Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Международный экономико-гуманитарный университет им. С. Демьянчука

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Документ Microsoft Office Word.docx

Скачиваний:

Добавлен:

14.02.2016

Размер:

179.87 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 67 / 77

2 Варіант (можна запропонувати учням класів природничого профілю)

а) Побудувати таблицю значень функції у=2х-хcosх для всіх цілих значень х, якщо 0<x<11.

На тому ж аркуші побудувати діаграму «Графік» для значень у.

б) На другому аркуші в тому ж файлі побудувати таблицю значень функції у=2х-хcosх для всіх значень х, якщо 0<x<11, з інтервалом 0,5.

На тому ж аркуші побудувати діаграму «Графік» для значень у.

в) Порівняти результати.

252525252525

Глобальна мережа ─ це поєднання локальних мереж і окремих комп’ютерів, розташованих на великій відстані один від одного.

Історія Інтернет сягає 1969 р., коли була створена перша мережа комутації пакетів, мережа ARPANET, яку іноді називають «матір’ю» Інтернету.

Передавання даних в мережі відбувається двома методами ─ комутації каналів і комутації пакетів.

Метод комутації каналів передбачає встановлення всього шляху передавання даних від відправника до одержувача. Після готовності всіх каналів починається передавання даних, після завершення якого вказаний шлях може бути розірваним.

Метод комутації пакетів передбачає роздрібнення даних для передавання на пакети, яким видаються номери та адреси (від кого і кому). Ці пакети самостійно прокладають собі шлях мережею незалежними маршрутами, а потім збираються та аналізуються при отриманні.

Проблему взаємодії різних моделей комп’ютерів в мережі вдалося вирішити завдяки створенню «Еталонної моделі взаємодії відкритих систем» (ISO ). Модель ISO була розроблено Міжнародною організацією по стандартах для регламентування комп’ютерного обладнання та передавання інформації мережею за допомогою точного виконанняпротоколів ─ універсальних домовленостей, спеціальних правил, угод. Існує безліч найрізноманітніших протокольних стандартів, частіше званих протокольними наборами, проте, щоб взаємодіяти в мережі, комп’ютери повинні використовувати той самий же протокольний набір одночасно.

Для взаємодії комп’ютерів у мережі Інтернет використовується протокольний набір TCP/IP( протокол управління передаванням/міжмережний протокол), який інакше називають технологією між мережної взаємодії, або технологією Інтернету.

TCP/IP ─ загальноприйняте скорочення, що позначає набір протоколів передавання даних (близько 100), які використовуються для об’єднання комп’ютерів та комунікаційного обладнання для передавання даних у єдину мережу. Уперше TCP/IP був використаний в ARPANET у 1983 р. і до початку 90-х років ХХ ст. став фактичним стандартом.

Інформація, придатна для передавання в мережі, називається пакетом. За доставку пакетів та адресацію відповідаєIP-протокол. Пакет за IP-протоколом може містити інформацію від 1 до 1500 байтів, а також має адресу відправника та одержувача.

Для передавання великих обсягів інформації використовується протокол управління передаванням, який поділяє інформацію на частини, кожна із яких утворює пакет, лічить їх, що дає потім можливість «зібрати» інформацію в потрібному вигляді. Якщо якоїсь частини не вистачає, протокол вимагає повторного передавання даних. Крім того,TCP перевіряє контрольну суму пакета ─ суму всіх його байтів, обчислену за спеціальною формулою. Якщо контрольна сума не співпала, це означає, що пакет спотворений і буде запит на повторне передавання.

2626262626262626

Означення: Таблиця — це сукупність клітинок, розташова¬них у рядках і стовпцях, що містять текст числа або іншу інформацію.

У процесорі Word передбачено два варіанти додавання таблиць у документ: створення порожньої таблиці, яка надалі заповнюється даними, і перетворення на таблицю вже існуючого тексту.

1. Для вставки в документ таблиці необхідно установити курсор у місці, де повинна починатися таблиця та в меню Таблица вибрати пункт Добавить, потім Таблица. У діалоговому вікні, що з’явилося, слід увести число

стовпців і рядків, і натиснути ОK.

Щоб намалювати таблицю установіть курсор у місце вставки таблиці і виконайте команду меню Таблица - Нарисовать таблицу. Покажчик миші набуде форми олівця. Наведіть олівець на один з кутів таблиці і, не відпускаючи

кнопки миші, розтягніть прямокутник таблиці, й лише тоді відпустіть кнопку. Намалюйте олівцем горизонтальні та вертикальні лінії таблиці. Закінчивши малювання, клацніть мишею поза таблицею.

2. Введіть потрібний текст, а потім виділіть його. У пункті меню Таблица виберіть Преобразовать - Текст в таблицу. В діалоговому вікні, що відкрилося, вкажіть кількість стовпців, рядків і вид роздільника.

Натисніть кнопку ОК.

Введення тексту в таблицю здійснюють по коміркам, причому в будь-якому порядку. У кожній окремій комірці таблиці можна встановити певний шрифт (розмір, напис тощо) та відформатувати текст комірки як текст окремого

абзацу. Якщо параметри для кількох комірок однакові, то можна виокремити ці комірки та встановити потрібні параметри одразу для всіх комірок.

Щоб виправити помилку в комірці, треба пересувати курсор по її тексту стрілочними клавішами і виправляти помилки. Щоб замінити вміст комірки, треба його стерти і набрати новий. Щоб стерти вміст комірки, треба її

виділити і натиснути клавішу Delete або викликати контексне меню натиснути кнопку "Вырезать".

Щоб копіювати (або перенести) у комірку вміст іншої комірки, треба виконати такі дії:

• Виділити комірку, із якої копіюється текст (переноситься) вміст.

• Викликати контексне меню.

• Виконати Копировать (Вырезать).

• Перенести курсор на потрібну комірку і клацнути.

• Викликати контексне меню.

• Виконати команду Вставить.

Означення Комірка — елемент таблиці, утворений на пе¬рехрещенні стовпця і рядка.

Переміщення по таблиці також можна здійснюється за допомогою покажчика миші або стрілочними клавішами.

Кожна комірка таблиці розглядається як абзац, і дані у ній форматуються як абзаци тексту. Для роботи з таблицями зручно користуватися панеллю інструментів Таблицы и границы, яку можна вивести на екран за допомогою кнопки.

При наведенні покажчика миші на верхню лінію таблиці, він перетворюється в чорну стрілку. Якщо в цей момент натиснути мишею, то виділиться один стовпець. Пересуваючи мишею чорну стрілку, можна виділити відразу

декілька стовпців. Рядки таблиці виділяються як рядки звичайного тексту. Для виділення декількох суміжних вічок необхідно натиснути мишею в одну комірку фрагменту й розтягнути виділення на інші.

