Висновки до розділу iі

У ході формуючого експерименту який проводився у три етапи ми дійшли до наступних висновків:

1. Визначили методи, які у навчальному процесі дають змогу виявити спрямованість та мотивацію студентської аудиторії (емпіричні та теоретичні). Ефективність формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів залежить від створення сприятливих педагогічних умов та використання доцільних педагогічних методів. Тому з метою одержання вихідних даних і фіксації рівня оволодіння основами контактною імпровізацією були визначені такі методи: спостереження, проблемна ситуація, бесіда, опитування, ілюстрація, імпровізації, невербального спілкування, театралізації, показ. Виходячи із завдання дослідження, були визначили наступні критерії хореографічної майстерності: адаптивно – репродуктивний, активно – дійовий, художньо – творчий.

2. У ході проведення експериментально – дослідницької роботи нами були виявленні завдання, основні уміння та знання, якими повинен оволодіти студент до кінця дослідження. Дотримуючись загальної логіки формування розумових дій, у керуванні процесом формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів в процесі оволодіння основами контактної імпровізації, нами було визначено три основні етапи, що піддаються фіксації та контролю. Сутність етапів полягає у забезпеченні студентів необхідними знаннями: з одного боку, існує об’єктивна необхідність у володінні різноманітними й багатобічними знаннями, з іншого, своєчасність забезпечення ними студентів.

3. Проаналізовано динаміку рівнів сформованості хореографічних вмінь та результати експериментального дослідження за трьома основними критеріями (адаптивно-репродуктивним, активно-дійовим та художньо-творчим). Експериментальне дослідження показало, що при забезпеченні студентів художньо та педагогічно доцільними знаннями в процесі вивчення хореографічних творів у них формується необхідний виконавський досвід та здатність до широкого використання набутих знань. У ході дослідження було розкрито особливості (зміст, структуру) поетапного формування хореографічних вмінь контактної імпровізації. Формуючий експеримент дав об’єктивну картину динаміки рівнів сформованості хореографічних вмінь у студентів – хореографів в умовах реалізації розробленої нами методики. Результативність запропонованих педагогічних умов та методу формування хореографічних вмінь контактної імпровізації визначено за допомогою вимірювань, проведених у контрольних та експериментальних групах. Показниками слугували якісні та кількісні характеристики сформованості хореографічних вмінь контактної імпровізації.

Експеримент дав змогу виявити кількісний рівень сформованості хореографічних вмінь у студентів – хореографів.

Висновки

1. Аналіз літератури дав змогу виявити прогалини, щодо формування хореографічних вмінь контактної імпровізації. Проблематика формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів є не достатньо розробленою темою в сучасній науці. Історичний напрям з обраної теми було окреслено у наукових доробках С.Пекстона, Р.Сантаха. Теоретико - методологічний аспект було розглянуто у наукових доробках В.Лабунської, М.Огинської. Культурологічний напрям було представлено працями А.Старка, Е.Фейгенберга, К.Хендрикса. Психологічний аспект розглянуто у працях Г.Алексєєнко, К.Юнга. Серед сучасних науковців, що окреслюють у своїх працях формування хореографічних вмінь у процесі оволодіння контактною імпровізацією слід відзначити Д.Шарікова, Т.Шкурко. Враховано досвід провідних ВНЗ України та практичний досвід викладачів сучасної хореографії Н.Рахвіашвілі, О.Хендрик, Д.Шарікова. У ході пошуку було проведено методологічний аналіз становлення поняття контактної імпровізації в історичному контексті, що дозволяє вирішити наукове завдання виявлення методологічної сутності і функцій контактної імпровізації як стилю сучасної хореографії. Виходячи з цього, ми даємо наступне визначення: «контактна імпровізація» - це техніка тренінгу сучасного танцю, основою якої є фізичний контакт танцівників (індивідуальний, дуадний та груповий) як загальна точка для сумісної імпровізації та вивчення рухів та різноманітних положень людського тіла. Контактна імпровізація – це взаємодія та сумісний рух при спонтанній несподіваній дії, це танець взаємодії людських тіл на фізичному рівні.

2. У ході магістерської роботи розглядалися особливості застосування основ контактної імпровізації у процесі фахової підготовки студентів – хореографів, вони полягають у простоті та імпровізаційності виконання, в ній уся геніальність у підході до контактної імпровізації. Важливий аспект для танцівника – це просте задоволення від рухів та задоволення танцювати у спонтанній манері. Також було визначено особливості форм, методів та принципів контактної імпровізації під час фахової підготовки студентів – хореографів, які виявились: 1) у методі невербального спілкування. Формування невербальної поведінки особистості здійснюється на стику природних форм виразу тривоги, відносин і соціокультурних способів поведінки, взаємодія між якими опосередковано спілкуванням. Проявом методу є визволення від стереотипних засобів спілкування у танці між партнерами, припускає сумісне спілкування з тілом танцівника, визнання однакового значення передчасно формуючих задумів, досвіду та миттєвість імпульсів; 2) у формах: індивідуальний танець являє собою експресивну презентацію особистості танцівника, дуадний (дуетний) контактний танець – прагнення до відкритого та безпосереднього контакту між партнерами у танці, чуйність взаємного дотику партнерів у танці, довіра та близькість партнера, та груповий танець – як актуалізація відносин усередині групи, дезорієнтація у просторі між людьми, гра, творчість, спонтанність у відношенні з іншими людьми, сумісна творчість, кожний танець – нова історія, яку створюють два партнера без залежності від їх ролей; 3) у принципах, які безпосередньо формують контактний танець, зокрема: рух іде за переміщенням точки контакту між тілами партнерів, відчувати шкірою, перетікання,відчуття руху зсередини, використання простору навколо (360 градусів), слідкувати за інерцією, вагою та потоком рухів, оманлива присутність глядача, відношення до танцівника, як до звичайної людини, значущість кожного танцюриста.

