Зміст

Тема1: Фізична культура і спорт в Україні…………5

Тема2:Фізичне виховання учнів початкової школи.11

Тема3: Засоби фізичного виховання

молодших школярів………………………………….21

Тема4: Особливості реалізації методичних принципів…………………………………………….35

Тема5: Навчальна програма - основний документ з фізичного виховання………………………………...42

Тема6: Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня школи……...………………………………………….54

Тема7: Позаурочні форми занять фізичними вправами……………………………………………...59

Тема8: Урок фізичного виховання………….72

Тема9: Методи організації учнів для заняття

на уроці………………………………...……………..86

Тема10: Різновиди уроків фізкультури…………….88

Тема11: Підготовка вчителя до уроку………………...90

Тема12: Туризм……………………………….93

Тема13:Основи планування, і контролю навчальної роботи з фізичного виховання……………………..98

Вступ

Одна з основних проблем, що стоїть перед навчальними закладами - це навчити студентів учитися протягом своєї трудової діяльності, бути готовим до постійного самовдосконалення.

З цією метою новими навчальними планами і навчальними програмами передбачений лекційний курс з теорії і методики фізичного виховання. Студенти повинні самостійно навчитися аналізувати навчальний матеріал, виділяти головне, запам'ятовувати необхідне.

Основна мета даного посібника - забезпечити оволодіння студентами шкільного відділу зі спеціальності "Початкове навчання" знаннями про сучасні досягнення методичної науки, підготувати їх до проведення навчальних занять з курсу фізичне виховання в початковій школі.

Тема1: Фізична культура і спорт в Україні.

План

І.Мета і завдання.

2.Державні тести.

З.Цільова комплексна програма "Фізичного

виховання здоров'я нації".

4.0новні поняття теорії :фізичне виховання,

фізична культура,фізична культура, фізична освіта,фізичний розвиток,фізична

підготовка,фізична реабілітація.

1.Фізична культура в Україні є часткою загальної культури суспільства,що спрямована на зміцнення здоров'я,розвиток фізичних,морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Розвиток фізичної культури і спорту в Україні,як і в кожній країні світу,обумовлений потребами суспільства, рівнем соціально-економічного розвитку,станом освіти,науки,культури,традицій та ін..

Перше десятиріччя розвитку фізичної культури і спорту в сучасній Україні характеризується значними проблемами,пов'язаними з умовами існування суспільства:

- Глибоко економічною кризою,обумовленою

переходом на нові форми економічного господарювання;

- Стрімким спадом виробництва у промисловості

та аграрному секторі; Суттєвим зниженням державного фінансування

сфери фізичної культури і спорту;

- Значенням зниженням рівня життя населення;

- Порушенням екологічної рівноваги;

- Різким погіршенням фізичного розвитку людей і

рівня їх здоров'я,скороченням тривалості життя.

2.На виконання статті 26 закону та державної програми Кабінет Міністрів України (15.01.196 р.) затвердив "Положення про державні тести і нормативи фізичної підготовленості населення України" і доручив Міносвіти,Міноборони, ввести в дію у 1996 році державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості дітей,учнів, студентської молоді та осіб призовного віку ,особового складу Збройних сил,органів внутрішніх справ та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства.

Також була доручено міністерствам , Держкомітетові по водному господарству,що мають виробництва^ яких професійна діяльність проводиться в екстремальних умовах,розробити відповідні відомчі тести і,починаючи з 1996 року, ввести щорічне тестування для оцінки фізичної підготовленості їхніх працівників. Контроль за виконанням постанови було покладено на існуюче тоді Міністерство у справах молоді і спорту.

Ця державна система тестів і нормативів стала основою вимог до фізичної підготовленості населення як критерій здоров'я, життєдіяльності, здатності до високопродуктивної праці та захисту Батьківщини. Основна мета державного тестування- стимулювання і спрямування подальшого розвитку фізичної культури серед усіх груп і категорій населення України дасть змогу:

- визначити належний рівень підготовленості всіх

груп і категорій населення;

- сформувати потребу у фізичному вдосконаленні,

активних заняттях фізичною культурою і спортом

протягом всього життя;

- надати можливість всім групам і категоріям насе

лення проводити індивідуальну діагностику

фізичної підготовленості;

- визначити ефективні засоби фізичного виховання

кожного;

- спрямувати діяльність навчальних закладів,

фізкультурно-спортивних організацій на за без-

печення належного рівня фізичної підготовленості

громадян;

- здійснювати державний контроль за ефективністю

фізичного виховання;

- сприяти розвиткові фізкультурно-спортивного

руху.

3.Разом зі змінами і доповненнями,прийнятими згодом Верховною Радою (18.06.1999 р. і 10.02.2000р.),3акон України "Про фізичну культуру і спорт" став юридичною основою для їх розвитку в країні.

Відповідно до цього закону,Верховною Радою була розроблена і введена в дію "Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні"(22 червня 1994 р.),яка визначила основні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і

конкретизувала завдання,заходи,терміни(до 1997 р.) та відповідальних за їх виконання.

У ній були визначені головні завдання в сфері фізичної культури і спорту на 1994-1997 роки:

- подальше зміцнення здоров'я населення на

принципах здорового способу життя,посилення

впливу фізичної культури і спорту на підвищення

продуктивності праці,обороноздатність та профі

лактику правопорушень;

- удосконалення системи підготовки національних

збірних команд,спортивних резервів,забезпечення

пріоритетного розвитку тих видів спорту,в яких

спортсмени України спроможні досягти високих

результатів на чемпіонатах Європи,світу і

Олімпійських іграх;

- збереження і подальше удосконалення матеріально-

спортивної бази,підготовки фахівців фізичного вихо

вання і спорту,науково-методичного та інформа

ційного забезпечення фізкультурно-спорти-вної

діяльності;

-сприяння економічному і соціальному прогресу, утвердженню міжнародного авторитету України у світовій співдружності.

Основними напрямами розвитку фізичної культури і спорту були визначені:

-фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча діяльність у навчально-виховній сфері; -фізкультурно-оздоровча діяльність у виробничій і соціально-побутовій сферах; -фізична підготовка у Збройних силах, правоохоронних органах та формуваннях;

-фізкульртурно-оздоровча і спортивна діяльність серед інвалідів;

- створення цілісної системи олімпійської підготовки.

До кожного напрямку розвитку фізичної культури і спорту були розроблені завдання,адресовані певним міністерствам і комітетам.

Державна програма сприяла появі позитивних змін у галузі фізичної культури.

Державні програми розвитку фізичної культури в Україні

№ з/п Назва державної програми Дата прийняття Строк дії

1. Державна програма розвитку фізичної культури і cпорту в Україні 22 червня 1994 р. 1994-1997

2. Цільова комплексна програма "Фізичне виховання - здоров'я нації" 1 вересня 1998 р. 1999-2005

3. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту в Україні Доктрина від 28.09.2004 №1148/2004 2006-2016

4. До основних понять теорії фізичного виховання є:

- Фізична культура- характеризує спеціалізовану

ланку підготовки спрямовану на досягнення

максимальних результатів.Поняття "фізична

культура"відноситься до поняття "культура" як

частка до загального .Іншими словами,фізична

культура є частиною загальної культури народу.

Фізична культура особистості-це сукупність

властивостей людини,яких вона набуває у процесі

фізичного виховання і які виражаються в її актив

ній діяльності,спрямованій на всебічне удоскона

лення своєї фізичної природи та ведення здорового

способу життя.

- Фізичне виховання-спеціально організований

процес всебічного розвитку життєво важливих

рухових навичок і умінь людини.

- Фізична освіта- процес формування в людини

рухових умінь і навичок,а також передачі

спеціальних знань в галузі фізичної культури.

- Фізичний розвиток- природний процес вікової

зміни морфологічних і функціональних ознак

організму,обумовлений спадкоємними факторами

і конкретними умовами зовнішнього середовища.

- Фізичне здоров'я - динамічний стан,що

характеризується резервом функцій органів і

систем і є основою виконання індивідом своїх

біологічних і соціальних функцій.

- Фізичний стан- відповідно до визначення

міжнародного комітету зі стандартизації

текстів,характеризує особистість людини,стан

здоров'я статуту і конституцію,функціональні

можливості організму,фізичну працездатність і

підготовленість.

- Фізична підготовленість - рівень досягнутого

розвитку рухових здібностей,формування рухових

навичок у результаті спеціалізованого процесу

фізичного виховання,спрямованого на рішення

конкретних завдань.

Фізична реабілітація-комплекс заходів, спрямо

ваний на відновлення втраченої чи ослабленої

функції після захворювання чи травми.

Основні поняття теорії фізичного виховання

У статті 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" сказано, що "фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості".

Система фізичного виховання - це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи (основи), що забезпечують фізичне виховання громадян.

Фізичний розвиток - це процес становлення та змін біологічних форм і функцій організму. Він оцінюється рівнем антропометричних та біометричних показників.

Фізична підготовка - це процес фізичного виховання, що створює загальні зедумови для високопродуктивної праці людини.

Рухова підготовленість - зумовлює рівень розвитку рухових вмінь та навичок, фізичних якостей, визначених вимогами та нормативами.

Фізична освіта - рівень знань з фізичного виховання, рухових і гігієнічних вмінь та навичок.

Фізична досконалість - передбачає гармонічний фізичний розвиток та всебічну фізичну підготовленість людини до життя, праці та захисту Батьківщини.

Засоби фізичного виховання

Засоби фізичного виховання - це фізичні вправи, природні фактори, гігієнічні мови праці і побуту.

Фізичні вправи - це методично обґрунтовані повторення рухових дій. Вони дають змогу здійснювати всебічний фізичний розвиток учнів, сприяють формуванню різноманітних вмінь та навичок ходьби, бігу, стрибків.

Гімнастика - один з основних засобів фізичного виховання. Специфічною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на різні частини тіла, окремі м'язові групи та суглоби.

Види гімнастики:

o Основна гімнастика - гігієнічна та атлетична;

o Гімнастика із спортивною спрямованістю (спортивна гімнастика,

спортивна акробатика, художня гімнастика) ;

o Спеціальні види гімнастики - професійно-прикладна, спортивно-

прикладна, виробнича та лікувальна.

Спорт - це специфічна діяльність, спрямована на досягнення високих результатів у певному виді фізичних вправ та спортивних змаганнях.

Ігри - один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Розрізняють рухливі та спортивні ігри. Рухливі ігри містять елементи загально розвиваючих вправ.

Спортивні ігри - волейбол, баскетбол, футбол та ін.

Література:

1. О.М.Худолій "Загальні основи теорії та методики фізичного

виховання":Навч.посібник. - Харків: "ОВС" ,2007.-406 с. : іл..

Тема2:Фізичне виховання учнів початкової школи .

Завдання фізичного виховання. Особливості розвитку фізичних якостей учнів.

Виховання нової, всебічно розвиненої людини - одна з необхідних і вирішальних умов успішного будівництва суспільства. У здійсненні цієї мети важлива роль належить фізичній культурі та спорту.

У процесі фізичного виховання розв'язуються такі основні завдання:

1) гармонійний розвиток форм і функцій організму, зміцнення

здоров'я, загартування та підвищення працездатності людини;

2) формування життєво необхідних рухових навичок і засвоєння

спеціальних знань для досягнення високого рівня загальної фізичної

підготовленості і на цій базі - спортивної майстерності в обраному виді

спорту;

3) розвиток фізичних якостей (швидкості, сили, спритності,

витривалості, гнучкості);

4) виховання моральних і вольових якостей особистості.

Заняття фізичною культурою і спортом у тісному зв'язку з розумовим, моральним, естетичним та трудовим вихованням сприяють всебічному і гармонійному розвитку людей - активних будівників суспільства.

Зв'язок фізичного виховання з моральним. У процесі фізичного виховання створюються сприятливі умови для наступного засвоєння норм комуністичної моралі.

Такі моральні та вольові якості, як патріотизм, колективізм, дисциплінованість, мужність, сміливість виховуються в процесі занять фізичною культурою, спортивного тренування та на змаганнях. Зокрема, патріотизм радянських спортсменів виявляється не лише на міжнародних змаганнях, де наші спортсмени змагаються з представниками збірних команд інших країн. Кожен фізкультурник, виконуючи норми ГПО, тим самим зміцнює могутність нашої країни, створює більш сприятливі передумови для успішної праці та захисту Батьківщини.

Під час змагань, рухливих та спортивних ігор у школярів формуються основні норми і правила поведінки, які відносимо до так званої спортивної етики. Нашим кращим спортсменам властиві такі якості, як розуміння свого патріотичного суспільного обов'язку, дисциплінованість, воля до перемоги.

Зв'язок фізичного виховання з розумовим. Гармонійний фізичний розвиток та міцне здоров'я забезпечують продуктивну розумову діяльність. Дослідження, проведені в школах, свідчать про те, що учні, які систематично займаються фізичною культурою та спортом у позаурочний час, мають більшу розумову працездатність і кращу успішність, менше втомлюються (особливо на останніх уроках).

Зв'язок фізичного виховання з розумовим передбачає оволодіння спеціальними знаннями з фізичної культури, біології, гігієни, набуття певних умінь і навичок інтелектуальної діяльності, а також розвиток у учнів пізнавальних здібностей, пов'язаних з їхньою руховою діяльністю. Орієнтування у складних спортивних ситуаціях, тактичне мислення, вміння аналізувати техніку виконання фізичних вправ позитивно впливають на розумовий розвиток людини..

Зв'язок фізичного виховання з трудовим. Фізичне виховання створює необхідні передумови для високопродуктивної праці. Це передусім висока загальна фізична підготовленість, розвиток рухових якостей, загартування організму, звичка до фізичної праці, міцне здоров'я.

Виконуючи фізичні вправи, учні вчаться володіти темпом, ритмом та амплітудою руху, вмінням розподіляти свої рухи у часі та просторі. Ці властивості організму, що формуються на базі оволодіння широким колом вмінь та навичок, дають людині змогу швидше засвоювати різноманітні трудові операції.

У процесі занять фізичною культурою та спортом виробляється навичка до тривалого докладання зусиль, коли учні, незважаючи на значне фізичне навантаження, намагаються якомога краще виконати кожну вправу. Власне така ж мета ставиться перед учнями, які працюють на будівництві спортивного майданчика школи, виготовляють і ремонтують інвентар та обладнання або займаються іншою суспільно корисною працею.

Правильно організована праця дітей не тільки формує відповідні трудові навички, а й розвиває спритність, силу, витривалість, сприяє поліпшенню фізичного розвитку людини. Отже, якщо фізичне виховання є необхідною основою праці, то праця, в свою чергу, значно впливає на фізичний розвиток учнів.

Зв'язок фізичного виховання з естетичним. У процесі фізичного виховання розвивається здатність сприймати, відчувати і правильно розуміти прекрасне у руховій діяльності та поведінці людини, красу гармонійної будови тіла, стрункої постави, різноманітних видовищ (гімнастичні виступи на святах, фізкультурні паради та ін.).

Важливим завданням естетичного виховання є досягнення краси й гармонії у виконанні різноманітних рухів. Досягти краси неможливо без відмінного володіння рухами свого тіла. Тому, для того щоб мати бажаний естетичний результат, необхідна постійна робота над удосконаленням техніки рухів та всебічного розвитку фізичних якостей.

На формування естетичних почуттів і оцінок помітно впливає навколишнє середовище, зокрема чистота і порядок у спортивному залі, яскравий та зручний інвентар, охайний спортивний одяг.

Глибокий вплив на формування естетичних почуттів і смаків має застосування у фізичному вихованні таких засобів мистецтва, як музика і танці. Музичний супровід під час ходьби, виконання загальнорозвиваючих вправ, деяких рухливих ігор (у дітей дошкільного віку та в молодших класах) підвищують емоційний стан та сприяють більш чіткому виконанню рухів. Танцювальні вправи, що вивчались з учнями під час уроків з фізичної культури або занять спортивних секцій (художня та спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах), сприяють ритмічності рухів, виразності їх, формуванню гарної постави.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Метою фізичного виховання як складової частини комуністичного виховання є всебічний гармонійний розвиток особистості. Воно тісно пов'язане з розумовим, моральним, трудовим і естетичним вихованням.

Фізичне виховання молодших школярів має свою специфіку, зумовлену їхніми анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями, а також тим, що, приходячи до школи, учні потрапляють у нові умови, до яких їм потрібно пристосуватись, звикнути. З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і водночас відчутно обмежується їхня рухова активність та можливість перебувати на відкритому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не тільки необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дійовим фактором підвищення його розумової працездатності. Раціонально організовані заходи з фізичного виховання в режимі дня розширюють функціональні можливості організму дитини, підвищують продуктивність розумової праці, зменшують втомлюваність.

Завдання фізичного виховання учнів молодших класів такі:

1) зміцнювати здоров'я і сприяти правильному фізичному розвитку;

2) формувати рухові уміння й навички;

3) озброювати учнів знанням з фізичної культури, гігієни, з

правилами загартування;

4) розвивати рухові (фізичні) якості;

5) формувати інтерес до фізкультури і потребу займатися нею;

6) виховувати позитивні морально-вольові якості;

7) готувати учнів до складання нормативів.

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно стає органічною частиною всього навчально-виховного процесу школи, предметом спільної турботи педагогічного колективу, комсомольської і піонерської організацій, батьків, громадськості, коли кожний педагогічний працівник виконує свої обов'язки

відповідно до "Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи".

Зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвиткові учнів є важливим завданням початкової школи. Фізичний стан дитини, її здоров'я є тією базою, на якій розвиваються всі її сили і можливості, в тому числі й розумові.

Правильне фізичне виховання учнів - необхідна умова нормального розвитку всього організму. Завдяки руховій активності забезпечується розвиток серцево-судинної системи та органів дихання, поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус життєдіяльності. Відомо, що коли діти мало рухаються, вони відстають у розвитку від своїх ровесників, які мають правильний руховий режим.

Видатний радянський педагог В. О. Сухомлинський великого значення надавав діяльності школи, вчителів, спрямованій на поліпшення здоров'я школярів, особливо учнів молодших класів. Він вважав, що дбати про здоров'я дітей - найважливіше завдання вихователя.

Завдання зміцнення здоров'я дитини передбачає загартування її організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а проводячи їх у приміщенні, дотримуватись гігієнічних вимог.

Важливим показником нормального фізичного розвитку дитини є правильна постава, яка зумовлює нормальне положення і функціонування внутрішніх органів. Формування правильної постави залежить від багатьох умов, а саме від того, як учень ходить, стоїть, сидить, чи виконує щоденно ранкову гімнастику, фізкультхвилинки на уроках, ігри та вправи на перервах. Фізичні вправи є основним засобом формування правильної постави.

Рухова активність, яку дитина здійснює в процесі фізичного виховання, є необхідною умовою нормального розвитку її центральної нервової системи, засобом удосконалення аналізаторів і розвитку взаємодії їх. Недарма кажуть, що м'яз виховав мозок, нервову систему. Існує тісний взаємозв'язок між руховою діяльністю дитини та її розумовим розвитком.

Виконання цілеспрямованих рухових дій посідає важливе місце в житті дітей молодшого шкільного віку і є одним з дійових факторів розвитку їхньої емоційно-вольової сфери, джерелом позитивних емоцій. І. І. Павлов назвав задоволення, яке дістає людина від рухової діяльності, "м'язовою радістю".

Формування рухових умінь і навичок у початкових класах проводиться згідно з навчальною програмою, яка передбачає навчання учнів вправ основної гімнастики, легкої атлетики, ігор, лижної підготовки, плавання.

Ефективність навчання рухових дій залежить від методики проведення уроків, від того, як у процесі навчання активізується пізнавальна діяльність учнів, включається в цей процес мова і мислення, наскільки свідомо ставляться вони до засвоєння рухових дій.

Опанування правильної техніки виконання вправ є важливим завданням фізичного виховання. Як відомо, вправи позитивно впливають на організм лише за умови, якщо вони правильно виконуються. До того ж, раціональна техніка виконання вправ сприяє формуванню правильних навичок життєво важливих рухів, розвиває в дітей уміння доцільно розподіляти зусилля й ефективно здійснювати різні рухи, виховує в них готовність швидко засвоювати нові рухові ДІЇ.

Формуючи в учнів життєво важливі уміння і навички, слід приділяти належну увагу виробленню в них уміння швидко і точно виконувати дрібні рухи пальцями рук, вміло взаємодіяти обома руками, швидко перебудовувати рухи відповідно до умов. Розвиток у школярів рухів руки, цього основного органа предметних дій людини, є важливим завданням початкового навчання. На розвиток рухів руки учня впливають різні види діяльності: письмо, малювання, ручна праця, самообслуговування, заняття фізичною культурою. Слід підкреслити, що заняття фізкультурою відіграють специфічну роль у розвитку рухів руки і, зокрема, в розвитку довільного регулювання їх. Саме на цих заняттях ставляться й розв'язуються завдання

розвитку в учнів точних і узгоджених між собою рухів рук за допомогою вправ з предметами (з великими і малими м'ячами, із скакалкою, з палицями, прапорцями та ін.), а також за допомогою спеціальних вправ для розвитку диференційованих рухів пальців рук.

Засновник науково обгрунтованої теорії фізичного виховання П. Ф. Лесгафт одним з основних завдань фізичного виховання вважав формування в дітей уміння з найменшою затратою зусиль і в найменший проміжок часу свідомо виконувати найбільшу роботу. Сукупність названих вище якостей і визначає рівень "рухової культури" дитини. Високий розвиток таких умінь і якостей необхідний для навчання, для багатьох сучасних професій, а також для побутових дій. і військової справи. Розвиток уміння ефективно здійснювати рухові дії є важливим компонентом всебічного гармонійного розвитку особистості.

Озброєння учнів знаннями з фізичної культури і гігієни, з правилами загартування. У початкових класах учні повинні мати уявлення про правильний руховий режим, усвідомлювати значення ранкової гігієнічної гімнастики, фізичної культури юних піонерів, активного відпочинку у позаурочнйй час, знати, який одяг і взуття потрібні для занять фізичними вправами, стежити за правильністю постави, знати правила загартування, зміст початкового ступіня комплексу ГПО "До стартів готовий".

Здобування учнями знань з фізичної культури є необхідною умовою свідомого оволодіння навчальним матеріалом з цього предмета, прищеплення інтересу і звички систематично займатись фізичними вправами. Особливу роль відіграють знання учнів з фізичної культури у формуванні в них умінь самостійно виконувати фізичні вправи, у виробленні в учнів переконання про необхідність систематично займатись фізкультурою, загартовувати організм за допомогою використання природних факторів (сонця, повітря, води). Все це сприяє не тільки фізичному розвиткові й зміцненню здоров'я учнів, а й виховує в них правильне ставлення до свого здоров'я і до здоров'я інших людей, сприяє запобіганню чи викоріненню шкідливих для здоров я звичок.

Розвиток рухових (фізичних) якостей полягає в тому, щоб у процесі занять фізкультурою розвивати в учнів швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тісно пов'язаний з формуванням рухових навичок і зумовлений обсягом і характером рухової активності дитини. Від рівня розвитку рухових якостей залежать результати виконання таких природних рухів, як біг, стрибки, метання, плавання та ін.

У молодшому шкільному віці природний, фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Для методики фізичного виховання важливо враховувати те, що м'яз як орган відчуття дозріває раніше, ніж як робочий орган. У дітей з 7 до 13 років спостерігаються найбільші зрушення в розвитку координації рухів. З огляду на це, важливо правильно визначити зміст і методи фізичного виховання, які б сприяли розвитку в дітей рухових якостей відповідно до їхніх вікових особливостей.

