Операційна система Windows xp. Файл, папка. Файлова система.

Файл - сукупність даних, записаних на зовнішній носій, яка має власне ім'я.

Ім'я файлу - складається з двох частин - імені та розширення, які розділені між собою крапкою.

Маски імен файлів.

Приклади розширень імен файлів.

Каталог - спеціальний файл, у якому реєструються інші файли, а також каталоги, вкладені в даний каталог.

Ієрархічна (деревоподібна) структура файлової системи.

Поняття кореневого каталогу .

Шлях до файлу.

Поточний каталог - каталог, з яким у даний момент працює користувач.

Стандартні імена дисків.

Файлова система - частина ОС, що забезпечує збереження файлів і виконання операцій над ними.

Сукупність файлів та каталогів входить до складу файлової системи.

Основні вказівки для роботи з папками та файлами (створення, видалення, переміщення, копіювання, переіменування). Створення ярликів.

Правила роботи з файлами та папками.

Створення нових папок та ярликів.

Копіювання файлів і папок.

Буфер обміну - це ділянка пам'яті комп'ютера, зарезервована для тимчасового зберігання будь-яких даних. Буфер обміну дозволяє виконувати операції копіювання, вирізання та вставки файлів, папок, а також об'єктів і документів: малюнків, таблиць, фрагментів тексту тощо.

Методи виділення груп об'єктів.

Переміщення файлів і папок.

Видалення об'єктів. Папка Корзина.

Практичне завдання.

1. На диску D: вашого комп’ютера створіть папку з назвою “Навчальна”.

2. У цій папці створіть папку з своїм ім’ям.

3. У цій же папці створіть папки Програми, Лаб_роботи, Пори року.

4. У папці Пори року створіть папку Рік із показаними нижче вкладеними папками.

5. У папці Лаб_роботи створіть папки Word, Excel, PowerPoint.

6. У папці Word створіть декілька текстових документів. (Файл/Створити/Текстовий документ). Отримаєте піктограму майбутнього текстового документа. Дайте йому назву – проба1, проба2, проба3, проба4, проба5. Запишіть сам текст (двічі клацнувши по створеній піктограмі). У текстовий документ введіть текст – прізвище, ім'я та по батькові автора, що виконує роботу.

7. Дослідіть властивості одного з текстових файлів. Запишіть його розмір ____

8. Скопіюйте щойно створенні текстові файли з папки Word в папку Навчальна, користуючись буфером обміну:

і способом перетягування піктограм файлів.

9. Перемістіть папку Пори року із Навчальної до папки Лаб_роботи (всіма відомими способами).

10.Розташуйте піктограми вашої папки у вікні чотирма способами по черзі (великі значки, малі значки, список, таблиця (детально)). Для цього скористайтесь вкладинкою Вид.

11.Перейменуйте один із створених вами текстових документів.

12.Всі створені раніше вами файли повинні знаходитись у папці, що має ваше ім’я.

13.Витріть один із ваших файлів в папці Word.

14.Відкрийте Кошик. Знайдіть свій текстовий документ. Ознайомтесь із його властивостями. Відновіть його. Переконайтесь у його присутності у вашій особистій папці. Внесіть у нього деякі зміни. Наприклад коротко опишіть погоду за вікном.

15.Створіть 2 ярлики у вашій папці Програми для швидкого завантаження комп’ютерної гри (Одну із тих, що входять до стандартних програм).

16.На Робочому столі створіть ярлик для папки Навчальна.

17.Закрийте усі вікна.

131313131131313

Отже база даних – це  єдине, централізоване сховище даних певної предметної області (під предметною областю тут розуміють, наприклад, школу, підприємство, район та ін.).Прикладами баз даних є: бібліотечні каталоги, записна книжка, класні журнали, журнали обліку майна галантерейної бази та ін.

Кожна база даних має своє логічне та фізичне представлення. Що ж включають в себе ці поняття?

Логічне представлення бази - це логічна структура всієї бази даних, що визначає типи зв'язків між даними, і організація структури самих даних. Логічна структура бази даних може бути таблицею, деревом чи мережею.

Фізичне представлення бази — це спосіб розміщення її у пам'яті комп'ютера, як правило, на жорсткому магнітному диску. Для розроблювача  бази даних і її користувача не є істотним, у якому місці диска зберігається той чи інший запис, і як саме розташовані дані в комп'ютері. Наприклад, таблиця може зберігатися повністю (кожен її рядок є окремим записом файлу) чи за стовпцями (кожен стовпець — у вигляді окремого файлу). Головне при цьому — забезпечити ті зв'язки, що відбиті в логічній структурі бази даних.

