємозв'язані.

Система законодавства — сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів (законів та підзаконних актів), що являє собою зовнішній вираз системи права.

Система права і система законодавства – два аспекти однієї суті, які виступають як зміст і форма.

Система права – це внутрішня організація та побудова права, система законодавства – це зовнішня форма виразу та закріплення нормативного матеріалу, сукупність правових джерел.

Система права і система законодавства – не тотожні поняття. Між ними існують певні відмінності, що дають можливість стверджувати про їх відносну самостійність.

1. Система права – передбачає існування галузей права, що об’єднані єдиним предметом та методом правового регулювання. Законодавство не ототожнюється з галузями, підгалузями і правовими інститутами, так як в закони можуть входити різні галузі права.

2. Первісним елементом побудови системи права виступає норма права, а первісним елементом побудови системи законодавства – нормативно-правовий акт.

3. За обсягом система законодавства ширше, ніж система права, тому що змістовно включає в себе деякі ненормативні положення (програмні цілі, мотиви та причини прийняття документа, констатуючі положення).

4. У системі права не враховується юридична сила правового матеріалу.

Побудова системи законодавства значною мірою залежить від волі законодавця, яка в свою чергу де термінується об’єктивними умовами соціально-економічного розвитку суспільства.