Формування інтересу і звички до занять фізкультурою - необхідна умова успішного здійснення фізичного виховання школярів.

У молодшому шкільному віці активно розвиваються інтереси і звички. Кожному школяреві слід прищепити бажання займатися фізкультурою. Тільки в тому разі, якщо учні з інтересом ставляться до уроків фізкультури, з власної ініціативи відвідують заняття в групах з або в спортивних секціях, вдома виконують вправи і процедури, спрямовані на загартовування організму, можна досягти їхнього всебічного фізичного розвитку і зміцнення здоров'я.

Велике значення для прищеплення школярам інтересу до фізкультури має позиція сім'ї в цьому питанні. Інтерес виникає і стане стійким, якщо батьки залучають дітей з дошкільного та молодшого шкільного віку до занять фізкультурою, створюють для цього необхідні умови.

Виховання позитивних морально-вольових якостей є одним з важливих завдань, що здійснюється в процесі занять фізкультурою. А. С. Макаренко у своїх "Лекціях про виховання дітей" писав: "Радянський дисциплінований громадянин може бути вихований тільки всією сумою правильних впливів, серед яких найвидатніше місце повинні посідати: широке політичне виховання, загальна освіта, книга, газета, праця, громадська робота і навіть такі начебто другорядні речі, як гра, розвага, відпочинок".

Специфіка впливу занять фізкультурою на виховання морально-вольових якостей полягає в тому, що учні для досягнення успіхів у виконанні фізичних вправ виявляють цілеспрямованість і волю, дисциплінованість, уміння мобілізувати в потрібний момент свої фізичні й духовні сили. Водночас на заняттях фізкультурою переважає колективна діяльність. Учні привчаються виявляти почуття дружби й товаришування, набувають навичок культури поведінки, колективізму тощо. Слід прагнути досягти такого рівня свідомості, щоб у процесі занять, змагань між ланками, класами учень діставав моральне задоволення не тільки від своєї вправності, а й від того, що він зробив це в інтересах колективу, в ім'я колективу. В процесі спільної практичної діяльності діти привчаються до правильної поведінки відповідно до норм комуністичної моралі. Правильно організоване виконання вправ групами, командні ігри, участь у змаганнях сприяють входженню дитини у колектив і вихованню в неї звички жити інтересами колективу.

При виконанні фізичних вправ учням часто доводиться виявляти вольові зусилля, щоб долати невпевненість і навіть страх. Внаслідок постійного тренування в учнів виховуються сміливість, рішучість, наполегливість. Разом з вольовими якостями одночасно виховуються моральні риси особистості, а моральне виховання неможливе без прояву вольових зусиль.

Постійне виконання фізичних вправ приводить до вироблення системи звичних дій і емоційно-психічних станів. Так, коли учень починає вивчати якусь вправу, особливо складну, він часто почуває невпевненість,

острах. У процесі освоєння вправи ці почуття минають, натомість з'являється задоволення від уміння виконувати засвоєні дії. Проте сама система звичних дій і емоційно-психічних станів ще не забезпечує морального розвитку особистості. Для досягнення цього в учнів формують моральну свідомість, яка визначає спрямованість їхньої діяльності. Використовуючи набуті знання і вміння під час змагань між ланками, класами або школами, учень переживає задоволення не тільки від своїх ефективних практичних дій, а й від зробленого ним в інтересах колективу. Така організація справи ставить усіх учнів в умови особистої відповідальності за успіх колективу.

Підготовка учнів до складання норм комплексу ГПО. Початковий ступінь комплексу ГПО "До стартів готовий" розрахований на дітей 7-9 років. Завдання цього ступеня полягають у тому, щоб діти набували навичок виконання фізичних вправ, розвивали спритність, сміливість, координацію рухів, набували інтересу до спорту. В 1 класі учні готуються до складання норм початкового ступеня, а в 2 - продовжують підготовку і складають ці норми. В 3 класі готуються до складання в 4 класі норм І ступеня - "Сміливі й спритні".

Для хлопчиків і дівчаток норми ступеня "До стартів готовий" єдині. Положенням передбачено норми на срібний і золотий значок.

Більшість вправ цього ступеня входить до програми з фізичної культури для підготовчих і 1-3 класів. У зв'язку з цим частина роботи з підготовки школярів до складання норм комплексу проводиться на уроках фізкультури, ведуться також систематичні позакласні заняття. Останніми бажано охоплювати всіх учнів. До цієї роботи широко залучається учнівський фізкультурний актив, колектив фізичної культури школи.

Тема3: Засоби фізичного виховання молодших школярів.

План

1. Загальна характеристика засобів.

2. Вплив виконання фізичних вправ на

збереження і зміцнення молодших школярів.

ЗМІСТ

1. Гімнастика, як засіб фізичного виховання

2. Ігри, як засіб фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку

3. Туризм, як засіб фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку

4. Спорт, як засіб фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку

Природні і гігієнічні фактори, як засіб фізичного виховання дітей молодшого

шкільного віку

Основними засобами фізичного виховання є: фізичні вправи, які застосовуються в різних випадках спорту, ігор, туризму; природні фактори (повітря, сонце, вода); гігієнічні умови праці і побуту.

Фізичні вправи - це усвідомлені рухові дії, спеціально розроблені для розв'язання завдань фізичного виховання.

Різноманітні фізичні вправи широко застосовуються у вихованні дітей і юнацтва. Це викликає потребу вивчення впливу фізичних вправ на організм, наукового підходу до їх добору і використання фізичних вправ, бо тільки тоді їх ефективність буде найбільша і відповідатиме основній меті запровадження фізичної культури в нашій країні.

Гімнастика - один із засобів фізичного виховання, являє собою сукупність спеціально відібраних фізичних вправ для впливу на організм людини, щоб змінювати її здоров'я і моральні якості, а також усувати фізичні вади.

До характерних особливостей гімнастики належать: різноманітність вправ -від найпростіших, елементарних, до складних, комбінованих, у тому числі штучних вправ без спортивних приладів, з приладами і на приладах; різнобічний вплив на організм; можливість відносно точного регулювання фізичного навантаження на організм гімнастів. Виконання гімнастичних вправ відрізняється не тільки точністю, а й красою й виразністю.

Гімнастика є невід'ємною складовою частиною обов'язкових програм з фізичного виховання дітей дошкільного віку, учнів загальноосвітніх шкіл і училищ трудових ресурсів, студентів спеціальних середніх і вищих навчальних закладів.

Широкі можливості застосування гімнастики і велика різноманітність вправ привела до створення таких відносно самостійних її видів:

1. основна гімнастика, та її різновид - гігієнічна гімнастика;

2. спортивна гімнастика;

3. акробатика;

4. художня гімнастика;

5. допоміжна гімнастика, до якої входять спортивно-допоміжна гімнастика,

виробнича і лікувальна;

6. ритмічна гімнастика.

Основана гімнастика спрямована на зміцнення здоров'я, на загальний розвиток і загартування організму та підвищення працездатності організму людини. Засоби основної гімнастики забезпечують формування і удосконалення рухових навичок, а також уміння доцільно застосовувати набуті навички в практичній діяльності.

У цьому виді гімнастики застосовуються найрізноманітніші вправи: стройові, порядкові, для загального розвитку, вільні, прикладні, на спортивних приладах, опорні служби, прості акробатичні, художньої гімнастики і рухові ігри.

Гігієнічна гімнастика сприяє зміцненню здоров'я і загартування організму, поліпшує розвиток і працездатність людини. Заняття нею розвивають організаційні і дисциплінарні вміння і навички. Гігієнічна гімнастика мусить стати невід'ємною частиною побуту всіх громадян; її вправи прості, доступні для людей різного віку з різною підготовленістю.

При доборі вправ гігієнічної гімнастики мають на меті поліпшення дихання, кровообігу, обміну речовин, зміцнення нервово - м'язового апарату.

Спортивна гімнастика забезпечує фізичний розвиток фізкультурників у поєднанні із зростанням спортивної майстерності виконання складних гімнастичних вправ, яка досягається внаслідок поступового їх ускладнення.

Основою для навчання роботи з спортивної гімнастики єдина класифікаційна програма, з якою проводять гімнастичні заняття. Згідно з її вимогами, всі вправи виконувати з дотриманням принципу поступового наростання труднощів; від вправ, доступних гімнастам - початківцям, до вправ, що підсилу тільки спортсменам вищих розрядів.

Акробатичні вправи виконуються індивідуально, парами і групами, без спортивних приладів. З акробатики також є класифікаційна програма і проводяться змагання.

Художня гімнастика - особливий вид гімнастики, в якому одночасно з загальним фізичним вихованням здійснюється і виховання естетичне.

Разом з тим художня гімнастика подібна до спортивної та акробатики, має своє спортивне спрямування і певну специфіку. Художньою гімнастикою займаються лише жінки. В цьому виді гімнастики застосовують як спеціальні вправи, так і для загального розвитку, а також акробатичні.

Своєрідністю художньої гімнастики є тісний зв'язок з музикою і танцями, які посилюють виразність виконання вправ, підвищують емоційний вплив на гімнасток і сприяють розвитку почуття ритму.

Допоміжна гімнастика має кілька різновидів: спортивно - допоміжна, виробнича, лікувальна.

Спортивно - допоміжна гімнастика набула широкого застосування у навчально - тренувальних заняттях. її метою є загальна фізична підготовка і удосконалення певних фізичних якостей. Це досягається добором спеціальних вправ для тренування спортсменів: боксерів, гімнастів, футболістів. Основна мета виробничої гімнастики - зміцнення роботи робітників і підвищення продуктивності праці. Найбільш поширені дві форми виробничої гімнастики:

1. гімнастика перед роботою;

2. фізкультурні паузи, які проводяться під час організованих протягом робочого дня спеціальних перерв для боротьби з втомою та підвищенням працездатності.

Спортивні змагання, показові виступи майстрів спорту, масові гімнастичні вправи спортсменів виховують любов до спорту, примножують ряди його прихильників.

Ігри є одним з найпоширеніших засобів фізичного виховання і являють собою свідому, активну та індивідуальну діяльність людей, спрямовану на досягнення умовної мети , добровільно встановленої гравцями.

Розрізняють ігри рухливі і спортивні.

До рухливих належать ігри, метою яких є загальний фізичний розвиток без спеціальної підготовки.

До спортивних належать ігри, які мають всі характерні ознаки спорту, вони потребують підготовки і спортивного удосконалення гравців.

Окрім того ігри діляться на сюжетні і не сюжетні.

Сюжетні ігри мають готовий сюжет і чітко визначені правила. Ці ігри дають можливість дітям відобразити свої уявлення про навколишній світ. Дії гравців залежать від ролі, яку вони виконують. Правила гри направлені на уточнення ходу самої гри та регулюють поведінку дітей в грі, визначають, що можна робити, а що ні.

Не сюжетні ігри базуються на виконанні рухових завдань - дій з предметами (м'яч, обруч, палки, скакалки і ін.), використання яких підвищує інтерес дитини до рухових дій.

Регулярне проведення ігор у процесі фізичного виховання дітей та молоді сприяє формуванню в них основних рухових навичок, поліпшує діяльність організму, збільшує працездатність і зміцнює здоров'я.

Значну увагу приділяють іграм у школі. В початкових класах рухливі ігри є одним із основних засобів фізичного виховання дітей. їх проводять на уроках фізичної культури, перервах, а також на заняттях груп і секцій фізкультурних колективів.

Під туризмом розуміють організоване короткочасні або тривалі подорожі, здійснюване для ознайомленням з рідним краєм, історичними і культурними пам'ятками і природними багатствами нашої Вітчизни, а також для розширення загального кругозору мандрівників.

Туризм є також одним із засобів всебічного фізичного розвитку, загартування організму і виховання витривалості, наполегливості та звички до похідного життя.

Велике значення туризму у вихованні і розвитку прикладних умінь і навичок: готування їжі, розпалення вогнища, встановлення намету, орієнтування на місцевості, користуванням картою, компасом.

Важливе значення має туризм для формування і розвитку високих моральних і вольових якостей, для організованості і дисциплінованості людей. Спільні мандрівки, колективні дії в у мовах похідного життя, переборення труднощів згуртовують туристів, розвивають почуття товариської взаємодопомоги.

Найбільш доступною і масовою формою туризму є туризм вихідного дня, тобто туристичні походи у вільний від роботи або навчальний день, з ночівлею або без неї.

Більш складною формою є багатоденні походи, які потребують тривалої і ґрунтовної підготовки туристів та необхідного спорядження. Такі походи проводять під час відпустки або канікул.

Серед засобів фізичного виховання важливе місце посідають природні фактори - сонячне проміння, повітря, вода, правильне використання яких зміцнює здоров'я і загартовує організм. Вони застосовуються у фізичному вихованні як супутні при заняттях фізичними вправами, а й інколи самостійно. Найбільш широко і організовано їх використовують у дитячих яслах і садках, у школах і навчальних закладах на промислових підприємствах, у парках, на стадіонах і водних станціях.

Додержання необхідних гігієнічних умов відіграє важливу роль у фізичному вихованні. До них належать твердий режим дня, під яким розуміють чіткий розпорядок усіх його компонентів, раціональний розподіл часу праці і відпочинку, сну і їжі. Такий режим дня, якщо його дотримуватися протягом тривалого (років) часу, сприяє зміцненню здоров'я людини, створює бадьорий, життєрадісний настрій і підвищує працездатність.

Точне додержання розпорядку дня виховує у людях такі цінні якості, такі як - дисциплінарність, акуратність, організованість.

Для занять фізичними вправами необхідно забезпечити і ряд інших гігієнічних умов. Приміщення в яких проводять уроки чи секційні заняття, фізкультурні виступи і спортивні змагання, необхідно тримати у чистоті, підтримувати у них відповідну температуру і безперервний доступ свіжого повітря.

До гігієнічних умов належать і особиста гігієна фізкультурника, тобто сума всіх заходів, що забезпечують збереження здоров'я людини. Особливими умовами особистої гігієни є: чистота тіла і догляд за ним; чистота білизни, одягу, взуття, житла і робочого місця; акуратне використання предметів обстановки і особистого вжитку. До вимог особистої гігієни школярів входить також бережливе ставлення до книжок, зошитів, особистих і шкільних речей, правильна поведінка вдома, в школі, на вулиці і громадських приміщеннях.

Таким чином гігієнічні умови, що безпосередньо належать до процесу фізичного виховання і умови, які сприяють фізичному вихованню в органічному поєднанні є одним із важливих засобів фізичного виховання, поряд з фізичними вправами і природними факторами.

Зміст

1. Визначення поняття

2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання

3. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів

4. Зміст і форма фізичних вправ……………………………………………..

1. Визначення поняття

Визначивши мету і завдання будь-якої діяльності, її суб'єкти підбираються адекватні засоби їх вирішення.

Знання засобів фізичного виховання дозволить вчителю обирати найефективніші з них і розробляти нові, відповідно до конкретно поставлених педагогічних завдань.

Для національної системи фізичного виховання характерний цілий комплекс засобів. При цьому основним засобом вирішення завдань фізичного виховання і досягнення його мети є рухова активність людини (фізичні вправи, народні ігри і забави, військові, побутові та професійні дії (якщо вони виконуються за відповідною програмою)).

Допоміжним засобом є оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода, земля) та гігієнічні фактори (режим дня і харчування, дотримання правил особистої та громадської гігієни тощо).

Найвищої ефективності фізичного виховання можна досягнути за умови комплексного використання засобів, тобто, рухова активність повинна здійснюватись здебільшого за сприятливих природних умов і при незаперечному дотриманні правил особистої гігієни.

Рухова активність людини передбачає виконання окремих рухів, рухових дій та цілісної рухової діяльності.

Рух - це моторна функція організму, що виражається у зміні положень тіла або окремих його частин. Розрізняють вроджені і довільні рухи. Для останніх характерні такі ознаки:

- вони завжди є функцією свідомості;

- засвоюються у процесі життєдіяльності, включаючи і процес навчання;

- навчання рухів підвищує ступінь їх підпорядкованості волі людини.

Окремі рухи є складовими частинами рухових дій. За допомогою кількох

логічно пов'язаних між собою рухів можна виконувати бажану рухову дію, спрямовану на вирішення певного рухового завдання. Наприклад, певна послідовність рухів ногами, руками, тулубом, головою дозволить учневі виконати підйом розгином, стрибок у довжину, висоту, закинути м'яч у ворота (чи у кошик) тощо.

Отже, руховою дією називають певну цілеспрямовану систему рухів, сформовану для вирішення конкретного рухового завдання.

Рухова дія формується на основі знань, попереднього рухового досвіду, фізичних якостей, засвоєння раціонального способу її виконання шляхом багаторазового повторення.

Поєднання декількох специфічних рухових дій називають руховою діяльністю. Наприклад, оволодівши подачею, прийомом і передачею м'яча, нападаючим ударом, блокуванням, переміщенням тощо, можна підготуватись до гри у волейбол.

2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання

Фізичними вправами називаються лише ті рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям.

Засобом фізичного виховання і навіть предметом змагальної діяльності є спортивна ходьба. Нею може стати і звичайна ходьба на роботу. Але це трапиться лише за умов, якщо її тривалість буде не менша 25-30 хв, а інтенсивність роботи по ЧСС(частота серцевих скорочень) - 140-160 уд/хв.

Отже, звичайна побутова ходьба набуває значення адекватного засобу фізичного виховання лише тоді, коли позитивно впливає на функції організму, його оздоровлення, викликає зрушення у розвитку витривалості і працездатності.

Це стосується і інших рухових дій, які виникли спочатку у сфері побуту чи праці, а потім відповідно видозмінювались і ставали засобом фізичного виховання (біг, подолання перешкод, метання, плавання, піднімання вантажів, боротьба тощо).

Таким чином, оптимально організовані військові і побутові рухові дії, фізична праця, особливо за сприятливих умов зовнішнього середовища (в лісі, парку, полі, саду, на березі річки) і з відповідним дозуванням навантажень, можуть давати ефект, який очікують від фізичного виховання. Проте трудові, бонові і побутові рухові дії не можуть ототожнюватися з фізичними вправами.

Слово "фізична" віддзеркалює характер виконуваної роботи (відрізняється, наприклад, від розумової), що зовнішньо проявляється у вигляді переміщень тіла людини і його частин у просторі і часі.

Але це слово виражає лише залежність виконуваних дій від функцій нервово-м'язового апарату, а, отже, лише переважний вплив на фізичну сферу організму. В дійсності виконання фізичних вправ - це вольовий акт, який є функцією свідомості і впливає на людину загалом, на її духовну сферу, естетичні почуття, характер, соціальну активність. Звідси особлива цінність фізичних вправ для виховання підростаючого покоління як засобу формування фізичної культури учнів (складової загальної культури особистості), оволодіння методами і формами індивідуальної рухової діяльності для власного духовного і фізичного вдосконалення. Це особливо важливо в умовах переходу до ринкових форм господарювання, де фізичні вправи, а, отже, і фізичний розвиток, і фізична підготовленість набувають особливого значення як джерело здоров'я, виховання активної, творчої особистості, здатної приймати рішення і реалізовувати їх у процесі життєдіяльності. Адже у процесі виконання фізичних вправ моделюються і віддзеркалюються людські взаємовідносини, і в цьому контексті вони є засобом формування особистості, її свідомості і культури. Без рухових дій не розгортаються психічні процеси, які, сформувавшись, керують руховою сферою людини і вдосконалюють її.

Слово "вправа" означає спрямовану повторюваність дії з метою впливу на фізичні і психічні властивості людини та вдосконалення якості її виконання.

Фізичні вправи у своєму розвитку пройшли три стадії. На першій стадії в якості фізичних вправ виступали військові і побутові (здебільшого мисливські) рухові дії. На другому етапі (у зв'язку з появою змагань) окремі елементи цих комплексних дій почали використовуватись як предмет порівняння сили атлетів. Так з'явились біг, стрибки, метання, плавання, подолання перешкод, вправи з вантажами тощо. Ці фізичні вправи, із зрозумілих причин, одержали назву -природних. Нарешті, на третьому етапі з'явились аналітичні фізичні вправи, за допомогою яких можна впливати на окремі функції організму, м'язові групи і навіть м'язи. Ці вправи спеціально вигадують. Окремими вправами арсенал засобів фізичного виховання поповнюється і на сучасному етапі.

Найвища результативність фізичного виховання досягається при використанні всієї системи засобів, проте значимість кожної групи засобів неоднакова. Найбільша питома вага у вирішенні завдань навчання і виховання належить фізичним вправам. Це обумовлено низкою причин, серед яких:

- фізичні вправи, на відміну від інших рухових дій, виконуються відповідно

до закономірностей фізичного виховання;

- фізичні вправи (як система рухів) виражають думки й емоції людини, її

активність, ставлення до навколишнього середовища, а отже, впливають на

фізичну і духовну сферу особи;

- фізичні вправи - один із способів передачі суспільно-історичного досвіду в

цілому і в галузі фізичного виховання зокрема, а це робить їх потужним засобом

виховання;

- фізичні вправи впливають не тільки на морфо-функціональний стан

організму, але і на психічний стан особи;

- фізичні вправи є предметом навчання у фізичному вихованні з метою

використання у процесі самовдосконалення. Іншими словами, вони "спрямовані

на себе", тоді як інші рухові дії спрямовані на предмет виробничої діяльності;

- фізичні вправи задовольняють природну потребу людини в руховій

діяльності.

Тільки комплексна система фізичних вправ забезпечує можливість для розвитку всіх органів і систем організму людини в оптимальному співвідношенні.

3. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів

У практиці фізичного виховання можна спостерігати, коли одні і ті ж вправи дають різні ефекти, а різні фізичні вправи можуть привести до однакових результатів. Аналіз цих явищ показує, що ефективність фізичного виховання залежить не лише від фізичних вправ, які використовуються, але й від тих факторів, які супроводжують їх виконання, тому знання факторів, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів, дозволить підвищити рівень керованості педагогічним процесом і, як наслідок, посилити його ефективність. Таких факторів є багато, але всі вони можуть бути об'єднані в чотири великі групи.

До першої групи відносяться індивідуальні особливості учнів, їх моральні, вольові й інтелектуальні якості; тип нервової діяльності; рівень знань, умінь і навичок; фізичний розвиток і підготовленість; стан здоров'я; інтерес до занять, активність; любов до праці тощо.

Другу групу складають особливості самих вправ, їх характер, складність і трудність; новизна й емоційність. Залежно від характеру вправи можуть впливати на різні якості, м'язові групи, вирішувати різні завдання (підготовчі, підвідні). Сила впливу вправ визначається і їх структурною складністю та фізичною трудністю. Немаловажне значення має новизна вправ: якщо рухова дія використовується тривалий час без змін, то учні адаптуються до неї, і вона перестає сприяти розвитку і вдосконаленню функцій організму.

Велике значення має емоційний стан учнів при виконанні вправ. Вчитель повинен прагнути до забезпечення оптимального емоційного стану учнів. Відомо, що надмірно високий чи низький емоційний настрій дітей гальмує не тільки процес засвоєння техніки фізичних вправ, але й розвиток фізичних якостей.

Третя група факторів включає зовнішні умови виконання вправ (місце проведення, кліматичні, метеорологічні і санітарно-гігієнічні умови, стан матеріально-технічної бази, рельєф місцевості).

