Usi-uroki-geographii-7-klas

•Яку роль відіграють льодовики в живленні річок Євразії? Наведіть приклади.

•Які райони Євразії відчувають дефіцит води? Чим це обумов­лено?

•Наведіть приклади нераціонального використання внутрішніх вод Євразії.

•Які екологічні проблеми пов’язані з внутрішніми водами Євразії?

VI. Підсумок уроку

Прийом «Роблю висновок»

•Річки Євразії належать до басейнів чотирьох океанів планети та до найбільшого у світі басейну внутрішнього стоку.

•На території Євразії багато озер, різних за наявністю стоку, солоністю води, походженням улоговин.

•На території Азії розташований найбільший у світі масив багаторічної­ мерзлоти.

•Внутрішні води Євразії потребують охорони та заходів щодо їхнього­ очищення.

VII. Домашнє завдання

•Опрацювати відповідний текст у підручнику.

•Нанести на контурну карту назви найбільших річок Євразії.

•Підготувати додатковий матеріал про рослини і тварин Євразії.

•Скласти кросворд «Внутрішні води Євразії».

Додатковий матеріал до уроку

На Далекому Сході тече річка з незвичайною назвою Контровід. Раз на три місяці вона міняє своє русло і впадає то в притоку Амура, річку Уссурі, то в тайговий Бікін. На Камчатці є дивовижна річка Пенжина. Вона впадає в Пенжинськую губу, знамениту високими морськими приливами. Починається прилив, і перебіг річки повертає назад. А коли вода спадає, Пенжина знов починає текти в колишньому напрямі.

На Алтаї є Малинове озеро, воду якого в малиновий колір офарблюють рачки малинового забарвлення, що живуть у ньому вдосталь. Деякі джерела Камчатки забарвлені в зелений колір. Це відбувається через наявність у них великої кількості синьо-зелених водоростей. На Курилах, на острові Кунашир, можна побачити озеро з молочно-білою водою, через наявність в ній кислот — соляної і сірчаної.

Великий канал (кит.— Юньхо, або Юньхе), канал в Китаї завдовжки 1930 км, що проходить по східній частині країни в загальному напрямі з півночі на південь між містами Пекін і Ханчжоу. Цей старий

і­щонайдовший у світі канал перетинає чотири провінції (Хебей, Шаньдун, Цзянсу і Чжецзян) і дві великі річки — Хуанхе і Янцзи. Коли будівництво цього штучного водовода було завершено (на що пішло близько 2000 років), він став важливою транспортною артерією між північчю

іпівднем Китаю.

Великий канал будувався впродовж трьох історичних періодів. Найстародавніша його ділянка, завдовжки 225 км, почала споруджуватися на останньому етапі існування держави Чжоу, імовірно в VІ ст. до н. е. Ним з’єднали річку Янцзи з басейном річки Хуанхе. Відповідна цьому старому каналу ділянка сучасного Великого каналу пролягає від міста Цінцзян (у провінції Цзянсу) до річки Янцзи (у районі Янчжоу), проходячи через низку озер, що входять в басейн річки Хуайхе. Рівень води в цьому краї регулюється дамбами і тут по каналу могли ходити невеликі судна.

Приблизно через 1200 років канал продовжили на південь на відстань близько 400 км — до міста Ханчжоу в провінції Чжецзян. При прокладці цієї ділянки, завершеній приблизно до 610 р. н. е., потрібно було чистити і сполучати деякі вже існуючі там короткі канали і, крім того, прокладати фарватер по великому озеру Тайху.

На північ від Цінцзяна будівництво більшої частини каналу закінчили при Хубілаї (першому імператорі монгольської династії Юань), полководці якого завоювали Ханчжоу. Хубілай спробував налагодити шляхи сполучення між своїми південними володіннями і столицею — Ханбалик (так монголи називали тодішній Пекін). Продовжувати канал на північ почали, ймовірно, в 1279 р. і повели його через озера. На цій трасі довелося зводити дамби і будувати шлюзи, оскільки було необхідно регулювати рівень води, бо він виявився неоднаковим у різних озерах. Північну частину Великого каналу назвали Цза Хо — річкою шлюзів. Канал увійшов до провінції Шаньдун, де його довели до Дунпіна; на ділянці між цим містом і Цзініном судноплавству нерідко важко через недостатній приток води в русло каналу. Приблизно до 1300 р. н. е. трасу каналу продовжили до міста Ліньцзін, що на річці Вейхе, в північному Шаньдуні.