Коли курсор уведення знаходиться у таблиці, на координатних лінійках з’являються позначки меж стовпців і рядків . При пересуванні цих позначок змінюються розміри відповідних стовпців і рядків. За допомогою

прихованого переліку можна вибрати тип вирівнювання тексту у комірках. Кнопка слугує для зміни напрямку розташування тексту у виділених вічках.

Щоб об'єднати декілька комірок в одне, слід виділити їх і викликати команду Объединить ячейки меню Таблица або натиснути кнопку на панелі Таблицы и границы. Для розділення вічка на декілька вічок слід вибрати

пункт Разбить ячейки меню Таблица або натиснути кнопку

Додавання елементів таблиці. Для додавання елементів таблиці (рядків, стовпців, вічок) необхідно виділити елементи, на місці яких необхідно вставити нові та в меню Таблица вибрати команду Добавить, потім -

потрібний пункт (Столбцы слева, Столбцы справа, Строки выше, Строки ниже, Ячейки). Для видалення елементів таблиці слід виділити їх та у меню Таблица вибрати пункт Удалить, потім - потрібний пункт (Таблица,

Столбцы, Строки, Ячейки).

Видалення елементів таблиці. Щоб видалити елементи таблиці клацніть мишею всередині рядка чи стовпця, що видаляється, й оберіть ко¬манду меню Таблица - Удалить - (Столбцы або Строки). Для видалення таблиці

виділіть усю таблицю і натисніть клавішу Delete. Для видалення таблиці можете також клацнути мишею всередині будь-якої комірки і виконати команду меню Таблица - Удалить - Таблица.

1.Зміна ліній таблиці. За замовчанням лінії сітки таблиці мають товщину 0,5 пт. Змінити товщини та вигляду ліній сітки можна декількома способами.

І спосіб:

• виділити вічка, обрамлення яких потрібно змінити;

• у прихованому переліку Тип линии на панелі Таблицы и границы вибрати тип лінії;

• у прихованому переліку Толщина линии - товщину лінії;

• якщо натиснути кнопку, з'явиться палітра кольорів, в якій можна вибрати колір обрамлення;

• відкрити прихований перелік і вибрати вигляд обрамлення.

ІІ спосіб:

• у прихованих переліках панелі Таблицы и границы вибрати тип, товщину і колір лінії;

• натиснути кнопку ;

• покажчиком миші, який матиме вигляд олівця, вказати початок лінії та розтягнути до її кінця

• після натискання кнопки покажчиком миші можна стирати лінії обрамлення.

2.Розташування таблиці. Ви можете певним чином розташувати створену таблицю відносно тексту, клацнувши по ній мишею та обравши команду Таблица - Свойства таблицы. У діалозі властивостей відкрийте вкладку Таблица,

задайте потрібне розташування таблиці за допомогою піктограм у групах Выравнивание і Обтекание і клацніть по кнопці ОК.

3.Вирівнювання тексту в таблиці. У таблицях Word за умовчанням текст вирівнюється водночас по лівому і верхньому краях комірки. Змінити це можна так: виділіть елементи таблиці, в яких потрібне вирівнювання, і

клацніть правою кнопкою миші по зоні виділення. З контекстного меню оберіть команду Выравнивание в ячейке й у палітрі оберіть спосіб вирівнювання.Команду вирівнювання тексту можна також викликати з панелі

інструментів Таблицы и границы.

4.Заливання таблиці. Якщо ви хочете задати таблиці або певним її елементам певного кольору, то виділіть елементи таблиці, що зали¬ватимуться (якщо не виконати виділення, то заливання буде застосовано до всієї

таблиці). Далі оберіть команду Формат - Границы и заливка і перейдіть на вкладку Заливка. Задайте параметри заливання й візерунка і закрийте діалог Границы и заливка клацанням по кнопці ОК.Або виділіть потрібні

елементи і натисніть копку

27272727272722727

Комп'ютерним вірусом називають певну сукупність виконуваного машинного коду, яка може створювати свої копії (що не обов'язково співпадають з оригіналом) і вміщувати їх у файли, системні області комп'ютерів, комп'ютерні мережі.

Вірус — це своєрідна програма, яка, на відміну від звичайних програм, ніколи не зберігає себе у вигляді окремих файлів, а також може виконувати різні небажані дії на комп'ютері.

Ознаки діяльності вірусів на комп'ютерах:

• відео та аудіо ефекти (на екрані монітора несподівано чи періодично з'являються певні графічні заставки, зображення на екрані може видозмінюватися або спотворюватися, комп'ютер може програвати музичні фрагменти);

• робота на комп'ютері істотно уповільнюється;

• деякі програми не працюють або працюють неправильно;

• комп'ютер «зависає» у звичайних ситуаціях;

• вміст деяких файлів на дисках виявляється спотвореним;

• інформація на дисках втрачається;

• втрачається доступ до робочих дисків тощо.

Віруси можуть проникати в обчислювальну систему двома шляхами:

по-перше, з інфікованого комп'ютера при копіюванні з нього файлу, що містить вірус;

по-друге, при запуску програми, розділеної між кількома комп'ютерами, в тому числі і при завантаженні операційної системи.

Зазвичай віруси розміщуються у файлах, які здебільшого керують роботою. Це файли ОС, системних і прикладних програм, драйверів пристроїв, файли об'єктних модулів і бібліотек, дисковий і системний завантажувачі, початкові тексти програм мовами високого рівня.

За об’єктами зараження – файлові, завантажувальні, текстові.

За зовнішнім виглядом – звичайні, невидимі, поліморфні.

За результатами діяльності – безпечні, небезпечні.

Антивірусні програми групи детекторів виявляють файли, які заражені одним із відомих цим програмам вірусів.

Антивірусні програми групи лікарів (або фагів) «лікують» заражені програми або диски, вилучаючи з них код вірусу, тобто відновлюючи програму в тому стані, в якому вона була до зараження вірусом.

Антивірусні програми групи ревізорів спочатку запам'ятовують відомості про стан програм і системних областей дисків, а після роботи з цими програмами порівнюють їхній стан з початковим. При виявленні невідповідності повідомляють про неї.

Антивірусні програми групи фільтрів завантажуються резидентно в оперативну пам'ять, перехоплюють ті звернення до системи, які використовуються вірусами для розмноження та нанесення шкоди і повідомляють про них.

5. Самостійна робота учнів із навчальною презентацією до теми “Віруси та антивірусні програми”.

2828282828282

Комп’ютерні презентації дозволяють динамічно подавати інформацію у

мультимедійній формі.

Мультимедіа — це сукупність сучасних інформаційних технологій, що дозволять за

допомогою комп’ютерних засобів відтворювати текстову, графічну, відео- та

аудіоінформацію, створювати спеціальні ефекти. Засоби мультимедіа дають можливість

розроблення на їх основі інтерактивних презентацій.

Залежно від способу реалізації на комп’ютері розрізняють такі види презентацій:

• зі сценарієм;

• інтерактивні;

• автоматичні.