Системою управління базами даних (СУБД). – називають програму, що дозволяє забезпечити зв'язок між фізичними даними і їхнім логічним описом, а також обробку даних.

Існує кілька вимог до баз даних, основними з яких є несуперечливість даних і їхбезпека. База даних може використовуватися різними користувачами, однак доступ до операцій виправлення даних, занесення нових даних і їх видалення повинна мати одна людина, або обмежена кількість користувачів. Для захисту даних використовується так названий «замок таємності», який може зберігатися в довільному записі, а також може вводитися як пароль на початку роботи з базою даних.

Сучасні СУБД дозволяють швидко описати структуру даних — запис і його поле, створити таблицю (двовимірний файл) і організувати пошук і сортування даних. Однак для опису складної структури доводиться застосовувати спеціальні засоби, наприклад, представляти мережеву модель  у вигляді таблиць прямого й зворотного перегляду. Для персональних ЕОМ використовують в основному реляційні бази даних.

Одною із розповсюджених СУБД (реляційного типу) на персональних комп'ютерах є система управління базами даних Ассеss. Вона дозволяє створювати таблиці, що містять записи у вигляді рядків цієї таблиці, а також зв'язувати таблиці між собою через однойменні поля.

Концепція реляційної бази даних розроблена Е.Ф.Коддом у 1970 р. В основі цієї бази даних лежить математичне поняття відношення (від, англ. relation). Відношення представляються у вигляді двовимірних таблиць. Наприклад, в таблиці, зображеній на мал.1, представлена реляційна база даних, в якій містяться відомості про вчителів школи.

Відношення (таблиця) подається в комп'ютері у вигляді файлу даних. Рядок таблиці відповідає запису у файлі даних, а стовпчик — полю.

Список імен атрибутів відношення називають схемою відношення. Так, схема відношення з іменем УЧИТЕЛЬ, зображеного на мал.1., запишеться так: УЧИТЕЛЬ (ПРІЗВИЩЕ, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, ПЕДАГОГІЧНИЙ СТАЖ,)

У кожному відношенні виділяють один атрибут, який називають ключовим, або просто ключем. Ключовий атрибут має бути унікальним, тобто він повинен однозначно визначати (ідентифікувати) поля. Наприклад, для відношення, зображеного на мал.1., ключовим полем є ПРІЗВИЩЕ.

Будь-яка база даних створюється спочатку на папері, а потім вводиться в комп'ютер. Створення бази даних починається з визначення переліку, змісту і типу даних, що використовуються. Під типом даних тут розуміють числові, текстові дані, дані типу — дата та інші.

Кожне поле має ім’я, тип і властивості. При створенні структури таблиці обов’язково вказують імена і типи полів.

В Access використовують такі типи полів:

1.     Текстове поле. У текстовому полі можуть записуватися літери, цифри та інші символи.

2.     Числове поле. У числове поле можуть записуватися цілі числа і числа у нормальному вигляді, тобто з плаваючою крапкою.

3.     Поле Дата/час. Це поле використовується  для запису дат та часу.

4.     Логічне поле. У логічному полі може записуватися одне з таких двох значень: "так" або "ні", "хибне" чи "істинне".

5.     Поле лічильник. Використовується як лічильник записів, а також – як ключове поле.

6.     Поле об’єкта OLE. Це поле вміщує безпосередньо не інформацію про об’єкт, а посилання на ім’я об’єкта. Як ім’я об’єкта може бути ім’я додатку, наприклад електронна таблиця Excel, редактор Word, а також малюнок, звукозапис та ін. дані у двійковому коді.

Отже, сьогодні ми розглянули основні поняття бази даних, типи даних та полів що можуть зберігатися в базі даних. Домашнім завдання вам буде ваш конспект, а також матеріал в підручнику на сторінках 89 – 91,  до першого абзацу.

 

141414141414

 Поняття архівації даних. Архіватори. Призначення та основні

функції програм-архіваторів

Потреба в архівуванні часто виникає під час копіювання великих обсягів інформації для тривалого зберігання на дискети. Для цього використовується стиснення. Під стисненням треба розуміти таке кодування інформації, коли закодований варіант займає менше дискової пам'яті, ніж вихідний.