У різних клімато-географічних зонах (вологість повітря, високогір'я, температурні режими); за певних метеорологічних умов (холод і спека, атмосферний тиск, вітер) виконання однієї і тієї ж вправи викличе різні реакції організму учнів. Це стосується і матеріально-технічних умов виконання вправ, рельєфу місцевості тощо. Наприклад, біг по жорсткій чи пружній доріжці, вгору чи згори, по піску, у воді і снігу по-різному вплине на функціональні можливості, процес засвоєння техніки.

Четверту групу факторів, що визначають вплив фізичних вправ, представляють дії вчителя щодо раціональної побудови процесу фізичного виховання. Як суб'єкт цього процесу, вчитель зобов'язаний пізнати його закономірності, психологічні, фізіологічні і біохімічні реакції на виконання фізичних вправ. Це дозволить йому регулювати фізичні навантаження, враховувати післядії попередньо виконаних вправ, реалізувати принципи розвиваючого навчання, індивідуалізувати його.

Забезпечуючи високу результативність фізичного виховання, вчитель, з одного боку, повинен враховувати ці фактори, з іншого, - використовувати їх для вирішення конкретних педагогічних завдань.

4. Зміст і форма фізичних вправ

У практиці фізичного виховання використовується велика кількість різноманітних фізичних вправ, які відрізняються між собою як за формою, так і за змістом.

Зміст фізичної вправи утворюють, з одного боку, всі ті рухи й операції, які входять до тої чи іншої вправи, і, з другого,- ті складні і багатогранні процеси, які відбуваються в організмі під час виконання вправи. Вони можуть розглядатись у багатьох аспектах: психологічному, фізіологічному, біомеханічному, біохімічному та ін.

У психолого-педагогічному аспекті фізичні вправи розглядаються як довільні рухи, які виконуються свідомо і спрямовані на досягнення конкретного результату (ефекту) відповідно до конкретних завдань фізичного виховання. Виконання фізичних вправ тісно пов'язане з активною розумовою діяльністю, спрямованою на визначення способу дії, оцінку умов її виконання, керування рухами, мобілізацію вольових зусиль, емоцій та інших психологічних процесів.

За фізіологічним впливом фізичні вправи характеризуються переходом організму на підвищений рівень функціональної активності порівняно зі станом спокою. Діапазон цих змін залежить від особливостей вправи і може бути значним. Легенева вентиляція, наприклад, може зростати у ЗО і більше разів, споживання кисню - у 20 і більше разів, хвилинний об'єм крові - в 10 і більше разів. Відповідно збільшуються об'єм та інтенсивність метаболічних, дисиміляційних і асиміляційних процесів в організмі.

Паралельно в організмі протікають біохімічні процеси, які визначають якісні зміни в організмі (що виражається, наприклад, у збільшенні м'язової маси, підвищенні вмісту в м'язах креатинфосфату тощо).

Психологічні, фізіологічні і біохімічні зміни в організмі відбуваються на тлі біомеханічних процесів, які характеризуються переміщенням тіла й окремих його частин у просторі та відносно одна одної і визначають форму фізичних вправ.

Форма фізичної вправи являє собою її внутрішню і зовнішню структури.

Внутрішня структура фізичної вправи характеризується взаємодією тих процесів, які відбуваються в організмі під час виконання тої чи іншої вправи. При виконанні, наприклад, таких різних за змістом вправ, як біг і піднімання штанги, процеси нервово-м'язової координації, взаємодія моторних і вегетативних функцій, а також співвідношення енергетичних процесів (аеробних і анаеробних) будуть суттєво відрізнятись.

Зовнішня структура фізичної вправи - це її видима сторона, яка характеризується співвідношенням просторових, часових і динамічних параметрів руху.

Форма і зміст фізичної вправи органічно взаємопов'язані, причому зміст - визначальна і динамічніша сторона, яка відіграє провідну роль щодо форми. Для того, щоб досягти успіху у виконанні тієї чи іншої вправи, необхідно, насамперед, засвоїти її змістовну сторону, створивши необхідні умови для розвитку силових, швидкісних та інших рухових здібностей, від прояву яких вирішальною мірою залежить результат даної вправи. Зі зміною елементів змісту вправи змінюється і її форма. Так, наприклад, збільшуючи потужність, швидкість рухів або витривалість, ми впливаємо на амплітуду рухів, співвідношення опорних і без опорних фаз та інші ознаки форми вправи.

Зі свого боку і форма впливає на зміст. Недосконала форма фізичної вправи заважає максимальному виявленню функціональних можливостей і, навпаки, досконала форма сприяє найефективнішій реалізації фізичних здібностей. Доведено, наприклад, що при одній і тій же швидкості пересування на лижах людина, яка досконало володіє раціональною технікою лижного бігу, витрачає енергії на 10-20 % менше, ніж та, в якої ця техніка менш досконала. Таким чином, зміст і форма фізичної вправи нерозривні між собою: вони знаходяться у постійному діалектичному взаємозв'язку.

Список літератури

1. В.М. Качашкін "Методика фізичного виховання".

2. Андрощук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у

фізичному вихованні молодших школярів. Методичний посібник. - Тернопіль:

"Підручники і посібники", 1998.

3. Андрощук Н.В., Дзюбановський А.Б., Леськів А.Д. Радість руху. - Тернопіль.:

СМГГ'Астон", 1999.

4. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів.

Навчальний посібник. - 2-ге вид. перероб. і доп. - К.: Радянська школа, 1989.

5. Вільчковський Е.С., Козленко М.П., Цвек С.Ф. Система фізичного виховання

молодших школярів. Навчально-методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1998.

6. Кругляк О.Я., Буклів І.М., Кругляк Н.П. Календарне планування уроків

фізичної культури. 1-4 класи. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2000 .

7. Кругляк О.Я., Кругляк Н.П. Від гри до здоров'я нації. Рухливі ігри, естафети на

уроках фізичної культури. Методичний посібник. - Тернопіль: "Підручники і

посібники", 2000.

8. Леськів А.Д., Андрощук Н.В., Мехоношин С.О., Дзюбановський А.Б. Форми і

засоби фізичного виховання молодших школярів. - методичний посібник.:

Тернопіль "Астон", 1997.

9. Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б. Рухливі ігри на місцевості для школярів

молодшого та середнього віку", Тернопіль, СМП "Астон", 2000.

Тема4: Особливості реалізації методичних принципів.

План

1.Класифікація методів фізичного виховання .

2.Методи слова:розповідь ,пояснення ,бесіда,розпорядження, вказівка,команда ,підрахунок ,розбір ,інструктування ,оцінка.

З.Наочні,практичні методи.

На кожному уроці розв'язують кілька завдань,які об'єднуються загальною дидактичною спрямованістю ,що визначає тип уроку .В ід правильного визначення навчального завдання залежать основний зміст уроку,його побудова,методи навчання і організації учнів.

Навчання учнів фізичних вправ здійснюється відповідно до

дидактичних принципів педагогіки : свідомості,активності,

наочності, доступності та індивідуалізації навчання,систематичності й поступового підвищення вимог.

Принципами свідомості й активності визначається процес навчання рухових дій: сприймання органами чуттів засвоюваної техніки рухових дій,усвідомлення сприйнятого у вигляді аналізу компонентів усього руху,зіставлення і синтез їх.

Наочність у фізичному вихованні передбачає навчання на конкретних образах,цілеспрямоване сприймання рухових дій якомога більшим числом органів чуттів. Таке сприймання створює глибше і правильніші уявлення про завдання і цим самим полегшує навчання.

Принцип доступності і індивідуалізації передбачає відповідність завдань можливостям учнів врахування особливостей віку , статі, рівня фізичної підготовленості.

Необхідність озброювати учнів систематичними знаннями ,

вмінням й навичками в логічній послідовності і додержання при

цьому поступовості знаходить вираження у принципі

систематичності і послідовності нявчання,Принцип свідомості й

активності поширюється на всі етапи та ланки процесу навчання

і вимагає від УЧНІВ ЧІТКОГО РОЗУМІННЯ цілей і завдань фізичного

виховання. Активна діяльність учнів ефективна лише в тому

разі якщо вона узгоджується з вимогами, що випливають із

принципів наочності,доступності,індивідуалізації. Систематичності.

1.На уроках фізичної культури учні набувають знань ,умінь і навичок. Процес навчання будується і на уроках інших предметів відповідно до дидактичних принципів педагогіки. Внаслідок того, що змістом уроків фізкультури є рухова діяльність існує певна класифікація застосування методів навчання на цих уроках. На практиці проведення уроків використовуються різноманітні методи і методичні прийоми навчання.

Прийоми і методи навчання,якими вчитель користується на уроках фізичної культури ,можна поділити на три групи:

а).словесні

(пояснення,розповідь,бесіда, розпорядження, команда,вказівка, підрахунок);

6).наочні

(показ вправи, демонстрування техніки виконання вправ на таблицях, схемах, діафільмах, кіно кільцівках, використання наочних орієнтирів);

в).практичні (виконання вправ);

2.Навчальна робота з учнями про значення фізичних вправ для формування вмінь і навичок,виховання правильної постави, розвиток фізичних якостей учнів ,ведуться передусім за допомогою словесних методів.

Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні фізичних вправ,в активізації пізнавальної діяльності дітей і озброєнні їх знаннями .Від того,як озброюються учні знаннями про фізичні вправи,значною мірою залежить ефективність їх фізичного виховання:формування умінь і навичок,виховання правильної постави,розвиток довільного регулювання рухів,звичка самостійно використовувати засоби фізичного культури в повсякденному житті.

Однією із причин недостатнього використання словесних методів у навчанні фізичних вправ є те,що в методичній літературі не обґрунтовані основні педагогічні вимоги щодо застосування цих методів на уроках фізкультури .1 досі недостатньо висвітлені в педагогічній і психологічній літературі вікові можливості школярів щодо розуміння словесних пояснень рухів .

Пояснення - один із основних словесних методів навчання учнів молодших класів. Це стислий,зрозумілий і правильний усний опис техніки виконання рухової дії,змісту й правил рухових ігор,що поєднуються з показом учням рухової дії.

Розповідь використовується вчителем для викладу теорії фізичного виховання під час навчання нових фізичних вправ і рухливих ігор .після роз'яснення правил рухової гри вчитель з'ясовує,як учні зрозуміли їх .Особливого значення набуває розповідь при проведенні сюжетних ігор на уроках фізичної культури. Цей метод застосовують для виховання в дітей позитивних моральних і вольових якостей.

Бесіда з учнями молодших класів проводиться у вигляді запитань і відповідей,коли вчитель з'ясовує ступінь засвоєння учнями техніки виконання певних вправ та інше спираючись на знання і попередній досвід учнів.

Розпорядження - це висловлений у довільній формі наказ,що широко застосовується вчителем у початкових класах,особливо в 1 й 2 чвертях першого класу, коли учні ще не навчились виконувати команди. Наприклад ,замість команди "Рівняйсь!" вчитель дає розпорядження "Рівняйсь по накресленій на підлозі лінії", "Рівняйсь по носках".Коли діти добре засвоять виконання цих розпоряджень, можна переходити до ознайомлення з рівнянням за командою.

Команда - це наказ виконувати або припинити певні рухи. Розрізняють попередню і виконавчу команди. Попередня команда дається чітко, голосно і протяжно, щоб діти зрозуміли, яку дію їм виконувати до підготувалися до цього. Виконавча команда подається після паузи, голосно, енергійно, уривчасто і вказує на момент дії. Наприклад, у команді "Направо!" попередня "Напра-" і виконавча "-во". Є тільки виконавчі команди - "Шикуйсь!", "Струнко!", "Стій!", "Розійдись!".Можна подавати команду сигналом та особистим прикладом.

Вказівки висловлюються вчителем у довільній формі і застосовуються в усіх молодших класах підчас виконання учнями фізичних вправ. Наприклад, "Вище голову!", "Не згинайте ноги!" та ін.

Лічба - це прийом, який учитель застосовує для того, щоб надати певного темпу виконання учнями рухової дії. Виконується голосом або плесканням у долоні. Лічбу можна поєднувати з розпорядженням і закінчувати командою. Наприклад: "Раз, два, подивитись вгору, чотири!" або "Раз, два, три - Стій!"

Словесні методи навчання фізичних вправ сприяють активній діяльності учнів на уроці, свідомому засвоєнню рухових дій і набуттю необхідних умінь і навичок. Однак слід застерегти від зловживання командами при навчанні дітей 1-2 класів.

Під час навчання молодших школярів фізичних вправ застосовують також наочні методи.

Найдоступнішими серед наочних методів навчання є показ. На першому етапі він створює в учнів цілісне уявлення про вправу, загальне сприйняття її, а в дальшому - спрямовується на деталізацію особливостей виконання окремих частин.

Показ треба поєднувати із словесними методами навчання, але він передувати поясненню. Показ досягає мети лише за умови точного, чіткого і безпомилкового виконання, зосередження уваги учнів на вправі, що виконується. Учитель повинен здійснювати показ з такого місця, щоб усі учні добре бачили його, а також повертатись до учнів то обличчям, то боком, то спиною.

Для навчання дітей загальнорозвивальних вправ учитель застосовує "дзеркальний" показ, тобто стоячи обличчям до учнів пропонує учням виконувати рух ліворуч, а сам виконує

праворуч. Наприклад, показує нахил уліво, а учні виконують у правий бік.

З.Для створення в молодших школярів правильного уявлення про рухові дії застосовують наочні посібники: таблиці, малюнки, схеми, діафільми, кінокільцівки, що розкривають основні вимоги щодо правильного виконання вправи.

Наочні посібники мають бути привабливими, цікавими та доступними для розуміння молодших школярів. їх можна показувати на уроках або в позаурочний час (вивісити в коридорі біля спортивного залу).

Значну роль під час навчання дітей фізичних вправ відіграють предметні орієнтири. Вони спрямовують, контролюють або обмежують рухи дітей. Загальновідомо, що діти залюбки виконують вправи, пов'язані з певним результатом: перестрибнути, доповзти, перекинути, влучити та інше. Наприклад, для метання м'яча під потрібним кутом натягують на певній висоті мотузок, який є орієнтом правильного виконання вправи. Предметними орієнтирами можуть бути м'ячі, стояки, мотузки, лінії, застосування яких робить урок цікавим, емоційним.

Практичне виконання фізичних вправ (вправляння) - це основний метод навчання, який безпосередньо формує в учнів рухові вміння і навички, розвиває фізичні якості шляхом багаторазового повторення рухової дії. Він застосовується в поєднанні з словесними і наочними методами навчання.

У практиці фізичного виховання молодших школярів використовуються такі методи і прийоми вправляння: цілісний метод розучування вправи, розучування вправи по частинах, метод суворо регламентованої вправи, ігровий і змагальний методи.

При цілісному методі навчання фізичну вправу вивчають повністю. Це стосується вправ порівняно легких щодо координації рухових дій або таких, окремі фази яких не можна вичленити (стрибків, метань). Цілісне розучування складних вправ полегшують, застосовуючи на першому етапі навчання такі методичні прийоми:

а) зменшують висоту приладу (наприклад, під час стрибків у

висоту з розбігу); розучують спочатку основу, а потім дрібні

деталі рухової дії;

б) звертають увагу на правильне виконання окремих частин

вправи.(Наприклад, при вивченні стійки на лопатках

контролюють правильну підтримку руками тулуба).

Метод розучування вправи по частинах полягає в тому, що учнів навчають рухової дії по елементах. Ним користуються переважно під час вивчення складних рухових дій, таких як плавання, лижна підготовка, танці, комбінації акробатичних вправ. Для кращого й швидкого розучування складних рухових дій широко застосовують підготовчі й підвідні вправи, простіші за структурою, але координаційно схожі з розучуваною вправою.

Вправлення помилок школярів під час виконання фізичних вправ посідає важливе місце в роботи учителя на кожному уроці. Якщо помилки припускаються всі учні класу,то вчителю необхідно припинити виконання вправи і звернути на це їхню увагу. Коли помилки допускають деякі учні,то треба вказати на це кожному окремо, не припиняючи виконання вправи іншими. Головне завдання вчителя - вчасно усунути всі помилки учнів.

Учителі фзичної культури можуть користуватись науково обґрунтованими методами та прийомами навчання фізичних вправ,що забезпечують правильне,стійке і свідоме засвоєння вправ ,які вивчаються,формування рухових навичок і вмінь ,а також розвиток потрібних фізичних якостей.

Основні поняття теорії фізичного виховання

Теорія фізичного виховання як наука має свої специфічні поняття: фізична культура, фізичний розвиток,рухова підготовленість, фізичне виховання,фізична освіта, фізична досконалість.

Фізична культура - це частина загальної культури, сукупність матеріалів та духовних цінностей суспільства,які створені та використовуються для фізичної досконалості людей. До матеріальних цінностей належать : спортивні споруди і фізкультурний інвентар. До духовних - соціальні, політичні,спеціальні наукові та практичні досягнення які забезпечують ідеологічну,наукову та організаційну прогресивність системи фізичного виховання.

При викладанні фізичної культури в школі матеріальні і духовні цінності використовуються для всебічної фізичної підготовки учнів.

Фізичне виховання - складова частина виховання підростаючого покоління, спрямована на досягнення фізичної досконалості людини, її міцного здоров'я. Фізичне виховання здійснюється на уроках,під час позакласних та позашкільних занять.

Фізичний розвиток - процес становлення біологічних форм і функцій організму. Він оцінюється рівнем антропометричних та біометричних показників (маса та довжина тіла,окружність грудей,життєва місткість грудей),фізичних якостей(швидкості,спритності...).

Фізична підготовка - цим терміном визначають прикладну спрямованість фізичного виховання, щодо трудової або іншої діяльності людини. "Загальна фізична підготовка" - це процес фізичного виховання,що створює загальні передумови для високопродуктивної праці людини. Спеціальна фізична підготовка спрямована на підготовку до професійної та спортивної діяльності.

Фізична освіта - цим терміном визначають рівень знань фізичного виховання ,рухових і гігієнічних умінь та навичок.

Фізична досконалість - передбачає гармонійний розвиток, фізичний розвиток та всебічну фізичну підготовленість людини до життя, праці, та захисту Батьківщини. У людей різного віку,професій,статі фізична досконалість має свої специфічні особливості.

Рухова підготовленість - зумовлює рівень розвитку рухових умінь та навичок,фізичних якостей,визначених вимогами. Для школярів розроблені нормативні показники з усіх основних видів фізичних вправ та вимоги щодо якості їх виконання.

Література

1.Олійник М.О.,Скрипник А.П. Правові основи організації та управління фізичною культурою,спортом і туризмом в Україні. 3-тєвид.пробл. і допов.- Харків:ХаДОФК,2000.- 292 с. 2.М.П.Козленко,Е.С.Вільчковський,С.Ф.Цвек.Теорія і методика фізичного виховання. "Вища школа", 1984.-228 с. З.Осічник В.Г.,Попеску І.К.Визначення основних спортивних термінів фізичної культури і спорту.-К.іІСДО, 1995.-200 с. 4.Основні поняття і терміни оздоровчої фізичної культури та реабілітації7О.Д.Дубогай,А.М.Ткачук.С.Д.Костікова,А.О.Єфімов.-Луцьк:Надстир'я, 1998.- 100 с.

Тема5: Навчальна програма - основний документ з фізичного виховання.

План

1. Програма початкових класів.

2. Руховий режим учнів.

3. План - графік розподілу навчального матеріалу для 1 - 4класів.

Програма з фізичної культури, в якій визначаються завдання і засоби фізичного виховання школярів, побудована відповідно до комплексу/ До неї включено всі основні види фізичних вправ, складання яких передбачається нормами і вимогами комплексу ГПО, а також теоретичні відомості з фізичної культури.

Програма початкових класів є продовженням програми з фізичного виховання дітей дошкільного віку. Вона органічно пов'язана з програмою 5 -10(11) класів. За період початкового навчання учні повинні здобути знання, набути фізичних якостей і звичок, які розвиваються й удосконалюються в наступних класах. Без якісного засвоєння матеріалу програми в молодших класах не може бути успішного фізичного виховання учнів у наступні роки їхнього навчання.

Програму складено з урахуванням сучасних наукових даних про вікові особливості школярів та практичного досвіду учителів з питань фізичного виховання, У ній забезпечено наступність по роках навчання щодо складності вправ, інтенсивності й обсягу фізичних навантажень, змісту теоретичних відомостей.

До програми включено вправи і теоретичні відомості, які дають змогу розв'язувати освітні, оздоровчі й виховні завдання фізичного виховання. Програма визначає для кожного класу певні уміння, навички, фізичні якості, знання, якими повинні оволодіти учні. Для здійснення цих завдань учитель використовує основні вправи, викладені в програмі, а також сам добирає вправи (підвідні, підготовчі), що сприяють виконанню поставлених перед уроком завдань.

Багато видів вправ програми повторюються в кількох класах з поступовим ускладненням їх. Така концентричність у побудові програми сприяє досконалому оволодінню учнями технікою життєво важливих рухів і розвиткові основних фізичних якостей.

З метою кращого засвоєння програмного матеріалу І підвищення впливу уроків фізичної культури на самостійні заняття учнів фізичними вправами та ігри в позаурочний час до програм включено орієнтовні домашні завдання. Досвід переконливо показав, що виконання учнями домашніх завдань з фізкультури не тільки сприяє успішному засвоєнню ними навчального матеріалу, а й відіграє важливу роль в організації правильного режиму позашкільного часу учнів, виробленні в дітей потреби і навичок виконувати фізичні вправи в щоденному побуті. Продумана система,домашніх завдань привчає дітей до обов'язкового виконання ранкової гімнастики, вправ для формування правильної постави, розвитку рухових якостей, використання в режимі дня прогулянок та ігор, ходьби на лижах, катання на ковзанах

тощо.

Розділ програми "Теоретичні відомості" спрямований на озброєння учнів знаннями з фізичної культури, які необхідні для свідомого правильного виконання вправ і дотримання правил гігієни на уроках та під час самостійних занять. Цей розділ передбачає засвоєння учнями знань про руховий режим, про значення активного відпочинку (фізкультурних хвилин, ігор, розваг І прогулянок на вільному повітрі тощо) для зміцнення здоров'я і підвищення працездатності, про правильну поставу, правильне дихання, а також засвоєння основних відомостей про загартування. Елементарні відомості, одержані учнями в початкових класах, розширюються і поглиблюються в середніх і старших класах. Теоретичні відомості подаються учням на уроках фізкультури у вигляді коротких бесід (3-5 хв). Бесіди проводяться на початку уроку. Для кращого засвоєння учнями змісту бесід слід використовувати діа- і кінофільми, плакати, таблиці, зразки спортивного інвентаря, одягу, взуття. Поряд із засвоєнням теоретичних знань учні повинні запам'ятовувати і практичні рекомендації. Так, проводячи бесіду про правильну поставу, слід дати учням практичні рекомендації щодо того, як контролювати свою позу при ходьбі, сидінні за столом, при виконанні вправ ранкової гімнастики.

На початку кожної чверті проводиться бесіда, в якій висвітлюються значення вправ, що вивчатимуться, вимоги до учнів, даються рекомендації щодо того, як досягти успіхів у засвоєнні фізичних вправ і в розвитку необхідних фізичних якостей та ін.