Презентація зі сценарієм — це традиційна презентація зі слайдами, доповнена

засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий

екран або монітор. У ній є можливість під час показу вносити зміни у процес

демонстрації, а також використовувати титри, що переміщуються по екрану і містять

додаткові пояснення. Презентація зі сценарієм є найпоширенішим видом мультимедійних

презентацій.

Інтерактивна презентація — це діалог користувача з комп’ютером, під час якого

користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, іза допомогою миші або

натисненням на клавіші вибирає на екрані потрібний об’єкт. Комп’ютер видає

інформацію, на яку надійшов запит.

Усі інтерактивні презентаційні програми керують подіями. Це означає, що коли

відбувається певна подія (натиснення на клавішу, позиціювання курсора на екранний

об’єкт тощо), програма виконує відповідну дію. Порції інформації тут можна подавати

графічно, у текстовому вигляді, за допомогою анімації або відео кліпів, як читання тексту

«від автора» з використанням звукових ефектів, у вигляді різноманітних поєднань усіх

елементів.

Автоматична презентація — це закінчений інформаційний продукт. Його можна

перенести на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розіслати потенційним споживачам.

Залежно від сфери застосування розрізняють такі типи презентацій:

• торгові;

• маркетингові;

• навчальні;

• корпоративні.

Торгові презентації дають можливість розповісти, які потреби споживача задовольняє

товар і які переваги він має, а також за короткий термін надати потенційному покупцю

всю необхідну інформацію.

Маркетингові презентації використовують під час підготовки умов для майбутніх

торгових презентацій. Вони призначені для масової аудиторії споживачів (проводяться на

виставках-ярмарках або в офісі покупця), для агентів з продажу тощо.

Прикладом маркетингової презентації є рекламні ролики на телебаченні.

Навчальні презентації використовують для наочного і доступого подання навчального

Матеріалу

Слайди можуть містити текст, таблиці, діаграми, рисунки, відео кліпи, звуковий

супровід (музику або голос) гіперпосилання на інші слайди та документи (презентації,

таблиці, діаграми тощо, які містяться на даному комп’ютері або в Інтернеті). Окремі

об’єкти слайдів можуть мати ефекти анімації.

Оскільки PowerPoint є складовою Microsoft Office, то, готуючи презентацію, можна

використовувати фрагменти документів Word, електронних таблиць і діаграм Excel, даних

Access. Створені в PowerPoint слайди можна відразу переглянути і, за потреби, змінити.

Презентації PowerPoint демонструють:

• на моніторі для невеликого кола осіб (у тому числі в Інтернеті);

• на екраніза допомогою мультимедійного проектора;

• на екраніза допомогою епідіаскопів, використовуючи прозорі плівки;

• на екрані за допомогою діапроекторів, використовуючи 35-міліметрові

слайдофільми;

• як роздруки на папері

29292929292992

Етапи розв'язування задач з використанням комп'ютера

Вивчаючи інформаційні технології і захоплюючись необмеженими можливостями комп'ютера, треба розуміти, що мислити комп'ютер не може. Його призначення - механічне виконання команд, які подають користувачі або програмісти. Апаратні засоби, створені з використанням високих технологій, в поєднанні з великою кількістю «розумних» програм, написаних людиною, - це і є те, що робить можливості комп'ютера такими вражаючими.

Комп'ютер - це лише помічник людини, без якого неможливо уявити розв'язування задач у будь-якій галузі людської діяльності.

Розв'язування задач у будь-якій галузі діяльності-це завжди одержання певних результатів обробки вхідних даних

Для розв'язування задач комп'ютер озброєний найрізноманітнішими програмами, які поділяються на такі категорії:

· операційні системи;

· системи програмування;

· прикладне програмне забезпечення.

Оскільки комп'ютер реалізовує лише програми, створені для нього людиною, користувач повинен проаналізувати завдання, яке необхідно розв'язати, та обрати оптимально придатний програмний засіб, який є в арсеналі засобів його комп'ютера. Якщо не існує відповідного програмного забезпечення, або існуюче програмне забезпечення з певних причин не влаштовує, користувач має змогу самостійно написати програму для виконання поставленої задачі.

Розв'язання прикладної задачі з використанням комп'ютера проходить через такі етапи:

· Постановка задачі;

· Побудова моделі (формалізація);

· Складання алгоритму;

· Вибір програмного засобу;

· Тестування програмного засобу;

· Виконання програми та аналіз результатів.

Моделювання

Саме слово «модель» - поняття не нове. З моделями доводиться зустрічатися на уроках фізики, хімії, біології, географії. Будь-який наочний посібник: географічні карти і глобуси, муляжі кристалічних решіток - це все моделі тих об'єктів, які вивчаються.

Модель - це спрощене уявлення про реальний об'єкт, процес чи явище.

Головне призначення моделі - продемонструвати лише суттєві властивості об'єктів, процесів і явищ

Не буває просто «модель». Існують моделі гри в шахи, модель токарного верстата, модель атома, модель даних тощо. Моделлю можна вважати пристрій, що імітує інший пристрій або процес, юридичний кодекс, який моделює правові відносини в суспільстві; маніть картину художника чи театральну виставу можна вважати моделлю, яка відображає певні сторони духовного світу людини.

Заміна реального об'єкта, явища або процесу з метою його вивчення моделлю у вигляді схеми, таблиці, малюнка, натуральної моделі, математичної формули тощо називається моделюванням

З давніх часів люди використовують моделювання для досліджування об'єктів та явищ у різних галузях діяльності. Результати досліджень допомагають визначити та покращити характеристики реальних об'єктів та процесів, краще зрозуміти сутність явищ та пристосуватися до них або керувати ними, конструювати нові та модернізувати старі об'єкти.

Моделювання допомагає людині приймати обґрунтовані рішення та передбачати наслідки своєї діяльності.

Комп'ютерне моделювання - це використання в моделюванні комп'ютера як потужного засобу обробки інформації. Завдяки комп'ютеру суттєво розширилися галузі застосування моделювання і з'явилася можливість всебічного аналізу результатів.

Інформаційна модель - це сукупність інформації, яка

характеризує властивості та стан об'єкта, процесу чи явища, а також їхню взаємодію із зовнішнім світом

Інформаційні моделі можуть бути:

вербальні - моделі, отримані в результаті розумової діяльності людини і представлені в розумовій або словесній формі;

знакові - моделі, що виражені спеціальними знаками (машинками, текстами, схемами, графіками, формулами тощо).

За формами представлення можна виділити наступні види формаційних моделей:

геометричні - графічні форми та об'ємні конструкції;

словесні - усні та письмові описи з ілюстраціями;

математичні - математичні формули, що відображають зв'язок різних параметрів об'єкта;

структурні - схеми, графіки, таблиці;

логічні - моделі, в яких представлені різні варіанти вибору дій на основі різних висновків та аналізу умов;

спеціальні - ноти, хімічні формули тощо;

комп'ютерні та некомп'ютерні.

