Usi-uroki-geographii-7-klas

вання. Тому на сьогоднішньому уроці ми поповнимо та розширимо наші географічні знання про Тихий океан і Океанію.

VI. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Океанія — це сукупність островів у центральній та пів- денно-західній частині Тихого океану між Австралією, Малуккським архіпелагом на заході і широкою смугою океану, де немає островів — на півночі, сході і півдні.

До складу Океанії, за британською класифікацією, входять Австралія, Нова Зеландія, Полінезія, Мікронезія, Меланезія. Площа 8520 тис. км2; міста (з населенням більш 500 тис. мешканців) Сідней, Мельбурн, Брісбен, Перт, Аделаїда, Окленд.

Значну частину Океанії становлять володіння Австралії, Великобританії, Нової Зеландії, США та Франції.

Клімат на островах океанічний, переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний та помірний. Щороку випадає в основному 1000 мм опадів, на навітряних схилах великих островів — до 10 тис. мм. На островах рослинність представлена вологими тропічними лісами, саванами і луками. Для фауни характерна мала кількість ссавців і багато птахів, багато які з них ендемічні.

Океанію можна розділити на групи материкових, вулканічних і коралових островів на основі етнічного походження їхніх мешканців:

Мікронезія (Ґуам, Маріанські, Маршаллові, Каролінські та ін. острови);

Меланезія (Нова Ґвінея, Вануату, Нова Каледонія, Фіджі, Соломонові та ін. острови);

Полінезія (Тонґа, Самоа, Кука, Туамоту, Лайн та ін. острови); Австралія (найменший континент) займає 90 % поверхні суші Оке-

анії.

Найвища точка — гора Джая на острові Нова Ґвінея (5030 м). Великий Бар’єрний риф — найдовший кораловий риф у світі. Гора Кука 3754 м — вищий пік Нової Зеландії.

У зв’язку з невеликим внутрішнім ринком виробництво Океанії на 70 % орієнтовано на експорт.

Нова Каледонія є постачальником кобальту, хрому і нікелю; Папуа — Нова Ґвінея — кобальту, золота і міді.

Сільськогосподарська продукція представлена кокосами, копрою, пальмовою олією, кавою, какао, а також гумою (Папуа — Нова Ґвінея), вовною (40 % світового виробництва).

Важливими галузями є рибальство і туризм.

Усього на території Океанії станом на 2006 рік — 13 незалежних країн та 21 залежна територія.

Корінне населення Океанії — папуаси, меланезійці, мікронезійці та полінезійці. Від початку захоплення Океанії європейськими державами і згодом США чисельність корінного населення зменшилася, водночас сформувалося населення європейського походження.

З розвитком плантаційного господарства і гірничої справи колонізатори почали завозити до Океанії дешеву робочу силу з Азії.

Так склалися національні групи: індійців на островах Фіджі, японців, філіппінців, китайців і корейців на Гавайських островах, в’єтнамців у Новій Каледонії, японців і філіппінців у Мікронезії та ін.

Чисельність населення Океанії становить понад 11 млн чол. (разом з населенням Нової Зеландії).

Протягом останніх 2–3 тисяч років полінезійці розселялися у своєму регіоні з островів Самоа і Тонґа. Основна хвиля імміграції маорі до Нової Зеландії припадає приблизно на 50-ті роки XIV ст. Тривають суперечки щодо походження полінезійців. Найвірогіднішою є версія про те, що вони є відгалуженням монголоїдної раси з Південно-Схід- ної Азії.

У Тихому океані люди вперше поселилися в Меланезії. Вважають, що мікронезійці є сумішшю меланезійської, полінезійської та малайської крові.