В кінці чверті підбиваються підсумки,.відзначаються досягнення і з'ясовуються недоліки, визначаються завдання учням на період канікул. Всього протягом чверті проводиться 3-4 бесіди.

Зміст теоретичних відомостей. І клас.

Руховий режим учня 1 класу передбачає такі види рухової діяльності: ранкова гімнастика з повітряними і водними загартовуючими процедурами - 20 хв (7.10-7.30); прогулянка по дорозі в школу - ЗО хв (7.50-8.20); фізкультхвилинки під час уроків, ігри на перервах - 20-30 хв; прогулянка по дорозі додому -ЗО хв (12.30-13.00); прогулянка після обіду і післяобіднього сну-1 год (15.00-16.00); вечірня прогулянка - 1,5 год (17.30-19.00). Руховий режим доповнюється двома уроками фізкультури, заняттями в фізкультурних гуртках, прогулянками й розвагами у вихідні дні та на канікулах.

Учень 1 класу повинен щоденно перебувати на свіжому повітрі 3,5-4 год, спати не менш ніж 11 годин на добу.

Значення ранкової гігієнічної гімнастики. Систематичне виконання ранкової гімнастики позитивно впливає на стан здоров'я і фізичний розвиток дітей, підвищує їхню розумову працездатність. Виконання вправ на свіжому повітрі, водні процедури після ранкової гімнастики сприяють загартуванню організму, Крім того, заняття ранковою гімнастикою виховують у дітей дисциплінованість, організованість, наполегливість.

Ефективність впливу гімнастики на дітей залежить від того, наскільки правильно вони виконують вправи, узгоджують виконання рухів з диханням, як додержують гігієнічних вимог (свіже повітря, відповідний одяг і взуття, водні процедури після виконання вправ).

Одяг і взуття для занять фізкультурою. Бажано, щоб учень мав три комплекти одягу і взуття: для занять у приміщенні - труси, майку, тапочки; для занять восени і навесні на майданчику - трикотажний костюм, напівкеди або кеди; для уроків лижної підготовки - теплий костюм, светр, шапочку, рукавиці, черевики. Крім того, кожен учень повинен мати костюм для плавання.

Після уроків фізкультури діти знімають спортивний одяг і одягають звичайний. Після тренувань, змагань треба прийняти теплий душ з милом.

Початковий ступінь комплексу - "До стартів готовий".

Комітет фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР постановив ввести з 1 вересня 1979 р. початковий ступінь комплексу ГПО для дітей 7-9 років "До стартів готовий". Завдання цього ступеня полягають у тому, щоб діти набували навичок виконання фізичних вправ, розвивали спритність, сміливість,, координацію рухів, набували інтересу до спорту.

Початковий ступінь "До стартів готовий" складається з норм Всесоюзного фізкультурного комплексу ГПО СРСР, які виконуються за ступенями трудності на срібний і золотий значки, Для хлопчиків і дівчаток норми єдині.

Смуга перешкод

1. Перекат боком.

2. Перелізання (довільним способом) через гімнастичного коня.

3. Метання набивного м'яча (1 кг) через гімнастичного коня.

4. Ходіння по перекинутій гімнастичній лаві.

5. Перестрибування (довільним способом) через предмети (чотири

'п'ятикілограмові набивні м'ячі).

6. Пролізання під гімнастичним козлом.

7. Перенесення вантажу (150-грамова торбина з піском) на голові.

8. З положення лежачи на животі на гімнастичній лаві, підтягую

чись на руках, просунутися на відстань 3,5 м.

9. Взяти один тенісний м'яч і пробігти з ним 10 м.

10. Метнути тенісний м'яч у ціль (гімнастичний обруч).

Система оцінки

За правильне проходження смуги перешкод нараховується 10 очок.

Помилка (або кілька) при виконанні одного з видів випробувань позбавляє учасника лише 1 очка. Наприклад, школяр, долаючи перешкоду № 4, втратив рівновагу один або кілька разів. За це порушення він втрачає тільки одне очко. При виконанні 3-го виду випробувань його штрафують лише в тому разі, якщо з трьох набивних м'ячів він не зміг перекинути через гімнастичного коня жодного.

Якщо учасник після проходження смуги перешкод набере 7 очок, це означає, що він виконав норматив срібного значка, а 9 очок -золотого.

2 клас

Руховий режим учнів 2 класу в основному такий, як і в в 1 класі. Якщо другокласник не спить після обіду, то за рахунок цього збільшується післяобідня прогулянка.

Заняття фізичною культурою в школі, вдома, в гуртку. Для нормального фізичного розвитку, зміцнення здоров'я і підтримання розумової працездатності необхідно, щоб учень щоденно вдома робив ранкову гімнастику, активно відпочивав на повітрі в поза-урочний час (ігри, розваги, катання на лижах, санчатах, ковзанах). Велике значення мають фізкультурні паузи під час виконання домашніх завдань. Вони позитивно впливають на фізичний стан і розумову працездатність дітей. Учням початкових класів слід виконувати фізичні вправи через кожні 20-30 хв роботи над домашніми завданнями.

Корисними для фізичного виховання молодших школярів і розвитку в них спортивних здібностей є заняття в фізкультурних гуртках і спортивних секціях.

Правильна постава. Під поставою розуміють невимушену звичну позу тіла людини в різних положеннях: стоячи, сидячи, при ходьбі, під час ігор і розваг.

Діти з правильною поставою підтягнуті, стрункі, мають помірно вигнутий хребет, голову тримають прямо, їхні груди розправлені, живіт підтягнутий, ноги випрямлені.

Основними засобами вироблення правильної постави є фізичні вправи, загартовування, контроль вчителів і батьків та самоконтроль учнів за додержанням правильної пози під час стояння, сидіння за партою, за столом, при ходьбі, у процесі трудової діяльності, ігор, розваг. Виробленню правильної постави сприяють спеціальні вправи, подані в програмі, різні види вправ ранкової гімнастики, гімнастики до занять, ігри під час перерв та ін*

Багато часу школярі проводять за партою, за столом. Тому важливо, щоб меблі (парта, стіл, стілець) відповідали зростові учня і щоб учень правильно сидів. При виконанні письмових робіт треба сидіти так: передпліччя на кришці стола, плечі на одному рівні, голова трохи нахилена вперед, ноги паралельно поставлені на підлогу, гомілки під прямим кутом до стегон. Слухаючи пояснення вчителя, діти сидять, спираючись на спинку парти, і невимушено, але правильно і красиво тримають тулуб і голову.

Необхідно привчати учнів правильно стояти під час відповідей: ноги прямі, трохи розставлені (відстань між п'ятками дорівнює ширині ступні), вага тіла розподілена рівномірно на обидві ноги, плечі розведені, голова прямо.

Молодшим школярам краще носити ранець, ніж портфель. Він рівномірно давить на плечі, розводить їх, випрямляє спину і не заважає рукам вільно рухатись під час ходьби. Все це сприяє виробленню правильної постави. Портфель треба тримати то в правій, то в лівій руці.

До порушень постави призводять нераціональний режим, різні захворювання, які ослаблюють організм, недоліки фізичного виховання в сім'ї і в школі, невідповідність меблів зростові дитини, часта перевтома при тривалому сидінні за партою чи столом, неправильне освітлення робочого місця, тісний і незручний одяг тощо.

При сутулості кривизна шийної частини хребта збільшена, а поперекова кривизна хребта зменшена; плечі опущені й зведені до переду, лопатки вип'ячені назад, груди впалі, голова опущена, руки висять трохи перед тулубом. Кдфотична постава характеризується значним збільшенням шийної і поперекової кривизни. Груди і плечовий пояс мають такі відхилення, як і при сутулості, крім того, живіт сильно випнутий вперед.

При лордотичній поставі хребет надмірно вигнутий уперед у попереку, живіт випнутий, м'язи передньої стінки жи вота слабкі. Таке порушення постави часто буває в молодших школярів, особливо у дівчаток-

Випрямлена постава зумовлена недостатніми фізіологічними вигинами хребта, Зовнішній вигляд таких дітей напружений, вони незграбні. У дітей з випрямленою поставою часто буває бокове викривлення хребта.

Порушення постави у дітей молодшого шкільного віку здебільшого при своєчасному виявленні їх та відповідній корегувальній роботі піддаються виправленню.

Неправильна постава часто супроводиться плоскостопістю. Діти з плоскою стопою не можуть довго ходити, стояти, бігати, ходити на лижах. У них болять ноги та спина, швидко стомлюються ноги. Такі діти ходять перевалюючись, опорна нога у них зігнута в коліні. А така хода, в свою чергу, негативно впливає на формування постави дитини.

У молодших класах слід застосовувати спеціальні фізичні вправи, які сприяють зміцненню м'язів стопи. Учням з плоскостопістю рекомендуються індивідуальні вправи на уроках фізкультури і для домашніх завдань. Систематичне виконання коригуючих вправ і носіння спеціального взуття знижують ступінь плоскостопості або й зовсім виправляють її.

Велике значення для росту і розвитку організму дитини, для її здоров'я і працездатності має правильне дихання.

Процес вдихання й видихання повітря здійснюється за допомогою дихальних м'язів (м'язи діафрагми, черевного преса, міжреберні м'язи). Розвиток дихальних м'язів - необхідна умова правильного дихання.

Є кілька типів дихання. Хлопчикам більше властивий так званий черевний тип дихання, при якому вдих і видих здійснюються переважно за рахунок рухів діафрагми. У дівчаток частіше трапляється грудний тип дихання - переважно за рахунок роботи міжреберних м'язів, які піднімають і повертають ребра. Найраціональніший мішаний тип дихання, або грудно-черевний. Навчати дітей мішаного типу дихання можна за допомогою такої вправи: стоячи прямо, зробити неповний вдих грудьми, і відразу після цього зробити повний вдих за рахунок опускання діафрагми і вип'я-чування живота вперед. Видих виконується в такій послідовності: підтягти живіт, а потім опустити груди до повного

видиху.

Розвитку органів дихання ефективно сприяють швидка і тривала ходьба, біг, плавання, ходьба на лижах. Дихати треба глибоко й ритмічно, при повільних рухах - не часто і через ніс. Наприклад, під час повільного бігу роблять на 4 кроки один вдих і на 4 кроки - видих. При швидких рухах дихають частіше- через ніс і рот.

На уроках внаслідок тривалого сидіння учнів за партою їхня кров недостатньо насичується киснем. Тому дітям корисно періодично робити глибокі вдихи й видихи. Такі вправи необхідно включати і до комплексів фізкультпауз під час виконання домашніх завдань.

З клас

Активний відпочинок у позаурочний час, Необхідною умовою правильного фізичного виховання школярів є оптимальне насичення позаурочного часу активною руховою діяльністю, а саме: щоденне виконання ранкової гімнастики, проведення фізкультпауз під час виконання до машніх завдань, ігор, прогулянок, спортивних розваг. Рухова діяльність є ефективною формою відпочинку і відновлення розумової працездатності школярів.

Теоретичні відомості про ігри, прогулянки, спортивні розваги учням давали у 1 і 2 класах. Новими для учнІЕ З класу є відомості про комплекси вправ ранкової гімнас тики.

Ранкова гімнастика сприяє швидкому переходу організму від сну (спокою) до активної діяльності, позитивне впливає на діяльність нервової системи, на органи дихання й кровообігу. Систематичне виконання ранкової гімнасти ки розвиває фізичні якості й підвищує опір організму захво рюванням.

Комплекси вправ ранкової гімнастики складаються певною схемою. Вправи можна виконувати, наприклад, такій послідовності:

1. Ходьба на місці з високим підніманням ніг, ходьба

або спокійний біг. Виконують з додержанням правильної

постави і глибоким диханням.

2. Потягуванням з рухами рук у сторони, до плечей,

угору. Виконують у повільному темпі. Прогинаючи тіло,

роблять вдих, при опусканні рук у вихідному положенні -

видих. Тонізують м'язи тулуба, рук, ніг і формують поставу.

3. Напівприсіди, присіди, випади вперед і в сторони.

Сприяють поліпшенню кровообігу в нижніх кінцівках, від

новлюють рухливість суглобів.

4. Нахили вперед з різних вихідних положень. Збільшу

ють рухливість хребта і тонізують м'язи тулуба.

5. Рухи рук і плечового пояса, колові рухи прямими або

зігнутими руками, енергійне згинання й розгинання рук в

упорі лежачи або з опорою на стілець. Розвивають м'язи,

зв'язки, суглоби рук і плечового пояса.

6. Нахили тулуба в сторони, повороти тулуба і голови з

рухами рук. Збільшують рухливість хребта,

7. Поєднання рухів рук і ніг. Сприяє розвитку координа

ції рухів, збільшує рухливість суглобів, позитивно впливає

на серцево-судинну і дихальну системи. Виконують вправи

з широкою амплітудою.

8. Стрибки на місці на двох ногах, з поворотами, руха

ми рук, з однієї ноги на другу. Дають велике загальне на

вантаження на організм, зміцнюють м'язи, зв'язки і сугло

би ніг. Після припинення стрибків виконують ходьбу на

місці.

9. Глибоке дихання з підніманням і опусканням рук, роз

слаблення рук і ніг. Темп повільний. Приводять функції ор

ганізму у відносно спокійний стан.

Зарядку виконують в легкому одязі, краще лише в трусах, на повітрі або в добре провітреній кімнаті при відкритій кватирці. Потім переходять до водних процедур.

Фізкультпауза - це короткочасне (5-7 хв) виконання фізичних вправ під час приготування домашніх завдань. Вона складається з 5-б вправ, кожна з яких повторюється 6-8 разів. Починається фізкультпауза з вправ на потягування, потім виконують нахили й потягування тулуба, присідання, поєднання рухів рук І ніг, закінчується розслабленими рухами рук з глибоким диханням. Темп повільний і середній.

Правила загартування. Загартування організму - це система заходів, спрямованих на розвиток здатності організму швидко пристосовуватись до несприятливих впливів середовища і переносити без шкоди для здоров'я холод, спеку, різкі зміни атмосферного тиску і вологості повітря, Засобами загартовування є повітря, вода, сонячні промені.

При загартовуванні слід додержувати таких правил:

1) загартовуючі процедури проводити систематично;

2) поступово збільшувати тривалість та інтенсивність

процедур;

3) поєднувати різні засоби загартовування;

4) враховувати індивідуальні особливості та реакцію

організму на процедури загартовування.

Загартовування починають з повітряних ванн, а саме: з перебування в трусах на відкритому повітрі або в кімнаті з відкритим вікном, кватиркою, перебування на повітрі в легкому костюмі в прохолодну і холодну пору року і виконання рухів (ранкова гімнастика, ходьба на лижах та ін.)'. Загартовування повітрям молодших школярів можна починати з температури повітря не нижчої ніж 20 °С.

Загартовування водою провадять у вигляді обтирань тіла, миття ніг прохолодною водою, обливання, душу, купання.

Температура води для обтирання спочатку має бути не нижчою від 26 °С. Через кожні два дні її знижують на 1 °С і доводять до 22 °С, Через 7-10 днів переходять до обливання, починають з температури води ЗО °С і поступово знижують її до 20 °С.

Купатися можна, коли температура води не нижча за 18 °С, а повітря - не нижча за 21 °С. Поступово час купання збільшують від 5 до 10-15 хв.

Сонячні ванни корисно приймати ранком з 8 до 11 год і в другій половині дня з 16 год. Тривалість першої ванни не більш як 5 хвилин. Час прийняття сонячних ванн збільшується через кожні два дні на 2 хв і доводиться до 40 хв. Щоб уникнути опіків, необхідно міняти час від часу положення тіла. На голову слід надіти білу панамку. Після сонячних ванн корисно покупатися, прийняти душ або обли-. тися чи обтертися мокрим рушником.

Ефективність загартовуючих процедур значною мірою залежить від того, як виконуються основні правила загартовування.

Зміст І ступеня комплексу ГПО "Сміливі і спритні"

Складання заліку (вимоги)

1. Бути обізнаним з основних питань теми "Фізична

культура і спорт".

2.Знати і застосовувати основні гігієнічні правила загартовування.

3. Знати основні правила цивільної оборони і пробути

в протигазі ЗО хв. А А

4. Розуміти значення ранкової гімнастики і вміти вико

нувати комплекс вправ типу зарядки.

Складання заліку провадиться в формі бесіди, в ході якої перевіряються знання та уміння з усіх чотирьох тем.

Література:

І.М. П. Козленко, Е.С. Вільчковський, С.Ф. Цвек.Теорія і методика фізичного виховання у початкових класах. К: "Вища школа", 1984.

2.Н. П. Гуменюк, В.В. Клименко. Психогогия физического воспитания и спорта.

З.Филь С.Н., Пешков В.П. Формирование професиональньїх качеств будущего тренера, учителя физкультурьі и организатора спортивно-массовой роботьі: Пособие для ин-тов физической культури.

Тема6: Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня школи

1.Загальна характеристика позаурочних занять як можливість для рухового навантаження.

Головною функцією позаурочних форм занять є створення найсприятливіших умов для виховання звички до систематичних занять, і як наслідок, сприяння запровадженню фізичної культури в побут народу. На позаурочних заняттях закріплюються і вдосконалюються засвоєні на уроках фізичної культури вправи, набуті знання. Інакше кажучи, шкільними уроками фізичне виховання не обмежується. Уроки є лише початком всієї складної системи цього процесу, який передбачає заняття протягом шкільного дня, позакласну і позашкільну фізкультурно-спортивну й оздоровчу діяльність. Підвищення результативності системи фізичного виховання у школі значно залежить від правильної організації всіх заходів. Вони повинні бути узгоджені під час планування зі змістом уроків фізичної культури, сприяти засвоєнню навчального матеріалу, передбаченого програмою (перспективним планом). Отже, усі форми фізичного виховання об'єднуються спільною метою завданнями. Кожна з них, сприяючи розв'язанню загальних завдань, вирішує і специфічні. Ось чому для оптимального розв'язання всіх завдань фізичного виховання варто практикувати різні форми занять шляхом запровадження фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, широкого залучення учнів до занять спортивних секцій і гуртків, популяризації додаткових факультативних занять, відродження масових спортивно-художніх свят і днів здоров'я, різноманітних змагань і конкурсів, створюючи для цього необхідні умови.

Особлива увага в позаурочних заняттях повинна звертатися на реалізацію школярами в повсякденному житті знань умінь і навичок,набутих на уроках. Це корисно й учням, що активно займаються спортом в ДЮСШ, де заняття мають вузько спрямований характер. На жаль, ця категорія дітей часто зовсім випадає з поля зору педколективу.

2. Фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи.

Завдання цих двох форм однакові:

1. повернути втомленій дитині працездатність, увагу

2. зняти м'язове і розумове напруження

3. попередити порушення постави

Недооцінка фізкультурних хвилинок і пауз є однією з причин тієї парадоксальної статистики, яка свідчить, що кількість дітей із різними захворюваннями з класу до класу не зменшується, а навпаки, збільшується, досягаючи 4-5 разів порівняно з початковим навчанням у школі.

Організація фізкультурних хвилинок передбачає підготовку приміщення й учнів, які для виконання вправ виходять з-за парт, послабляють комірці, ремені Фізкультурні хвилинки проводяться в І-УІІІ класах на кожному уроці за перших ознак втоми (порушення уваги, зниження активності), яка наступає переважно після 20-30 хв. роботи (залежно від віку та інтенсивності розумової праці). Час початку фізкультхвилинки визначається вчителем. У старших класах проводяться фізкультпаузи тільки під час занять у навчально-виробничих майстернях за типом виробничої гімнастики. Виняткове значення фізкультхвилинки мають у роботі з молодшими школярами, котрі швидко втомлюються внаслідок одноманітної роботи. Внутрішне гальмування призводить до зниження уваги учнів, а короткочасне виконання фізичних вправ викликає збудження в інших ділянках головного мозку, що сприяє відпочинку.

Організовуючи фізкультурні хвилинки, дуже важливо дотримуватися певних методичних умов, а саме: належної їх тривалості 2,5 -3хв. включеня 3-4 вправ з 6-8 разовим повторенням кожної. Окремі вправи для рук, для відчуття постави можуть виконуватися за партою.

Комплекс передбачає вправи для м'язів рук, спини, які здатні зняти статичне напруження, активізувати дихання, посилити кровообіг.

Фізкультурні паузи проводяться у групах подовженого дня і в домашніх умовах учнями середніх і старших класів протягом 10-15 хв. кожних 50-60 хв. навчальної праці. Крім загально розвиваючих вправ, виконують біг на місці, стрибки, рухливі ігри. Під час фізкультпауз учні, зазвичай, опрацьовують домашні завдання з фізичної культури. Якщо є змога музично супроводжувати фізкультпаузи, то це є додатковим фактором відпочинку дітей.

4. Години здоров'я

Серед усіх форм занять фізичною культурою - чільне місце місце посідає організація годин здоров'я.

У практиці роботи вчителів давно йшов пошук шляхів оптимізації фізичного виховання учнів. Уже на початку 70-х років ми вивчали досвід учителів Тернопільщини, які почали проводити на фізичні вправи і рухливі ігри на довгих шкільних перервах. Наприкінці 70-х років газети та журнали широко пропаганду вали такий спосіб.

Характеризуючи цю форму фізичного виховання, висловлюємо надію,що вона знайде прихильників серед молодших педагогів. За задумом авторів, які вивчали досвід багатьох шкіл, години здоров'я проводяться щоденно після 2-3 уроку і тривають 45 хв, для чого спеціально вивільнюється час, як звичайно, за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5 хв. Залежно від місцевих кліматичних умов, кількості класів, матеріал. Бази, традицій школи вони можуть проводитись і в інший час або через день. Проте в будь-якому випадку проведення годин здоров'я повинно визначатися розкладом занять. Вони організовуються переважно на свіжому повітрі. Години здоров'я доцільно вводити поступово, створюючи необхідні для цього умови.

Бажано, щоб учителі школи були не тільки організаторами, а й активними учасниками годин здоров'я.

Організація годин здоров'я покладається на класних керівників і вчителів початкових класів, яким допомагає учнівський актив. Організаційно-методичне забезпечення здійснюють учителі фізичної культури, вони готують керівників занять, консультують їх.

Загальне керівництво проведенням один здоров'я покладається на директора школи і його заступників.

Учні займаються у спортивній формі. Учителі можуть займатися разом з учнями або окремою групою. Проводячи години здоров'я, використовують не тільки власну базу, а й спортивні споруди, розміщені неподалік. Доцільно створювати і спеціальні найпростіші споруди, стежки здоров'я, смуги перешкод, кросові та лижні траси, тренажерні майданчики тощо. У випадку несприятливої погоди замість годин здоров'я проводять наступні за розкладом уроки.

Раціональне розміщення класів і окремих груп учнів, забезпечення інвентарем, розподіл активу учнів, (судді, інструкторів) для організації та суддівства змагань, ігор та естафет можливі лише за умови чіткого планування усієї роботи. Для цього вчитель складає тижневий графік проведення годин здоров'я, згідно з яким кожен день для кожного класу передбачено новий вид занять, а отже, й місце, що урізноманітнює заняття і посилює інтерес в учнів. Така робота дає хороші наслідки.Можна запропонувати також метод колового тренування: протягом години зоров учні кожного класу через певний період часу змінюють місця занять. Інструктори та судді закріплюються постійно за видом занять. Актив інструктується один раз на тиждень. Графік вивішується на видному місці, що дає змогу всім учням школи за 2-3 хв зайняти свої місця, де їх уже чекають інструктори, класні керівники, судді.