Процес стиснення даних називають архівацією даних, а результат - архівною інформацією.

Архіватори надають можливість зменшити кількість дискет, необхідних для зберігання цієї інформації.

Архіватори - це спеціально написані програми що дозволяють зберігати певну інформацію на ПК займаючи при цьому найменше місця, а це в свою чергу призводить до найефективнішої роботи ПК.

Архіватори є двох типів :

v Архіватори, що працюють в режимі командного рядка. Суть роботи з даними архіваторами полягає у тому, щоб вводити команди, що відповідають назві виконуючого файлу програми. При цьому дуже важливо не забути про завдання відповідних параметрів.

Архіватори даного типу працюють у текстовому режимі операційної системи. Щоб краще зрозуміти як відбувається дана операція приведемо приклад.

Отже, НАПРИКЛАД: в режимі сеансу MS-DOS даний тип архіваторів працює дуже ефективно. Відповідну команду архівування можна задавати також через командний рядок програмної оболонки (Оболонки Windows Commander)

v Архіватори-оболонки - це програми із зручним інтерфейсом, що полегшує виконання будь-яким користувачем операцій над архівами.

Дані архіватори є і з графічним інтерфейсом для операційної системи подібних до Windows.

Взагалі робота з архіваторами підвищує комп'ютерну грамотність користувач і дозволяє уникнути загромадженості вінчестера.

Робота по стисненні даних ведеться безперервно, бо стиснення даних дуже важливий напрямок у роботі кожного зацікавленого у цьому.

Хоча архіватори залишаються все ж таки перспективними засобами стиснення інформації бо в основі їх функціонування лежать логарифмічні перетворення, що включають у себе безліч комбінаційно-кодувальних операцій.

Розрізняють такі програми-архіватори:

1. Робота з архіваторами WinZip - це дуже зручний і легкодоступний спосіб виконання потрібної нам операції. Для архівування інформації в операційній системі типу Windows потрібно знати, що даний архіватор працює в оболонці, вікно якої має інтерфейс схожий на Power Archive, але без панелі папок.

Проте WinZip може працювати в режимі майстра WinZip.(WinZip Wizard), який використовують користувачі - початківці.

Порядок перетворення архівного файлу в саморозархівований exe файл, знищення файлів в архіві, встановлення коментарів, тестування та можливість розархівування та наявність ПК - вірусів у вказаних архіваторах повністю ідентичні.

Для архівування файлів за допомогою майстра WinZip необхідно у класичному вікні програми вибрати об'єкт, що потрібно заархівувати і натиснути комбінацію клавіш Schist + W або натиснути кнопку Wizard.

WinZip забезпечує:

· створення нового архіву;

· перегляд і відкриття існуючого архіву;

· додання (вилучення) файлів до архіву

· підтримку інтерфейсу Windows 9x/2000

· Internet - підтримку до форматів Internet файлів - zip

· Стиснення - Unix UUE ncode, BinHex, ARJ, H2H та інші

· Створення саморозпакувальних архівів;

· Вірусну перевірку.

Для відкривання існуючого архіву його активізують, клацаючи правою клавішею миші (команда «Открыть»). У результаті на екрані дисплея з'являється вікно.

2. WinRar - дуже популярний архіватор, схожий на WinZip створений російським програмістом Євгеном Рошалом. Хоча в ньому виводиться диск активної папки. Щоб відобразити вміст архівного файлу достатньо натиснути праву кнопку миші на його імені, або через вікно відкриття файлу.

В пункті меню файлу вибрати команду «открыть» архів або ж можна натиснути Ctrl + О.

Вихід з архівного файлу здійснюється так само, як із звичайної папки. Щоб створити новий архів або добавити файли до існуючого архіву, треба у вікні оболонки перейти в папку де знаходяться файли, що слід за архівувати та відмітити і виконати вищевказані дії.

Для виконання операції розархівування у WinRar спочатку входимо у архів та відмічаємо відповідні файли. Після чого тиснемо Alt + E. Виконаємо вищеописані операції з конкретним файлом. Щоб заархівувати файл Active.dll або добавити до існуючого архіву переходимо у вікні оболонки у папку з файлами виділяємо мишкою даний файл і виконуємо вищевказані операції по заархівуванню файлу.

15151515115

Структура програмного забезпечення ПК: системне та прикладне програмне забезпечення. Поняття операційної системи (ОС). Складові ОС.