Розглянемо, наприклад, створення інформаційної моделі відеотеки. Відеотека - це набір касет, на яких записані фільми, кліпи, документальні зйомки тощо. Найпростіша модель відеотеки-це список усіх касет, записану у довільній формі, де вказуються, наприклад, номер касети, назва відео матеріалу, час відтворення тощо.

Але таку модель комп'ютер опрацювати не зможе. Потрібно показники, щоб чітко описати відеотеку, а саме:

номер касети;

назва відео матеріалу;

прізвище режисера;

дата створення;

рубрика (сімейна, історична, музична, навчальна…);

короткий зміст;

час відтворення тощо.

Така модель містить не всю, але суттєву інформацію і її вже можна використовувати для створення довідково-інформаційної системи. Модель можна уточнювати, доповнювати новими атрибутами, наприклад, персонажами і виконавцями тощо. Відповідність моделі реальному об'єкту можна вдосконалювати, але відобразити всю інформацію принципово неможливо та і недоцільно. Наприклад, така інформація, як кількість, форма і розташування подряпин на корпусі касети взагалі є зайвою.

В інформатиці і комп'ютерних технологіях використовуються саме інформаційні моделі об'єктів. Інформаційні моделі об'єктів, процесів і явищ реального світу разом з програмно-апаратними засобами для їх обробки називають інформаційними системами.

30.30.30.30.

Логічні функції використовують для побудови логічних виразів, результат яких залежить від істинності умови, що перевіряється.

Функція ЯКЩО

Для розв'язування таких завдань застосовують умовну функцію ЯКЩО. Дія цієї функції ґрунтується на використанні булевої алгебри, у якій змінні можуть набувати тільки значення «ІСТИНА» або «ХИБА» (1 або 0). Ця функція має такий вигляд:

ЯКЩО(<логічний вираз>; <вираз 1>; <вираз 2>).

У першому випадку функція набуває значення виразу 1, у другому — значення виразу 2. Як вираз 1 або вираз 2 можна записати вкладену функцію ЯКЩО.

Число вкладених функцій ЯКЩО не має бути більшим від семи.

Функції І, АБО

Якщо умов багато, записувати вкладені функції ЯКЩО стає незручно. У цьому випадку на місці логічного виразу можна вказати одну з двох логічних функцій: І або АБО. Формат функцій однаковий:

І (<логічний вираз 1>; <логічне вираз 2>), АБО (<логічний вираз 1>; <логічний вираз 2>)

Функція НЕ

Функція НЕ змінює на протилежне логічне значення свого аргументу. Використовується в тих випадках, коли необхідно упевнитися в тому, що значення не дорівнює деякій конкретній величині. Синтаксис: НЕ (логічне_значення).

Логічне значення — величина або вираз, які можуть набувати двох значень: ІСТИНА або ХИБА.

Приклад 1. Обчислити довжину кола і площу круга заданого радіуса з точністю до двох значущих цифр.

У середовищі табличного процесора Excel створимо таку таблицю. Вводимо у клітинку B1 значення радіуса, наприклад 5. У клітинку В2 вводимо формулу: = ОКРУГЛ(В1^2*ПИ();2) (площа круга обчислюється за формулою S=πR²).

31313131313131

Етапи, період розвитку.

Ручний –не встановлено.

Механічний – із середини 17ст.

Електрохімічний –із 90-х р. 19ст.

Електронний – із 40 р. 20ст.

У давнину люди користувалися різними засобами для обчислень. Найдавнішою з рахівниць

вважають абак, винайдений у Китаї. У дослівному перекладі це слово означає «дошка, на якій

можна робити позначки».

На початку XVII ст. була створена логарифмічна лінійка, яка давала можливість

швидко, але наближено множити та долити числа. Однією з перших механічних обчислю

вальних машин була машина, створена в 1642 р. французом Блезом Паскалем. Вона була

побудована на основі зубчастих коліс і могла додавати та віднімати десяткові числа. Усі

чотири арифметичні дії виконувала машина, створена у 1673 р. німецьким математиком

Лейбніцем. Вона стала прототипом арифмометрів, які використовувалися з 1820 р. до 60-х

років XX ст. ^

Перший крок до створення сучасних комп'ютерів зробив англієць Чарльз Беббідж, який у 1822

р. розробив проект програмно-керованої аналітичної обчислювальної машини, яка згідно із

сучасною термінологією мала пам'ять, арифметичний пристрій, пристрої керування, введення і

друкування. Його проект випереджав технічні можливості свого часу, але не був реалізований.

Для розв'язання різних задач використовуються різні типи

комп'ютерів. На даний момент існує така класифікація комп'ютерів:

IBM- сумісніперсональні комп'ютери. На даний момент це найбільш поширений тип комп’ютерів.

Вони універсальними машинами і можуть застосовуватися практично для розв'язування будь-яких

задач. Однак у деяких випадках, пов'язаних з обробкою великих об'ємів інформації, їхнє

застосування буде недоцільним.

Персональні комп'ютери Macintosh. Комп'ютери призначені для того ж, що і комп'ютери IBM;

але несумісні з ними.

Робочі станції. Ці комп'ютери більш потужні за персональні. Використовуються звичайно для

збереження даних.

Сервери. Як правило, найбільш потужні персональні комп'ютери з великим дисковим простором.

Використовуються в комп'ютерних мережах для централізованого збереження й обробки даних.

Мейнфрейми. Вважаються найбільш потужними (не враховуючи суперкомп'ютерів)

обчислювальними системами загального призначення, що забезпечують безперервний

цілодобовий режим експлуатації. Вони можуть обладнані одним або кількома процесорами.

Суперкомп'ютери — це комп'ютери, створені для обробки значних обсягів інформації. Доволі

часто їх використовують для роботи із тривимірним моделюванням та анімацією.

Серед персональних комп'ютерів виділяють:

настільні ПК (desktop) — використовуються в приміщеннях для обладнання

робочих місць, володіють широким спектром функціональних можливостей;

переносні ПК (laptop) — використовуються в поїздках, мають широкі можливості, у тому

числі підключення до мереж;

блокнотні (notebook) — використовуються в поїздках, мають скорочені можливості,

особливо це стосується використання периферійних пристроїв;

електронні секретарі, записники (PDA, Personal Digital Assistant) — поміщаються в кишені,

набір функцій дає можливість записувати тексти, виконувати обчислення, вести розклад,

телефонний довідник, перекладати фрази з іноземної мови тощо.

За основними напрямками роботи ПК поділяють на: побутові (домашні), офісні (ділові) та професійні

3333333333333

Мова програмування — формальна мова представлення програм для системи програмування.

Програма звичайно являє собою деякий алгоритм у формі, зрозумілої для виконавця (наприклад, комп'ютера). Мова програмування визначає набір лексичних, синтаксичних і семантичних правил, використовуваних при складанні комп'ютерної програми. Він дозволяє програмістові точно визначити те, на які події буде реагувати комп'ютер, як будуть зберігатися й передаватися дані, а також якої саме дії варто виконувати над цими даними при різних обставинах.