Бажано, щоби вихід на заняття починався традиційним позивним і далі супроводжувався музикою.

Якщо хтось із класу виявив бажання в цей день займатись іншими вправами, то він іде до місця проведення, попередивши про це фізорга класу.

Починаючи з восьмого класу, дівчата та юнаки займаються окремо, але спеціальні ігри для хлопчиків і дівчат доцільно практикувати вже з другого класу.

Окремо можуть тренуватися збірні команди школи й учні, віднесені до СМГ.

Під час перерв повинні чергувати медпрацівники школи. Окремі, найбільш активні учні, за своїм бажанням можуть займатися індивідуально. Для проведення ігор часто зводять близькі класи, окремо дівчат і юнаків.

Визначаючи методику проведення фізичних вправ під час годин здоров'я, не дублюйте методику уроку. Тут не повинно бути заорганізованості, примусу до обов'язкового виконання певних вправ. Навпаки, всебічно заохочуйте ініціативу і бажання самостійно добирати засоби, приймати рішення.

Водночас кожне заняття повинно будуватися з дотриманням закономірностей функціонування організму, щоби не завдати шкоди організмові. У плані кожного заняття доцільно передбачити поступове впрацьовування, утримання функцій організму на рівні малої або середньої інтенсивності навантаження, і поступовий вихід із робочого стану. Засобом є матеріал навчальної програми кожного класу. При цьому перевага надається вправам та іграм, які найбільше цікавлять учнів. Наприклад, старшокласники більше люблять народні, ігри, кидка м'яча в баскетбольний кошик, гандбольні ворота, удари по футбольних воротах, вправи з гантелями та іншими вантажами, кроси; молодші школярі - ігри розваги просто неба (наприклад, взимку - спорудження снігових фортець, сніговиків, кидання сніжок, спусків з гірок на санках,хокей.)

Під час годин здоров'я рекомендовано організовувати змагання між класами. Учні переважно самі визначають ті чи інші види занять,готують спортивний інвентар, обладнання та місця.

Зміст і характер годин здоров'я можуть визначатися поточними зав данями,що розв'язуються школою на кожному конкретному етапі (участь у районних змаганнях, Спартакіада "Старти надій", підготовка масових виступів школярів, участь у святах тощо). Методика проведення заняття загалом і окремих його фрагментів повинна забезпечувати найсприятливіші умови для перевірки вміння використовувати фізичні вправи самостійно та сприяти формуванню цього вміння.

У заняттях молодших школярів на самостійні ігри відводять 30-35% часу, а для учнів середнього шкільного віку (у зв'язку з їхнім потягом до самостійності та руховим досвідом) цей час може бути збільшено на 50-70%.

Спостереження вчителя за ходом ігор повинні дати йому інформацію про ефективність методики його роботи на уроках і викликати роздуми про шляхи подальшого їх удосконалення.

Критерієм оцінки ефективності цієї форми фізичного виховання учнів є її вплив на успішність із фізичної культури та інших предметів.

Тема7: Позаурочні форми занять фізичними вправами.

1 .завдання позаурочних і позашкільних форм занять.

2. фізичне виховання за місцем проживання.

3. Хто організовує фізичне виховання за місцем проживання.

4. Організація фізичного виховання у літніх таборах.

5. Які заходи фізичного виховання слід проводити у таборах.

6. Індивідуальні самостійні заняття.

.

І.Завдання позаурочних і позашкільних форм занять:

1. Сприяти всебічному фізичному розвитку і зміцненню здоро'я

школярів.

2. Поглиблення їхніх знань і вмінь набутих на уроках ФК.

3. Формування організаторських здібностей і навичок.

4. Формування в школярів військово - прикладних знань і вмінь.

5. Загартування дітей повітрям, сонцем, водою і прищеплювати

гігієнічні навички.

6. Готувати школярів др. Складання комплексу РН©.

7. Виховувати в дітей інтерес і прищеплювати їм звичку до сис

тематичних занять фізичними вправами.

Уся спортивна і фізкультурно-оздоровча робота серед дітей, підлітків і дорослих проводиться на спеціально обладнаних дитячих майданчиках, спортивних базах шкіл та інших закладів і організацій, що мають у своєму розпорядженні спортивні споруди.

Сьогодні у багатьох містах створюються багатопрофільні клуби. Часом зони займають цілі поверхи житлових будинків. Тут обладнуються приміщення для юних техніків, натуралістів, художників, зали настільного тенісу і боротьби, плавальні басейни, тренажерні та ігрові зали, приміщення для занять груп здоров'я. Щоденно такі клуби, створені за принципом культурно-спортивних комплексів мікрорайону, збирають сотні мешканців. Клуби відвідують не тільки діти, а й дорослі. Діти тут засвоюють ази акробатики, гімнастики, тенісу, боксу, плавання, а дорослі займаються у групах здоров'я. У роботі за місцем проживання доцільно широко використовувати паркові зони, природні умови, "стежки здоров'я".

Конкретне педагогічне керівництво виховною, фізкультурно-оздоровчою спортивно-масовою роботою за місцем проживання здійснює педагог-організатор (соціальний педагог) і вчителі фізичної культури шкіл мікрорайону.

Наведемо зміст діяльності Ради зі спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи в житловому мікрорайоні.

І. Організаційна робота передбачає: розробку календарного плану спортивних і фізкультурно-оздоровчих заходів; підготовку фізкультурного активу; вибори органів самоуправління команд і секцій, їх навчання; складання кошторису видатків на фізкультурно-оздоровчу і спортивно-масову роботу; лікарсько-медичне забезпечення; засідання ради; добір і затвердження громадських інструкторів клубів любителів бігу, туристичного, секцій з видів спорту; організацію інструктивно-консультативної групи для тих, хто займається самостійно.

П. Спортивно-масова робота передбачає: набір і комплектування спортивних секцій і збірних команд; налагодження навчально-тренувальної роботи; участь у змаганнях.

III. Фізкультурно-оздоровча робота передбачає: організацію на майданчиках ранкової гімнастики; проведення лижних прогулянок; катання на

ковзанах і санках; участь у тижнях фізичної культури; проведення масових "Веселих стартів", рухливих ігор; організацію туристичних походів; проведення фізкультурно-художніх свят, сімейних змагань.

IV. Просвітницька робота передбачає: оформлення приміщень і майданчиків, налагодження роботи лекторію; показ спортивних фільмів; проведення

тематичних спортивно-художніх вечорів, цікавих зустрічей; афішування за

ходів, що влаштовуються у мікрорайоні.

V. Господарська робота передбачає ремонт приміщень клубів, майданчиків та інших споруд; придбання і ремонт інвентаря; виготовлення атрибутики, навчальної документації, афіш, плакатів, пам'ятних медалей: закупівлю грамот, подарунків, призів.

3. Фізичне виховання учнів поза школою.

Фізичне виховання учнів за межами школи здійснюється сім'єю, позашкільними установами, ДСТ, ДЮСШ, дитячими екскурсі йно-туристичними станціями та іншими культурно-просвітницькими установами та організаціями. Вони допомагають загальноосвітнім школам в організації позакласної спортивно-масової і туристичної роботи з учнями, надають школам спортивні майданчики, стадіони, басейни, лижні бази, ковзанки, спортивні зали для проведення самостійних занять, тренувань, змагань. Крім цього, названі організації, установи і заклади беруть на себе обов'язки щодо організації дитячих груп, гуртків, спортивних секцій, поєднують заняття зі специфічним для себе змістом із заняттям фізичними вправами.

4. Організація фізичного виховання в літніх таборах відпочинку дітей

Найсприятливіші умови для фізичного виховання школярів, використання в цьому процесі всіх відомих засобів створюються в літніх таборах відпочинку. Наявність достатньої кількості інвентаря та обладнання, націленість усього колективу табору на масово-оздоровчу і спортивну роботу, постійний контроль за її ходом сприяють розв'язанню цих питань на належному організаційному і методичному рівні.

Але успішне виконання програми фізичного виховання школярів у таборі значною мірою зумовлене попередньою роботою фізкультурного керівника та начальника табору, що полягає у створенні матеріальної бази, своєчасному плануванні та інструктуванні педагогічного персоналу.

У кожному таборі повинні бути впорядковані футбольне поле, баскетбольний, волейбольний майданчики, переносні баскетбольні щити, майданчики ручного м'яча, бадмінтону і загальної фізичної підготовки, навіси для настільного тенісу, басейн. Варто також підготувати достатню кількість прапорців, нагрудних номерів, мішеней для кидання в ціль, обмежувальних стійок, естафетних паличок, м'ячиків і м'ячів, гантелей, штанг. До відкриття радимо заготувати бланки довідок про виконання різноманітних нормативів, грамот, протоколів змагань, емблему табору, вимпели, трафарети, рулетки; забезпечити умови для успішної роботи групи художників та фотокореспондентів. Усі місця занять бажано радіофікувати. Велику увагу приділяйте обладнанню місць для купання і для навчання плаванню. Ці місця оглядають, огороджують, очищають дно. Місця занять бажано оформити художньо.

Робота в таборі повинна бути своєчасно і чітко спланована з урахуванням кількості тих, хто відпочиває, наявної бази, рівня підготовленості педагогічного колективу та традицій табору.

План розробляє фізкультурний керівник за участю інструктора з плавання, начальника табору, лікаря. Із приходом у табір дітей зміст плану може мінятись і доповнюватись згідно з їхніми побажаннями.

План складається на літо. Крім цього, на кожну зміну розробляються календарі спортивно-масових і оздоровчих заходів табору і загонів, успіх реалізації яких залежить від організаторської роботи керівника фізичного виховання.

У кожну зміну проводяться: спартакіада табору в два етапи (на першому в загонах змагаються всі, на другому - 50% складу загону), першості з окремих видів легкої атлетики, футболу, волейболу, баскетболу, настільного тенісу, бадмінтону, ручного м'яча, плавання, "Веселих стартів". Рекомендуємо проводити туристичні походи загонів, масові кроси (щотижня), фізкультурно-художнє свято, туристичний зліт, свято Нептуна, спортивно-художній вечір, огляд-конкурс загонів на краще виконання стройової пісні і стройових дій.

Збірні команди табору беруть участь у міжтаборних спортивних заходах. Підготовка до них здійснюється у загонах і в складах збірних команд. За- для цього в режим кожного загону включають щоденну годину фізичної культури, крім зарядки та участі у змаганнях.

Три-чотири рази за зміну влаштовується конкурс на краще проведення ранкової гімнастики.

Хід і підсумки фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів висвітлюються у блискавках, дружніх шаржах, фотомонтажах. Ця робота виконується групою художників і фотокореспондентів.

Усі заходи з фізичного виховання відбуваються під пильним контролем медичних працівників.

Щоденно фізкультурна рада призначає зі свого складу чергового, який допомагає фізкультурному керівникові реалізувати заплановані на цей день у таборі та загонах заходи з фізичного виховання молоді. Якщо потрібно, ввечері можуть збиратися відповідальні особи для підсумування дня та уточнення порядку взаємодії на наступний день.

Наведемо орієнтовну схему плану роботи з фізичного виховання у літньому таборі відпочинку.

І. Організаційна робота передбачає складання календаря спортивно-масових і фізкультурно-оздоровчих заходів; розробку положення про спартакіаду, графіків експлуатації місць занять; проведення семінару з педагогічним колективом щодо організації загонових і загальнотабірних фізкультурних заходів; виявлення дітей, що займались у ДЮСШ і шкільних секціях, для залучення їх до виконання функцій громадських інструкторів, суддів, капітанів команд: вибори ради фізкультурного колективу табору, фізоргів та їхніх заступників у загонах, проведення інструктажів з ними; виявлення тих, хто не вміє плавати, і планування роботи з ними.

П.Фізкультурно-оздоровча і спортивно-масова робота передбачає організацію медичного огляду, бесіди лікаря про оздоровче значення занять фізичними вправами; проведення ранкової зарядки; налагодження занять із дітьми, віднесеними за станом здоров'я до спеціальної медичної групи; купання і навчання плаванню; проведення фізкультурних занять і спортивних заходів у загонах, турпоходів і естафет, різноманітних оглядів і конкурсів фізкультурно- художніх свят, ігор, вікторин, спортивно-художніх вечорів активізацію спортивних секцій і тренування збірних команд; участь у міжта борних заходах.

Ш.Просвітницька робота передбачає випуск блискавок, фотомонтажі в; проведення звітів-конкурсів загонів; випуск інформаційних радіогазет; організацію зустрічей із цікавими людьми; показ спортивних фільмів і журналі.

ІУ.Методична робота передбачає підготовку 2-3 семінарів у кожну зміну з фізоргами, капітанами команд, громадськими інструкторами і суддями-обговорення програми і сценаріїв передбачуваних заходів; щоденні іінстру;к. тажі з різними категоріями активу та консультації; семінари фізоргів керівників загонів та ін.

У.Господарська робота передбачає обладнання місць занять, нових майданчиків; придбання спортивного і туристичного інвентаря, спорядження спортивної форми, відповідних бланків, значків, медалей, призів; закріплення місць занять за загонами.

Більшість цих заходів повинна бути реалізована до початку першої табірної зміни.

5. Фізкультурно-художні свята

Сьогодні, як і в попередні десятиліття, у державній політиці вкрай повільно зміщуються акценти зі спорту вищих досягнень на масовий спорт. І в цій сфері духовність і культура залишаються на задньому плані. Мало хто думає про те, що поряд із м'язами треба формувати і душу людини. Практично не реалізуються гуманістичні ідеї олімпізму, принципи чесної та справедливої гри. Майже зовсім не надається увага розвитку в дітей і молоді здібностей до художнього відображення спорту, його гуманістичного осмислення засобами музики, живопису, кіно, фотографії. Рідко використовуються українські народні ігри і національні види спорту. Зовсім не розвиваються такі види і форми спортивних змагань, рухливих ігор, активного відпочинку, які мають особливо високий соціально-культурний, духовний потенціал і, власне, тому поширилися у багатьох країнах світу.

Яким чином змінити ситуацію? Школа повинна виховати і дати дітям змогу реалізувати прагнення гармонійно поєднувати розумний спосіб життя із

заняттями живописом, скульптурою, поезією, винахідництвом, колекціонуй ранням та іншими видами творчої діяльності. Втіленню цієї ідеї в життя сприятимуть шкільні фізкультурно-художні свята.

У методичній літературі, періодичній пресі святами часто називають спортивні змагання, інші масові заходи. Дійсно, добре організовані змагання і парадами відкриття і закриття, урочистим нагородженням переможців - своєрідні свята спорту. Проте для фахівця фізкультурно-художнє свято - це комплексний захід, який включає в себе не тільки спортивні (змагання, показові виступи, конкурси, вікторини, ігри, лотереї та ін.), а й художні, мистецькі фрагменти.

За далеких дохристиянських часів наші пращури вірили у природні сили і богів як живих істот. Вони думали, що ці сили можна задобрити, схилити на свій бік і жити під їх опікою. Люди вірили в магічну силу слова й руху і цими засобами намагалися забезпечити собі добробут, гарний урожай, приплід худоби, успішне полювання, щасливе родинне життя, міцне здоров'я, добру погоду тощо.

Для посилення впливу на природу люди поєднували пісню, музику, танці, інші рухові д ї.

Поступово ці дії сформувались у вигляді урочистих свят та обрядів, які проводились у певні періоди календарного циклу.

Свята проводяться для відзначення видатних подій, знаменних історичних дат у житті людей.

Свято не має чітко визначеної форми, вона може змінюватися залежно від бажань учасників, самодіяльність яких не тільки не регламентується, а й заохочується. Водночас, свято має певні обряди, які додають йому стабільності. Тому кожне свято повинно мати свою, характерну обрядову структуру, яка на,дає йому оригінальності та неповторності. Свято не тільки акумулює традиційні обряди, але й виступає своєрідною структурою духовного і фізичного життя людей.

Обряди - це соціальне явище, що являє собою комплекс символічних, традиційно закріплених умовних дій, спрямованих на оформлення пев ний подій у житті людей, держави, приурочених окремим етапам трудової діяльності та відзначенню певних календарних дат.

Слово "обряд" означає "приводити в належний вигляд (обряджати), впорядковувати, прикрашати".

Мета обряду - за допомогою символів і символічних дій висловити, передати, закріпити традиційні для суспільства (соціальної групи) ідеї, ідеали, норми, цінності, зразки життєдіяльності, викликати в його учасників адекватні почуття, настрої, переживання. Створити у процесі проведення свята морально-психологічну атмосферу, яка б сприяла засвоєнню соціального досвіду, що передається певним обрядом.

У змісті стародавніх обрядів українців головним була не пісня, не її текст, а рухова діяльність, яка піднімала настрій, будила енергію людей, стимулювала до праці.

Враховуючи цей досвід, до активної участі у святі залучаються всі учні, педагоги, батьки, громадські організації. При цьому активна участь у спортивних заходах не виключає участі в інших фрагментах свята, а заохочується його організаторами.

Фізкультурно-художнє свято рекомендуємо розпочинати урочистими церемоніями (підняття українського державного національного або олімпійського прапора, привітання гостей і представників місцевої влади, тощо), характер яких залежатиме від того, чому вони присвячені: історичним датам, подіям із життя школи, спортивним форумам. Це позначається па програмі та характері проведення свята, змісті ігор, конкурсів, вікторин, масових виступів, репертуарі художніх колективів.

До організації свята, складання програми і сценарію, підготовки його окремих фрагментів залучаються практично всі вчителі й учні.

Під керівництвом учителя малювання школярі готують виставку творчих робіт спортивної тематики, оформляють місце проведення свята плакатами, дружніми шаржами, випускають блискавки в ході свята, влаштовують конкурси малюнків, готують афіші, запрошення.

Друга група школярів під керівництвом учителя музики добирає відповідне музичне оформлення, музичний супровід до масових і показових виступів, розробляє програму виступу художніх колективів та індивідуальних виконавців.

Під керівництвом учителя фізики радіогурток радіофікує місце проведення свята.

Учитель літератури організовує конкурси самодіяльних поетів, декламаторів.

У фізкультурно-художніх святах можуть брати участь працівники культових і громадських організацій, Рад народних депутатів, закладів культури.

У селах і селищах такі свята повинні проводитися з ініціативи школи під егідою відповідних рад і культурно-спортивних комплексів.

Програмою передбачаються фрагменти не тільки для школярів, а й для дітей дошкільного віку і навіть дорослих та спільні заходи (класами, сім'ями). Виняткове місце у програмі свята, котре переважно, триває два дні (субота і неділя), посідають чисто спортивні заходи, а саме: змагання, народні ігри та розваги, товариські зустрічі та показові виступи, "Веселі старти" й естафети, конкурси і вікторини.

Складаючи сценарій, доцільно чергувати художні та спортивні фрагменти, щоби постійно підтримувати в учасниках і гостях зацікавленість у святі. Не забувайте про традиційні для запорізького козацтва ігри та розваги.* Тим більше, що у школах Запорізької Січі, які організовувалися раніше при кожній церкві, учні гартували свої фізичні та моральні якості, особливо насичено, цікаво проходили урочистості переходу учнів із попереднього класу в наступний. Вони супроводжувалися дитячими забавами і рухливими іграми.

Наступного дня по святі необхідно провести розширене підсумкове засідання оргкомітету, на якому проаналізувати й оцінити ефективність роботи всіх залучених до підготовки і проведення свята, виявити успішні дії та хиби, щоби врахувати їх у майбутньому. Водночас, на видних місцях вивішуються таблиці з результатами змагань, конкурсів, ігор. На фотомонтажах - фотографії переможців, окремі фрагменти свята (особливо масові), на яких може знайти себе кожен учасник.

6. Індивідуальні самостійні заняття

Першочергове завдання школи - розвинути дитину таким чином, щоби вона могла і хотіла здобути знання (а не одержати їх), могла набути вміння і навички. Якщо немає потягу і любові до навчання, до самовдосконалення протягом усього життя, то безперервна освіта неможлива. Організація навчальної діяльності учнів включає (у складі класу) позакласну, позашкільну і самостійну роботу. Перший досвід і перші кроки самостійних занять дитина повинна отримати з розвиваючого уроку, де не дають готових істин, а вчать шукати їх. У самостійній роботі найбільше проявляється мотивація учнів, їхня цілеспрямованість, самоорганізованість, самостійність та інші особисті характеристики.

Самостійна навчальна робота учня є найбільш бажаним наслідком його правильно організованої роботи на уроках, яка мотивує її самостійне розширення, поглиблення і продовження у вільний час.

Отже, самостійна робота учня - ширше поняття, ніж домашня робота, яка полягає у виконанні завдань, даних учителем додому для підготовки до наступного уроку, і повинна розглядатись учителем як самостійна, вища форма навчальної діяльності учнів, без освоєння якої неможливо досягти кінцевої мети фізичного виховання школярів - виховати в них звичку до фізичного самовдосконалення протягом усього життя.

Самостійна навчальна діяльність повинна бути усвідомлена учнем як вільна за вибором внутрішньо мотивована діяльність. Вона передбачає виконання учнем низки дій, а саме: усвідомлення мети своєї діяльності, визначення особис-тісного значення навчальних завдань, підпорядкування їх вирішенню інших інтересів і форм зайнятості, самоорганізацію в розподілі навчальних дій в часі, самоконтроль тощо.

Істинно самостійна навчальна діяльність учня можлива тоді, коли в учня виникає потреба дізнатись або засвоїти щось нове, невідоме, важливе для себе, а задовольнити таку потребу в навчальному процесі немає можливості. Наприклад, засвоїти вид рухової діяльності, який не передбачений шкільною навчальною програмою з фізичного виховання. При цьому в самостійній навчальній діяльності привабливим є саме оволодіння новим матеріалом, а не тільки форма організації, захоплююча праця школяра.

Самостійна навчальна робота може бути індивідуальною і колективною.

Таке розуміння самостійної навчальної діяльності дає підставу для висновку, що це форма роботи за індивідуальним планом, що доповнює, а потім поглиблює і розширює діапазон можливостей школярів.

Представляючи собою особливу, вищу форму навчальної діяльності, самостійна робота обумовлюється індивідуально-психологічними та особистішими особливостями учня як суб'єкта діяльності. Він повинен мати цілісну уяву про свої можливості й уміти їх реалізувати. Школяр має не тільки розуміти запропоновані вчителем цілі, але й уміти формувати їх сам, моделювати власну діяльність, обирати умови, важливі для досягнення мети, програмувати самостійну діяльність, підбирати адекватні засоби, визначати послідовність окремих дій, оцінювати проміжні та кінцеві результати діяльності, коректувати свої дії.

Саморегуляція включає також оволодіння учнем нормами стосунків з іншими людьми та правилами використання приладів. Усе це базується на сформованих у школярів знаннях, уміннях і навичках в академічній навчальній діяльності.

Отже, з позиції суб'єкта діяльності самостійна робота може бути визначена як цілеспрямована, внутрішньо мотивована, структурована самим суб'єктом і коректована ним діяльність. її виконання вимагає достатньо високого рівня самосвідомості, рефлективності, самодисципліни, особистої відповідальності і дає учневі задоволення як процес самопізнання і самовдосконалення.

