4. Індивідуальні завдання.

Реферат (від лат. refero – доповідаю, повідомляю), 1)стислий виклад у письмовому виді або у формі доповіді змісту наукової праці (праць), літератури по темі. 2)виклад сутності певного питання.

Реферат до семінарського заняття є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького характеру, який сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами під час опанування ними відповідного інформаційного матеріалу щодо тем семінарів. Упродовж навчального року кожний студент залучається до планового, біжучого процесу написання рефератів та робить доповідь за змістом свого реферату на відповідному семінарському занятті. За обсягом реферат виконується на 8-10 аркушах формату А-4. Тема реферату визначається методичними матеріалами або викладачем, вона відповідає темі семінару, конкретизує окремі питання даної теми, її ключові поняття. Коли студентом пропущено семінар, його відпрацювання проводиться за умови представлення реферату з теми пропущеного семінару.

Тема реферату обирається студентом з переліку тем, затверджених на засіданні кафедри, а також запропонованих тем, які містяться у навчальних матеріалах.

До теми реферату потрібно скласти план, у якому повинні міститися питання, які розкривають суть теми, яка досліджується. Доцільно назву теми та план реферату обговорити з викладачем під час проведення консультації.

Після обрання теми реферату потрібно здійснити вивчення рекомендованих джерел, без знання яких неможливе висвітлення питань реферату. Слід мати на увазі, що крім рекомендованих кафедрою джерел необхідно ще використати також енциклопедичні та довідкові видання, зокрема таки, як “Юридична енциклопедія”, “Енциклопедія українознавства”, “Юридичний словник” тощо. При опрацюванні теми, пошуку необхідних матеріалів до написання реферату студенту доцільно буде звернутися до сторінок мережі “Internet”.

Основні вимоги щодо змісту реферату:

а)в основу реферату треба покласти певну суму фактичних і теоретичних даних, які треба викладати згідно існуючого плану.

б)особливу увагу треба приділити пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з’ясуванню основних понять і термінів з досліджуваної теми.

в)наприкінці роботи, підводячи підсумки, слід узагальнити увесь викладений матеріал та зробити власні висновки щодо проблеми, яка досліджується.

Вимоги до оформлення реферату.

Реферат слід писати на листах формату А4. Обсяг реферату не повинен перевищувати 8-10 сторінок. Текст реферату повинен бути написаний розбірливо, грамотно. Титульна сторінка реферату оформлюється згідно загальних вимог. На другій сторінки треба подати план реферату, в тексті роботи слід виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану, сторінки роботи треба пронумерувати. При використанні окремих джерел у тексті реферату слід робити посилання. Наприкінці роботи на окремому аркуші треба надати список використаної літератури.

Виконаний реферат потрібно подати на кафедру для перевірки до початку семінарських занять.

Наукова доповідь студента.

Науково-дослідна робота студентів є ефективним заходом підвищення якості підготовки фахівців і повинна здійснюватись у взаємозв’язку з навчальним процесом.

Умовно науково-дослідну роботу студентів можна поділити на таку, яка включена до навчального процесу і таку, що виконується у вільний від занять час. Так, виконання курсових робіт, які містять елементи наукових досліджень, відносять до тієї категорії науково-дослідної роботи студентів, яка включена до навчального процесу. Виконання такої роботи регламентовано навчальними планами, програмами дисциплін.

У вільний від занять час виконується науково-дослідна робота студентів, яка організована у формі студентських наукових гуртків. Такі гуртки організуються на загальноуніверситетських та випускаючих кафедрах. В них студенти готують доповіді, з якими виступають на наукових студентських конференціях і семінарах або на засіданнях гуртків. Як правило, такі студенти включаються до числа виконавців науково-дослідної роботи, яка здійснюються кафедрами.

Тематика для наукових доповідей пропонується кафедрою. При вступі до наукового гуртка студент обирає тему свого дослідження. Його подальшу роботу організує викладач-керівник, який всебічно підтримує ініціативу і творчість студента.

Як правило, студент самостійно складає план роботи і підбирає необхідну літературу та інші матеріали при постійному спілкуванні з науковим керівником.

Наукова доповідь студента – це самостійне наукове дослідження. На відміну від курсової роботи автор не обмежується лише узагальненням і систематизацією матеріалів або обгрунтуванням вже знайомих тверджень. Головна мета наукової доповіді – внести щось нове щодо вивчення проблеми дослідження. З цих підстав початок наукового дослідження являє собою пошук необхідних джерел, роботу в бібліотеках і архівах. Основне завдання – знайти нові факти, запропонувати індивідуальне обгрунтування і рішення проблемних або недостатньо досліджених питань.

Підготовлена наукова доповідь узгоджується з науковим керівником і заслуховується на засіданні наукового гуртка, ця доповідь зараховується студенту як курсова робота.

Члени наукового гуртка не обмежують свою роботу підготовкою доповіді. Вони відвідують всі його засідання, беруть участь в обговореннях наукових доповідей, підготовлених іншими членами гуртка.

Студент, який пише наукову доповідь, звільняється від написання курсової роботи. Оцінка за зроблений науковий доклад ставиться у залікову книжку як оцінка за курсову роботу. Автори кращих наукових доповідей мають можливість повідомити про підсумки свого дослідження на загальноуніверситетській або міжвузівській науковій студентській конференції.

5. Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання. Вона є найважливішим засобом оволодіння знаннями з певної дисципліни

Мета самостійної роботи: сприяти закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами за час навчання, виробленню навичок їхнього застосування для вирішення конкретного завдання. Під час виконання такої роботи у студентів виробляються навички і вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, використовуючи сучасні інформаційні засоби і технології.

