МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С. СКОВОРОДИ

Матеріали до дисципліни:

«Методологія та методи наукових досліджень в галузі хореографії»

Студент-виконавець:

Федорченко Т.Ю.

5 курс, 52-м група

музично-педагогічний факультет

Перевірила:

Ліманська О. В.

канд. мист., доцент кафедри

хореографії

Харків – 2012

ВСТУП

Актуальність. На сучасному етапі розвитку національної системи освіти та вдосконалення фахової підготовки хореографів зростає інтерес до національної і зарубіжної танцювальних культур, зокрема новітніх форм, стилів та напрямів сучасної хореографії. Однак дослідження стримується недостатністю теоретичної бази для визначення характерних ознак напрямів, стилів, видів сучасної хореографії, ускладнюючи класифікацію особливостей нерегламентованих художніх форм танцю.

Одним з головних завдань навчально – виховного процесу профільних ВНЗ є гармонійний розвиток особистості танцівників, їх духовних та фізичних якостей, зокрема відношення до свого тіла, стосунків партнерів у дуетному танці, внутрішнім імпульсам та емоціям.

В сучасному мистецтві зараз спостерігається певна особливість: синтез мистецтв та збереження специфічних відмінностей окремих його видів, наявність імпровізаційного елемента як головного чинника формування митця є невід’ємною частиною. Одним з напрямків роботи педагога – хореографа на профільних дисциплінах, таких як «Основи композиції та постановки танцю», «Практичні заняття з ансамблю», «Методика викладання хореографічних дисциплін» є формування у студентів – хореографів професійних умінь і навичок оволодіння основами контактної імпровізації.

Професійна діяльність майбутнього вчителя хореографії вимагає знання характерних особливостей досвіду зарубіжних хореографів у галузі контактної імпровізації. Визначення форм, жанрів, засобів виразності, основних принципів, методів, перспектив розвитку, які є складовими елементами формування хореографічних вмінь студентів - хореографів в процесі оволодіння основами дуетного танцю при вивченні спеціальних дисциплін у ВНЗ.

У сучасній вищій системі мистецької освіти спостерігається стійка тенденція впровадження в навчально – виховний процес контактної імпровізації у Київському національному університеті культури і мистецтв, кафедрі сучасної хореографії, кафедрі класичної хореографії (Київ – Україна), Київському факультеті хореографічного мистецтва, Львівському національному університеті культури і мистецтв, Міжнародному слов’янському університеті (Харків – Україна). На сьогоднішній час імпровізація широко використовується в сучасних балетах М.Канінгема, М.Бежара, Б.Ейфмана, У.Форсайта, І.Кіліана, М. Екка, П.Бауш, П.Тейлора, Р.Брюса, А.Рехвіашвілі.

Дослідженням сутності контактної імпровізації та її історичним аспектом розвитку займалися І.Жіно, М.Марсель, Ф. ле Молем, С.Пекстон, питанням особливостей форм, методів, принципів контактної імпровізації розкрито в працях В.Лабунської, М.Лідерс, Е.Мартінес, Т.Шкурко. Проблема формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння контактною імпровізацією окреслена Л.Петровською, Д.Шаріковим, але вони не досліджували особливості впровадження контактної імпровізації у навчальний процес профільних ВНЗ України.

Актуальність проблеми та недостатня розробленість в науковій літературі зумовили вибір теми магістерської роботи «Формування хореографічних вмінь у студентів - хореографів в процесі оволодіння основами контактної імпровізації».

Мета дослідження – висунути та теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів в процесі оволодіння основами контактної імпровізації у профільних ВНЗ України.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів профільних ВНЗ у процесі оволодіння основами контактної імпровізації.

Об’єкт дослідження – професіональна підготовка студентів – хореографів у профільних ВНЗ.

Відповідно до предмета й мети були визначені такі завдання дослідження :

• проаналізувати та узагальнити літературу з теми наукового дослідження; уточнити зміст понять «імпровізація», «контактна імпровізація»;

• з’ясувати особливості форм, методів, принципів застосування «контактної імпровізації» в процесі фахової підготовки студентів – хореографів;

• розглянути педагогічні умови формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння «контактною імпровізацією»;

• експериментально перевірити формування хореографічних вмінь контактної імпровізації під час фахової підготовки.

Методологічну основу магістерської роботи склали наукові доробки педагогів Т.Аболіної, Г.Алексєєнко. Теоретико-методологічні засади окреслені в працях психологів та мистецтвознавців, В.Лабунської, М. Огинської, А.Рукашніковим, Т.Шкурко, К.Юнга. Культурологічний напрям представлено працями Е.Фейгенберга, К.Рудестама, А.Старка, К.Хендрикса, В.Гленна. Історично – генетичний напрям з’ясован у працях С.Пекстона, Р.Сантаха, Д.Шарікова.