Полінезійська раса вважається проміжною між трьома найбільшими расами людства і має австралоїдні, монголоїдні та євпропеоїдні ­ознаки.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Виступи учнів (випереджальні завдання)

1-й учень. Розповідь про острів Ґуам. Острiв Ґуам видiляють в окрему одиницю з архiпелагу Марiанських островiв. Це зроблено не лише з огляду на його стратегiчне значення, але й через етнiчнi особливостi. Тут сформувалася власна культура, що вiдособлює чаморро Ґуаму вiд iнших племен чаморро. Культура жителiв Ґуаму більше наближена до латиноамериканської, нiж до океанічної культури чи культури США. Американцi становлять менше третини населення. Це переважно вiйськовослужбовцi та їхні родини. Початки майбутньої державностi помiтнi вже нині. Жителі острова формально вважаються громадянами США, проте вони не мають права обирати своїх представникiв до Конгресу. З 1950 р. тут запроваджено широке самоуправлiння, яке вилилось у створення законодавчого органу — Конгресу Ґуаму. З 1970 р. губернатор обирається тiльки з мiсцевих громадян вiльним голосуванням. Отже, прогнозується

виникнення незалежного державного утворення Ґуам. Столицею залишиться теперiшнiй адмiнiстративний центр місто Аґанья.

2-й учень. Розповідь про острів Нова Каледонія. Нова Каледонiя вже сьогодні є практично незалежним утворенням. Пiсля Другої свiтової вiйни за незалежнiсть стали висловлюватися не тiльки аборигени, а й мішане населення та французи, що проживають тут. Канаки (основне мiсцеве населення острова) не раз зі зброєю намагалися вибороти незалежнiсть (великi повстання відбулись у 1878, 1917 рр.). Проте тодi для цього ще не було нi зовнiшнiх, нi внутрiшнiх умов. Але пiд час розпаду французької колонiальної iмперiї в канакiв виникла нова проблема. Загострилися суперечності мiж канаками та мiсцевою французькою общиною, що вкорiнилася на островi. Цi общини мають приблизно однаковий полiтичний вплив, тому мiж ними виникла запекла конкуренцiя i французька община виступила проти незалежностi країни. Внаслiдок цього конфлiкту метрополiї вдалося утримати острiв у своєму володiнні навiть тодi, коли сусiднi колишнi британськi та новозеландськi колонiї, що були готовi до самостiйного розвитку значно менше, нiж канаки, стали незалежними державами. Проте iншого варiанта, крiм створення незалежної держави, Hова Каледонiя не має. Францiя так чи iнакше змушена буде вiдмовитися від усiх своїх заморських володiнь, а прибуле населення, незважаючи на свою значну чисельнiсть, не має нi структури, нi коренiв, нi виразних iнтересiв. Маючи статус заморської територiї, Нова Каледонiя вже слабо прив’язана до метрополiї, тому можна прогнозувати швидке виокремлення Нової Каледонiї в незалежну державу зi столицею в місті Нумеа. Для цiєї держави вже сформовано вiдповiдну структуру влади. Управнi функцiї на мiсцевому рiвнi та у питаннях зовнiшньої полiтики, що стосуються сусiднiх островiв, наразі перебрала на себе мiсцева територiальна Асамблея.

3-й учень. Розповідь про острів Пасхи. Острiв Пасхи перебуває тепер пiд управлiнням Чілi, проте мiсцеве населення зовсім вiдрізняється вiд чілiйцiв, має власну давню культуру i писемнiсть, власний орган управлiння — Раду старiйшин. Вже сьогодні вiдбуваються процеси вiдновлення культурної спадщини народу острова. Тому в майбутньому тут прогнозується утворення власної держави.

VI. Підсумок уроку

Евристична бесіда

•А що ж собою являє Океанія?

•Які острови входять до її складу?

•Що ви дізналися про особливості рельєфу та будови островів?

•Які з галузей господарства та виробництва найбільш розвинені?

•Що ви дізнались про населення островів, його культуру, побут та звичаї?

VII. Домашнє завдання

•Опрацювати текст підручника.

•Нанести на контурну карту найбільші острови Океанії.