Зміст самостійної роботи визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями, вказівками і рекомендаціями викладача.

Забезпечення самостійної роботи здійснюється системою навчально-методичних засобів, які передбачені для вивчення певної навчальної дисципліни: підручники, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій, робочі зошити, рекомендована наукова та фахова монографічна і періодична література, історичні та нормативні матеріали.

На самостійну роботу студентам виділяється значна частина часу відведеного на вивчення відповідної дисципліни. Саме тому якість засвоєння матеріалу залежить від того в якій мірі розвинуто навички пошуку і опрацювання нової інформації, поглиблення та уточнення знань, отриманих раніше.

Особливості цієї форми організації навчання виявляються в тому, що вона передбачає самоорганізацію і виконання студентами багатьох дій спрямованих на один результат. Самостійно ознайомлюючись із новим матеріалом студент фактично виконує кілька супідрядних задач: визначає мету, виділяє невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює взаємозв’язки між комплексами знань.

На якість самостійної роботи впливають наступні фактори:

1)міцне, свідоме володіння знаннями, на яких ґрунтується новий матеріал;

2)можливість актуалізації опорних знань;

3)доступність, чіткість викладу матеріалу у використовуваних джерелах;

4)рівень сформованості вмінь працювати з літературою.

Самостійна робота передбачає формування у студента нових понять, встановлення зв’язку нового із засвоєним матеріалом, пошук суперечностей між опорними і новими знаннями, готовність студентів до самостійного пошуку матеріалу. Важливим елементом самостійної роботи є уміння узагальнювати . Воно визначає якісний рівень пізнання загалом.

Одна з особливостей самостійної роботи полягає в необхідності активного і творчого пошуку і засвоєння інформації на відміну від можливості її пасивного сприйняття на лекції. Пошук нових знань з певної теми змушує переглянути певну сукупність інформації, яка прямо не стосується заданої теми, однак дає можливість побудувати міцні асоціативні зв’язки і отримати системне уявлення про дане питання, уяснити місце цього питання серед усієї сукупності знань. Під час самостійної роботи з літературою студент фактично будує свою систему знань з певної теми, з певного предмету, пов’язуючи їх з іншими теоретичними та практичними знаннями та навичками.

При самостійній роботі найбільші затрати праці припадають на читання і конспектування першоджерел. Процес вивчення першоджерел, як, зокрема, і іншої літератури, здійснюється поетапно: сприйняття-усвідомлення-осмислення-запам’ятання-узагальнення.Розглянемо коротко ці етапи.

Сприйняття. При первісному ознайомленні з першоджерелом необхідно отримати загальне уявлення про нього (авторський замисел, основні ідеї, стиль викладення), навести окремі довідки, ознайомитись з примітками і вказівками до першоджерела. Все це є безумовно важливим для раціонального розподілу сил, можливостей і часу у процесі подальшої роботи.

У результаті усвідомленняповинно бути сформоване загальне уявлення про зміст предмету, як системно-структурного цілого, чітке уявлення його провідної ідеї, розуміння його значення для теорії і практики. Результатом усвідомлення повинно виступати своєрідною підготовкою до безпосереднього процесу осмислення.

Осмислення. Процес осмислення представляє собою складний, багатоступеневий перехід від незнання до знання. Цей процес відбувається через застосування розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння тощо. Однак набуті знання потрібно закріпити і узагальнити.

Процес запам’ятання спирається на пам’ять, знання її законів. У цьому значним чином може допомогти використання “письмової пам’яті”. Однією з форм організації такої ”пам’яті” є робочий зошит, у якому оформлюються результати самостійної роботи студента.

Робочий зошит не можна плутати з конспектом лекцій. Якщо в конспекті лекцій фіксуються тези матеріалу поданого лектором, то в робочому зошиті – визначення, цитати, положення відібрані студентом під час самостійної роботи для розкриття питань семінару, ілюстрування тієї чи іншої точки зору, розв’язки задач, опорні схеми, порівняльні таблиці, плани, тези чи конспекти джерел. Робочий зошит за своєю сутністю є індивідуальним довідником знань студента з тієї чи іншої дисципліни. Він містить інформацію, яка може бути використана в подальшому при виконанні індивідуальних завдань: написанні рефератів, курсових робіт, наукових доповідей. вивчений матеріал тексту першоджерела – значить зуміти його опрацювати у своїй свідомості. Практично опрацювання тексту відбувається шляхом постановки самому собі контрольних запитань.

Робочий зошит повинен вест ися охайно, у ньому обов’язково повинна вказуватися тема семінарського заняття, питання які опрацьовуються, використані джерела.

Протягом часу відведеного для вивчення даної дисципліни робочий зошит перевіряється і оцінюється викладачем. Систематичне ведення робочого зошита сприятиме закріпленню знань, допоможе при підготовці до іспиту або заліку з цієї дисципліни, чи з інших (у випадку, якщо при вивченні цих дисциплін зустрінеться тема пов’язана з раніше розглянутою в курсі), дасть навички конспектування літератури та роботи з нормативними матеріалами.

Узагальнення представляє собою мислене виділення основних властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального, в результаті чого у студентів складається загальна, повна картина теми (предмета), що вивчається.

Обсяг знань безперервно росте, їх необхідно систематизувати, тобто вистроювати їх в певну систему на основі вибраного принципу.