Від авторів

Підготовка майбутніх учителів до педагогічної діяльності передбачає знання ними теоретичних основ загальної, соціальної, вікової, педагогічної психології. Нові стратегічні завдання сучасної освіти полягають у тому, щоб створити умови для підготовки кваліфікованого, конкурентноспоможного фахівця. Це потребує перегляду змісту, форм, методів психологічної освіти. Одним з важливих компонентів психологічної підготовки майбутніх учителів є розробка та забезпечення такими інформаційно-методичними матеріалами, які б сприяли формуванню системи психологічних знань, що будуть успішно реалізовані на практиці.

На сьогоднішній день існує багато підручників, посібників з психології для студентів педагогічних вузів. Кожен з них представляє загальну, соціальну, вікову, педагогічну психологію на основі того чи іншого підходу, з урахуванням досягнень вітчизняної, радянської, зарубіжної психології. Звісно, опрацювання студентом таких цінних джерел лише розширює межі його професійної підготовки. Але водночас, як показує практика, необхідний такий навчально-методичний посібник, який би узагальнював увесь необхідний навчальний матеріал з психології.

Пропонований посібник являє собою спробу акцентувати увагу на актуальних питаннях загальної, соціальної, вікової, педагогічної психології, об’єднавши їх у блоки, де узагальнено розглядається те чи інше психічне явище з точки зору висвітлення його загальних закономірностей, в онтогенетичному аспекті та в контексті педагогічної діяльності. Такий підхід дає можливість майбутньому учителю отримати не розрізнені знання з різних галузей психологічної науки, а вчитися системно формувати психологічний погляд на психічне життя школяра.

Даний посібник є результатом спільної роботи колективу кафедри психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Він узагальнює не лише надбання психологічної науки, які відображені у значній кількості літературних джерел, але й ґрунтується на педагогічному досвіді викладачів, являє собою спробу віднайти оптимальний підхід до формування системи психологічних знань, необхідних у професійній діяльності учителя.

Матеріали посібника можуть стати у нагоді як студентам перших курсів при вивченні в педагогічному університеті дисципліни «Психологія», так і випускникам, які готуються до державної атестації з психології і мають намір отримати кваліфікацію бакалавра.

1. Поняття про пам'ять як психічний процес. Індивідуальні особливості памяті. Розвиток пам'яті у шкільному віці. Умови ефективного запам’ятовування та успішного відтворення матеріалу

Поняття про пам'ять як психічний процес

Інформація про отримані знання, набутий життєвий досвід утримується в мозку людини і зберігається у ньому у вигляді образів – уявлень, які можуть відтворюватися при потребі. Така можливість забезпечується однією з форм психічного відображення, пізнавальним психічним процесом – пам’яттю.

Пам’ять – це процес відображення досвіду людини через запам’ятовування, зберігання, відтворення інформації чи об’єктів пізнання.

Пам’ять дозволяє людині привласнювати досягнення попередніх поколінь у формі знань, утримувати змістові зв’язки між об’єктами і явищами світу. Пам’ять бере участь у набуванні індивідуального життєвого досвіду людини: її теперішнє осмислюється з огляду на минуле, що є основою формування образів майбутнього. Отже, можна стверджувати, що людська пам’ять є ланкою зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім (Т.М.Зелінська). Пам’ять є одним із пізнавальних психічних процесів. Особливістю пам’яті є те, що вона зберігає чуттєвий досвід, який надходить із відчуттів і сприймань, і раціональний досвід, який забезпечується роботою мислення і уяви. Отже, пам’ять виконує функцію накопичення, збереження, використання наслідків дії відчуттів, сприймання, мислення, уяви і забезпечує всі аспекти психічного життя людини.

Існує багато різноманітних видів пам’яті, які класифікуються за такими ознаками.