Творці язиків по-різному тлумачать поняття мова програмування. До найпоширеніших тверджень, визнаним більшістю розроблювачів, ставляться наступні:

Функція: мова програмування призначена для написання комп'ютерних програм, які застосовуються для передачі комп'ютеру інструкцій з виконання того або іншого обчислювального процесу й організації керування окремими пристроями.

Завдання: мова програмування відрізняються від природних мов тим, що призначено для передачі команд і даних від людини комп'ютеру, у той час, як природні мови використаються для спілкування людей між собою. У принципі, можна узагальнити визначення «мов програмування» - це спосіб передачі команд, наказів, чіткого керівництва до дії; тоді як людські мови служать також для обміну інформацією.

Виконання: мова програмування може використати спеціальні конструкції для визначення й маніпулювання структурами даних і керування процесом обчислень

Тип даних - це набір даних (констант, змінних, значень функцій і т.д.), які мають спільні характеристики (формат представлення в пам’яті ПК, множина допустимих значень, множина допустимих операцій, що можна використовувати для даного типу).

Типи даних в Pascal поділяються на прості та складні. До простих типів даних відносяться: -цілі числа; -дійсні числа; - символьний тип; - логічний тип; - інтервальний тип; - перераховний тип.

Складні типи даних - це типи, які складаються з елементів, що відносяться до простих типів. До складних типів даних відносяться: - масиви; - множини; - стрічки; - записи; - файли; - динамічні змінні; - вказівки; - лінійні списки (стеки, черги); - нелінійні списки (двійкові дерева, несиметричні дерева, тексти, графи); - процедурний тип; - об’єкти.

Крім цього, типи даних у Turbo Pascal можна поділити на впорядковані та невпорядковані. Впорядковані - це типи, в яких дані розміщені в певному, наперед визначеному, порядку і кожен з елементів характеризується своїм порядковим номером. Невпорядковані - це типи, в яких дані не мають своїх порядкових номерів.

Компілятор - це спеціальна програма (програмний модуль), яка здійснює перетворення тексту програми, написаного на відповідній мові програмування, у програмний код, зрозумілий комп’ютеру. Сам процес перетворення тексту програми, у програмний код називається компіляцією.

Потрібно відмітити, що при компіляції відбувається автоматичний пошук компілятором помилок у тексті програми.

343434

Таблиці – (це основний об'єкт бази даних, в якому зберігаються всі дані, наявні

в базі, а також структура бази).

Запити - (дозволяють вибирати дані з однієї або декількох пов'язаних

таблиць).

Форми – (служать для введення і перегляду даних у зручному для користувача

вигляді, який відповідає звичному для нього документу).

Звіти – (призначені для формування вихідних документів і виведення їх на друк).

353535353535

Комп'ютерна графіка з'явилась достатньо давно -- вже у 1960-х роках існували повноцінні програми роботи з графікою. Сьогодні прийнято користуватися термінами «комп'ютерна графіка» і «комп'ютерна анімація». Поняття «комп'ютерна графіка» об'єднує всі види робот зі статичними зображеннями, «комп'ютерна анімація» має справи з зображеннями, які динамічно змінюються.

Справжнього широкого розвитку комп'ютерна графіка зазнала з появою персональних комп'ютерів «Macintosh» (МАС) фірми Apple, які спеціально визначалися для потреб поліграфії. Саме для платформи МАС почали з'являтися перші спеціалізовані операційні системи та графічні редактори. Але сталося так, що справжніми «масовими» комп'ютерами стали комп'ютери класу IBM/PC (РС). Тоді більшість звичайних сьогодні для багатьох оболонок та редакторів почали відтворюватися на базі графічного досвіду МАС, але перекладені для комп'ютерів РС. Так з'явилася славнозвісна операційна система Windows, а також дуже велика кількість звичних для користувачів комп'ютерів РС пакетів, різнопланових програм та редакторів (наприклад: QuickTime, Page Maker, майже всі продукти корпорації Adobe та багато інших). У теперішній час, завдяки грандіозному розвитку комп'ютерної техніки, деякі сторони нашого життя неможливо уявити собі без застосування комп'ютерних технологій, у тому числі без комп'ютерної графіки. Це, насамперед:

усі види поліграфічних процесів;
майже вся рекламна індустрія;
телебачення;
моделювання нових видів одягу;
проектно-конструкторські розробки й т. д.

Комп’ютерна графіка – це графіка, яка обробляється і відображається засобами обчислювальної техніки (монітор, принтер, плоттер тощо). Цей термін має й інше тлума¬чення: комп'ютерна графіка — це графіка, створена на комп'ютері або, точніше, за допомогою комп'ютера, який використовують як інструмент малювання. І саму комп'ютерну графіку, і відповідний термін було запроваджено приблизно двадцять років тому. Комп'ютерна графіка застосовується для візуалізації даних у різних сферах людської діяльності:

- у медицині - комп'ютерна томографія;

- в науці - наприклад, для наочного зображення складу речовини, побудови графіків;

- в дизайні - для реклами, поліграфії, моделювання, та ін.

Наведіть ще приклади.

Створити комп’ютерні графічні об’єкти ми можемо безпосередньо за допомогою присутніх в комп’ютері графічних редакторів або занести до комп’ютера графічні об’єкти створені іншими приладами: цифровою відеокамерою, фотоапаратом, через сканер, вести відеозапис програм, наприклад, з телевізора. Візуалізація цієї графіки відбувається на моніторі або через принтер. Дані про зображення зберігаються у графічних файлах. Спосіб організації графічних файлів називається графічним форматом.

Дані про зображення зберігаються у графічних файлах. Спосіб організації графічних файлів називається графічним форматом. Зараз ми з вами коротко ознайомимося з способами подання зображень. Графічні зображення діляться на растрові і векторні. Растрові зображення принципово відрізняються від векторних тим, що вони складаються з мозаїки пікселів. Піксель — це однотонно зафарбований квадратик, який є найдрібнішою одиницею цифрового зображення, що її можна редагувати. Кожний піксель має певні колірні характеристики. Зазвичай пікселі такі малі, що зливаються на екрані, через що зображення видається цілісним, хоча в разі його збільшення добре видно зернисту структуру. (рис. 1.1).

Колір пікселя кодується числами. У чорно-білому зображенні він задається за допомогою числа 1 (чорний колір) або О (білий колір). Про таке зображення кажуть, що воно має глибинукольору 1 біт . У загальному випадку глибина кольору (або якість кольоровідтворення) визначається кількістю бітів, які використовуються для зображення кольору під час кодування одного пікселя растрової графіки. Для того щоб отримати напівтонові та найпростіші кольорові зображення, використовують глибину 8 біт. Кожний піксел подається числом із діапазону від 0 до 255, яке відповідає одному з відтінків сірого чи одному з 255 стандартних кольорів. Повноколірні зображення мають глибину 24 біти, тобто колір кожного каналу (червоного, зеленого і синього) передається за допомогою 8 біт.