Методи наукового дослідження: Теоретичні методи: історичний метод застосовано при дослідженні виникнення та розвитку «контактної імпровізації» як стилю сучасної хореографії; аналітичний метод використано з метою аналізу хореографічних вмінь контактної імпровізації; інформаційний метод та метод термінологічного аналізу використовується для вивчення історії термінів, які слугують для уточнення змісту понять: «імпровізація», «контактна імпровізація»; культурологічний підхід лежить в основі вивчення контактної імпровізації, як феномену сучасного танцю; діяльнісний підхід застосовано для виявлення педагогічних умов формування хореографічних умінь контактної імпровізації у навчальній діяльності студентів - хореографів ВНЗ; метод моделювання застосовано для виявлення моделі технології формування хореографічних вмінь студентів – хореографів.

Емпіричні методи: метод вивчення наукової літератури стосовно досліджуваної проблеми; метод вивчення результатів діяльності студентів з метою визначення рівня сформованості умінь і навичок засобами сучасного танцювального стилю «контактної імпровізації»; метод відкритого спостереження; метод аналізу і синтезу для виявлення педагогічних умов формування хореографічних вмінь, метод дедукції та індукції для з’ясування сутності контактної імпровізації, її змісту та основних завдань; метод опитування; метод порівняння; метод оцінювання застосовується для виявлення рівня сформованості хореографічних умінь; метод формуючого педагогічного експерименту для перевірки теоретичних знань та вивчення динаміки розвитку досліджуваного явища. Створюється проблемна ситуація (постановка концертного номеру «У полоні гріха»), що дозволяє глибше розкрити структуру процесу оволодіння основами контактної імпровізації.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше досліджено педагогічні умови формування хореографічних вмінь у процесі фахової підготовки, а саме: 1) усвідомлення свого «Я – ідентичності», визнання за собою права на несхожість, унікальність, прийняття та розвиток своєї індивідуальності, експресивної манери, усвідомлення та прийняття свого тіла, 2) використання інтенсивних форм і методів навчання, 3) взаємодія за принципом відкритого та безпосереднього контакту між партнерами у танці; з’ясовано структуру, методи, принципи контактної імпровізації як засобу формування професійних навичок майбутніх вчителів хореографії; набули подальшого розвитку новітні методи та форми впровадження контактної імпровізації в навчальний процес зі спеціальності «Хореографія» .

Гіпотеза дослідження магістерської роботи полягає у тому, що ефективність формування хореографічних вмінь зростатиме за умов: 1) становлення змісту навчальної діяльності та професійної орієнтації студентів на сучасне хореографічне мистецтво; 2) цілеспрямованого формування у студентів узагальнених прийомів виконавської діяльності, побудованих на особливостях та принципах контактної імпровізації; 3) використання системи професійно спрямованих завдань, які націлені на формування хореографічних вмінь.

Теоретичне значення роботи. Одержані результати дослідження можуть використані при складанні спецкурсів, методичних рекомендацій, спецсемінарів, конспектів лекцій, посібників та підручників з питань методики викладання сучасної хореографії, також для дидактичних матеріалів з лекційних та семінарських занять зі спеціальності «Хореографія».

Практичне значення роботи. Основні результати дослідження можуть бути застосовані у складанні практичних рекомендацій викладача хореографічних дисциплін у школах та ВНЗ, виконавців, керівників хореографічних колективів, а також стати практичним матеріалом для використання на практичних семінарах, техніках та практиках.

Зв'язок наукової роботи з науковими програмами, темами, планами. Робота виконана згідно до теми науково-дослідної роботи кафедри хореографії ХНПУ ім. Г.С. Сковороди: «Проблеми фахової підготовки майбутніх вчителів хореографії; вітчизняний та зарубіжний досвід».

Апробація результатів наукового дослідження. Дана магістерська робота обговорювалась на засіданнях кафедри хореографії; на семінарських заняттях з навчальної дисципліни: «Методологія та методи наукового дослідження в галузі хореографії». Основні результати дослідження опубліковано у вигляді тез у ІІІ науковій конференції магістрів «Цивілізаційний поступ в сучасної освіти і науки» (ХНПУ ім.  Г.С.Сковороди), 2011р.

Згідно з метою, об’єктом, предметом, завданнями наукового дослідження склалась така структура роботи: вступ, два розділи, висновки, список літератури та додатки.

У вступі обґрунтовано актуальність обраного дослідження, сформульовано мету, визначено об’єкт, предмет, основні завдання, методологічну основу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, гіпотезу, теоретичне та практичне значення, охарактеризовано структуру магістерської роботи.

У першому розділі уточнено зміст понять: «імпровізація», «контактна імпровізація» та історичний аспект її розвитку; визначено головні форми, методи, принципи контактної імпровізації та особливості їх застосування у процесі фахової підготовки; з’ясовані педагогічні умови формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів профільних ВНЗ у процесі оволодіння основами контактної імпровізації .

У другому розділі проведено експериментальне дослідження з формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння основами контактної імпровізації та оформлені результати експерименту.

У висновках сформульовані основні результати магістерського дослідження.

У додатках наданий повний розгорнутий композиційний план постановки танцювального номеру «У полоні гріха», модель технології формування хореографічних вмінь, фотоматеріали з впровадження методів, принципів контактної імпровізації у процес формування хореографічних вмінь.