У кінці правління династії Юань Великий канал протягнули ще далі на північ, в провінцію Хебей, де в міста Тяньцзінь його води змішалися з водами річки Бейюньхе. Ділянка каналу між річками Вейхе і Бейюньхе судноплавна весь рік. Далі канал пішов уздовж русла річки Бейюньхе проти її течії і досяг населеного пункту Тунсянь, що в 24 км на схід від Пекіна. За часів імперії Мін (1368–1644) канал істотно поліпшили і ті його ділянки, які пришли в непридатність, знов зробили судноплав­ними.

З розвитком залізниць (в кінці ХІХ ст. і початку ХХ ст.) Великий канал втратив своє минуле значення. На землях, по яких пролягала його траса, не раз траплялися руйнівні повені, а у середині ХІХ ст. річка Хуанхе поміняла русло і стала впадати не в Жовте море, а в затоку Бохай на півночі Шань-

дуна. Жорстокий розлив річки Хуанхе в 1931 р. і спустошливі військові дії

вперіод з 1937 до 1949 рр. довели Великий канал до стану щонайповнішої розрухи. До 1949 р. по ньому могли ходити лише джонки.

У1952 почалася реалізація програми регулювання водного режиму

вбасейні річки Хуанхе, де передбачалися роботи з розчищення, розширення і випрямлення русла Великого каналу. На ньому побудували сучасні механізовані судноплавні шлюзи. Ділянку траси, що пролягала провінцією Цзянсу, реконструювали, і по ньому почали ходити 1000-тонні судна. Модернізація каналу проводилася прискореними темпами, оскільки до цього часу залізниці вже ледве могли упоратися з перевезеннями корисних копалини.

Урок № 59

Тема. Природні зони. Особливості їх розміщення на території материка. Ґрунти, рослинність та тваринний світ природних зон Євразії.

Висотна поясність у горах материка

Мета: вчити учнів давати загальну характеристику природним зонам Євразії, систематизувати причинно-наслідкові зв’язки закономірного розміщення природних зон материка, продовжити закріплення уявлення учнів про компоненти природи і їх взаємозв’язок на прикладі природних зон Євразії, продовжити формування поняття про висотну поясність та широтну зональність, розвивати навички роботи з різними джерелами географічних знань, розвивати вміння аналізувати та синтезувати навчальний матеріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта Євразії, карта природних зон Євразії, малюнки окремих видів тварин та рослин, підручник, контурні карти, робочі зошити, слайди для мультимедійної дошки з краєвидами окремих природних територій Євразії.

Опорні та базові поняття: природні зони, компоненти природи, ґрунти, рослини, тварини, широтна зональність, висотна поясність, природні зони Євразії, закономірності поширення природних зон, взаємодія компонентів природи на території природних зон, принцип зональності.

Географічна номенклатура: острови: Великобританія, Ірландія, Сіцілія, Шпіцберґен, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Малі Зондські, Філіппінські; півострови: Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан,

Аравійський; гори: Альпи, Піренеї, Апенніни, Карпати, Кримські, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунґма); рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська; низовини: Прикаспійська, Індо-Ґанґська, Месопотамська; Середньоросійська височина; плоскогір’я: Середньосибірське, Декан; нагір’я: Тібет, Іранське; вулкани: Гекла, Етна, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау; пустелі: Каракуми, Ґобі, Руб-ель-Халі; річки: Рейн, Ельба, Дунай, Дніпро, Дністер, Волґа, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконґ, Ґанґ, Інд, Євфрат, Тіґр; озера: Женевське, Ладозьке, Каспійське море, Аральське море, Байкал, Балхаш, Мертве море.