Порівняння растрової та векторної графіки:

Найважливіша перевага векторної графіки полягає в тому, що створювані на її основі зображення не залежать від власної роздільної здатності. Вони будуються автоматично, з урахуванням j роздільної здатності пристрою, на який виводяться (екрана або принтера). Розміри, форма та інші властивості векторних об'єктів визначаються математичними формулами. Принтер отримує такі формули з комп'ютера у вигляді команд і самостійно формує друковані об'єкти, точніше, їх растрові подання (надруковане зображення складається з точок, тобто є растровим). Завдяки цьому зображення розміром з поштову марку можна збільшити, зберігши його якість, і надрукувати на плакаті. Таким чином, розмір файлу векторного зображення залежить не від його фізичних розмірів, а від складності; векторні зображення, як правило, займають на диску набагато менше місця, ніж растрові того самого розміру. Основний недолік векторної графіки полягає в тому, що вона не дає можливості отримувати зображення фотографічної якості. Оскільки фотографія — це мозаїка з дуже складним розподілом кольорів та яскравостей пікселів, реалізувати її у вигляді векторних об'єктів дуже складно. Використання растрової графіки дає змогу забезпечити високу якість зображень, проте створені цим методом зображення мають низку недоліків.

Якість растрового зображення, зокрема надрукованого, залежить від загальної кількості його пікселів, або роздільної здатності. Якщо уявити собі піксел як базовий «будівельний блок» зображення, то саме від кількості таких блоків зале¬жатиме, наскільки добре буде передано деталі зображення і наскільки плавними будуть його лінії. Файли растрових зображень зазвичай досить великі порівняно з файлами документів інших типів, тому що в них зберігається інформація про кожен піксел зображення.
Якість растрових зображень після їх масштабування, обертання чи інших перетворень погіршується.

Найпопулярнішими прикладними програмами є продукти фірм:

Corel - CorelDraw,
Adobe - Illustrator,
Macromedia - FreeHand,
стандартний додаток у MS Office - Word Editor.

Перейдемо до ознайомлення з графічними редакторами.

Графічний редактор – це прикладна програма, призначена для створення та обробки графічних зображень на комп’ютері. Ми познайомимося сьогодні з Microsoft Paint.. Редактор Paint дозволяє виконувати чорно-білі та кольорові малюнки. Інструментами редактора можна створювати контури і виконувати заливання кольором, малювати прямі та криві лінії, імітувати малювання олівцем і пензлем, вирізати, копіювати і вставляти різні фрагменти зображення тощо. Запуск програми Paint здійснюється натисканням на кнопку Пуск на панелі задач і вибором команди Программы – Стандартные – Paint. Після запуску відкривається вікно, зображене на плакаті. Вікно програми Paint складається з таких елементів: заголовок, кнопки керування вікном, рядок меню, робоча ділянка, смуги прокручування, рядок статусу й обрамлення, панель інструментів і палітра. Панель інструментів складається з 16 кнопок-піктограм. Призначення кожної кнопки можна прочитати на спливаючій підказці, що з’являється при наведенні на неї покажчика миші. Серед інструментів панелі є Карандаш, Кисть, Ластик, Заливка, Выбор цветов тощо. Палітра розміщена в нижній частині екрана. Зліва на панелі палітри є два квадрати, що перекриваються, з яких верхній пофарбований в основний колір, а нижній – у фоновий колір. Основний колір використовується для зафарбовування ліній, меж об’єктів і тексту. Фоновий колір застосовується при заливанні об’єктів із замкнутими межами і фону напису.

3636363636363636

Гіпертекст зовні являє собою звичайний текст з картинками, в якому виділені окремі знаки, слова, фрази або картинки, які називають полями. З кожним полем в гіпертексті пов’язана яка-небудь дія : перехід в інше місце того ж гіпертексту; перехід в інший гіпертекст; програвання звукозапису або відеозапису; запуск програми на виконання тощо.

Якщо встановити курсор на одне з полів та натиснути клавішу введення (або кнопку миші), то виконається дія, пов’язана з вибраним полем. Принципи гіпертексту закладені в більшість сучасних комп’ютерних програм. Принципи побудови гіпертекстів широко використовується в Інтернеті. На цьому принципу у 1991 р. була розроблена технологія WWW.

Гіпертекст (гіпертекстовий документ) ─ це сукупність елементів тексту, кожний з яких оточений тегами, які визначають сферу дії правил, за якими інтерпретуються текстові елементи документа.

Для створення гіпертекстових (HTML) сторінок слід уміти працювати в текстовому редакторі та знати мову HTML (Hyper Text Markup Language) ─ мову розмітки гіпертексту.

HTML - документ ─ це текстовий файл, що містить звичайний ASCII текст та спеціальні команди розмітки (теги).

373737373737373737

Текст (від латин. textum — зв’язок, з’єд

нання) — це впорядкований набір речень, який

відтворений на паперовому, електронному або

іншому носієві. У загальному плані — це по

слідовність символів із заданого набору.

Системи опрацювання текстів — спеціаль

ні програмні засоби, що використовуються для

роботи з текстами на комп’ютері.

Видавничі системи — потужні програми,

що дозволяють об’єднати в документі текст,

графіку й художнє оформлення такого рівня,

який раніше забезпечувала тільки поліграфія

(наприклад, Adobe PageMaker, Corel VENTURA,

QuarkXPress, Adobe InDesign).

КласифіКація систем опрацювання теКстів

Системи опрацювання текстів розрізняють

ся за своїми можливостями.

Текстові редактори (text-editor) — програ

ми, призначені для опрацювання текстів, які

не містять складного форматування (наприклад,

NotePad, McEdit, KEdit, Emacs).

Текстові процесори (word-processor) — про

грами, за допомогою яких у документі викону

ється складне форматування тексту, вставлення

та редагування різних об’єктів.

Деякі текстові процесори є так званими

WYSIWYGредакторами (What You See Is

основні фунКції систем опрацювання теКстів

• Робота з файлами документів (створення, збе

реження, відкриття тощо).

• Введення тексту та редагування документів

(вставлення та вилучення символів і рядків,

контекстний пошук, перенесення слів, робота

з фрагментами, орфографічний і синтаксич

ний контроль тощо).

• Форматування тексту (вирівнювання, змінен

ня шрифтів тощо).

• Підготовка документа до друку (розбивання

на сторінки, попередній перегляд тощо).

Об’єкт — частина текстового документа,

яку можна розглядати як єдине ціле та опра

цьовувати за допомогою певних засобів.

об’єКти доКумента Ms Word

Символ — мінімальна одиниця текстової

інформації.

Слово — послідовність символів (букв, цифр

тощо), з обох боків відокремлена символами

роздільниками (пробілами або знаками пунк

туації).

Рядок — послідовність символів між лівим

і правим полями сторінки.