1. Залежно від змісту матеріалу пам’ять поділяється на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну. Рухова пам’ять є основою формування рухових навичок. Емоційна пам’ять зберігає переживання і почуття, пов’язані з минулими подіями. Змістом емоційної пам’яті є не стільки емоції, скільки події, що їх викликали. Образна пам’ять виявляється у запам’ятовуванні і відтворенні образів об’єктів, які мали місце у минулому досвіді людини. Словесно-логічна пам’ять – це специфічно людський вид пам’яті. Вона нерозривно пов’язана з мисленням та мовленням, тому що це пам’ять на думки, поняття, судження, умовиводи. 2.Залежно від характеру мети діяльності і того, як пам’ять включається в структуру діяльності людини, вона поділяється на мимовільну і довільну. Мимовільна пам’ять протікає без мети і без вольового зусилля. Вона є результатом практичної діяльності людини. Довільна пам’ять характеризується наявністю мети щось запам’ятати та відтворити, супроводжується докладанням вольових зусиль. 3.Залежно від часу зберігання матеріалу пам’ять поділяється на сенсорну, короткочасну і тривалу (Р.Аткінсон). Сенсорна пам’ять – це миттєвий відбиток інформації у свідомості людини, що дає можливість індивіду розпізнавати інформацію (образи) у процесі її (їх) формування. Короткочасна пам’ять – це оперативне утримування і відтворення інформації, що надходить із сенсорної і тривалої пам’яті. Тривала пам’ять виявляється у процесі набування і утримування знань, умінь, навичок, розрахованих на довгочасне їх збереження і використання в діяльності. Матеріал у тривалій пам’яті зберігається, зазнаючи впливу процесів запам’ятовування, збереження, забування, відтворення.

Запам’ятовування – це процес пам’яті, який забезпечує закріплення нового матеріалу шляхом його поєднання з набутими раніше знаннями. Запам’ятовування характеризується вибірковістю. Наявність мотивів, цілей, способів діяльності особистості визначають характеристики цього процесу пам’яті.

Збереження – це процес, що забезпечує утримування матеріалу в пам’яті протягом певного часу. Цей процес контролюється свідомістю в незначній мірі. Він може протікати без участі свідомого “Я” людини, за рахунок неусвідомлюваних мнемічних операцій. Однак збереження матеріалу залежить від діяльності індивіда. Чим більше значення має матеріал для людини, тим довше він зберігається в пам’яті. На збереження також впливають час і обсяг матеріалу.

Забування – це процес, у результаті якого людина втрачає здатність чітко і в повному обсязі відтворити засвоєний матеріал. Забувається більшою мірою те, що є неактуальним для людини. Темп забування залежить від обсягу матеріалу, складності його змісту, схожості з уже відомим матеріалом, часу його збереження, від віку суб’єкта.

Відтворення – це процес, який відновлює матеріал, що зберігається в пам’яті. При відтворенні головним чином відбувається реконструкція матеріалу, який зберігався у тривалій пам’яті. Чим складніший матеріал і більший його обсяг, тим значнішим є його відтворення. Якщо мала місце сильна спрямованість суб’єкта на точність запам’ятовування, чим більше часу і зусиль було витрачено на заучування, тим точніше відтворюється матеріал і меншою мірою відбувається реконструкція.

Індивідуальні особливості памяті

У пам'яті людей є значні індивідуальні відмінності. Вони виявляються у відмінностях продуктивності процесів пам'яті; у переважанні пам'яті тієї чи іншої модальності; у рівні розвитку різних видів пам'яті.

Загальними характеристиками продуктивності процесів пам'яті є обсяг матеріалу, який може запам'ятати людина за певний проміжок часу, швидкість і точність запам'ятовування матеріалу, тривалість його збереження в пам'яті і готовність до відтворення.

• Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень (або часом),, що потрібні людині для запам'ятовування нового матеріалу;

• точність запам'ятовування визначається відповідністю відтвореного тому, що запам'ятовували, та кількістю допущених помилок;

• міцність запам'ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу (або в повільності його забування);

• готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.

Індивідуальні відмінності пам'яті можуть бути зумовлені типом вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків пов'язана з силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам'ятовування.

Індивідуальні відмінності пам'яті виявляються також у тому, який матеріал краще запам'ятовується, - образний, словесний чи однаковою мірою продуктивно той та інший. У цьому контексті у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний, змішаний (проміжний) типи пам'яті. Вони зумовлені частково співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, але головним чином – умовами життя та вимогами професійної діяльності. Людям з образним типом пам'яті простіше запам'ятовувати і відтворювати образний матеріал. Є люди, які мають феноменальну пам'ять, ознаки якої – надзвичайно великий обсяг інформації, тривалість зберігання і сильна образність. Людям зі словесно-логічним типом пам'яті простіше запам'я­тати абстрактний матеріал: логічні схеми, формули. Такі люди без зусиль можуть відтворити структуру складно організованого мате­ріалу.

Окрім вказаних вище індивідуальних відмінностей, пам'ять різних людей може розрізнятися за рівнем розвитку різних видів пам'яті: рухової, емоційної, образної та словесно-логічної. Переважання певного виду пам'яті в людини залежить від особливостей діяльності, з якою пов'язаний її життєвий шлях.