Зміст уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1.Прийом «Вірю — не вірю»

•Євразія — найбільший материк Землі. (Вірю)

•Євразія розташована у всіх кліматичних поясах Землі. (Вірю)

•В Євразії немає річок, що належать до басейну внутрішнього стоку.

(Не вірю)

•Найбільша річка Європи — Дунай. (Не вірю)

•Найдовша річка Азії — Амур. (Не вірю)

2.Прийом «Дерево рішень»

Учитель пропонує учням розмістити таблички з назвами природних зон Землі в порядку їх розміщення від екватора до полюсів.

3. Прийом «Географічний вернісаж»

Учні прикріплюють зроблені вдома малюнки рослин і тварин Євразії і коротко роблять про них цікаві повідомлення.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Прийом «Проблемне питання»

Чи однорідна природа материка Євразія?

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Прийом «Картографічна лабораторія»

Завдання. Визначте природні зони, в яких розташовано материк Євразія.

2. Прийом «Мозковий штурм»

Поясніть закономірності розміщення природних зон на материку.

3.Прийом «Чомучка»

•Чому Євразія розташована в усіх природних зонах?

•Чому розташування природних зон у широтному напрямку порушується в окремих регіонах материка?

•Чому на карті природних зон окремим кольором виділено гірські райони Євразії?

4.Прийом «Географічний практикум»

Завдання. Об’єднавшись у групи по 4 учні, скласти характеристику однієї з природних зон (можна використовувати різні джерела географічних знань — підручники, атласи, домашні заготовки).

І група — зона тундри і лісотундри;

II група — зона мішаних та широколистих лісів; IIІ група — зона лісостепів та степів;

IV група — зона напівпустель і пустель; V група — зона саван і рідколісь;

VІ група — зона перемінно-вологих та вологих екваторіальних лісів; VII група — зона твердолистих вічнозелених лісів та чагарників.

5. Прийом «Роблю висновок»

Учні роблять висновок про різноманіття природи Євразії та взаємозалежність компонентів природи на прикладі природних зон Євразії.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Експрес-тест»

1.Територія материка Євразія, в якій річки є повноводними протягом всього року:

2.Характерні риси річкової мережі материка визначаються в першу чергу особливостями:

4.Географічний пояс в якому налічується найбільша різноманітність природних зон:

а) субарктичний;  б) помірний;  в) тропічний;  г) субекваторі­ альний.

5.Природна зона, що поширена у тропічному, субтропічному і помірному кліматичних поясах Євразії:

а) степів і лісостепів;  б) мусонних лісів;  в) саван і рідколісь; г) пустель і напівпустель.

6.Стародавнє зледеніння зробило найбільший вплив на формування природи... Європи:

а) Північної;  б) Південної;  в) Західної;  г) Східної.

7. Країна, яку називають «Суомі країна боліт»:

а) Швеція;  б) Норвеґія;  в) Фінляндія;  г) Швейцарія.

2. Прийом «Дивуй»

Учні розповідають додатковий цікавий матеріал про природу материка, який вони підготували вдома.

VI. Підсумок уроку

Прийом «Роблю висновок»

Учні роблять висновки про різноманіття природних зон та особливості їх розміщення на території материка, ґрунти, рослинність та тваринний світ природних зон Євразії, висотну поясність у горах материка.

VII. Домашнє завдання

•Опрацювати відповідний матеріал підручника.

•Опрацювати карти атласу з відповідної тематики.

•Скласти запитання щодо природи материка, які починатимуться словами «чому?», «що?», «де?», «коли?»

•Підготувати додатковий матеріал про території материка, що охороняються.

Додатковий матеріал до уроку

•Першість у швидкості росту серед вищих рослин неподільно тримає бамбук, зокрема листоколосник їстівний, поширений на півдні Китаю. Його приріст — до 40 см за добу. Зростання верхівки бамбука може подмітити навіть не дуже терплячий спостерігач. Свою максимальну 30-метрову висоту листоколосник набирає за рекордний термін — всього лише за декілька місяців. І все-таки швидкість бамбука,

що стала хрестоматійним прикладом, не є абсолютним досягненням. Рекорд тут належить грибам. Один з них — веселка звичайна — росте майже у два рази швидше за бамбук. За хвилину капелюшок веселки піднімається на 5 мм. Гриб буквально «росте на очах»!