Програми, які використовуються для роботи з комп ютером, можна поділити на три категорії:

v системні програми, які виконують різноманітні допоміжні функції, наприклад, використовуються для створення копій наявної інформації, для перевірки роботоздатності пристроїв комп'ютера і т. ін.;

» прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачу робіт: редагування текстів, створення малюнків, обробка інформаційних масивів тощо;

• інструментальні системи (системи програмування), які забезпечують створення нових програм для комп'ютера.

 

Програмне забезпечення можнаподілити на декілька підрозділів насамперед за функціональною ознакою:

1. Системне – а) операційні системи – керують ресурсами (фізичними та логічними) і процесами обчислювальної системи. MS – DOS; Windows 95, 98, 2000; OS/2; UNIX; Oracle. б) мереживне ПЗ: для керування спільними ресурсами в розподілених обчислювальних системах.в) сервісні програми – оболонки (DN, NC), утіліти- програми обслуговування дисків, антівіруси, архіватори. г) засоби розробки пограм: C++, TP, Visual Basic, Delphi.

2. Прикладне програмне забезпечення – для рішення певної задачі проблемної області: текстові процесори: блокнот (редактори),табличні процесори: Excel, Lotus,системи ілюстративної та ділової графіки, графічні процесори: Corel Draw; Page Maker, СКБД: Access; Visual Fox Pro,експертні системи,програми математичних підрахунків.

Призначення і типи операційних систем.

Операційна система – це набір команд, що автоматично завантажуються при включенні комп»ютера і використовуються для керування обчислювальними процесами, керування програмними і апаратними ресурсами ЕОМ. Призначення операційних систем полягає в наступному: розподіл ресурсів між працюючими програмами, відновлення їх в разі аврійної ситуації, управління завданнями користувачів, виділення пріоритетних задач тощо. Для роботи на ПК використовуються наступні типи операційних систем: MS DOS, Windows NT,Win “98,2000,XP,Vista" OS/2,Unix.

Як було сказано вище, операційною системою називають спеціалізований комплекс програм, які управляють роботою апаратних та прикладних програмних ресурсів комп'ютера самостійно або за вимогами користувача.

Залежно від способу виконання завдань операційні системи поділяють на три категорії:

1. Системи з однозадачним режимом роботи.

2. Системи з пакетною обробкою завдань.

3. Системи з розподілом часу між завданнями.

161661616161616

Опрацювання даних за допомогою табличного процесора: редагування, копіювання, форматування, переміщення, захист від змін, зв’язування. Приклади.

Можна виділити такі режими роботи табличного процесора:

формування електронної таблиці;

управління обчисленнями; ‘

графічний режим;

•робота з електронною таблицею як базою даних.

Система команд табличного процесора тісно пов’язана з режимами роботи електронної таблиці. Як правило, команди реалізовуються через меню команд або через функціональні клавіші.

Розглянемо детальніше режими роботи електронних таблиць і команди, пов’язані з ними.

1. Режим формування електронних таблиць передбачає заповнення і редагування документа. Базові команди формування таблиць можна поділити на дві групи:

команди, що змінюють вміст клітинок (очистити, редагувати, копіювати);

команди, шо змінюють структуру таблиці (вилучити, вставити, перемістити). ‘

2. Режим управління обчисленнями Всі обчислення починаються з клітинки, розташованої на перетині першого рядка і першого стовпчика електронної таблиці. Обчислення проводяться в природному порядку, тобто якщо в черговій клітинці знаходиться формула, що включає адресу ще не обчисленої клітинки, то

обчислення за цією формулою відкладаються доти, поки значення в клітинці, від якої залежить формула, не буде визначене.

Прй кожному введенні нового даного в клітинку електронна таблиця переобчислюється заново — реалізовується автоматичне переобчислення. У деяких табличних процесорах існує можливість установки ручного переобчислення, тобто таблиця переїоб-числюєтьея заново тільки при виборі спеціальної команди. ;

3. Графічний режим лає змогу відображати числову інформацію в графічному вигляді, частіше за все у вигляді діаграм та графіків. Команди графічного режиму можна поділити на дві групи: команди опису діаграм (задають Дані, які будуть виведені в графічному поданні, задають тип діаграм);

• команди виведення, форматування діаграм та графіків.