Урок № 7 (варіант Б)

Тема. Ресурси Тихого океану. Проблеми забруднення вод океану. Океанія

Мета: сформувати в учнів уявлення про різноманітність ресурсів Тихого океану, сприяти розумінню учнями негативних наслідків господарської діяльності людини, познайомити учнів з особливостями природи і населення Океанії, розвивати вміння учнів працювати з картами океанів і контурними картами.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу Обладнання: фізична карта світу, політична карта світу, картини із

зображенням багатств океану та природи Океанії.

Опорні та базові поняття: гідросфера, Світовий океан, море, походження островів, багатства Світового океану, Океанія, риф, ресурси Тихого океану, джерела забруднення.

Географічна номенклатура: острови: Гавайські, Туамоту, Маріанські, Філіппінські, Зондські; Нова Зеландія, Алеутські, Японські; Великий Бар’єрний риф; підняття: Південнотихоокеанське, Східнотихоокеанське.

Зміст уроку

I. Організаційний момент

Прийом «Аукціон»

Учні називають та показують на карті географічні об’єкти океану (хто називає і показує більше — отримує додаткові бали).

Визначення мети та завдань уроку (учні виконують цю роботу само-

стійно під керівництвом учителя).

II. Актуалізація опорних знань

1. Прийом «Естафета» (робота по рядах)

Завдання: картку із запитаннями передають від першої до останньої парти.

Картка № 1

•В яких географічних поясах розташований Тихий океан?

•Через яку протоку Тихий океан сполучається з Північним Льодовитим океаном?

•Чому глибоководні жолоби розташовані тільки на окраїнах океану?

•Яку частину Тихого океану досліджували експедиції Вітуса Берінґа, Михайла Гвоздєва та Олексія Чирикова?

•Як по-іншому називають Тихий океан?

•Найпотужніша течія у Світовому океані, яка охоплює і Тихий ­океан.

Картка № 2

•Які чинники порушують зональний розподіл температур у Тихому океані?

•Якій канал з’єднує між собою Тихий і Атлантичний океани?

•Які форми рельєфу властиві для дна океану біля берегів Євразії?

•Які частини Тихого океану досліджувала експедиція Таддєя Беллінсґаузена та Михайла Лазарєва?

•Чому дорівнює площа акваторії Тихого океану?

•В яку частину Тихого океану — західну чи східну — пасати приносять більше вологи?

2.Прийом «Географічна розминка» (робота в парах)

Завдання. Від кожного ряду до карти виходять по два учні і ставлять один одному запитання за картою (по 2–3 запитання).

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Учитель. Сьогодні на уроці ми познайомимося з однією з нйбільш цікавих територій Землі — Океанією. Це сукупність островів центральної і південно-західної частини Тихого океану. Якщо перейти до мови цифр, то цих островів нараховується близько 10 тисяч, загальна їх площа складає 1,3 млн км2, а розкидані ці острови по території, площа якої становить близько 60 млн км2. Ця територія більша, ніж площа найбільшого материка нашої планети — Євразії.

Риси природи цих островів надзвичайно особливі і неповторні, а господарська діяльність мешканців Океанії нерозривно пов’язана з Тихим океаном.

Сьогодні на уроці ми розглянемо, як люди користуються багатствами цього океану, та визначимо головні особливості його природи та життя людей.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Скласти схему «Ресурси Тихого океану».

Ресурси Тихого океану

2. Прийом «Проблемне запитання»

Завдання. Використовуючи текст підручника та карти атласу, назвіть джерела та райони найбільшого забруднення вод Тихого океану.

3. Прийом «Складання характеристики»

Завдання для груп учнів. За допомогою карт атласу та тексту підручника складіть характеристику Океанії за таким планом:

1)особливості фізико-географічного положення;

2)походження островів;

3)особливості природи;

4)населення;

5)найбільші країни;

6)екологічні проблеми.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

•Перелічіть біологічні та мінеральні ресурси Тихого океану.

•В чому полягають екологічні проблеми Тихого океану?

