"там і тоді" у "тут і тепер" і навпаки. Таку транспозицію здійснює клієнт у ставленні консультанта

(перенесення) і консультант у ставленні клієнта (контрперенесення).

Перенесення

Відкриття S. Freud "перенесення" — одне з фундаментальних досягнень психоаналізу. Це вчення нерідко визначають як систематичний аналіз перенесення. Спочатку Freud вважав перенесення перешкодою на шляху розвитку психотерапії, однак у 1907 p., після першої зустрічі із С. Jung у Відню, позиція засновника психоаналізу змінилася. На думку Freud уплинула категоричність твердження Jung, що "перенесення — це альфа й омега терапії". »

Можливість перенесення в консультуванні і психотерапії у даний час у більшій або меншій мірі визнають представники майже всіх теоретичних орієнтацій. Перенесення є складовою частиною консультативного (психологічного) контакту. Даний психологічний феномен присутній у будь-яких міжособистісних стосунках, однак у консультативному контакті він набагато інтенсивніший унаслідок природи самого контакту. Консультант свідомо має авторитет, мало говорить про себе і залишається анонімним, оскільки до нього звертаються за допомогою. Цим полегшується виникнення перенесення.

Можливі два основних визначення перенесення. Відповідно до класичного психоаналітичного визначення, перенесення — це пожвавлення комплексу Едіпа в психологічній ситуації. Реакція на психолога така, немов він — учасник ранніх едіпових стосунків клієнта, тобто являє собою батька або матір. В едіповому контексті визначення занадто обмежене; його важко прийняти, не дотримуючись психоаналітичної орієнтації. Вважаючи перенесення універсальним феноменом консультативного контакту, його можна визначити як повторення у стосунках із консультантом почуттів і настанов, звичних у минулому зі значимими людьми (насамперед — ). Creenson (1965; цит. по: Сохнув, 1988) пропонує більш узагальнене визначення: "Перенесення — це неадекватне і персеверативне переживання почуттів, потягів, фантазій, настанов і залучення захисних механізмів, що виникли в минулому у стосунках із значимими людьми, при актуальній міжособистісній взаємодії. Підкреслимо, реакція перенесення являє собою повторення минулого і неприйнятна в сьогоденні".

У консультуванні і психотерапії перенесення властиві такі риси (Gelso, Fretz, 1992):

1. Перенесення завжди помилкове у тому розумінні, що клієнт уявляє консультанта у фальшивому світлі,, тобто приписує йому риси, властиві іншим людям в інших і часу. Звичайно, помилкові не всі уявлення клієнта; консультантові важливо відрізняти реалістичні реакції від реакцій перенесення.

2. Перенесення буває позитивним і негативним. Позитивне перенесення ґрунтується на залежності клієнта від ідеалізованого образу батька, що любить і опікує, зухвале почуття захищеності і потреба у творчому самовираженні. Позитивна настанова клієнта у ставленні консультанта, що виникла в силу перенесення, виражає стосунки минулого. Наприклад, клієнт, якому в дитинстві бракувало любові, схильний бачити в консультанті людини більш сильну і люблячу, ніж той є насправді. Негативний перенесення грунтується на випробуваних у дитинстві почуттях відкидання і ворожості. Якщо в консультуванні ці настанови не змінюються, терапія стає неможливою.

3. Виникненню перенесення сприяють нейтральність і невизначеність консультанта.

Поняття "нейтральність" у психотерапії не має визначення. Нейтральність не ідентична

байдужості або дефіцитові дбайливості. Мається на увазі, що консультант безсторонній і не нав'язує клієнтові своїх цінностей. Невизначеність означає приховування від клієнта своїх почуттів, настанов, подій життя. Нейтральність і невизначеність консультанта створюють специфічну атмосферу стосунків, що дозволяє виникнути і цілком проявитися перенесенню. Він виявляється і при відсутності цих умов, однак вони полегшують виникнення перенесення і підсилюють його.

4. Перенесення — несвідомий процес.

Хоча почуття клієнта стосовно консультанта можуть бути і цілком свідомими, але сам факт, що вони привнесені з інших, більш ранніх стосунках, не усвідомлюється.

5. Перенесення частіше виникає у сферах, де маються недозволені дитячі конфлікти зі значимими особистостями.

Люди схильні перекручено сприймати сьогодення, коли вони загрузли в епізодах минулого. У психотерапії і консультуванні цінність перенесення досить велика. Воно дозволяє проникнути в минуле клієнта і побачити, яким образом ранній пов'язаний зі значимими особистостями (батьків, близьких), модифікує реакції сьогодення. Це дуже важливо у випадках, коли розлад поведінки, особисті проблеми постійно "підкріплюється" підступними реакціями перенесення. Консультант, будучи об'єктом перенесення, інтерпретує проекції і надає клієнтові можливість поглянути на свою поведінку в ракурсі причинності, щоб позбутися від травм і фантазій минулого. Така робота додає консультуванню характеру "корекції емоційного досвіду".

Рішення, про те чи варто робити перенесення об'єктом обговорення, рівносильно виборові між операцією і консервативним лікуванням. Перший варіант призводить до значимих внутрішніх змін, а другий зберігає status quo. Звичайно, вибір завжди визначається конкретною ситуацією.

У деяких випадках не рекомендується занадто поглиблюватися в реакції перенесення клієнта і його інтерпретацію:

• при перекрученому сприйнятті реальності;

• при недостачі часу для роботи з перенесенням (короткотермінове консультування);

• при відсутності нормального робочого альянсу з клієнтом;

• коли клієнт через ослаблення механізмів психологічного захисту не може бути толерантний до тривоги і фрустрації;

• коли метою консультування є не вирішення глибинних конфліктів, а, наприклад, пристосування до поточних життєвих ситуацій.