4. Робота в режимі баз даних реалізована в професійних ТП. Можливість шукати і вибирати із таблиці дає змогу використовувати електронну таблицю як нескладну базу даних. Прй роботі з базами даних доводиться мати справу з такими поняттями, як файл, запис, поле даних. У електронних таблицях файлом є сама таблиця, записами — рядки таблиці, полями — клітинки таблиці.

Дані робочого листа можна редагувати двома способами: в рядку формул або безпосередньо в клітинці.

Редагування існуючих записів клітинок. Для редагування спочатку оберіть клітинку, дані якої потрібно редагувати, і клацніть у рядку формул. Вміст клітинки з’явиться в рядку формул. Для редагування безпосередньо в клітинці клацніть на ній або натисніть клавішу F2.

У редагуванні вмісту клітинки для переміщення курсору вво­

ду можна використовувати мишу або клавіатуру. ;

В ЕхсеІ пропонується кілька способів копіювання та переміщення даних робочого листа. Можна копіювати дані методом drag-and-dtop, за допомогою команд основного і контекстного меню, клавіатури, стандартної панелі інструментів, використовуючи Буфер обмена або копіювати дані в.сусідні клітинки за до­помогою Автозаполнителя.

До форматування даних належать такі дії: .

• Настроювання параметрів перегляду таблиць ЕхсеІ;

• Вибір формату виведення числа;

- Зміна ширини стовпця;

Зміна висоти рядка;

Вибір типу шрифту;

Зміна розміру шрифту;

Зміна стилю шрифту;

Вирівнювання і орієнтація даних;

У Форматування сторінки;

• Змінастилю;

Захист клітинок використовується для закриття доступу до виділених клітинок. При створенні документів найчастіше захист встановлюється на заголовок, шапку документа, і на клітинки з формулами. Для встановлення захисту на клітинки таблиць виконайте такі дії:

1. Виділіть клітинку або діапазон клітинок робочого листа, на які потрібно встановити захист, але які на даний момент мають бути відкритими для запису і редагування.

2. Виберіть команду Формат/Ячейки та вкладку Защита.

3. Зніміть, якщо потрібно, опцію Защищаемая ячейка:

4. Виконайте команду‘ Сервис/Защита/Защитить лист.

5. Введіть пароль та підтвердження паролю.

Після чого виконайте перші два пункти, встановіть опцію Защищаемая ячейка.

За необхідності внесення правок у захищені клітинки потрібно зняти захист із робочого листа командою Сервис/Защи-та/Снять защиту листа.

171717171771717

Поняття про мови програмування

Мова — це система знаків (символів, жестів, міміки, положень перемикача і т. д.) для представлення, обміну інформацією. Це загальне визначення включає в себе і природні, і штучні (формальні) мови. До штучних мов належать мови, створені людьми для розв’язання специфічних задач. Це мова математичних формул, нотна грамота, мови програмування тощо.

Алгоритмічна мова — це мова, призначена для представлення алгоритму у вигляді послідовності вказівок для виконання їх виконавцем алгоритму.

Алгоритмічна мова, як і кожна інша, має свій словник. Основу цього словника складають слова, що використовуються для запису команд, які входять у систему команд виконавця.

Мови програмування — це алгоритмічні мови, призначені для опису алгоритмів, що орієнтовані для виконання на комп’ютері, або система позначень для точного опису алгоритму, який треба виконати за допомогою комп’ютера.

Мова програмування, як і будь-яка інша мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) та правила тлумачення мовних конструкцій (семантика). Ця система позначень і правил призначена для одноманітного і точного запису алгоритму. Алфавіт, синтаксис і семантика — три основні складові мов програмування.

Програма — це алгоритм, записаний мовою програмування.

Трансляція (від англ. translation— переклад) — програма, яка перетворює команди мови програмування на машинну мову. Існує два способи трансляції: інтерпретація та компіляція.

Інтерпретація (від англ. interpretation) — спосіб трансляції, при якому кожна інструкція програми перекладається в машинні коди та виконується, і тільки після виконання одного фрагмента програми процесор переходить до обробки іншого фрагмента. Це гнучка система перекладу, яка реалізовується нескладно. Вона використовується в тих випадках, коли потрібна простота трансляції (Basic), або там, де інший спосіб перекладу дуже складний або навіть неможливий (Lisp).

Компіляція (від англ. compile— збирати) — спосіб трансляції, при якому здійснюється переклад усього тексту програми, збір перед її виконанням та запис у пам’ять комп’ютера.