•Що таке Океанія? Де вона розташована?

•Чому клімат Океанії є сприятливим для життя та діяльності лю­дини?

•Назвіть традиційні види господарювання мешканців Океанії.

VI. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

•Тихий океан багатий на біологічні та мінеральні ресурси. Є важливою транспортною артерією.

•Внаслідок активної господарської діяльності людини Тихий океан зазнав значного забруднення своєї акваторії.

•Океанія — це сукупність островів у центральній та південно-західній частинах океану, формування природи яких відбувалося під впливом океану та залежіть від походження островів.

VII. Домашнє завдання

•Опрацювати текст підручника.

•Підготувати повідомлення про природу Атлантичного океану.

•Скласти «лист двійочника» про подорож Тихим океаном.

Урок № 8

Тема. Особливості географічного положення та кордони океану. Спільні та відмінні риси в географічному положенні Атлантичного

і Тихого океанів. Дослідження Атлантичного океану. Будова та рельєф дна

Мета: поглибити та систематизувати знання учнів про Атлантичний океан, сформувати в учнів уявлення про історію дослідження океану; продовжити формування практичних навичок учнів щодо складання порівняльних характеристик географічного положення океанів; продовжити розвивати навички роботи з контурною картою, позначення на контурній карті географічних об’єктів і основних форм рельєфу дна Атлантичного океану, сприяти вихованню всебічно розвиненої особистості, досвіду демократичної та толерантної поведінки, пізнавальної активності та самостійності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта світу, півкуль, підручники, атласи, контурні карти, довідник учня.

Опорні та базові поняття: гідросфера, Світовий океан, море, протока, затока, острів, півострів, рельєф, жолоб, шельф, географічне положення, межа, дослідження, експедиція, океан, дно океану, шельф, підводний хребет, дослідження.

Географічна номенклатура: острови: Ґренландія, Ньюфаунленд, Іс-

ландія, Великі Антильські, Бермудські, Зеленого Мису, Канарські; моря: Сарґассове, Карібське, Середземне, Північне; затоки: Мексиканська, Біскайська, Гудзонова; протоки Дрейка, Гудзонова; підводні хребти: Північноатлантичний, Південноатлантичний; жолоб Пуерто-Ріко.

Зміст уроку

I. Організаційний момент

Прийом «Аукціон»

Учні називають та показують на карті географічні об’єкти океану (хто називає і показує більше — отримує додаткові бали).

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Прийом «Географічна розминка» (робота в парах)

Учні ставлять один одному запитання щодо номенклатури Тихого океану.

2. Прийом «Географічний диктант»

•Яке море омиває береги двох частин світу?

•Найпівнічніше море Тихого океану в Східній півкулі.

•Назвіть моря, у назві яких присутня назва держави.

•Протока, що з’єднує два океани, два моря і водночас розділяє два материки, дві частини світу й дві країни.

•Який канал розділяє одну з частин світу та з’єднує два океани?

•Найглибша западина світу.

•Найбільший за площею океан.

•Які материки омиває Тихий океан?

•Найбільший острів Тихого океану.

•Які течії рухаються уздовж екватора в обох півкулях?

•За допомогою якої течії можна обплисти навколо земної кулі?

•Які острови Тихого океану розташовані в Західній півкулі й перетинаються Північним тропіком?

Самоперевірка

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Учитель. З давніх часів європейці плавали водами Атлантичного

океану задовго до епохи Великих географічних відкриттів. У наш час Атлантика не втратила свого значення: її просторами пролягають найважливіші шляхи сполучення між континентами, тому рух на них найінтенсивніший. Мабуть, це найбільший вивчений науковцями океан, адже саме в його водах проводиться більшість наукових досліджень. Протягом двох уроків ми будемо знайомитися з природою Атлантичного океану, визначати його особливості та порівнювати з Тихим океаном.

IV. Вивчення нового матеріалу

За блоками в групах (учні працюють з підручником, атласом, енциклопедіями, довідниками).

