Випускна кваліфікаційна робота Особливості соціалізації вихованців дитячого будинку з різним періодом перебування

Тотьма 2010

Введення

Перетворення, що відбуваються в суспільному житті нашої країни, суттєво змінюють об'єктивні умови соціалізації підростаючого покоління, і особливо процес соціалізації такої категорії дітей, як діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків. Це вимагає наукового осмислення, необхідного обліку нових умов у побудові процесу суспільного виховання. У зв'язку з цим проблема соціалізації дітей дитячих будинків стає однією з пріоритетних у сучасних соціально-педагогічних дослідженнях.

Соціалізація - це процес засвоєння людиною соціального досвіду та включення його в систему соціальних відносин для подальшої трансляції соціального досвіду (Л. В. Мардахаев).

Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.

Дослідженням процесу соціалізації дітей-сиріт займаються як зарубіжні, так і вітчизняні педагоги та психологи. Процес становлення дитини повноправним учасником сучасних йому суспільних відносин завжди знаходив своє відображення у педагогіці, а також дослідженнях з соціальної психології, соціології виховання та соціальної педагогіки. Ті чи інші аспекти проблеми розглядалися в різний час у роботах Л.В. Мардахаева, Б.Г. Ананьєва, Г.М. Андрєєвої, А.Г. Асмолова, Л.П. Буїв, Л.С. Виготського, І.С. Кона, А.І. Леонтьєва, А.В. Мудрика та ін фахівців.

Сучасний етап розвитку нашого суспільства, що відбуваються зміни у світовому співтоваристві вимагають розширення і поглиблення досліджень процесу соціалізації підростаючого покоління, в тому числі особливої ​​категорії дітей - дітей-сиріт, так як його вивчення і осмислення необхідно для подальшої організації процесом передачі соціального досвіду, в дитячому будинку .

Освітній заклад дозволяє дитині, що залишився без піклування батьків усвідомити рівень своєї значущості в житті, як багато залежить від нього самого, як у своєму житті та життя оточуючих людей.

У педагогічній науці останніх років питанням соціалізації, виховання дітей - сиріт, їх професійної орієнтації присвячено значну кількість досліджень, проте більшість з них питання управління процесом соціалізації дітей - сиріт в умовах сільського дитячого будинку не розглядалися.

Для дітей-сиріт, які виховуються поза родиною у відриві від суспільства в умовах установ інтернатного типу інтернат - це школа, в якій учні живуть і перебувають на частковому державному забезпеченні, де формування системи соціальних цінностей набуває особливого значення.

Однак ряд питань пов'язаних з організацією діяльності інтернатного закладу по присвоєнню вихованцями-сиротами соціальних цінностей та роль у цьому процесі фахівця з соціальної роботи достатньо значна.

Особливістю соціалізації вихованців дитячих будинків є заміщення одного з основних інститутів соціалізації - сім'ї установою. Це призводить до деформації процесу соціалізації, наслідки якої стають очевидними у випускників дитячого будинку.

Значна частина вихованців дитячих будинків схильна виникнення негативних психічних станів, які призводять до:

• Негативному впливу на їх соціалізацію

• Неадекватної самооцінки

• Несамостійності в судженнях і поведінці

• Низькою комунікабельності

• Переважанню короткострокових цілей

Актуальність і недостатня розробленість проблеми визначили тему дослідження - «Особливості соціалізації вихованців дитячого будинку з різним періодом перебування».

Мета дослідження - виявити особливості соціалізації вихованців дитячого будинку з різним періодом перебування.

Проблема дослідження: як, організовується діяльність дитячого будинку по засвоєнню соціальних цінностей.

Об'єкт дослідження: процес соціалізації вихованців дитячого будинку.

Предмет дослідження: соціалізовані вихованців дитячого будинку з різним періодом перебування.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу по даній темі;

2. Розглянути особливості соціалізації вихованців дитячого будинку;

3. Порівняти рівень соціалізованості вихованців дитячого будинку новоприбулих і довго перебувають;

4. Розробити методичні рекомендації для соціального педагога по залученню вихованців дитячого будинку в процесі засвоєння соціального досвіду.

Методи дослідження:

1. Теоретичні методи дослідження: теоретичний аналіз соціологічної, психолого-педагогічної літератури; узагальнення досвіду діяльності соціального педагога.

2. Емпіричні методи дослідження: Методика для вивчення соціалізірованності особистості вихованця, розроблена М.І. Рожковим.

Гіпотеза дослідження: вихованці дитячого будинку, новоприйняті в дитячий будинок, мають більш низьким рівнем соціалізованості, ніж вихованці долее прибувають.

Дипломна робота складається з двох розділів. У першому розділі розглядається сутність поняття соціалізації; соціалізовані і критерії готовності до життя; особливості соціалізації вихованців дитячого будинку. Друга глава присвячена дослідженню рівня соціалізованості вихованців дитячого будинку з різним періодом перебування.

База практики: МОУ «Демьяновскій дитячий будинок» Бабушкінського району.

Практична значимість полягає у використанні даної роботи соціальним педагогом, фахівцями з соціальної роботи, студентами займаються даною проблемою.