ПВНЗ « Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука » Інститут педагогічної освіти

Кафедра психології

Лекція № 4 з курсу « Психолгічне консультування »

Тема : процес психологічного консультування

ПЛАН.

1. Фази психоконсультування

2. Структурування процесу: перша зустріч

3. Технологія ведення бесіди

4. Етапи процесу психоконсультування та прогноз перспектив

Література

1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. - M.: Независимая фирма «Класс», 2005. - 208 с.

2. Алешина Ю. Е. Семейное и индивидуальное психологическое консультирование. - М.: Редакционно-издательский центр Консорциума «Социальное здоровье России», 1993. - 172 с.

3. Алешина Ю. Е. Специфика психологического консультирования// Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. Журнал. - 2000. - №1. - С.22- 33.

4. В.Ю. Меновщиков. Введение в психологическое консультирование. - М.: Смысл 2000.

5. Васьківська C.B. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник - К.: Четверта хвиля, 2004.

6. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. - M. : "Рефл-бук"; К.: "Ваклер", 1997. - 272 с.

7. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. - М.: Академический проект, 1 999.

8. Машков В.Н. Практика психологического обеспечения руководства, управления, менеджмента. - СПб.: Речь, 2005.

9. Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Пер. с англ. - М.: Независимая фирма "Класс", 1994.

10. Немов P.C. Основы психологического консультирования: Учеб. Для студ. педвузов. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999.

11. Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція. Рівне.: 2000р.

ЇЇ-

Фази исихоконсультування. Процес консультування являє собою сумісну роботу консультанта і клієнта з метою вирішення певної проблеми, здійснення бажаних змін у житті клієнта. Цей процес складається з фаз: підготовки, діагнозу, планування дій, впровадження та завершення.

Підготовка передбачає: перші контакти; обговорення того, що клієнт бажав би змінити і, як консультант може йому у цьому допомогти, пояснення ролей консультанта та клієнта; розробка плану завдання, тому подібне.

Друга фаза являє собою поглиблений діагноз проблем, що вирішуються, і засновані на детальному вивченні та аналізу фактів, пов'язаних із зазначеною проблемою.

Фаза планування дій призначена для знаходження і вирішення проблеми, включаючи стратегії та тактики здійснення змін.

Упровадження як фаза консультування передбачає перевірку правильності та виконання пропозицій, підготовлених консультантом у співпраці з клієнтом.

При завершенні процесу консультування проводиться оцінка результативності, обговорюються і приймаються, якщо це необхідно, заключні звіти, планується можливе продовження співпраці.

Важливу роль у процесі консультування відіграють стосунки між клієнтом та консультантом, які можуть по-різному ставитися до очікуваного результату й шляхи виконання завдань. Тому необхідно, по-перше, спільними зусиллями правильно визначити проблему; по- друге, клієнт та консультант повинні визначити, чого вони хочуть досягнути, як можна оцінити майбутні результати. Крім того, важливо визначити, на яких ролях клієнт і консультант будуть приймати участь у вирішенні проблеми.

У процесі консультування можна вирізнити типові моделі поведінки та відповідні до них ролі, які варто розташувати вздовж осі: не директивна-директивна поведінка.

У першому випадку консультант надає клієнту інформацію, яку той зможе використати, у другому - займає позицію керівника чи є ініціатором дій.

При консультуванні консультант впливає на клієнта. При цьому важливо активізувати клієнта і пробудити його ініціативу, але не маніпулювати ним.

Існує декілька методів дії (впливу), що зустрічаються найчастіше:

а) демонстрація теоретичних знань і досвіду консультанта;

б) прояв професійної чесності у роботі;

в) утвердження загального погляду;

г) використання заохочення, почуття напруженості та тривоги.

Консультування не є самоціллю, його зміст у зміні особистісних особливостей і поведінки клієнта. Прагматична модель змін у людині була розроблена К.Левіним.

Згідно цієї моделі існують три послідовні стадії у процесі змін:

1. "Розмороження". Спостерігається підвищений рівень напруженості, який спричинює відчуття потреби у змінах; припинення звичних контактів чи заведеного порядку; зниження рівня самоповаги.

2. "Зміна" чи рух до змін. Людина починає практикувати нові стосунки або нові форми поведінки.