При перегляді програми компілятор виділяє місце в пам’яті для кожної змінної.

Класифікація мов програмування

Мови програмування високого і низького рівнів. Програми для перших ЕОМ складалися машинною мовою, вельми далекою від понять, якими оперує людина.

Алфавіт машинної мови складається тільки з двох символів {0, 1}. Для складання програм на такій мові була потрібна досить висока кваліфікація. Програмісти, зацікавлені в полегшенні своєї праці, і виробники ЕОМ зацікавлені в розширенні ринку, стали шукати вихід. Першим кроком на шляху створення мов, що містять поняття, близькі поняттям людини, стали мови, що перекладають символічні імена в машинні коди (асемблер).

До мов програмування низького рівня належать мови асемблера — машинно-залежні мови, що описують дії в термінах команд процесора. Для кожного типу процесора існує своя мова асемблера, тому для перенесення програми на асемблері на іншу апаратну платформу її потрібно майже повністю переписати.

Пізніше були створені програми, що транслюють арифметичні вирази (автокоди), і, нарешті, у 1958 році вступив у дію транслятор Фортрана — першої мови високого рівня (МВР). Мови високого рівня наближені до природних понять. Ці мови є машинно-незалежними. Із розвитком і поширенням комп’ютерів намітився двоякий процес: поява спеціальних (Пролог) та універсальних (Паскаль, Сі) мов.

Процедурні і непроцедурні мови. Програма, написана процедурною мовою, описує, як розв’язувати, використовуючи при цьому такі основні поняття, як слідування, розгалуження, цикл. Програма, написана непроцедурною мовою, описує, що робити, використовуючи такі поняття, як підстановка, галуження, рекурсія.

Системи програмування. Для зручності створення програм створюються інтегровані середовища програмування — системи, які об’єднують редактор текстів програм, транслятор, налагоджувач (наприклад Turbo Pascal, Turbo С, Turbo Basic). Отримали поширення системи візуального програмування — засоби, за допомогою яких можна швидко створювати програми шляхом візуального проектування макета в графічному вигляді (наприклад,VisualBasic,VisualС,Delphi).

181818818181

181818818181

В середовищі текстового редактора є багато різних об’єктів, але до основних можна віднести такі як символ (з якого формуються всі документи), абзац та документ. Розглянемо основні правила роботи з ними.

Символ (друкуючий, не друкуючий) – це мінімальна одиниця текстової інформації. Символ можна вводити з клавіатури, можна скопіювати і вставити в потрібне місце за допомогою контекстного меню і команди Копировать і Вставить, або натиснувши на відповідну кнопку на панелі інструментів. Також символ можна стерти, якщо він знаходиться зліва від курсору то за допомогою клавіші Backspace, а якщо справа від курсору то клавішеюDelete.

Для форматування символів використовується панель інструментів форматування. На цій панелі можна змінити шрифт виділеного фрагменту тексту, вибираючи зі списку — Шрифт ім’я потрібного шрифту. Для зміни розміру шрифту виділеного фрагменту тексту вибираємо зі списку — Размер шрифта величину потрібного розміру. Можна також змінити зображення шрифту виділеного фрагменту тексту, натискаючи кнопки — Полужирный, — Курсив, — Подчеркнутый.

Абзац – це довільна послідовність символів, замкнута символом кінця абзацу. Абзац можна також копіювати, вставляти, видаляти за допомогою аналогічних команд, але якщо є великий об’єм тексту то його зручніше копіювати чи видаляти виділивши його повністю. Як це робиться ми розглянемо на наступному уроці. Для форматування абзаців використовується також панель інструментів форматування. На цій панелі ви можете здійснити такі дії:

Збільшити (зменшити) відступ обраного абзацу, зсовуючи його до наступної (попередньої) позиції табуляції. З цією метою натисніть кнопку — Увеличить отступ ( — Уменьшить отступ).

Вирівняти текст абзацу або виділений текст: по лівому полю за допомогою кнопки — По левому краю, по центру — кнопки — По центру, по правому полю — кнопки — По правому краю, по обом краям тексту — кнопки — По ширине.

Зауважимо, що символ абзацу має вигляд «¶» і виводиться на екран при натиснутій кнопці стандартної панелі інструментів — Непечатаемые символы. При друкуванні документа цей символ не виводиться.