Вибір предмета самостійних занять визначається індивідуальними інтересами, здібностями, конкретною ситуацією у фізкультурному русі, умовами життя та "модою" на ті чи інші фізкультурні захоплення. Завдання вчителя - тактовно формувати індивідуальні інтереси і прагнення. Індивідуальні захоплення можуть бути найрізноманітнішими. Однак жоден вид фізичних вправ, взятий окремо від інших, навіть за умови наполегливих тренувань не може гарантувати повноцінного фізичного розвитку і здоров'я. Лише в поєднанні з іншими елементами фізичної та загальної культури він стає дієвим фактором досягнення фізичної досконалості. На жаль, про це положення нерідко забувають автори популярних публікацій, які однобічно орієнтують читачів на окремі види "модних" вправ.

Однією з найпоширеніших і доступних форм самостійних занять є ранкова гімнастична зарядка. її головне призначення - оптимізувати перехід від тривалого відпочинку (сну) до повсякденної життєдіяльності. Ця своєрідна розминка активізує функції систем організму, долає "інерцію спокою". Людина поступово занурюється в повсякденні справи в нормальному тонусі та доброму настрої. У межах зарядки можна частково розв'язати й такі завдання, як відновлення і збереження правильної постави, підтримання досягнутого рівня розвитку окремих рухових якостей, загальної тренованості. Але все це можливе лише доти, доки не призводить до невиправданого форсування навантажень. Пропонуємо схему комплексу ранкових вправ:

- "вирівнюючі" вправи ("потягування" з випрямленням кінцівок і тулуба, ле

жачи і стоячи);

- вправи, що не форсовано активізують кровообіг переважно у великих м'язо

вих групах нижніх кінцівок і тазової області (ходьба, повільні присідання або

розтягування гумового джгута ногами в положенні сидячи);

- нахили, повороти, обертання тулуба з одночасними рухами рук,поступовим

збільшенням амплітуди і темпу рухів;

- вправи загального або регіонального впливу, але не з граничними зусиллями

("віджимання" в упорі лежачи, тренування з гумовими амортизаторами);

- серія "розтягуючих" рухів (почергові махові рухи руками і ногами з поступо

вим збільшенням амплітуди до максимальної);

циклічні вправи, що активізують функції дихання і серцево-судинної системи

в межах аеробного режиму (серійні підскоки на місці або біг 3-5 хв., що виклика ють підвищення частоти пульсу до 140-150 уд./хв.;

- заключна, заспокійливо-перехідна серія рухів (ходьба, вправи надихан-

ня,розслаблення).

Тривалість заняття 15-18 хв.

У процесі адаптації до комплексу вправ ранкової гімнастики, що використовується, є сенс дещо підвищувати навантаження, але перетворювати її у тренувальне заняття основного типу, мабуть, недоцільно. Такі заняття краще проводити в добовому режимі не раніше як через годину-півтори після сніданку, їхня структура і методика організації відповідають структурі та методиці уроку.

При цьому майте на увазі, що ні на яких стадіях фізичне виховання не повинно втрачати рис педагогічно спрямованого процесу. Самовиховання також повинно бути націлене на реалізацію значущих з освітньо-виховних позицій завдань і ґрунтуватися на відповідних педагогічних принципах, правилах, положеннях.

Література

І.Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина друга. Тернопіль: навчальна книга - Богдан, 2002.

2. М. П. Козленко. Теорія і методика фізичного виховання, К,: Вища школа, 1984

Тема8: Урок фізичного виховання

1. Завдання уроку.

2. Підготовка до уроку.

3. Оцінка та аналіз уроку.

Визначення завдань уроку

Усі завдання виходячи з їхнього спрямування, об'єднують у методиці фізичного виховання у три групи: освітні, оздоровчі, виховні. Вирішення освітніх завдань проходить через озброєння учнів необхідними знаннями, уміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також використовувати їх у повсякденному житті та в процесі самовдосконалення. Освітні завдання визначають зміст процесу навчання, спрямовують навчальну діяльність, даючи змогу передбачити конкретні результати уроку. Важливе значення при вирішені освітніх завдань має постановка завдань, які повинні узгоджуватись з логікою процесу навчання і його етапів. Конкретним називається таке освітнє завдання, у формулюванні якого відбитий кінцевий результат даного уроку. Тому при висунені завдань на урок потрібно користуватись дієсловами: "навчити"("вчити", "вивчати далі"), "закріпити", "удосконалювати".

Завдання також можуть формулюватись за допомогою слів: "ознайомити" і "оцінити". Такі конкретні завдання потрібно записати у конспект і довести до кожного учня. Оздоровчий вплив на організм учнів забезпечується через створення сприятливих умов для оптимального розвитку і покращення рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості та покращення здоров'я. Важливим у вирішені оздоровчих завдань має правильне дозування фізичного навантаження, належні гігієнічні умови проведення занять, організація їх у природніх умовах, загартовуючі процедури. Розв'язання оздоровчих занять потребує особливої організації занять з учнями, віднесеними до спеціальних медичних груп, тимчасово звільнених від фізичних навантажень і тими хто пропустив ряд занять через хворобу.

Виховні завдання вирішуються через виховний вплив фізичних вправ на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного у розвитку особи учня. Під єдністю фізичного і духовного у розвитку людини розуміють те, що нормальний розвиток особистості неможливий без рухової діяльності, а також те, що рухова діяльність набуває значення одного з факторів справжнього людського розвитку, лише за умови одухотвореності (натхненності), котра об'єктивно зумовлює взаємозв'язок всіх видів виховання, зокрема фізичного, розумового, морального, естетичного. Розглядати їх як окремі види виховання недопустимо, бо в житті вони взаємопов'язані як єдині сторони цілого. Велике виховне значення мають традиційні форми організації уроку, які вчитель повинен постійно тримати в полі зору, висуваючи до учнів певні вимоги:

- ретельна підготовка до уроку, шанування праці на уроці, відповідальне ставлення

до навчального часу;

- дотримання дисципліни на уроці - умова успішних спільних дій;

- дотримання норм етики у взаєминах - вираз взаємоповаги, необхідної для

навчання;

- організація взаємоконтролю і взаємодопомоги - форма прояву колективізму;

- дбайливе ставлення до обладнання, інвентаря - вираз турботи про матеріальні

цінності суспільства;

- чітке виконання команд, шикувань - умова успішних колективних дій;

- участь і підготовці і прибиранні приладів, місць занять - колективні дії

самообслуговування;

- дотримання вимог єдиної форми, емблеми - прояв почуття відповідальності за успіхи і невдачі всього колективу; - сувора заборона висміювати невдачі товаришів, натомість співпереживання як елемент гуманізму.

На кожному уроці вирішується багато завдань, але акцентується увага лише на основних для даного завдання. Саме таких завдань пов'язаних із навчанням, може бути на уроці не більше двох-трьох.

Підготовка до уроку

Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи: 1) попередня підготовка і 2) безпосередня підготовка.

Етап попередньої підготовки передбачає аналіз результатів за минулий рік, виявлення позитивних результатів, недоліків і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та проектування (планування) діяльності на наступний навчальний рік.

Етап безпосередньої підготовки характеризується виконанням вчителем наступних дій: конкретизує завдання уроку (уточнення і вибір оптимального варіанту їх розв'язання з урахуванням конкретних обставин); Я добирає засоби для вирішення конкретних завдань (у відповідності з етапами навчання і умовами);

Я здійснює організаційно-методичне забезпечення (підбирає методи і форми організації навчальної діяльності);

Я здійснює рухову підготовку до уроку, пов'язану з необхідністю постійно підтримувати певну фізичну форму вміння показати всі вправи шкільної програми на рівні результатів передбачених контрольними нормативами для учнів); ц забезпечує теоретичну і мовні підготовку;

Я здійснює матеріальне забезпечення уроку (вдосконалення, оновлення, створення, підготовка матеріальної бази); Я турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан.

Спрямовані вчителем до уроку повинні готуватись і учні. Суть їхньої підготовки полягає у:

o виконанні домашніх завдань з фізичної культури;

o виготовлені в домашніх умовах дрібного інвентаря необхідного для виконання

домашніх завдань;

o підготовці належної форми та елементів екіпіровки;

o репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій вчителя на

уроці. Проведення уроку

Сруктура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної і заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, і логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація і тимчасова втрата працездатності.

Особливості проведення підготовчої частини уроку

В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загальнорозвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.

Зіст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом і характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем "післядії"', тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних. Тривалість підготовчої частини - від 7 до 12 хв.

Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: "Шикуйсь!", "Розійдись!", "Рівняйсь!", "Струнко!" "Вільно!" й ін.

Виконанню цих команд повинна передувати підготовча робота з учнями. Необхідно, щоб вони чітко засвоїли, де знаходяться ліва і права сторона строю, як робити повороти на місці, що таке колона і шеренга; напередодні намітити точки, за якими учні будуть орієнтуватись при шикуванні і перешикуванні, і т.д. Відомо, що стройові вправи молодші школярі засвоюють важче. Тому не слід форсувати процес оволодіння ними, потрібно намагатись, щоб учні з перших занять чітко їх виконували.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів -у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщо прилади чи допоміжне обладнання розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займають місця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення, як змійка, зиґзаґ, пересування по точках зали.

При проведенні підготовчої частини уроку потрібно добиватись точності і співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування і проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок і ін. В арсеналі дій вчителя визначають наступні способи інформування учнів про вправи:

1. Звичайний спосіб - вчитель називає й одночасно показує вправу повністю;

2. Розчленований спосіб - вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує

учням виконувати рухи одночасно з показом.

3. Тільки розповідь - вчитель називає вправу і не показує її;

4. Тільки показ - вчитель показує вправу і не називає її.

Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ вчитель надає

допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ,

підрахунок.

В залежності від завдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ

можливе трьома способами:

- Роздільний спосіб - паузи, пов'язані з показом і поясненням між окремими

вправами комплексу.

- Потоковий спосіб - виконання вправ комплексу без зупинки.

- Роздільно-потоковий спосіб - поєднання роздільного і потокового способів

виконання вправ.

Особливості проведення основної частини уроку

В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних і життєво необхідних знань, умінь і навичок; вдосконаленню фізичних і психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.

В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від учнів прояву значних фізичних і вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є. принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.

Особливості проведення заключної частини уроку

Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку - це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м'язів, танцювальні композиції тощо.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою і підвищує бажання відвідувати уроки фізичної культури. Тривалість заключної частини уроку - 3-5 хв.

Зміст і методика проведення уроків фізичної культури залежно від вирішення педагогічних завдань

Педагогічна оцінка (аналіз) уроку фізичної культури як спосіб підвищення його ефективності

Складовою частиною навчально-виховного процесу є контроль учителем власної діяльності та діяльності учнів на кожному уроці. Тільки осмислюючи й оцінюючи результати цієї діяльності, можна вносити необхідні корективи у свою працю, підвищувати якість уроків і педагогічну майстерність учителя загалом.

Отже, володіння методикою педагогічного аналізу уроку є обов'язковим компонентом професійної кваліфікації фахівців із фізичної культури і запорукою підвищення його результативності.

Спостереження та аналіз уроку - це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити й оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, намітити рекомендації тому, хто проводить урок.

Для формування висновків і пропозицій треба готуватися, спеціально вивчаючи при цьому документи планування та готуючи протоколи спостереження до його початку.

Аналіз уроку може бути повним або частковим. За повного аналізу охоплюються всі його компоненти, нюанси і весь зміст уроку. Предметом часткового аналізу є окремі компоненти уроку, наприклад: величина і динаміка фізичних навантажень, методи та методичні прийоми використані вчителем, поведінка учнів, поведінка вчителя, прийоми активізації діяльності учнів тощо.

Повний аналіз уроку може переслідувати різну мету, а саме:

o виявлення його позитивних сторін і хиб (щоби закріпити перші Іа усунути

другі);

o контроль діяльності вчителя та інспектування;

o вивчення досвіду роботи вчителів;

o оцінку рівня професійної майстерності вчителя. У методичній літературі з

фізичного виховання рекомендуються різні схеми аналізу уроків, які загалом

представляють один із двох підходів до вирішення цієї проблеми. Перший підхід,

який трапляється найчастіше, передбачає аналіз окремих розділів (компонентів)

діяльності вчителя й учнів на уроці; другий - орієнтує на послідовний аналіз

частин уроку.

Представляємо можливі примірні схеми аналізів.

Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за окремими його компонентами (розділами) >

І. Загальні відомості. Школа, клас, дата, час, місце проведення, кількість учнів за списком і тих, хто займаються, зайнятість корисною роботою тимчасово звільнених, але присутніх на уроці учнів.

Матеріально-технічне забезпечення та санітарно-гігієнічні умови проведення занять (чистота приміщення; стан приладів, їхнє розміщення, установка і прибирання; порядок роздачі та збору інвентаря; нестандартне обладнання, його доцільність і ефективність; безпека на занятті; виховання в учнів бережливого ставлення до інвентаря та обладнання; залучення учнів до підготовки і виготовлення дрібного інвентаря та наочних посібників). Естетична оцінка місць занять та матеріально-технічних умов.

Підготовленість педагога та учнів до уроку. Розробка вчителем змісту знань: відповідність підібраних засобів завданням уроку; доцільність запланованої і фактично реалізованої послідовності вправ на уроці.

Підбір методів і методичних прийомів навчання, виховання, організації та оцінки діяльності учнів; їхня цінність із погляду виховання особистості учнів; використання на уроці наочних посібників і технічних засобів навчання, їх повнота і методична цінність.

Підготовленість до уроку помічників, їх попереднє інструктування; успішність діяльності; знання та вміння організаційно-методичного характеру: знання типових помилок і шляхів їх виправлення; уміння страхувати; знання правил ігор, вимог до установки приладів. Якість виконання функцій черговими, капітанами команд, суддями.

Доцільність відхилень від намічених завдань і змісту уроку, викликаних умовами і ситуаціями, що виникли у процесі його проведення.

Використання методів організації навчальної роботи і їх поєднань. Способи виконання вправ, що використовувались на уроці. Доцільність вибраних форм

розміщення і способів переміщення учнів для виконання чергових завдань з погляду забезпечення оптимальних просторових умов роботи (доброї видимості вчителя, зручності виконання вправ, взаємоспостереження під час взаємного навчання й оцінки) та економії часу. Виховна цінність застосованих шикувань і переміщень (для розвитку орієнтування у просторі та часі, виховання естетичних почуттів, уваги, кмітливості і виконавської дисципліни).

II. Тип, завдання і побудова уроку.

Місце уроку в системі занять, доцільність обраного типу уроку, його відповідність етапові навчання. Чіткість формування завдань і їх доведення до учнів із погляду мотиваційного значення (спонукання учнів до навчання,

подолання труднощів, переконання важливості матеріалу, що вивчається, підвищення інтересу до уроку). Відповідність структури уроку до його типу, завдань і змісту.

ПІ. Навчальний матеріал (зміст) уроку.

Відповідність змісту і завдань до можливостей учнів, їхнього рухового досвіду. Зв'язок матеріалу уроку із засвоєним раніше. Наявність і своєчасність перевірки якості засвоєного, достатності зусиль для усунення виявлених помилок. Забезпечення міцності засвоєння матеріалу. Доцільність і конкретність заданих додому завдань, їх посильність. Дозування фізичних навантажень. Обгрунтованість фізичних навантажень і способів їх регулювання з позиції вирішення поставлених завдань.

IV. Методи навчання і виховання.

Уміння вчителя обирати необхідні методи, враховуючи завдання уроку, особливості навчального матеріалу, умови проведення занять, етап навчання, підготовленість учнів, їх вік і стать. Наявність елементів самостійного пошуку і творчих зусиль учнів. Зв'язок навчання і виховання в кожному конкретному епізоді та уроці загалом.

Оцінюючи використання методу слова, враховують:

o точність і логіку викладу, його образність, пізнавальну і виховну цінність

розповіді;

o чіткість визначення призначення того, що вивчається, переконливість

обгрунтування вимог до процесу навчання і його результатів, прагнення залучити

учнів до пояснення;

o характер і форму запропонованих учням завдань, їхню доцільність і

доступність формулювань;

o уміння педагога вести бесіду, спрямовувати обговорення, підсумовувати;

o доцільність кількості та змісту вказівок, спонукання учнів до творчої

активності через вказівки, їхню своєчасність, авторитетність, роль у навчанні та

вихованні;

o уміння вчителя керувати розбором ігор та інших колективних дій учнів;

o дотримання прийнятої термінології, забезпечення правильних команд і їхнє

виконання, уміння варіювати силу та інтонацію голосу, використовувати

самопідрахунок, самоприклади, самопроговорювання;

o доступність пояснення техніки;

o об'єктивність усних оцінок, їхню своєчасність і форму виголошення, участь

в оцінюванні учнів. Під час використання методів демонстрації оцінюється:

o своєчасність прямої демонстрації, її доцільність і достатність повторень,

шляхи попередження сліпого копіювання;

o підготовка учнів до демонстрації, місця спостережень та їх зміни;

o використання слухового, зорового і м'язового сприйняття для створення

повної уяви про вправу;

o вплив різних способів демонстрації на успіхи у навчанні;

o використання звукової і світлової сигналізації га музичного супроводу для

регулювання процесу засвоєння темпу, ритму, стимулювання емоційного стану,

вміння обирати музичні твори, керувати виконанням вправ під музику.

Оскільки у процесі проведення занять методи слова і демонстрації використовуються разом, оцінюють ефективність їх поєднання. Під час використання методів вправи оцінюють:

o їхню доцільність із позицій величини навантаження, впливу на

ефективність вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань, поєднання з

методами слова і демонстрації;

o відповідність обраних методів до етапу навчання, фізичного і психічного

стану учнів;

o доцільність обраного варіанту навчання (загалом чи частинами);

o уміння вчителя своєчасно виявити і виправити помилки;

o ефективність підібраних підвідних і підготовчих вправ;

o ефективність використання ігрового і змагального методів, стимулювання

творчої активності та свідомості учнів;

o уміння сформувати команди, розподілити ігрові ролі, доступно викласти

зміст ігор і правила їх проведення;

o здатність учителя застосувати ігровий і змагальний методи для

виховання учнів.

V. Аналіз стилю діяльності педагога передбачає відповідь на два питання. Перше питання: наскільки зміст і структура уроку відповідають принципу розвиваючого навчання, а саме:

o уміння вчителя ставити завдання, які стимулюють інтерес учнів до уроку:

o відповідність фізичного, психічного і інтелектуального навантаження

можливостям учнів;

o співвідношення репродуктивної і творчої навчальної діяльності учнів;

o співвідношення засвоєння навчального матеріалу на уроках і в самостійних

позаурочних заняттях; інструктивна спрямованість уроку;

o співвідношення контролю, аналізу й оцінки діяльності учнів з боку вчителя

і взаємної критичної оцінки, самоконтролю, самоаналізу і самооцінки учнів;

o співвідношення спонукання учнів до діяльності шляхом коментарів, що

викликають позитивні відчуття у зв'язку з виконанням роботи, установок, що

стимулюють інтерес до занять, і шляхом примусу (різкі зауваження, нотації,

нагадування про оцінку тощо);

o досягнення педагога в розвитку допитливості, спостережливості,

мисленневої активності, ініціативи, самостійності та почуття відповідальності за

свої дії, навичок самоконтролю і самооцінки. Друге питання: які особливості

самоорганізації вчителя, тобто:

o підготовленість учителя до уроку (володіння змістом і структурними

компонентами уроку);

o робоче самопочуття вчителя на початку уроку й у процесі його проведення

(зібраність, наполегливість у вирішенні завдань, оптимістичність, педагогічна

винахідливість тощо);

o педагогічний такт учителя, його мовна і рухова підготовка, вміння

справляти приємне враження;

o психологічний клімат у класі, збереження вчителем керівної ролі на уроці;

o уміння контролювати й оцінювати роботу помічників.

VI. Аналіз організації пізнавальної діяльності учнів та їхньої поведінки на

уроці передбачає відповідь на питання: наскільки на уроці були забезпечені умови

для продуктивної роботи учнів і їх активність, а саме:

o розуміння учнями поставлених завдань;

o як учитель досягав осмислення учнями навчального матеріалу;

o які установки використовувались і в якій формі (переконання, навіювання);

o як досягалися стійкість і зосередженість уваги учнів, їхня підготовленість

до уроку;

o як актуалізувався попередній досвід учнів у процесі вивчення нового

матеріалу;

o за допомогою яких прийомів і форм роботи досягає вчитель активності

учнів, їхньої самостійності;

o якого рівня розуміння навчального матеріалу досягає вчитель від учнів;

o рівень особистої відповідальності учнів за якість та ефективність

навчальної роботи;

o прагнення учнів до вирішення проблемних ситуацій, оволодіння знаннями,

вміннями, навичками здійснювати самоконтроль, самооцінки, взаємооцінки;

o прагнення учнів зрозуміти значення засвоєного і використати його у

власній руховій діяльності;

o інтерес учнів до власного розвитку, успіхів та рівень їхньої відпові

дальності за власний фізичний стан;

o емоційний стан учнів.

VII. Результати уроку:

o реалізація плану уроку, його завдань, рівень засвоєння навчального

матеріалу;

o виховне й оздоровче значення уроку;

o обгрунтованість і ефективність змін, внесених у запланований зміст і

організацію уроку;

o емоційне тло уроку. VIII. Висновки і пропозиції:

o оцінка якості уроку загалом;

o що було нового, оригінального на уроці;

o вади змісту, організації та методики проведення уроку;

o шляхи усунення хиб і помилок учителя.

Використана література.

1. Фізичне виховання школярів. Навчальний

посібник. В. Папуша.

2. Богдан Шиян. Теорія і методика фізичного

виховання школярів. Частина 2.

З.Сінчаєвський С.М. фізичне виховання

школярів. Частина 1.

4.М.П. Козленко, В.С. Вільчковський, С.Ф. Цвях. Теорія і методика фізичного виховання. 5. Л.В. Волков. Методика виховання фізичних здібностей учнів. 6. Ю.В. Васьков, І.М. Пашков. Готуємось до уроків фізичної культури.

Тема9: Методи організації учнів для заняття на уроці

Фізичне виховання як педагогічний процес є спеціальною діяльністю учителя і учнів. Учитель керує діяльністю дітей, створює необхідні для кращого засвоєння навчального матеріалу програми умови, використовуючи для цього різні методи організації учнів. У початкових класах використовуються такі методи: фронтаданий, потоковий, змінний, груповий, індивідуальний, колового тренування. Фронтальний метод полягає в тому, що всі учні одночасно виконують вправу або інше завдання вчителя. Перевага цього методу - в охопленні всіх дітей роботою, у забезпеченні високої щільності навантаження на учнів. Фронтальний метод застосовують у підготовчі в і заключній частинах уроку, а також в основній, коли виконання фізичних вправ не потребує допомоги або страхування вчителя. Проте фронтальний метод обмежує можливість учителя спостерігати за учнями, виправляти їхні помилки і точно дозувати навантаження (рис. 1).

Потоковий метод полягає в тому, що учні один за одним, тобто потоком, виконують однакові вправи. Одну й ту саму вправу учні можуть виконувати кількома потоками, наприклад стрибки у довжину з розбігу на двох або трьох ямах і т. ін.

Застосування потокового методу можливе, коли вправи

добре знайомі учням і не складні для виконання. За допомогою цього методу збільшується щільність уроку (рис. 2).

Змінний метод полягає в тому, що-учнів поділяють на зміни, які виконують однакові вправи так само, як при фронтальному методі, але по черзі - одна зміна учнів виконує вправу, а учні другої - можуть допомагати їм, наприклад, при виконанні вправ на матах (рис. 3).