Блок № 1

Вивчення географічного положення Атлантичного океану, порівняння його з географічним положенням Тихого океану за планом (див. довід-

ник учня).

Висновок. Назвати спільні та відмінні риси географічного поло­ ження.

Блок № 2

Користуючись підручником, довідником, енциклопедією визначають основні періоди дослідження Атлантичного океану, дають коротку характеристику та роблять висновок.

1.І-й період — з давніх часів до 1749 р.,

2.ІІ-й період — 1749–1873 рр.,

3.ІІІ-й період — 1873 — наш час.

Висновок. Метод «Прес» (висловлюється власна думка, прояснюється точка зору, позиція — «Я вважаю, що...»; обґрунтування — «...тому, що...»; приклад — «...наприклад...»; висновок — «...тому, що...»).

Блок № 3

Вивчення будови та рельєфу дна.

1.Користуючись фізичною картою, підручником, визначте, які форми рельєфу переважають в Атлантичному океані.

2.Закономірності поширення основних його форм.

3.Знайдіть на карті океанів Серединно-Атлантичний хребет та визначте явища, пов’язані з цією зоною.

4.Назвіть найбільші острови Атлантичного океану та зазначте їх походження.

5.Визначте глибоководні западини.

Висновок. Назвати основні особливості рельєфу дна.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Географічний практикум»

Нанести на географічну карту номенклатуру Атлантичного океану.

2. Прийом «П’ять речень»

За допомогою п’яти речень сформулюйте головні думки про океан.

VІ. Підсумок уроку

Учні складають кросворд за темою уроку (робота в парах).

VІІ. Домашнє завдання

•Опрацювати текст параграфа.

•Нанести географічну номенклатуру на контурну карту.

•Скласти кросворд.

•Підготувати повідомлення про клімат, органічний світ, природні ресурси, екологічні проблеми океану.

Додатковий матеріал до уроку

•Атлантика була єдиним реальним океаном, відомим жителям Європи

вантичні часи. За уявленнями стародавніх греків, океан оточував Землю з усіх боків. Грецькі мудреці вважали, що з океану сходять і в нього опускаються всі світила — Сонце, Місяць, зірки (крім сузір’я Великої Ведмедиці, що ніколи не торкається води). Весь обшир океану, звичайно, ніхто з греків бачити не міг, але, коли їхні кораблі, рухаючись на захід, виходили із Середземного моря, безкрая гладінь, з’єднана на обрії з небом, відкривалася поглядам вражених моряків. За грецькою міфологією, там, на крайньому заході, жив титан Атлант, який тримав на своїх плечах небесне склепіння. З ім’ям цього титана і весь водний простір на захід від Європи почали називати Атлантичним океаном.

•1 листопада 1775 року стався найпотужніший землетрус в Європі, внаслідок якого за декілька хвилин одне з найкрасивіших і найбагатших міст світу — Лісабон перетворився на руїни. Епіцентр землетрусу знаходився під дном Атлантичного океану на відстані кількох десятків кілометрів від міста. Відлуння цього землетрусу відчувалося не лише

вЗахідній Європі, а й у Північній Африці. Хвилі цунамі, народжені внаслідок землетрусу, навалилися на береги Франції і Англії. На Лісабонському узбережжі висота хвилі сягала майже 30 м. Загинуло близько 60 000 осіб.

•Найдовший ссавець — блакитний кит. Самка блакитного кита завдовжки 33,58 м викинулась на берег у штаті Джорджія, в Південній Атлантиці.

Урок № 9

Тема. Кліматичні пояси, типи клімату. Водні маси. Органічний світ. Природні багатства. Проблеми забруднення вод Атлантичного океану

Мета: поглибити та систематизувати в учнів поняття про природу Атлантичного океану, продовжувати формування загальнонавчальних умінь — аналізувати, порівнювати, встановлювати зв’язки, причини і наслідки; розвивати пізнавальний інтерес учнів до вивчення геогра-