Деякі особливості форматування абзаців:

текст, вирівняний по ширині сторінки, виглядає звичайно краще, і саме так, як правило, оформляються друкарські тексти. Проте слід пам’ятати, що таке вирівнювання досягається за рахунок вставки додаткових пропусків між словами і, якщо в тексті зустрічаються дуже довгі слова і не здійснюється перенос слів, то текст на окремих рядках може виявитись надто «розрідженим».

стандартний «одиничний» інтервал між рядками тексту у Wordвідповідає інтервалу 1.5 на друкарській машинці, а інтервал 1.5Word— подвійному інтервалу друкарської машинки.

для кращого сприйняття тексту варто також збільшити до 6 пт міжабзацну відстань — це відповідає інтервалу у 1.5 рядка.

Документ – це файл який містить дані створені користувачем. З документом можна виконувати три основні операції: створювати, відкривати, видаляти. Можна також копіювати, встановлювати захист.

Створити новий документ можна:

запустивши MSWordі просто почати вводити потрібну інформацію;

натиснувши комбінацію клавіш Ctrl+N;

натиснувши на кнопку на панелі інструментів Создать;

зайшовши в меню Файл і вибрати команду Создать.

Відкрити документ можна:

двічі клікнути на ярлику документа який хочемо відкрити;

натиснувши на кнопку на панелі інструментів Открыть;

натиснувши комбінацію клавіш Ctrl+O.

Видалення документа можна здійснити так:

виділити документ і натиснути клавішу Delete, після чого підтвердити або відмінити свій вибір;

виділивши ярлик викликати контекстне меню і вибрати команду Удалить.

1919199191191919191

Комп’ютерною мережею називають сукупність обчислювальних машин, з’єднаних між собою каналами передачі даних і призначених для розподілу та колективного користування апаратним, обчислювальними та програмними засобами та інформаційними ресурсами.

Користувач, який працює на під’єднаному до мережі комп’ютері, має змогу використовувати всі апаратні та програмно-інформаційні ресурси мережі, на які він отримав дозвіл від адміністратора мережі.

За територіальним розміщенням мережі поділяють на глобальні, регіональні та локальні. Інформація, до якої здійснюється доступ за допомогою мережі, може бути сконцентрована на одному або декількох потужних комп’ютерах — серверах.

За призначенням мережі поділяють на інформаційні, обчислювальні та інформаційно-обчислювальні.

Структурною ознакою мереж є їх топологія, яка характеризує зв’язки між комп’ютерами мережі. Розрізняють такі топології: радіальна або зіркова, кільцева, деревоподібна, повнозв’язна або мережна, шинна, пряме з’єднання (пряме з’єднання).

Важливе значення для функціонування мережі мають канали зв’язку. Від них залежить пропускна здатність мережі (швидкість передачі інформації). В якості фізичного середовища в каналах зв’язку використовують: плоский двожильний кабель, коаксіальний кабель, оптико-волоконні кабелі, теле- та радіо ефір, супутниковий зв’язок.

Залежно від можливих напрямків передачі інформації розрізняють такі канали зв’язку: сиплексні (передача інформації в одному напрямі), напівдуплексні (почергова передача інформації в обох напрямках), дуплексні (передача інформації одночасно в обох напрямках).

Для організації зв’язку між двома вузлами використовують різні методи комутації: комутація каналів (комутується прямий канал між комп’ютерами), комутація пакетів (вся інформація , що передається ділиться на блоки — пакети).

Істотною відмінністю локальних мереж від глобальних є використання різних форм передачі інформації під час передачі. В локальних мережах інформація передається в цифровій формі, тобто в тому ж вигляді, в якому вона зберігається і опрацьовується на локальному комп’ютері.

Для фізичного з’єднання комп’ютерів в локальну мережу необхідно:

- мереживні адаптери, що встановлені на кожній локальній машині;

- концентратор (Hub) або комутатор (Swith);

- канали зв’язку (вита пара або коаксіальний кабель).

Швидкість передачі даних в сучасних локальних мережах 100, 1000 Мбіт/с. Все більшого розповсюдження набувають локальні мережі на основі технології — Wi-Hi— без провідні локальні мережі. Протокол передачі данних:

TCP/IP— основний транспортний протокол передачі даних в локальних мережах та Інтернеті. АбревіатураTCP/IPскладається з двох частин:TCP(TransmitionControlProtocol– протокол керування передаванням) іIP(InternetProtocol– протоколInternet).

Усі комп’ютери, об’єднані в локальну мережу, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участь у пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожен кмп’ютер має свою адресу, яка називається IP- адресою.