•Яка рослина має найбільше листя? Тут, звичайно, поза конкуренцією­ пальми. На Шрі-Ланці це пальма корифа зонтична. Пластинки її віялового листя досягають 8 м у довжину і 6 м у ширину. Одним таким листом можна накрити половину волейбольного майданчика. Ще більшим буває перисте листя бразільської пальми рафія тедигера. На 4–5-метровому черешку погойдується «гігантське перо» завдовжки більше 22 м і завширшки майже 12 м. Якщо поставити його на землю вертикально, то він підніметься вище за шестиповерховий будинок.

•Цілком природно шукати найбільш високогірні рослини на «Даху миру» — в Гімалаях, де тягнуться в небо Джомолунґма (8848 м над рівнем моря), Канченджанґа (8586 м), Дхаулаґірі (8172 м). Тут з висоти 4700 м починається межа вічних снігів. Але і вище за цю межу окремі, позбавлені льоду і снігу скелі заселені рослинами. Ось імена рекордсменів: гімалайський «блакитний мак» — меконопсис, що росте на висоті 5791 м, едельвейси, що освоїли висоту 6096 м, і піщанка хутровидна (приземиста рослина з сімейства гвоздичних), яка піднімається до висоти 6218 м.

•Пустеля Ґобі. Під цією назвою відома обширна пустельна область, площа якої складає близько 1600 тис. км2; з усіх боків її оточують високі гори: на півночі — Монгольський Алтай і Ханґай, на півдні — Алтинтаґ і Наньшань, на заході — Тянь-Шань і на сході — Великий Хінґан. В межах крупної депресії, зайнятою пустелею Ґобі, існує безліч малих западин, в яких улітку збирається стікаюча з гір вода. Так утворюються тимчасові озера. Середньорічна кількість опадів у Ґобі

менше 250 мм. Взимку на низовинах зрідка випадає небагато снігу. Влітку температура досягає 46 °С в тіні, а взимку часом опускається до –40 °С. Для цих місць звичайні сильні вітри, піщані бурі. Впродовж багатьох тисяч років пил і мул виносилися вітром в північно-східні райони Китаю, де в результаті утворилися могутні лесові покриви. Рельєф самої пустелі досить різноманітний. Велику площу займають виходи стародавніх гірських порід. У інших районах дюнний рельєф рухомих пісків чергується з хвилястими галечними рівнинами. Часто на поверхні утворюється «мостова», що складається з уламків порід або різнокольорової гальки. Найбільш дивовижними утвореннями такого роду є ділянки кам’янистої пустелі, покриті чорною плівкою оксидів заліза і марганцю (т. зв. пустельним загаром). Навколо оазисів і пересихаючих озер зустрічаються засолені глини з корками солей на поверхні. Дерева ростуть тільки по берегах стікаючих з гір річок.

На околицях Ґобі зустрічаються різні тварини. Населення в основному зосереджене в оазисах або поблизу колодязів і свердловин. Через пустелю прокладені залізні і шосейні дороги.

Ґобі не завжди була пустелею. У пізньоюрський і ранньокрейдовий час тут протікали річки, що відкладали піщано-мулисті і гравієво-галечні осадові породи. У долинах річок росли дерева, місцями навіть ліси. Тут процвітали динозаври, про що свідчать кладки яєць, що були виявлені в 1920-х роках експедиціями Американського музею природної історії. З кінця юрського періоду і протягом крейдового і третинного природні умови були сприятливі для проживання ссавців, плазунів, комах і, ймовірно, птахів. Відомо також, що тут жила людина, про що свідчать знахідки неолітичних, мезолітичних, пізньо- і ранньопалеолітичних знарядь.

Урок № 60

Тема. Зміна природи людиною, охорона природних комплексів Євразії

Мета: поглиблювати екологічні знання учнів, виховувати учнів на прикладах раціонального природокористування та охорони природи Євразії, з’ясувати на реальних прикладах наслідки прояву господарської діяльності людини на природу материка, розвивати практичні навички роботи учнів з додатковими джерелами географічних знань, розвивати вміння логічно мислити, моделювати, систематизувати отримані раніше знання.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта та карта природних зон Євразії, підручник, контурні карти, робочі зошити, слайди із зображенням природних та антропогенних ландшафтів Євразії.