Абзац — сукупність рядків і символів, яка

закінчується натисканням клавіші Enter

Сторінка — частина тексту, обмежена ліні

ями поділу сторінок.

Розділ — частина документа, яка має певні

параметри.

Таблиця — один або кілька рядків клітинок,

які використовуються для подання у зручній

формі чисел та інших елементів.

Графічний об’єкт — рисунок або зображен

ня, які використовуються в Microsoft Word.

• Рисунок — векторний об’єкт (лінія, геоме

трична фігура тощо), який можна змінювати

засобами текстового процесора.

• Зображення — растровий об’єкт, створений

за допомогою інших засобів (графічного ре

дактора, сканера, цифрової камери тощо)

і вставлений у документ.

38383838383838

Пошук інформації в мережі Інтернет ─ це не тільки пошук у web – просторі, але й у інших типах ресурсів мережі.

Основними об’єктами, які можна використовувати при виконанні пошуку, є гіпертекстова система WWW, система телеконференцій, електронна пошта, бази даних, списки розсилки, пошукові системи тощо. Але й після проведення пошуку та отримання результатів потрібен контроль за достовірністю отриманої інформації.

В Internet вже досить давно використовують так званіметапошукові служби. Таки служби не мають власної бази даних, а просто передають запит декільком звичайним пошуковим службам і, після цього, систематизують всі знайдені посилання.

Крім метапошукових систем можна використовувати спеціальні програми пошуковіагенти, які шукають інформацію одночасно по кількох пошукових службах, як і мета пошукові служби. Тобто подають запит одночасно кільком пошуковим машинам, а результати збираються в одне ціле і сортують. Пошукові агенти мають ряд переваг над мета пошуковими службами, серед них :

· опитування одночасно великої кількості пошукових служб, інколи до кількох сотень;

· гнучке керування передаванням запитом з вказанням максимального часу очікування відповіді, кількості одночасно встановлених з’єднань і т.д.;

· можливість збереження результатів пошуку з можливістю обновлення;

· перевірка доступності знайдених посилань і завантаження сторінок для автономного вивчення;

· можливість додаткової перевірки знайдених документів.

Основна перевага пошукових агентів полягає в тому, що всі вище перераховані дій виконуються автоматично, а також в тому, що для обробки посилань та документів завантажуються відразу декілька процесів. За рахунок цього оптимально використовується Internet – канал і затрати часу різко зменшуються.

Пошукові служби відрізняються як за кількісними ( об’єми охоплення, глибина пошуку), так і за якісними( можливості використання логічних запитів, фільтрація результатів) характеристиками.

Умовно пошукові служби можна поділити на дві групи :

1. Пошукові машини (власне пошукові служби) ; З російських пошукових машин можна відзначити Яndex іRambler.

2. Пошукові каталоги − кожна служба має свою базу даних (каталог) Web- сторінок і пошук здійснює в своїй базі. До найбільш популярних пошукових каталогів відноситься Yahoo! Будь-яка пошукова служба це дуже складний програмно-апаратний комплекс. Для більшості пошукових служб спілкування ведеться англійською мовою, хоча на сьогодні вже немалий процент служб використовує для цього національні мови. Більшість західних пошукових служб не підтримує кирилиці і тому, для пошуку інформації східнослов’янськими мовами їх взагалі використовувати неможливо. Інша велика проблема таких служб ¾ особливості російського і українського словотворення, одне і те ж слово тут може мати дуже багато форм.

Найбільш популярні пошукові служби по серверах країн СНД :

1. Rambler - має систему пошуку помилок в запитах і гнучку форму виведення результатів. Всі матеріали організовані в чітку і зручну для перегляду структуру;

2. Апорт - її перевага : англо - російський та російсько-англійський переклад запитів і результатів пошуку;

3. МЕТА ¾ потужна пошукова служба по українських Internet - ресурсах як на території України, так і за її межами. Дана пошукова служба є повнотекстовою, тобто підтримує крім стандартних можливостей ще й пошук по полях документів, обмеження по даті.

Інформація на Web- сервері зберігається у вигляді так званих Web- сторінок або Web-документів. Web-документ ─ це файл у форматі HTML. Цей формат визначає зовнішній вигляд документа, взаємне розташування текстової, графічної і мультимедійної інформації.

Більшість користувачів Інтернету використовують для зв’язку зі Всесвітньою мережею з’єднання комутованими телефонними каналами за допомогою модему. Оскільки це повільний спосіб зв’язку, то час завантаження графічного зображення в клієнтський браузер має бути якомога меншим. Саме тому два найбільш популярних графічних стандарти ─ це .GIF і .JPEG.

Стандарт GIFвикористовується в документах HTML для відображення так званої бізнес-графіки : діаграм, логотипів, кнопок, розподільних ліній, інших елементів оформлення сторінки. Для розміщення на web-сайті фотографій, репродукцій картин та зображень із великою кількістю кольорів і колірних переходів використовується стандарт JPEG.

Аудіофайли (звукові файли) в Інтернеті, як і графічні, зберігаються з втратою інформації, як правило, у форматі.WAV (.WAV ─ один з типів файлів сімейства RIFF ─ системи зберігання будь-яких структурованих даних.

Як правило, розробники сайтів вказують розмір аудіофайлів, щоб користувач міг оцінити свої можливості по завантаженню даного звукового файлу.

Сучасні браузери також підтримують роботу з відеокліпами популярних форматів .AVI, .VIVO, .QT, .MPEG.

39393939393939

Термін алгорипім виник задовго до появи комп'ютерів, і походить від імені давнього філософа й математика з Хорезму, шо жив у IX ст. — Аль-Хорезмі.

Алгоритм — це точний і зрозумілий опис послідовності дій над заданими об'єктами, що дає змогу одержати кінцевий результат. Синонімом алгоритму можуть бути слова: спосіб, рецепт.

Алгоритм дає змогу формалізувати виконання інформаційного процесу, тобто виконавець алгоритму може виконувати алгоритм формально, не вникаючи в зміст поставленої задачі.

Кожен алгоритм має задовольняти певні властивості.

Дискретність. Будь-який алгоритм може бути розбитий на окремі кроки — закінчені дії. Перехід до наступного кроку можливий лише після завершення попереднього.

Визначеність (чи детермінованість). Кожна команда алгоритму повинна однозначно визначати певну дію і не допускати двоякого тлумачення. Строго визначеним повинен бути і порядок виконання операцій.

Результативність. Виконання алгоритму має приводити до конкретного результату — розв'язку задачі, якщо навіть він дає і результати, які можуть виявитися і неправильними. Розв'язком задачі може бути також повідомлення про те, що задача розв'язку не має.

Масовість. За допомогою алгоритму можна розв'язувати не одну конкретну задачу, а безліч однотипних задач. Властивість масовості збільшує практичну цінність алгоритму.

Скінченність. Виконання алгоритму повинно завершитися за скінченну кількість кроків. Виконання алгоритму не може закінчуватися невизначеною ситуацією або ж зовсім не закінчуватися.