3. Виявлено основні педагогічні умови формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння основами контактної імпровізації. Зокрема: 1) цілеспрямованого формування у студентів узагальнених прийомів виконавської діяльності, побудованих на особливостях та принципах контактної імпровізації, 2) усвідомлення свого «Я – ідентичності», визнання за собою права на несхожість, унікальність, прийняття та розвиток своєї індивідуальності, експресивної манери, усвідомлення та прийняття свого тіла, 3) використання інтенсивних форм і методів навчання, 4) взаємодія за принципом відкритого та безпосереднього контакту між партнерами у танці, 5) активізація студентів – хореографів на сумісну творчість, кожний танець – нова історія, яку створюють два партнера без залежності від їх ролей, 6) визволення від стереотипних засобів функціонування взаємовідносин у танці між партнерами, 7) зміна відношення до інших у бік більшого сприйняття та терпимості, 8) визнання за негативними відносинами «права на існування», визнання реальності існування різноманітних відносин, 9) розвиток у студентів спонтанності, активності та ініціативи у становленні та підтримки відносин партнерів у танці.

4. У ході проведення формуючого експерименту, який проводився у три етапи, було виявлено, що ефективність формування хореографічних вмінь у процесі оволодіння основами контактної імпровізації залежить від використання доцільних педагогічних умов. Були визначені методи, які у навчальному процесі дають змогу виявити спрямованість та мотивацію студентської аудиторії. У ході проведення експериментального дослідження були визначені завдання, вміння та навички, якими повинен оволодіти кожен студент – хореограф. Експеримент дав об’єктивну картину динаміки рівнів сформованості хореографічних вмінь контактної імпровізації у студентів в умовах реалізації розробленої нами моделі технології формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів. Розбіжність між контрольною та експериментальною групами складає 12%, що свідчить про те, що використання розробленою нами технології якісно підвищило рівень сформованості у студентів хореографічних вмінь. Ця технологія може бути впроваджена у розробки проблеми удосконалення фахової підготовки хореографів у вищих навчальних закладах, училищах культури, загальноосвітніх школах, на кафедрах хореографії під час вивчення навчальних дисциплін: «Сучасний танець», «Основи композиції та постановки танцю», «Мистецтво балетмейстера» та «Практикум з ансамблю».

Означена в ході підготовки магістерської роботи проблема формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів в процесі оволодіння контактною імпровізацією не вичерпується цим дослідженням, а передбачає подальшу її розробку у таких напрямках: дослідження психотерапевтичного аспекту взаємовідносин студентів – хореографів у дуетному танці контактної імпровізації; технології розвитку творчого потенціалу викладачів сучасної хореографії; розкриття впливу стилів сучасної хореографії на внутрішню та зовнішню гармонізацію особистості студента – хореографа.

РЕЦЕНЗІЯ

на магістерську роботу з теми: «Формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів в процесі оволодіння основами контактної імпровізації» студентки V курсу, 52М групи музично-педагогічного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Федорченко Тетяни Юріївни

Актуальність теми магістерської роботи зумовлена тим значенням, яке обумовлене тим, що на сучасному етапі розвитку національної системи освіти при фаховій підготовці студентів - хореографів зростає інтерес до національної і зарубіжної танцювальних культур, зокрема новітніх форм, стилів та напрямів сучасної хореографії. Одним з головних завдань навчально – виховного процесу профільних ВНЗ є гармонійний розвиток особистості танцівників, їх духовних та фізичних якостей, зокрема відношення до свого тіла, стосунків партнерів у дуетному танці, внутрішнім імпульсам та емоціям. У сучасній вищій системі освіти спостерігається стійка тенденція впровадження в навчально – виховний процес фахових кафедр контактної імпровізації.

Магістерська робота складається з двох розділів. У першому (теоретичному) розділі автор аналізує наявну літературу з цієї проблеми, з’ясовує історичний аспект розвитку контактної імпровізації, розглядає питання основних форм, методів та принципів контактної імпровізації. Предметом розгляду першого розділу є педагогічні умови формування хореографічних вмінь у процесі оволодіння контактною імпровізацією. У другому (практичному) розділі експериментально перевірено ефективність формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів в процесі оволодіння основами контактної імпровізації.

У роботі на перший план висуваються питання про особливості застосування контактної імпровізації як техніки тренінгу у фаховому навчанні студентів – хореографів. Проведене дослідження підтвердило ефективність застосованої автром технології формування хореографічних вмінь.

Робота цінна тим, що вперше розглянуто педагогічні умови формування хореографічних вмінь у процесі фахової підготовки студентів – хореографів. Основні результати дослідження можуть бути впроваджені у практичну професійну діяльність викладача хореографії.

В цілому магістерська робота відповідає вимогам, які висуваються до подібного роду робіт, автор виконав роботу самостійно. Магістерська робота заслуговує на позитивну оцінку.