IP- адреса – запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в мережі і є записом чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220.15.68.33.

Запис IP- адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу під мережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга — адресу локально вузла всередині під мережі.

2020202020202020202020

Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання математичних функцій і операцій для опрацювання даних, поданих в електронній таблиці. Приклади.

Електронні таблиці Ехсеlмають у своєму розпорядженні потужні інструменти для опрацювання даних, основним серед яких є формули. Формули в Ехсеlявляють собою вирази, які описують обчислення в комірках.

Запис формули починається зі знака рівності = або знака + чи — . Формула, що набирається, відображається в рядку формул. Завершується введення формули натисканням на клавішу Епter, переміщенням курсору в іншу комірку. Після цього запис формули в комірці зникає і з’являється результат її виконання або повідомлення про помилку. Для прикладу введіть в комірки А1, числа, а в комірку А4 залишіть формулу =А1 +А2+АЗ. Прочитайте результат підсумовування в комірці А4. Відредагувати введену формулу можна, як звичайний текст. Замініть формулу в комірці А4 на =СУМ(А1:АЗ). Результат підсумовування не зміниться.

За допомогою формул можна порівнювати дані в комірках, множити значення комірок, знаходити середні значення тощо.

У Ехсеlє чотири види операторів: арифметичні, текстові, оператори порівняння й оператори посилань (адресні оператори). Операції над числами виконуються за допомогою арифметичних операторів: + (сума), — (різниця), * (множення), / (ділення), ^(піднесення до степеня), % (обчислення відсотка). Під час роботи з текстом і числами застосовуються оператори порівняння: =,<,>,<=,>=,<> (не дорівнює).

Формули, що вписуються в комірки електронних таблиць, можуть містити в собі вбудовані функції. Вбудовані функції широко використовуються в Ехсеlдля обчислень, полегшуючи процес опрацювання даних. Крім того, застосування цих функцій позбавляє від довгих записів і знижує ймовірність помилок.

При цьому аргументами функцій можуть бути самі дані, адреси об’єктів електронної таблиці, в яких зберігаються ці дані. Адреси, що використовуються в функціях і формулах, одержали назву посилань. Можливість використання в ЕТ посилань в формулах і/або функціях дає змогу автоматично виконувати обчис­лення при зміні значень даних елементів ЕТ, на які виконуються посилання.

Функції в ЕТ реалізовані за допомогою стандартних програм, які можна заздалегідь викликати за відомими іменами. Кількість різних функцій, які можна використовувати, досить велика, для зручності їх пошуку вони всі поділені на категорії: математичні, статистичні, текстові, логічні, фінансові, функції дати і часу тощо.

Використання всіх функцій та формул відбувається за однаковими правилами:

кожна функція мас своє унікальне ім’я;

при зверненні до функції після її імені в круглих дужках вказується список аргументів, відокремлених між собою крапкою з комою;

введення до комірки формули слід починати із знака =.

Приклади:

=КОРІНЬ(А5)

=МАКС(Д6:В10;В2:Е4;С$:І8)

=СЕРЕДНЄ(АЦВ23)

=СУМА(А1 :А9)*СУМ А(В 1: В9)

Результат обчислення функції називається значенням, що повертається. Дужки, які обмежують список аргументів, завжди мають бути парними; пропуски перед дужками чи після них не

припускаються. Окремі аргументи в списку мають бути розділені комами.

Функція включається у формулу записом «вручну» або за допомогою майстра функцій, що спрощує введення функції. Викликається майстер через меню Вставка — Функция.

Діалог Мастер функций містить два списки: Категория і Функция. У першому списку треба вибрати категорію, у якій знаходиться потрібна вам функція, а в другому — саму функцію. Після вибору функції необхідно зважати на вказівки Мастера до одержання результату.

Перелічимо функції Ехсеl, призначені для роботи з математичними виразами.

До таких функцій належать тригонометричні функції (СОS,SIN, ТАN); зворотні тригонометричні (АСОS? АSIN, АТАN); модуль числа (АВS) логарифмічні (LOG,LOG10,LN); арифметичні (СУМ, ПРОИЗВЕД, ЧАСТНОЕ, ОСТАТ); степінь числа (СТЕПЕНЬ); квадратний корінь (КОРЕНЬ); визначник матриці (МОПРЕД), число п (ПИ) та інші.

212121212121212121