При застосуванні змінного методу вчителеві легше спостерігати за роботою учнів, дозувати навантаження, виправляти помилки, але щільність уроку нижча, ніж при фронтальному методі.

Груповий метод полягає в тому, що учнів поділяють на групи за рівнем фізичної підготовленості. Кожна група, як і при змінному методі, виконує певну вправу, а потім групи міняються місцями занять (рис. 4). Груповий метод застосовується в основній частині уроку. Місце вчителя там, де вивчається новий матеріал або треба подати учням допомогу чи забезпечити надійне страхування.

Груповий метод сприяє ущільненню уроку і забезпечує різнобічний вплив на фізичну підготовленість учнів, але застосовується тільки під час виконання учнями знайомих їм і не дуже складних вправ.

При індивідуальному методі учні виконують вправу окремо. Він застосовується в основному на контрольних уроках, що дає змогу вчителеві проаналізувати виконану учнем вправу, виправити помилку і виставити оцінку.

Метод колового тренування полягає в тому, що учнів поділяють на групи за фізичною підготовленістю (4-8 груп). Кількість груп залежить від кількості місць занять (станцій). На кожній станції учні виконують певну вправу або кілька вправ. Потім за сигналом учителя кожна група учнів переходить на інше місце занять. Коловий метод застосовується, головним чином, з метою диференційованого дозування фізичного навантаження, розвитку самостійності учнів, а також підвищення щільності уроку і розвику фізичних якостей учнів.

Для занять коловим тренуванням складають комплекс з 4-10 знайомих і посильних вправ з основної гімнастики і рухливих ігор.

Для виконування вправ комплексу учнів розміщують по колу. Можна розміщувати їх колонами або шеренгами, залежно від того, як раціональніше використати площу спортивного залу або майданчика та обладнання їх, а також від кількості вправ і учнів, присутніх на уроках.

Застосування тих або інших методів організації учнів на уроці залежить від поставлених завдань, конкретних умов школи, контингенту учнів та їхньої фізичної підготовленості.

При виборі методів організації учнів на уроці важливо забезпечити раціональне використання часу, оптимальне фізичне навантаження, поступове зростання його з початку до середини уроку, додержання потрібних інтервалів між виконанням вправ для відпочинку. Всі методи організації учнів перебувають у взаємозв'язку. Завдання вчителя полягає в тому, щоб застосувати їх у різних варіантах для якісного І емоційного проведення уроку.

Тема10: Різновиди уроків фізкультури.

План

1. Навчальні, тренувальні, комбіновані, контрольні уроки.

2. Фізичне навантаження на уроці

3. Щільність уроку

4. Підбір вправ і дозування їх для учнів віднесених до спец. медичної групи.

5. Критерії оцінок

1. Навчальні - переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення. Широко використовуються прийоми страхування, самострахування, взаємонавчання, активізація учнів, повідомлення теоретичних відомостей.

2. Тренувальні - проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовується змагальний та ігровий методи.

3. Комплексні - передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов'язковим є визначення стержневого

на певну серію уроків.

2. Фізичні навантаження - це певна міра впливу на організм тих, що займаються . Воно характеризується обсягом та інтенсивністю.

Дозування навантаження - це вміння міняти його обсяг та інтенсивність.

Фізичні навантаження виявляються у:

Швидкості пересування

Величині прискорення

Темпі виконання

Амплітуді рухів

Величині додаткового обтяження

Опорі навколишнього середовища

З Під щільністю розуміють відношення раціонально використання часу відведеного на урок. Чим раціональніше використовується цей час, тим вища щільність. Щільність уроку має важливе значення. ОСКІЛЬКИ вона вказує ВПЛИВ на навантажених. виконання поставлених перед уроком завдань. Кожен вчитель зацікавлений у найбільш високій щільності уроку, бо це допомагає краще провести урок.

Визначають щільність уроку загалом і окремих його частин. Вчитель повинен прагнути до 100% щільності.

Моторна щільність основної частини уроку може складати 70-80%, а навчальна 50-60%.

4. Підбір вправ і дозування їх для учнів віднесених до медичних груп

Дозування фізичного навантаження під час практичних заять з учнями спеціально медичних груп мас вирішальне значення.

Таке дозування регулюється темпом руху, підбором фізичних вправ.

Вчитель повинен орієнтуватися в кваліфікації різних відхилень у дітей, уміти визначати фізичні навантаження з урахуванням показань і протипоказань. Фізичні вправи мають бути такі, які сприятимуть зміцненню здоров'я. 1 вправа виконується не більше 8 разів. Чергувати вправи на всі частини тіла.

5. Критерії оцінок:

Таблиця оцінювання в балах основної групи.

Учень має фрагментарні уявлення з предмета, розрізняє та виконує відповідно до вимог лише елементи вправ:

Низький - 1

Середній - 2

Достатній - З

Високий - 4

Учень виявляє розуміння основних положень навчального матеріалу, наводить приклади; техніка виконання фізичних вправ має незначні відхилення від встановлених вимог, які аналізуються та виправляються з допомогою вчителя

Низький - 5

Середній - 6 Достатній - 7

Високий - 8

Учень володіє: узагальненими знаннями з предмета; має достатньо тактичну підготовку для виконання навчальних завдань; має системні навички техніки виконаним фізичних вправ

Низький - 9

Середній - 10

Достатній - 1 1

Високий -12

Тема11: Підготовка вчителя до уроку.

Для Якісного проведення уроків фізичної культури і успішного розв'язання виховних, освітніх і оздоровчих завдань учителеві необхідно ретельно готуватися до кожного уроку. Підготовка вчителя до уроків починається ще перед новим навчальним роком, коли він складає календарні плани на півріччя, виходячи з вимог програми і враховуючи наявну матеріальну базу й інвентар для використання на уроках, а також стан фізичної підготовленості і розвитку учнів. Потім, куруючись календарним планом та програмою з фізичної культури, вчитель розпочинає складання плану або конспект уроку, в якому коротко і точно визначено педагогічні завдання,а також засоби та методи їх розв'язання. Менш досвідчений вчитель складає конспект уроку, а досвідчений може обмежитись лише планом конспектом. Розпочинаючи урок, учитель повинен добре знати не тільки його структуру, а й зміст програми, засоби й методи реалізації педагогічних завдань, а також враховувати стан здоров'я і фізичний розвиток дітей, їхні анатомо-фізіологічні, психологічні та індивідуальні особливості., рівень фізичної підготовленості. Крім того, необхідно враховувати клімато-географічні і метерологічні, санітарні і матеріально-технічні умови проведення уроків.

Готуючись до проведення уроків, вчитель повинен передбачати заходи щодо запобігання травматизму учнів. Перед початком уроку необхідно перевірити форму учнів: спортивний одяг, взуття мають бути акуратно підігнані і відповідати існуючим нормам.

Учні повинні чітко виконувати всі вимоги вчителя, пов'язані з методикою навчання і організацією класу.

Важливо правильно розмістити прилади в залі, ставлячи їх на достатній дистанції від стін та один від одного. НЕ можна ставити прилади так, щоб вправи доводилося виконувати обличчям до сліпучого світла.

Знайомі вправи можна починати відразу ж з виконанням під музику.

Музичний супровід можна застосовувати вже з 3 класу.

Фізичне виховання учнів молодших класів - багатогранний процес, що не обмежується лише уроками фізкультури. Над удосконаленням виконання фізичних вправ, що вивчались на уроці, а також для розвитку необхідних рухових якостей учні самостійно працюють дома.

Домашні завдання можуть бути загальними і індивідуальними.

Навантаження на уроці регулюють, враховуючи закономірності фізичної діяльності дитини.

Учні малокомплектних шкіл працюють за такими програмами, як і учні звичайних шкіл, але специфіка роботи полягає в тому, що в класі-комплекті можуть бути учні кількох класів, наприклад 1і2,2і3, іт.п. Виходячи з умов малокомплектної школи (певний склад учнів) учитель складає календарний план і план-конспект уроку з конкретним визначеним завданням для учнів кожного класу, який входить до класу-комплекту.

Підготовка до проведення уроку фізичної культури починається ще на перерві, коли фізорги готують місця занять і забезпечують необхідні посібники для уроку. Підготовча частина уроку починається з того, що черговий учень проводить шикування учнів і складає рапорт. Учнів шикують в такому порядку: на правому фланзі - учні3 класу а далі 2 і 1. В такому строю вчителю зручніше проводити гімнастичні шикування і перешикування, використовуючи знання і досвід учнів 3 класу. В основній частині уроку відбувається навчання основних рухових дій Вчитель, як правило, працює з тим класом (групою), що вивчає новий матеріал, а з іншими учнями працюють фізорги.

Особливу увагу вчителеві слід звернути на проведення рухливих ігор як з кожним класом окремо, так і спільних ігор, під час яких старші можуть позитивно впливати на молодших, так і негативно. Необхідно диференціювати ігрове навантаження, обмежуючи для молодших школярів час виконання гри.

Заключну частину уроку вчитель проводить спільно для всіх учнів: виставляє оцінки, підбиває підсумки, визначає домашні завдання. Засобами цієї частини можуть ходьба, рухлива гра на увагу або вправи в русі.

Тема12: Туризм

Туризм - це чудовий і ефективний засіб виховання здорової і загартованої людини. Нехай він не дає такого розвитку мускулів як інші види спорту, скажімо, гімнастика, боротьба, бокс, але здоров'ю туриста можуть позаздрити інші. Йому не боязко замочити ноги, він не боїться застудитись при сильному вітрові, змокнути під дощем. Туризм загартовує, більше того, туризм з його великим, але рівномірно розподіленими по часу навантаженнями, сприяє виліковуванню деяких захворювань.

У туристському поході виробляється вміння долати труднощі, наполегливість, виховується почуття колективізму, діти вчаться допомагати один одному. Потрібно врахувати й те, що дитячому періоду характерне прагнення до нового, незвичайного, до пригод та романтики. Туризм - чудовий засіб, який природнім шляхом задовольняє й такі потреби дітей, які не завжди враховуються дорослими.

Першооснова туризму - походи вихідного дня. Саме з цих маленьких подорожей, що проводяться в суботу чи неділю або інші святкові дні, і починається туризм. Походи ці мають велике значення. Вони прищеплюють смак до спортивного туризму, дають можливість оволодіти технікою туризму, перетворюють вміння у звичку.

Походи вихідного дня, що проводяться з метою активного відпочинку чи мають спортивно-тренувальну спрямованість, організовуються і проводяться у будь-яку пору року.

Навіть маленький дводенний похід залишає багато яскравих і незабутніх вражень. А досвід, практична користь від них дуже відчутні.

За визначенням спеціалістів, якщо порівняти сім походів вихідного дня ( з ночівлею ) і семиденний похід, то вони будуть рівнозначні за впливом на організм і набутими навичками. При підготовці походів вихідного дня набувається також і досвід організаційної роботи. Який же із способів пересування - пішки, на веслових суднах, на велосипеді чи на лижах - найкращий? З точки зору доступності й ефективності оволодіння туристськими вміннями і навичками, слід віддати перевагу, безумовно, пішохідному туризму. Пішохідні походи організовуються у всіх географічних районах країни, постільки це універсальний вид туризму. Пішохідний маршрут може пролягати полями і лісами, рівнинами і горами, причому не потребує ніякої техніки.

Будь-який спортивний похід, від найпростішого до вищої категорії складності, характеризується рядом особливостей, головна з яких - автономність, тобто ізоляція групи на період походу. Таким чином, людина, котра звикла до комфорту, потрапляє в нові, значно відмінні від повсякденного життя умови, до яких вона повинна заздалегідь підготуватися.

Чітке планування і відмінна передпохідна підготовка - запорука успішного проведення походу; тільки за цих умов він зробить іншим втіху. Перед походом може ставитись екскурсійна мета (відвідати місця, пов'язані з життям і діяльністю видатних людей); агітаційна (пройти по місцях боїв УПА, дати концерти самодіяльності); оздоровча мета, учбова мета, спортивна і т. п.). Мету походу слід повідомити заздалегідь, перед початком походу. Хай кожен з учасників подумає і вирішить, іти йому в цей похід чи ні. Це слід робити, щоб діти не чекали від походу того, чого в ньому, напевно, не буде, і не відчували потім зневіреність. Не слід планувати дуже багато. Краще, якщо перед походом буде поставлена тільки одна мета. Як правило, новачкам не варто ставити ніяких спеціальних вимог, крім успішного проходження даного маршруту і навчання дечому. Тільки після того, як юний турист оволодів елементарними навиками, він може застосувати свої знання для досягнення якоїсь іншої мети.

З метою походу дуже тісно пов'язане комплектування групи. Буває, що спочатку комплектують групу, а потім вибирають мету походу; а інколи - навпаки.

Від того, хто ввійде до складу групи, яка фізична підготовка, і туристський досвід учасників походу, які завдання ставляться, на який час і засоби розраховують, залежить найголовніше - вибір маршруту походу.

Маршрут пройти простіше, коли він добре продуманий і вивчений. Тоді буде більше часу, сил для ознайомлення з цікавими місцями і, звичайно, покращиться безпека походу, зведуться до мінімуму можливість зміни або не проходження маршруту.

Тим, хто вперше вирушає в той чи інший район, слід: скористатись одним з еталонних маршрутів. Вони найбільш логічні й цікаві, знайомлять з пам'ятками і включають характерні для даного району перешкоди.

При розробці маршруту потрібно зібрати всі необхідні відомості про район походу, використовують карту і схеми, опис складних перешкод, інформацію про похідні умови, транспортні можливості.

Всі підготовчі роботи повинні вестись організовано і планомірно. Для цього складається план, що розподіляє обов'язки серед членів групи.

Виходячи з тривалості та складності маршруту, складу учасників і намічених завдань, готується загальне і спеціальне спорядження, ремонтний набір, медична аптечка. Завгосп групи складає перелік продуктів, планує, де їх краще залишати, вирішує питання упакування. Отримані відомості про маршрут, спорядження і продукти дозволяють визначити загальну вагу вантажу, вагу рюкзаків на підходах і на основному маршруті, скласти кошторис витрат. Потрібно, щоб всі учасники походу мали не тільки однакові знання і навички, спільні інтереси, а також приблизно однакову фізичну підготовку. Для цього за 2-3 місяці до походу слід організувати спільні тренувальні заняття, під час яких туристи вдосконалюють себе фізично і оволодівають технічними навичками та навичками подолання перешкод.

У спільних походах вихідного дня відпрацьовуються способи пересування, переборювання запланованих на маршруті перешкод, навички колективного страхування та самострахування, перевіряється і готується спорядження. Всі члени групи повинні пройти медичний огляд не раніше ніж за місяць до початку походу і отримати дозвіл лікаря на участь у поході.

Обов'язковим пунктом в підготовці до походу є оформлення маршрутних документів.

Заповнюються маршрутні документи утримуються нові дані і рекомендації про район походу, поради по підбору спорядження і продуктів, про дії в важких умовах. Якщо похід готувався обґрунтовано, якщо все заздалегідь продумане, вивчене, зібране, ускладнень з оформленням маршрутних документів не буде.

Робиться висновок про можливості здійснювати групою заявленого походу. В маршрутну книгу вносяться особливі вказівки і рекомендації групі, записується місце її реєстрації перед виходом на маршрут, встановлені контрольні строки. Тільки після цього можна вирушати в похід.

Тепер можна скласти план підготовки до туристської подорожі. Приблизно він буде виглядати так.

1. Визначити мету походу.

2. Підбір групи.

3. Вибір району подорожі.

4. Фізична підготовка до подорожі.

5. Підготовка спорядження.

6. Проведення медичного огляду.

7. Оформлення похідної документації.

8. Затвердження документації.

9. Закупка і розфасування продуктів харчування для походу.

Керівник має право його змінити, внести доповнення.

Розглянемо один з головних складових елементів підготовки до походу - розробку маршруту. Щоб вірно розробити його, необхідно знати, які бувають види маршрутів. Побудова їх залежить від специфіки подорожі і конкретних умов місцевості. Самодіяльні й планові маршрути можуть бути лінійними (активний спосіб пересування проходить між двома пунктами, зв'язаними з місцем життя туристів залізничним чи автобусним сполученням), лінійно-радіальні з дальніми екскурсіями або розвідувальними виходами в сторону від основного шляху, радіальні (маршрути здійснюються з одного пункту в різні місця для виконання експедиційних завдань чи огляду екскурсійних об'єктів) і кільцевими (маршрут починається і закінчується в одному пункті).

На окремому листку складаємо графік руху приблизно по такій схемі:

День РУХУ Дата Ділянка маршруту Кілометраж Спосіб пересування Екскурсійні об'єкти Примітка

Графік руху не завжди слід деталізувати з точністю до дня. Можливе включення в нього ділянок, на проходження яких заплановано 2-3 дні. І взагалі, дотримування графіка не повинно бути самоціллю в поході. Головне - виконати мету походу. Те ж саме можна сказати про планування відпочинку, який потрібно робити тоді, коли в цьому виникає потреба, а не для дотримання графіка руху. Частіше всього потреба в першому дні відпочинку виникає після 2-3 днів походу. Ці дні особливо важкі. Вага рюкзаків велика, а

учасники походу ще не ввійшли в "форму". Коли призначити відпочинок, вирішує керівник в залежності від самопочуття групи.

Закінчивши всю цю роботу, корисно також випрямити схему маршруту, показати на ній шлях групи, денні переходи, місця ночівок і днівок, але не слід думати, що схема може замінити карту. Схема є просто наочною ілюстрацією до графіка руху, не більше того. Іти в похід потрібно з комплектом карт.

Коли маршрут розроблений і складений план-графік походу, складається кошторис на фінансове забезпечення подорожі чи походу.

На цьому і закінчується розробка маршруту. Залишається тільки оформити документацію і виходити в похід.

Одяг і спорядження для походу вибирають відповідно до пори року, складності маршруту, виду туризму. Основні вимоги до спорядження - легкість, міцність,універсальність, зручність у користуванні.

Особисте спорядження таке: рюкзак, спальний мішок або одіяло,

пінополіуретований килимок (карімат), запасне взуття, запасний одяг, шкарпетки, куртка або штурмівка, головний убір, накидка від дощу, миска, ложка, кухоль, ніж, зубна щітка, паста, мило, фляга, сірники, ліхтар.

Групове спорядження таке: намети, поліетиленові тенти,

казанки, черпак, сокира, пилка або ножівка, лопата,

віхоть(мочалка), тара для продуктів, мило господарське, медична аптечка, фотоапарат, відеокамера, засоби зв'язку, рибальські снасті, топографічні карти, компаси, свічки, ремонтний набір(нитки, голки, клей, ножиці, дратва, скотч та ін.), рукавиці для вогнища, костровий інвентар (рогульки, гачки, тросик). В залежності від району походу, метеорологічних умов, в перелік спорядження можуть вноситись зміни і доповнення. Перед походом слід ретельно перевірити комплектність і якість спорядження. Виявлені недоліки ліквідуються.

Тема13:Основи планування, і контролю навчальної роботи з фізичного виховання

Розглянемо основні педагогічні вимоги щодо планування навчальної роботи, яке здійснюється вчителем перед початком навчального року.

Правильно спланувати процес фізичного виховання - це означає передбачити умови, засоби і методи розв'язання завдань навчання, виховання та зміцнення здоров'я учнів. Планування навчальної роботи забезпечує систематичність, наступність і послідовність у роботі вчителя та набуття учнями потрібних навичок та вмінь.

Завдання фізичного виховання, визначені в програмах з фізичної культури, можуть бути успішно розв'язані лише за умови вдумливого і творчого планування навчально-виховної роботи, яке передбачає чітке визначення навчально-виховних завдань на кожну чверть та урок, добір та використання програмного матеріалу з урахуванням умов роботи школи, індивідуальних можливостей дітей, їхньої фізичної підготовленості та здоров'я.

Навчальний матеріал у програмах з фізичної культури подається за розділами та видами рухів. Програмою передбачено поступове, з класу в клас, підвищення вимог щодо рівня всебічної підготовки учнів. Для успішного засвоєння програмного матеріалу потрібний раціональний розподіл його за окремими періодами навчального року.

Основою для планування є державна програма, її матеріал та розподіл годин. Плануванню підлягають: завдання, засоби, організація та методи навчально-виховної роботи.

Планування навчальної роботи з фізичної культури здійснюється в певній послідовності: на першому етапі вчитель старанно вивчає програму з фізичної культури і основні завдання фізичного виховання учнів певного класу, які подано в пояснювальній записці; визначає провідні педагогічні завдання і розподіляє програмний матеріал за чвертями навчального року, враховуючи умови, в яких будуть проводитись уроки (кліматичні умови, наявність місць занять, кількість спортивного інвентаря та ін.), склад учнів класу, кількість занять у чверті тощо: потім намічає навчальні нормативи, які

учні повинні виконати протягом певної чверті.

Наступним етапом планування є складання графіка розподілу навчального матеріалу на уроки у кожній чверті. Залежно від обсягу і складності навчального матеріалу, а також важливості цих вправ для успішного розв'язання освітніх, оздоровчих та виховних завдань встановлюється потрібна для його засвоєння кількість уроків. Орієнтиром у розподілі часу між розділами програми є мережа навчальних годин та строки тривалості кожної чверті.

У графіку треб" враховувати наступність матеріалу окремих чвертей. У початкових класах рекомендується додержувати комплексного розподілу програмного матеріалу (за винятком лижної підготовки та плавання) на всі чверті навчального року.

Орієнтовний розподіл програмного матеріалу з фізичної культури на

V. другу чверть подано в плані-графіку для учнів 2 класу.

План-графік розподілу програмного матеріалу на навчальний рік не виключає внесення вчителем певних змін під час складання календарного плану на півріччя.

дальність та в ціль, деякі рухливі ігри, які потребують багато місця для проведення їх (шкільний майданчик), слід планувати на І та IV чверті.

Вправи з рівноваги та перелізання планують на І- III чверті, вправи з лазіння, акробатичні та танцювальні вправи, стрибки в довжину з місця та з висоти - на II та ТІТ чверті, лижну підготовку - на НІ чверть, плавання на І та IV чверті. Рухливі ігри та елементи баскетболу (3 клас) розподіляються по всіх чвертях.

У школах, де з різних причин не може бути опрацьований матеріал з плавання та лижної підготовки, відповідні години відводяться на основну гімнастику та рухливі ігри.

На основі графічного розподілу матеріалу програми складається календарний план на півріччя (за чвертями навчального року). В ньому конкретизуються навчально-виховні завдання кожної чверті, деталізуються засоби фізичної культури, визначається послідовність запровадження і поєднання їх при проведенні уроків. У цих плана докладніше, ніж у річних визначаються дозування фізичного навантаження, а також форми організації учнів. Для цього етапу планування вчитель розподіляє матеріал так, щоб уроки фізичної культури були об'єднані увідповідні системи. Основа розподілу програмного матеріалу за системами уроків закладається в плані - графіку, де вчитель враховує складність тих чи інших вправ, передбачає необхідну кількість повторень їх на уроках, визначає строки складання навчальних нормативів. Навчальна програма передбачає певні теоретичні відомості з питань фізичної культури: про руховий режим школяра, про загартування, формування постави, про правильне дихання під час виконання фізичних вправ та інші.

Вчитель повинен знати, в якій формі він подаватиме учням ті чи інші теоретичні відомості, і обов'язково планувати їх у календарному плані та в плані-конспекті уроку з фізичної культури. Значне місце в програмах з фізичної культури в початкових класах посідають рухливі ігри, які слід проводити на кожному уроці фізичної культури.