Опорні та базові поняття: екологія, охорона природи, природоохоронні території, природокористування, особливості охорони природи на материку, причини, наслідки охоронної діяльності, заповідники, національні парки Євразії.

Географічна номенклатура: острови: Великобританія, Ірландія, Сіцілія, Шпіцберґен, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Малі Зондські, Філіппінські; півострови: Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський; гори: Альпи, Піренеї, Апенніни, Карпати, Кримські, Скан-

динавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунґма); рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська; низовини: Прикаспійська, Індо-Ґанґська, Месопотамська; Середньоросійська височина; плоскогір’я: Середньосибірське, Декан; нагір’я: Тібет, Іранське; пустелі: Каракуми, Ґобі, Руб-ель-Халі.

Зміст уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Прийом «Чомучка»

Учні задають, запитання підготовлені вдома.

2. Прийом «Що? Де? Коли?»

Учні задають запитання, підготовлені вдома.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Прийом «Проблемне питання»

•Навіщо людина займається охороною природи?

•Як, на вашу думку, впливає людина на навколишнє середовище?

•Чому ми все частіше чуємо в пресі, по радіо та бачимо по телевізору про екологічні проблеми?

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Прийом «Творча лабораторія» (робота в групах)

І група: дати характеристику різних типів природокористування (раціональне природокористування);

II група: дати характеристику різних типів природокористування (нераціональне природокористування);

IIІ група: знайти на картах найбільші природоохоронні території Європи і дати їх коротку характеристику;

IV група: знайти на картах найбільші природоохоронні території Європи і дати їх коротку характеристику;

V група: з’ясувати унікальність природи в природоохоронних територіях материка;

VI група: скласти пам’ятку поведінки в природі.

2. Прийом «Картографічна лабораторія»

На контурну карту нанести території та підписати найбільші заповідники Євразії.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Власні приклади»

Учні наводять цікаві приклади щодо теми уроку (випереджувальне домашнє завдання) або доповнюють зміст проблеми, що вивчається, власними прикладами.

VI. Підсумок уроку

Прийом «Роблю висновок»

Учні роблять висновки про зміну природи Євразії людиною, про охорону природних комплексів Євразії.

VII. Домашнє завдання

•Опрацювати відповідний матеріал підручника.

•Підготувати повідомлення про населення, країни, міста Євразії.

Додатковий матеріал до уроку

Мертве море за солоністю займає друге місце у світі після оз. Ван

уТуреччині. Його води мляві, пустельна і навколишня місцевість. Висока мінералізація води пояснюється інтенсивним випаровуванням і присутністю соленосних порід на дні озера. Розчинені мінеральні солі складають близько 24 % об’єму води (для порівняння вкажемо, що у звичайній морській воді їх зміст менше 4 %). У хімічному складі солей присутні наступні елементи і з’єднання: хлор — 67,66 %; бром — 1,98 %; сульфат — 0,22 %;

натрій — 10,2 %; калій — 1,6 %; кальцій — 1,51 %; магній — 16,8 %. З вод Мертвого моря отримують хлористий калій і бром.

В античній літературі (Йосип Флавій і Тацит) є зведення про судноплавство на Мертвому морі в давнину, хоча іменувалося воно по-різному:

уТалмуді — морем Содому; у Новому Заповіті — Солоним, або Східним морем, Йосип Флавій називає його Асфальтовим озером. В даний час в арабських країнах це море звичайно позначається як Бахр-Лут, або «море Лота». На західному березі Мертвого моря в Эн-Геди ховався Давид. Уявлення про те, що води Мертвого моря поглинули гріховні міста Содом

іГомору, сходить до робіт Йосипа Флавія. Для пошуків цих міст в 1924 була споряджена спеціальна експедиція. Згідно з її звітами, міста Содом, Гомора

іЦоар знаходилися на південно-східному узбережжі озера.