Однак не слід забувати про проблеми, що виникають через нездоланне перенесення у випадку припинення консультативного контакту, коли залишилася без обговорення інтенсивна любов клієнта до ідеалізованого консультанта (позитивне перенесення) або ненависть до нього (негативне перенесення). Тому консультантові не личить ігнорувати почуття клієнта. Вони повинні бути обговорені, звичайно, із вибором належної глибини обговорення.

Трансформація перенесення в процесі консультування схожа на емоційний розвиток дитини. Дитина поступово переходить від думки про батьків як усемогутніх і всезнаючих до більш реалістичного підходу, оцінюючи їх як простих людей, але, проте тих хто займає особливе, важливе становище в його емоційному світі. Подібним чином і клієнт у ході консультування починає реалістичніше оцінювати консультанта; досвід контакту стає складовою частиною психіки самого клієнта.

Перенесення у сутності створює умови для інтеріорізації консультанта і сприяє формуванню специфічної, але надійної інстанції, до якої можна звернутися при ускладненнях у житті.

Позитивному перенесенні завжди властива певна, найчастіше тимчасова ідеалізація консультанта з еротичним відтінком при умовах різностатності клієнта. Еротична настанова у ставленні консультанта нерідко виражається побічно — паузами мовчанням, скаргами, нащось; маніпулятивними рухами, якщо консультант не прийшов або спізнюється, забуванням сплатити за консультацію, інтересом до особистого життя консультанта; конкуренцією з іншими клієнтами через консультанта; постійним цитуванням його висловлень і т.п.

Подарунки також є формою вираження почуттів до консультанта. Дарування може означати багато чого й ускладнює консультування: іноді це просто хабар, часом демонстрація бажання мати з консультантом особливі, довірливі стосунки, і завдяки вибору подарунка клієнт хоче довести знання смаку і потреб консультанта. За таких мотивів клієнта консультант повинен відмовитися від подарунка, якщо не бажає бути втягненим в ігри маніпулятивного характеру. Однак у деяких випадках подарунки відбивають щиру вдячність, повагу до консультанта, і відмова від них може образити клієнта. Узагалі в процесі консультування краще уникати подарунків і почекати завершення терапії, тоді подарунок стає приводом до останнього обговорення з клієнтом досягнутих успіхів і відповідності (або невідповідності) подарунка реальній ціні консультування в екзистенціальному розумінні.

Коли клієнти тим чи іншому способові виражають почуття, консультант повинен ставитися до цього з розумінням. Вони виявляють справжні почуття, нереалістичні. Якщо консультант приймає почуття клієнта, навіть не відповідаючи на них, і не дозволяє клієнтові випробувати

відвернутість, консультування стає глибше й інтенсивніше. З іншого боку, клієнти повинні розуміти, що консультант не може бути їх сексуальним партнером. Таке табу допомагає усвідомити життєві обмеження на задоволення бажань. Контрперенесення

Оскільки консультативний контакт подібний вулиці з двостороннім рухом, мабуть, що і консультант вносить у стосунки з клієнтом свої життєві ускладнення. Контрперенесення настільки ж універсальне явище в психологічному консультуванні і психотерапії, як і перенесення. Незалежно від зрілості особистості консультанта він — людина і неодмінно має недозволені внутрішні конфлікти. Хворобливі теми і породжують контрперенесення, якщо клієнт мимоволі їх торкається.

Оєібо і Бгеїг (1992) розрізняють тотальне (занадто широке) і класичне визначення контрперенесення. Тотальне визначення охоплює всі емоційні реакції консультанта на клієнта. До контрперенесення тоді відносяться і зовсім природні реакції консультанта, не попов'язані з його внутрішніми конфліктами. Класичне визначення характеризує контрперенесення як відповідну реакцію на перенесення клієнта. Проміжне визначення характеризує контрперенесення як проектування консультантом своїх проблем на наданий клієнтом матеріал, який зв'язаний з перенесенням, так і не зв'язаний з ним.

Найчастіше зустрічаються наступні причини контрперенесення:

1. Прагнення консультанта сподобатися клієнтам, бути прийнятим ними і добре оціненим.

2. Острах консультанта, що клієнти можуть про нього погано подумати, не прийти на зустріч і т.п.

3. Еротичні, і сексуальні почуття консультанта стосовно клієнтів, сексуальні фантазії, зв'язані з клієнтами.

4. Надмірна реакція на клієнтів, що провокують у консультанта почуття, обумовлені його внутрішніми конфліктами.

5. Прагнення займати пророчу позицію і давати клієнтам нав'язливі ради, як їм варто жити.

Психологічне або антипсихологічне контрперенесення? Допомагає або заважає воно

консультуванню? Відповіді на ці питання залежать від того, чи виявляється контрперенесення у формі зовнішнього поведінку або являє собою тільки переживання консультанта. У першому випадку ідеться про дії на основі внутрішніх конфліктів, і, звичайно, таке контрперенесення необхідно обговорити з колегою або в спеціальних групах професіоналів, тому що неконтрольоване і погано усвідомлюване контрперенесення заважає об'єктивності консультанта. Як внутрішні переживання контрперенесення може виявитися досить цінним(ОеІ80, Ргеїг, 1992), оскільки допомагає консультантові краще зрозуміти, який вплив поведінка клієнта має на нього і на інших людей. У будь-якому випадку вплив контрперенесення на хід консультування залежить від бажання і готовності консультанта глянути на джерела своїх щирих почуттів до клієнтів. Завдання і запитання

для самопідготовки

1 Л Цо означають поняття "перенесення" і "контрперенесення"?

2.Які причини причини контрперенесення