Розподіляючи рухливі ігри в календарному плані за чвертями навчального року, потрібно встановити доцільнішу послідовність їх. При цьому необхідно враховувати ступінь складності рухового змісту і правила гри, взаємодію гравців, взаємозв'язок між програмним матеріалом основної гімнастики, лижної підготовки, плавання та рухливими іграми на кожному

уроці конкретно. Знання і навички учнів з цих розділів найчастіше поширюються та удосконалюються під час проведення рухливих ігор. Ігрова діяльність, яка відбувається майже завжди в умовах, що швидко змінюються, сприяє розвиткові в учнів уміння доцільно використовувати раніше вивчені рухи відповідно до завдань і правил гри.

Рухливі ігри за своїм змістом бувають простими і досить складними, що визначає час на засвоєння їх. Тому складні ігри рекомендується планувати на кількох (2-4) уроках підряд, поступово ускладнюючи вимоги до гравців на кожному наступному уроці.

У програмах з фізичної культури подано орієнтовні домашні завдання з окремих її розділів, які аа спрямованістю та змістом можна поділити па три групи:

1) завдання на удосконалення навичок виконання певних рухів,

вивчених на уроках;

2) на розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості);

3)з виготовлення дрібного спортивного інвентаря.

У календарних планах передбачаються також завдання, які вчитель пропонуватиме виконати. Це стосується удосконалення вміння виконувати окремі види вправ з основної гімнастики та виготовлення дрібного спортивного інвентаря. Як правило, ці завдання вчитель дає водночас усім учням, але при цьому враховує можливість виконання їх в домашніх умовах.

У практиці навчальної роботи з фізичної культури склалася обгрунтована теорією та методикою фізичного виховання схема календарного плану. На початку плану зазначаються основні педагогічні завдання на чверть, після цього записуються навчальні нормативи, виконання яких оцінюється під час контрольних уроків; далі наводиться програмний матеріал на кожен урок.

Наведемо приклад орієнтовного плану на І чверть для

2 класу (планування уроків у цьому плані подано лише на

3 уроки).

2 клас

Завдання: 1. Удосконалювати вміння учнів виконувати стройові команди: "Ставай!", "Розійдись!", "Струнко!", "Вільно!" та поворотів на місці направо і наліво.

2. Навчити шикування з однієї шеренги в дві (без стройової команди);

розмикання і змикання приставними кроками; розрахунку по порядку і на

перший-другий.

3. Удосконалювати вміння учнів виконувати загальнорозвивальні

вправи з предметами та без них (рухи тулубом з різними положеннями рук і

ніг), ускладнюючи виконання раніше вивчених в 1 класі вправ.

4. Вивчити 4 комплекси вправ ранкової гімнастики.

5. Удосконалювати навички правильної постави під час виконання

стройових вправ, ходьби, бігу тощо.

6. Навчити ходьби в ногу, з уповільненням та прискоренням темпу.

7. Навчити бігу з постановкою ніг з носка, зі зміною напряму та

підготувати учнів до складання навчального нормативу.

8. Удосконалювати вміння виконувати стрибки у висоту і довжину з

розбігу способом "зігнувши ноги" з попаданням у зону відштовхування,

підготувати учнів до складання навчального нормативу із стрибків у довжину

з розбігу.

9. Удосконалювати вміння виконувати метання м'яча на дальність та

в ціль (з широким замахом та енергійним кидком) стоячи боком до напряму

метання.

10. Удосконалювати вміння виконувати раніше вивчені в 1 класі

вправи з рівноваги, ходьба по гімнастичній лаві з рухами рук під кожний

крок.

11. Навчити ігор: "Всі до своїх прапорців", "Другий зайвий",

"Стрибки по купинах", "Полювання на зайців", "Мишоловка".

12. Дати дітям знання з рухового режиму учня 2 класу та збереження правильної постави під час ходьби, сидячи за партою, столом або на стільці.

3. Знання правил рухливих ігор. Илан уроку конкретизовано в табл. 6.

Процес планування навчальної роботи завершується складанням

плану-конспекту уроку відповідно до програми з фізичної культури.

У плані-конспекті ставляться конкретні навчально-виховні завдання на даний урок з урахуванням наслідків попереднього заняття та визначається послідовність розв'язання їх. В ньому записуються теоретичні відомості, комплекси загальнорозвивальних вправ із зазначенням порядку проведення їх та кількість повторень і підвідних вправ із вказівкою на те, який елемент техніки вправи, що вивчається, вони допоможуть засвоїти.

Складання плану-конспекту починають з визначення педагогічних завдань, які конкретизують на основі планів на чверть, записів у журналі або плану-конспекту попереднього уроку.

Певну роль відіграють організація навчального процесу, місце уроку в календарному плані на чверть, ступінь засвоєння учнями програмного матеріалу, час, відведений на його вивчення на даному уроці, передбачені учителем строки засвоєння матеріалу та ін. Як правило, визначають 3-4 організації учнів, їхньої психологічної спрямованості на активне та свідоме засвоєння певного навчального матеріалу.

Добір фізичних вправ для підготовчої частини в кожному конкретному випадку має відповідати завданням уроку та навчальному матеріалу основної частини. Різноманітність вправ збагачує руховий досвід учнів, створює умови їхнього всебічного фізичного розвитку, поліпшує координацію рухів тощо.

Методи організації та добір засобів для цієї частини залежать також від емоційного стану учнів перед початком уроку. Наприклад, якщо урок фізичної культури проводиться після великої перерви, потрібно врахувати емоційну збудженість учнів і планувати проведення стройових вправ, різних завдань, що концентрують увагу учнів. Після уроків праці плануються для виконання імітаційні вправи, ходьба в поєднанні з різноманітними рухами з тим, щоб нейтралізувати однобічне навантаження, яке діти дістали під час цього уроку.

До комплексів вправ, що використовуються у підготовчої частині уроку, доцільно включати підвідні вправи з елементами рухів, подібних до тих, які вивчатимуться в основній частині. Наприклад, якщо на уроці удосконалюватимуться уміння учнів з стрибків у довжину з місця, слід запланувати підскоки на обох ногах угору із змахами рук.

Поряд із розвивальними вправами необхідно планувати коригуючі, які безпосередньо впливають на формування правильної постави і допомагають запобігти плоскостопості у дітей. У розділі програми з фізичної культури "Вправи для формування правильної постави та профілактики плоскостопості" подано орієнтований перелік коригуючих вправ, якими слід користуватися при доборі засобів для підготовчої частини уроку.

Основна частина уроку. Для цієї частини уроку плануються різноманітні засоби: вправи основної гімнастики (ходьба, біг, стрибки, метання, вправи з рівноваги, лазіння, перелізання), рухливі ігри, елементи баскетболу (починаючи з 3 класу), лижна підготовка, плавання.

Добір фізичних вправ для основної частини уроку проводиться так: якщо на даному уроці вивчатиметься новий матеріал, то він планується відразу після підготовчої частини. Це має насамперед фізіологічне обгрунтування: під час засвоєння нових рухів у корі головного мозку створюються нові умовно-рефлекторні зв'язки, тому рухові центри кори великих півкуль мають бути у стані оптимальної збудженості. Такий стан буває одразу після виконання загальнорозвивальних вправ у підготовчій частині уроку, якщо вправи дібрано вміло і правильно проведено. Навчання нових рухів після тривалої та інтенсивної роботи малоефективне: збудженість нервових центрів знижена, утворення умовних рефлексів утруднене.

Вправи, під час виконання яких треба виявити швидкість рухів, також доцільно планувати на початку основної частини, тому що для більш ефективного засвоєння їх або розвитку швидкості потрібні значна рухливість нервових процесів, оптимальне чергування збудження та гальмування. Вправи, вивчені на попередніх уроках і вже добре відомі дітям, планують після виконання нових рухів або після проведення вправ на розвиток швидкості.

Для успішного формування та удосконалення рухових ' навичок необхідно планувати кількість повторень вправ та застосування організаційних методів, що забезпечують високу моторну щільність уроку: фронтальне та потокове виконання вправ, поділ учнів на підгрупи тощо. Слід також передбачити достатню кількість інвентаря.

У план/-конспекті слід планувати оптимальну кількість повторень фізичних вправ, виходячи при цьому із завдань навчання і враховуючи особливості /фізичних вправ/ (складність їх, навантаження, яке вони викликають) та рівень фізишгоі підготовленості учнів.

Оскільки частота та кількість повторень вправ викликають певне фізіологічле^ншзантажеійТяГ вони мають бути застосовані в оптимальних межах; які відповідають функціональним можливостям учнів.

Плануючи повторення вправ в основній частині уроку, доцільно дотримуватись таких інтервалів відпочинку: під час виконання вправ, пов'язаних із силовим навантаженням (вис на канаті), або вправ значної інтенсивності (біг ЗО м) тривалість інтервалів між повторенням їх має бути в межах 1,5-2,5 хв, а під час виконання вправ на швидкість та спритність (стрибки, перекиди в групуванні) - 1-1,5 хв,

Найбільша кількість повторень (10-12 разів) планується при виконанні учнями вправ, які не потребують значних фізичних зусиль та тривалого фізичного навантаження (стрибки, метання в ціль та на дальність, акробатичні вправи). Менша кількість повторень (4-6 разів) передбачається при виконанні вправ з рівноваги, лазіння та перелізання.

При цьому найбільша кількість повторень має бути під час безпосереднього розучування вправ. Коли ж ці вправи вже добре засвоєно, кількість повторень поступово знижується.

Слід зазначити, що періодичне повторення учнями вивчених рухів потрібне не тільки для того, щоб учні не забували їх, а й для дальшого удосконалення раніше сформованих навичок на основі більш високого рівня фізичного розвитку.

Заключна частина уроку. У цій частині уроку плануються повільна ходьба, вправи на увагу, танцювальні кроки, спокійні ігри, повільне пересування (на лижах, у плаванні) та ін. Виконання зазначених вправ сприяє поступовому переходу від стану збудження, спричиненого вправами та іграми в основній частині, до відносно спокійного стану. Зниження емоційного збудження має особливе значення, коли урок фізичної культури проводиться за розкладом другим або третім. Важливим, елементом заключної частини є визначення домашніх завдань, які пропонують для виконання всьому класові або групі учнів (встигаючим і невстигаючим). Ці завдання обов'язково зазначаються у плані-конспекті уроку.

Теоретичні відомості можна подавати в будь-якій частині уроку. Наприклад, у підготовчій частині першого уроку . Т чверті учням розповідають про спортивний одяг, в якому вони повинні приходити на

заняття, про гігієну фізичних вправ тощо. Приступаючи до вивчення нової вправи, на початку основної частини уроку або в перерві між виконанням вправ важливо ознайомити учнів з основами техніки певного руху. У заключній частині під час підбиття підсумків уроку або визначення домашніх завдань учнів попереджують, що треба додержувати відповідного рухового режиму в домашніх умовах, правил загартування та ін.

Записувати тему теоретичного повідомлення в плані-конспекті уроку слід лаконічно, у відповідній частині уроку. Наприклад: "Розповісти учням про необхідність щоденно робити ранкову гімнастику".

План-конспект уроку з фізичної культури складається за загально встановленою формою, рекомендованою в методиці фізичного виховання школярів. Наводимо орієнтовний план уроку для учнів 2 .класу, який проводиться у І чверті на фізкультурному майданчику.

План фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи містить такі питання:

1) оздоровчі заходи у режимі навчального дня школярів (гімнастика

до занять, фізкультурні хвилинки, рухливі ігри під час перерв між уроками);

2) заняття фізичною культурою та іграми у групах подовженого дня;

3) організаційні питання роботи колективу фізичної культури;

4) робота спортивних секцій школи;

5) фізкультурно-масова робота за місцем проживання учнів;

6) пропаганда фізичної культури та спорту;

7) підготовка фізкультурного активу;

-9) зміцнення матеріально-спортивної бази;

10) робота з батьками.

У плані фіксується лише, основний зміст фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи. Найактуальніші питання фізичного виховання, які вирішує весь педагогічний колектив (проведення спартакіад, спортивних вечорів, медичних оглядів учнів та ін.), керівництво школи вносить до річного плану.

2. Облік роботи з фізичного виховання_

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

Оцінка знань, умінь та навичок учнів є безпосереднім засобом керівництва їхньою навчальною діяльністю. Систематична перевірка та облік успішності на уроках фізичної культури позитивно впливають на зміцнення дисципліни і сприяють формуванню моральних та вольових якостей учнів.

Основними об'єктами перевірки й оцінки умінь, знань та навичок учнів з фізичної культури є: техніка виконання рухових дій, окремих рухів; виконання навчальних нормативів; теоретичні відомості.

Оцінюючи якість виконання вправ, учитель керується вимогами певного розділу програми, оскільки в них відображено той рівень якості (техніки) виконання вправи, якого мають досягти учні протягом навчального року.

Помилки учнів у виконанні вправ можна умовно поділити на незначні, значні та грубі.

Незначні помилки - відхилення від вивченої техніки рухів, які не порушують основної структури рухової дії і практично не знижують кількісного результату, наприклад недостатня прямолінійність розбігу та широке розведення стоп носками назовні, не досить енергійне піднімання стегна махової ноги під час стрибка у довжину з розбігу. Значні помилки

- відхилення від правильної техніки, які не змінюють основної

структури рухів, однак значно знижують кількісний результат. Приміром,

виконуючи стрибок у висоту з розбігу способом "зігнувши ноги", учень

далеко відштовхується від планки, погано згинає ноги.

Грубі помилки - відхилення від правильної техніки, ідо перекручують основну структуру руху і, як правило, значно знижують результат, наприклад, під час стрибка у довжину з розбігу- зупинка або уповільнення бігу перед відштовхуванням, згинання поштовхової ноги у тазостегновому суглобі в момент відштовхування тощо.

В кожному наступному класі вимоги підвищуються: помилки, які у 1 класі вважалися незначними, у наступних можуть кваліфікуватись як значні або навіть грубі. За значну або грубу помилку оцінка знижується до двох балів, за незначну (залежно від її характеру) - до одного.

Оцінюючи якість виконання основних видів вправ учнями 1-3 класів з різних розділів програми, учитель керується такими вимогами:

оцінка "5" ставиться за досконале оволодіння технікою рухів - вправу виконано впевнено, легко й вільно, у правильному ритмі; оцінка "4"

- за правильну техніку рухів з незначними помилками (не більш ніж дві) -

порушення темпу руху, невелика зміна його напряму, нечітке фіксування

певних статичних положень тощо;

оцінка "З" - за правильну в основному техніку руху, але з деякими помилками (однією значною або трьома незначними);

оцінка "2" - за неправильну техніку руху з порушенням його структури та значними або грубими помилками;

оцінка "1" ставиться, якщо вправу не виконано зовсім.

Програмою з фізичної культури для початкових класів передбачено навчальні нормативи (в часі або відстані) з основної гімнастики, лижної підготовки та плавання. З кожного навчального нормативу наведено три кількісні показники, що відповідають певній оцінці:

оцінка "5" ставиться за результат, який дорівнює вищому показникові

нормативу або перевищує його;

оцінка "4" - за результат, що дорівнює середньому показникові;

оцінка "З" - за результат, що дорівнює мінімальному показникові;

оцінка "2" ставиться, якщо учень показав результат, нижчий від мінімального показника нормативу.

Теоретичні знання учнів 1-3 класів з усіх розділів програми оцінюються за такими критеріями: -

оцінка "5" - теоретичний матеріал учень засвоїв свідомо і детально, під час відповіді показав глибокі знання, впевнено, логічно і правильно викладає думки, виявляє здатність застосовувати здобуті знання на практиці;

оцінка "4" - показано свідомі знання теоретичного матеріалу, логічно і правильно викладено думки, виявлено вміння застосовувати знання на практиці;

оцінка "З" - учень задовільно розбирається у теоретичному матеріалі, виявляє певні знання, однак відповідає невпевнено, слабо орієнтується в деталях поставленого перед ним запитання;

оцінка "2" - учень погано розуміє теоретичний матеріал, не може дати правильної відповіді на запитання вчителя.

У практиці фізичного виховання школярів застосовуються три види обліку успішності: попередній, поточний та підсумковий.

Попередній облік успішності проводиться на перших уроках нового навчального року, а також у ті періоди, коли починається вивчення нового програмного матеріалу. . Внаслідок попереднього обліку вчитель виявляє, яким елементам техніки основної гімнастики, ігор, лижної підготовки слід приділити більше уваги та часу на уроках у даному класі. Це допомагає правильно планувати наступні уроки. На початку навчального року (чверті) доцільно здійснювати облік виконання вправ (тестів) на спритність, швидкість, силу.

Поточний облік є основним видом перевірки успішності учнів. Він здійснюється систематично, майже на кожному уроці фізичної культури. Під час поточного обліку успішності застосовуються такі методи перевірки: спостереження за всім класом та за окремими учнями, індивідуальне опитування, фронтальна перевірка виконання контрольних вправ, навчальних нормативів та домашніх завдань з різних розділів програми.

Методика спостережень проста: з початку уроку вчитель попереджає учнів про те, що перевірятиме якість виконання ними певних вправ (з намічених у плані-конспекті). Застосовувати цей метод з метою оцінювання учнів без попередження неправильно.

Попередження всіх учнів класу про спостереження за виконанням вправ без визначення конкретних прізвищ значно активізує навчальний процес, підвищує загальну дисципліну. Передусім оцінюються найбільш підготовлені учні, інші мають змогу краще підготуватись до виконання вправ. Цей метод доцільний за умови, що вправа засвоєна більшістю учнів.

Виставлені за наслідками спостережень оцінки оголошуються учням з обов'язковим обгрунтуванням їх. При цьому підкреслюються позитивні і негативні сторони у виконанні учнями запропонованих вправ.

Одним із методів оцінки знань, умінь та навичок є метод індивідуальної перевірки (виклик).

Під час індивідуальної перевірки вчитель викликає 2- 4 учнів із строю в процесі виконання вправ основної гімнастики, лижної підготовки. їм пропонується виконати вправу, що вивчалась на попередніх уроках або повторювалась вдома. Учитель дає необхідні пояснення учням, яких викликано, виправляє їхні помилки, тим самим процес перевірки сприяє удосконаленню цих умінь.

При індивідуальному опитуванні з теоретичних питань перевіряються знання з техніки виконання фізичних вправ, їхньої термінології, прийомів страхування та ін. Питання ставиться всьому класу, а відповідають учні, яких викликають.

Важливим методом обліку успішності учнів є фронтальна перевірка,

яку проводять на контрольному уроці. Під час фронтальної перевірки всі учні класу виконують певний навчальний норматив програми або контрольні вправи, які здебільшого взаємопов'язані з навчальними нормативами. Наприклад, вчителеві необхідно з'ясувати, як учні оволоділи технікою стрибка у висоту з розбігу способом "зігнувши ноги". Він пропонує учням виконати стрибок через планку на висоті, яка відповідає оцінці "З" (відповідно до навчального нормативу даного класу). На наступному уроці проводиться складання навчального нормативу програми з цього виду вправ.

Отже, оцінка техніки рухів ставиться за виконання контрольних вправ, а оцінка за кількісний результат - при виконанні навчальних нормативів.

Фронтальна перевірка успішності учнів з багатьох видів вправ основної гімнастики та лижної підготовки поєднує прийом навчальних нормативів програми з прийомом відповідних їм контрольних вправ. Внаслідок цього у даних видах рухів учнів оцінюють двічі - за техніку виконання контрольної вправи і кількісний результат, який показано під час виконання навчального нормативу.

Підсумковий облік успішності провадиться в кінці кожної чверті та навчального року. Підсумкова оцінка за чверть виставляється на основі всіх оцінок, одержаних учнем за засвоєння техніки рухових дій, виконання навчальних нормативів, домашніх завдань з фізичної культури та за знання теоретичних питань. Бажано, щоб протягом чверті кожен з них одержав не менш ніж 6-8 оцінок, на основі яких учитель мав би змогу виставити оцінку за чверть. При оцінці успішності учнів з предмету "Фізична культура" не беруться до уваги їхня поведінка, відвідування уроків, вид спортивного одягу, участь у позакласній спортивно-масовій роботі.

Підсумкова оцінка за навчальний рік, яка характеризує рівень знань, умінь та навичок учнів з усього програмного матеріалу, ставиться на основі оцінок за кожну чверть. При цьому перевага віддається оцінкам за останню чверть, оскільки вона визначає рівень успішності учня на кінець року.

Особливо уважно слід підходити до оцінки успішності учнів, яких віднесено до підготовчої медичної групи. Учитель враховує індивідуальну підготовленість кожного з них. Оцінка техніки виконання фізичних вправ і приймання навчальних нормативів відсувається на більш пізніший строк, щоб вони мали змогу краще доопрацювати програмний матеріал. Учні цієї групи звільняються від складання навчальних нормативів, пов'язаних з непосильним для них навантаженням. Підсумкова оцінка виводиться на основі оцінок за виконання тих вправ, які вони вивчали протягом чверті.

Успішність учнів, за станом здоров'я віднесених до спеціальної медичної групи, оцінюється за формою "зараховано" та "не зараховано".

Поряд з обліком успішності учнів з предмета "Фізична культура" у кожній школі ведеться облік позакласної роботи з фізичного виховання школярів. Основна його мета - контроль за виконанням заходів, передбачених у загальнорічному плані школи з питань фізичного вихований учнів. Цей контроль передбачає чітке фіксування кількісних та якісних показників роботи, яка проводиться у позаурочний час, у спеціальних формах та документах обліку. Спеціальні журнали обліку роботи спортивних секцій ведуть керівники спортивної секції. До "Журналу обліку роботи колективу фізичної культури" записують відомості про фізкультурний актив (члени ради колективу фізичної культури, фізорги класів, громадські інструктори, спортивні судді), про кількість спортсменів-розрядників до початку навчального року та збільшення її наприкінці року; учнів, які займаються у ДЮСШ, секціях ДСТ, клубах, будинках молоді.

Протоколи внутрішньошкільних спортивних змагань зберігаються протягом двох років, результати, що перевищують рекорди школи, заносять до книги рекордів школи.

Облік позакласної роботи з фізичного виховання ведуть в основному члени ради колективу фізкультури. Вчитель роз'яснює, як вести цей облік, систематично консультує і контролює їх.

Про наслідки фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи

вчитель фізичної культури звітується на педагогічній раді, раді при директорі або спеціальних нарадах з питань позакласної та позашкільної виховної роботи.

Наприкінці навчального року складається письмовий звіт про проведену за навчальний рік роботу, в якому аналізується стан навчальної та позакласної роботи з фізичного виховання, вказується про позитивні наслідки та недоліки в роботі, вносять пропозиції щодо поліпшення цього розділу комуністичного виховання у наступному навчальному році.

Для нотаток

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3

114

4

113

5

112

6

111

7

110

8

109

9

108

10

107

11

106

12

105

13

104

14

103

15

102

16

101

17

100

18

99

19

98

20

97

21

96

22

95

23

94

24

93

25

92

26

91

27

90

28

89

29

88

30

87

31

86

32

85

33

84

34

83

35

82

36

81

37

80

38

79

39

78

40

77

41

76

42

75

43

74

44

73

45

72

46

71

47

70

48

69

49

68

50

67

51

66

52

65

53

64

54

63

55

62

56

61

57

60

58

59