Правильність. Алгоритм правильний, якщо його виконання забезпечує досягнення мети.

Формальність. Будь-який виконавець, здатний сприймати і виконувати вказівки алгоритму (навіть не розуміючи їх змісту), діючи за алгоритмом, зможе виконати поставлене завдання.

Під час складання алгоритмів треба пам'ятати, що одна й та сама задача може бути успішно розв'язана за допомогою алгоритмів, що відрізняються один від одного. При виборі алгоритму треба насамперед зважати на вимоги компактності алгоритму і легкості його розуміння. Ці вимоги можна задовольнити, якщо дотримуватися структурного підходу, в основі якого лежить твердження, що алгоритм будь-якого ступеня складності можна виразити за допомогою трьох базових структур: слідування, розгалуження і циклу.

Слідування. Операція S подається у вигляді послідовності двох (або більше) виконуваних одна за одною простіших операцій S1, S2,...., SN.

Розгалуження (вибір). Для виконання операції S треба спочатку визначити, хибне чи істинне деяке твердження Р. Якщо твердження Р істинне, то виконується вказівка S1 і на цьому операціяS закінчується. Якщо твердження Р хибне, то виконується вказівка S2 і на цьому виконання вказівки S закінчується.

Повне розгалуження Неповне розгалуження

Повторення (цикли). Розрізняють два види циклів — цикл-ПОКИ і цикл-ДО

а) У структурі цикл-ПОКИ для виконання вказівки S спочатку треба визначити, істинне чи хибне твердження Р. Якщо Р істинне, то виконується вказівка S1 і знову повертаються до визначення істинності твердження Р. Якщо ж твердження Р хибне, то виконання вказівки S вважається закінченим.

б) У структурі цикл-ДО спочатку виконується вказівка S1, а потім визначається істинність твердження Р. Якщо твердження Р хибне, то знову виконується вказівка S1 і визначається істинність твердження Р. Якщо ж твердження Р істинне, то виконання вказівки 51 вважається закінченим.

цикл-До

цикл-ПОКИ

Основною властивістю базових алгоритмічних структур є те, що кожна з них має єдиний вхід та єдиний вихід. Для побудови алгоритмів з використанням цих структур дозволяється тількизаміняти будь-яку окрему вказівку алгоритму сукупністю більш простих вказівок, яка являє собою одну із базових структур алгоритмів. Будь-який алгоритм може бути побудованим з використанням тільки вказаних базових структур

Існує три основних базових структур алгоритмів: прості , розгалуження та циклічні (повторення). Прості команди. Простими є такі команди: виконати ,встати , принести , вийти ,тощо. Якщо алгоритм складається лише з таких простих команд ,то він називається простим, або лінійним. Приклад. Алгоритм Ранок. 1. Встати о 7-й год. 2. Виконати гімнастичні вправи. 3. Умитися. 4. Поснідати. 5. Піти в школу. Алгоритми з розгалуженням. Якщо в алгоритмі ,окрім простих команд , є команда ,яка містить якусь умову ,то такий алгоритм називається розгалуженим ,або алгоритмом з розгалуженням. Команду розгалуження утворюють за допомогою логічного виразу та трьох службових слів: якщо ,то інакше. Вона має вигляд: Якщо логічний вираз ,то команда 1, інакше команда 2 Дія команди. Команда розгалуження - це вказівка виконати одну з двох команд : команду 1, якщо логічний вираз істинний або команду 2, якщо логічний вираз хибний. Приклад. Алгоритм Вечір. 1. Прийти додому зі школи. 2. Пообідати. 3. Якщо в щоденнику є двійка , то сідати за уроки, інакше можна піти на дискотеку. 4. Лягти спати. Алгоритм складається з чотирьох команд , третя є командою розгалуження Алгоритм можна подати у вигляді блок-схеми.

Базові структури алгоритмів (керуючи структури) – це способи керування процесом обробки даних.

Існує три базові структури алгоритмічної конструкції:

1. лінійні алгоритми (слідування)

2. умова (розгалуженя)

3. цикли (повторення)

Лінійна структура передбачає, що тіло алгоритму являє собою послідовність команд, виконуваних одна за одною.

Умова (розгалуження) – це керуюча структура, що передбачає можливість вибору з кількох варіантів, для кожного з яких, залежно від умови виконується різна послідовність команд.

Цикл – це керуюча структура, що дозволяє багаторазово повторювати задану послідовність команд.

 Цикл з передумовою

 Цикл з післяумовою

 Цикл із параметром

Способи опису алгоритмів:

 Словесний

 Формульний

 Графічний

 Алгоритмічною мовою

404040404040

Систему управління базами даних (СУБД) MS Access розроблено для експлуатації у комп’ютерних мережах у середовищі Windows.

У СУБД MS Acсess є різні способи управління даними: система меню; панелі інструментів; контекстне меню; вказівник миші; комбінації клавіш.

СУБД має значну кількість спеціальних програм — Майстрів (Майстер таблиць, Майстер кнопок, Майстер форм та ін.) Майстри здійснюють діалог з користувачем, у процесі якого визначаються дані, необхідні для розв’язування відповідної задачі. Для зручності роботи кожен Майстер має певні етапи (кроки). Будь-який етап можна пропустити або звернутись до попередніх.

Запуск MS Access

Програмі MS Access притаманні всі стандартні способи запуску програм пакету Microsoft Office.

Учитель завантажує програму MS Access за допомогою кнопки Пуск і звертає увагу учнів на те, що вікно програми схоже на вікна інших відомих програм Microsoft Office (рядок заголовка, рядок стану, кнопки керування вікном, панель інструментів, рядок меню). Але в даному випадку відсутнє робоче поле, панель інструментів неактивна.

Отже, для створення документа необхідно на панелі Создание файла (Створення файлу) викликати команду Новая база данных (Нова база даних) → ОК або скористатися меню Файл → Создать (Створити). У вікні Файл базы данных (Файл бази даних) обрати ім’я файлу. На зовнішньому

носієві з’явиться файл СУБД MS Access. За замовчуванням документ MS Access має назву db1, розширення — .mdb.

На екрані з’явиться вікно під назвою: имя файла: база данных (ім’я файлу: база даних) (рис. 19.1). Це вікно є основним полем діяльності для подальшої роботи з базою даних.

Таблиця-Для збереження даних у вигляді записів (рядків) і полів (стовпців)

Таблиця	Для збереження даних у вигляді записів (рядків) і полів (стовпців)
Запит	Дозволяє отримати потрібні дані з однієї чи декількох таблиць, розрахувати значення деяких даних за формулами
Форма	Призначена як для введення, так і для виведення даних у зручному для користувача вигляді. У формі можна розмістити елементи керування, які застосовуються для введення, зображення і зміни даних у полях таблиць
Звіт	Призначений для друку даних
Макроси	Засоби для автоматизації роботи з формами, звітами тощо
Модулі	Програмні модулі мовою Visual Basic

41414141