Розвиток пам'яті у шкільному віці

Пам'ять людини розвивається в онтогенезі. Навчання у школі сприяє цьому процесу. У школярів різних вікових груп спостерігаються зміни в перебігу мнемічних процесів.

Зокрема, у дітей молодшого шкільного віку добре розвинена образна пам’ять, водночас під впливом навчання починає формуватися словесно-логічна пам’ять, яка забезпечує процес опанування знань. Відбуваються якісні зміни у розвику процесів пам’яті. Не применшується роль механічного запам’ятовування, оскільки завдяки йому поповнюється лексичний запас школярів, і саме такий вид запам’ятовування дає можливість учням вивчати важкий для розуміння матеріал. Змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам’ятовування у бік зростання ролі довільного. У процесі навчання формуються прийоми логічного опрацювання матеріалу. Учні навчаються розуміти суттєві зв’язки між пізнаваними об’єктами, а тому пряма задача “запам’ятати” починає займати другорядну позицію. Дитина запам’ятовує саме тому, що вона розуміє матеріал і довільно його закарбовує в пам’яті. Підвищується точність впізнавання запам’ятованих об’єктів.

Складний навчальний матеріал у середніх класах, навчання в яких охоплює підлітковий вік, вимагає продуктивності мнемічної діяльності. Прогресивних змін зазнають усі процеси пам’яті – запам’ятовування, збереження, забування, відтворення. Запам’ятовування матеріалу відбувається цілеспрямовано, свідомо. Починає дедалі більше практикуватися логічне запам’ятовування. Посилюється роль довільного. Окрім багаторазового повторення, практикуються такі прийоми запам’ятовування, як складання плану, поділ тексту на частини, що пояснюється бажанням підлітка спочатку зрозуміти суть матеріалу. Знижується здатність його механічно запам’ятовувати і відтворювати. Дослівне відтворення замінюється вільним. Більш доступним стає запам’ятовування і збереження абстрактного матеріалу. Особливо зростає роль словесно-логічної пам’яті. Розвиток пам’яті відбувається з опорою на опосередкованість, на привласнені знакові системи, передусім мову.

У розвитку пам’яті старшокласників спостерігається зростання її довільності. Провідним стає логічне запам’ятовування. Юнаки стають здатними запам’ятовувати складний абстрактний матеріал, використовуючи при цьому раціональні способи та прийоми запам’ятовування. Важливу роль відіграє установка старшокласника на необхідність засвоєння певного матеріалу. Продуктивною є пам’ять на думки. Загальною характеристикою мнемічного розвитку юнака є реалізація прагнення оволодіти своєю пам’яттю, довільно нею керувати. Спостерігається спеціалізація пам’яті.

Умови ефективного запам’ятовування та успішного відтворення матеріалу

Доведено, що розвиток пам'яті залежить від того, якою мірою здійснюється забезпечення управління цим процесом, наскільки використовуються умови ефективного запам’ятовування та успішного відтворення матеріалу. Педагоги мають створювати умови, що прискорюють навчання, дають змогу краще засвоїти і зберегти в пам'яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусиль до запам'ятовування, загалом і в деталях. Пам'ять погіршується від неповного її використання.

Розвиток пам'яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Чим вагомішими є мотиви, що супроводжують діяльність суб'єкта, тим успішнішими є результати запам'ятовування. При цьому запам'ятовування є результативним незалежно від того, чи було поставлено мету запам'ятати.

Важливим для запам'ятовування є перше враження про нову інформацію, його якість і глибина. Легко й надійно запам'ятовується новий матеріал, пов'язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особистості. Ефект запам'ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб'єкта необхідною, пов'язаною з метою його діяльності, становить певний інтерес.

Розвитку пам'яті сприяють постійні тренування. Регулярна й напружена робота пам'яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам'яті.

Необхідною умовою ефективного запам'ятовування в дотримання певних правил. Запам'ятовувати треба в доброму настрої, з хорошим самопочуттям, без відчуття втоми. Під час запам'ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Потрібно опра­цьовувати інформацію для запам'ятовування, порівнюючи різні відомості, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виокремлюючи опорні сигнали ("вузлики на пам'ять"). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв'язками, змістом, значенням, активізуючи різні види пам'яті.

Головний сенс мнемотехнічних прийомів у тому, що матеріал запам'ятовування глибше аналізують, структурують і більше осмислюють. Ефективним способом поліпшення пам'яті людини є формування вміння запам'ятовувати й відтворювати. Пам'ять поліпшується завдяки постійним тренуванням і наполегливій праці, спрямованій на запам'ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.