3. "Повторне замороження". Воно відбувається тоді, коли особа, яка змінює свою поведінку, випробовує зміни на досвіді. При цьому необхідне сприятливе та підтримуюче середовище. Знаходячись у ситуації, де спостерігається значне протистояння до змін, психолог має врахувати наступні фактори:

• характер допустимих змін (необхідно уникати пропозицій, які клієнт буде вважати культурно прийнятими і нездійсненними);

• темп змін (необхідно вирішити, чи повинні заплановані зміни бути фундаментальними, разовими чи поступовими, тобто проводитись у декілька етапів);

"час прийняття" (необхідний клієнту, щоб переконатися у необхідності та банальності запропонованих змін);

• готовність клієнта до змін;

• рівень вольової саморегуляції.

Перед консультуванням необхідно визначити попередній діагноз, який обмежується бесідою з клієнтом і накопиченням даних про нього При цьому необхідно виявити основні проблеми клієнта. Часто на цьому етапі клієнт затрудняється сформулювати їх, приймаючи симптом за проблему та, маючи упереджену думку про причини її виникнення, односторонність погляду і тому подібне Запитання та завдання для самостійної роботи

1 .Охарактеризуйте мету і завдання кожної фази психоконсультування.

2.Які фактори має врахувати консультант у ситуації, де спостерігається значне протистояння до змін?

Структурування процесу: перша зустріч. Процес психологічного консультування починається із зустрічі. Зустріч - узагалі одне з ціннісних понять у сучасній гуманістичній та консультативній допомозі, залучене до психології з екзистенціалізму.

У тривалих та детальних дослідженнях початкових моментів контакту визначено, що вирішальними для початкового орієнтування у партнерів, в уособленні себе (термін Г.П.Щедровицького) у ситуації спілкування, формування власного самовідчуття, що впливає на вибір тієї чи іншої стратегії поведінки із співбесідником, є перші 4 хвилини контакту (2ипіп. Г. р. 27). Саме перші 4 хвилини, найважчі для партнерів. За цей час найчастіше виробляються неусвідомлені, але стратегічно важливі рішення, які стосуються сприйняття партнера (див. Глава 1, 4), до оцінки його особи та прогнозування можливих стосунків. Перші хвилини зустрічі надзвичайно важливі як вільний, поза установкою простір для формування першого враження про людину і, в нашому випадку, оцінки особистісного (психологічного) потенціалу клієнта (детальніше про це сказано нижче).

З трьох фаз будь-якого людського спілкування - початку стосунків, їх розвитку, динаміки та припинення - перша фаза, безперечно, є ключовою. Особливо в ситуаціях надання психологічної допомоги.

Під час першої зустрічі з клієнтом немає жодної, буквально жодної деталі, яка б не мала значення для успіху першого контакту: від виразу обличчя, погляду, інтонації та відстані до клієнта (оптимальна - 1,5 м) до введення клієнта в семантику консультативної та психологічної <

роботи. Звичайно, вся наступна психологічна робота не може визначатися першою зустріччю, і прожиття психологічної допомоги як перенавчання, просвіти або психотерапії проходить кілька етапів, але в консультативній роботі, зокрема, справа може обмежитися єдиною бесідою. Ось чому початковому контактові надається таке велике значення.

Що необхідно та бажано для успішного здійснення першої консультативної бесіди?

Інформація. У принципі бажано (так показує практика консультативної роботи в багатьох країнах), аби до першої зустрічі, скажімо, під час запису на консультацію клієнт повідомив про - себе орієнтовні формальні відомості приблизно такого обсягу: ім'я та прізвище, вік, професія та освіта, сімейний статус, ким направлений, чи має досвід спілкування з психіатром або психологом. Наявність такої формальної інформації вивільняє робочий час психолога для змістовної роботи.

Психодіагностичне обстеження. У багатьох випадках (профконсультація, інша ситуація, що вимагає позамедичної психотерапії) корисною видається попередня особистісна діагностика, що полегшує орієнтування в особистих особливостях клієнта і його стану. Якщо обстеження проводиться до консультативної бесіди, то краще, аби проводив його не сам психолог- консультант, а його співробітники або колеги. Що небажано для успішного проведення першої зустрічі?

Небажано навантажувати себе інформацією про особу та життя клієнта, яка не виходить саме від нього. Небажано: сперечатися з клієнтом, спростовувати його твердження (це не означає, звичайно, що психолог зобов'язаний з усім погоджуватися, в тому числі, наприклад, поділяти хиби