2.2. Хід експерименту

У ході проведення експериментально – дослідницької роботи нами були виявлені такі завдання:

• дати основні знання з танцювального стиля «контактної імпровізації»;

• навчитися працювати у дуеті та танцювальними группами;

• освоїти особливості танцювальної лексики за допомогою принципів контактної імпровізації;

• перевірити ефективність форм та методів формування хореографічних вмінь;

• розвити здатність до творчого вирішення хореографічно-постановчих завдань;

Наприкінці експерименту студент повинен оволодіти такими вміннями та знаннями:

• продемонструвати належний рівень володіння технікою контактної імпровізації: виконання вправ, комбінацій, віртуозних елементів танцю contemporary, навичками дуетного танцю та невербального спілкування ( взаємодія з уявними партнерами, так і з існуючим партнером у контактному танці);

• продемонструвати здатність до сценічного перевтілення та емоційного самовираження методами контактної імпровізації;

• виявити здатність до творчого вирішення хореографічно –постановчих завдань;

• виявити розуміння художньо-образного змісту виконуваних хореографічних творів;

• розрізняти лексику різних стилів та напрямів в сучасній хореографії;

• правильно і грамотно обирати музичний матеріал;

• застосовувати методичні, теоретичні знання та практичні навички у професійній діяльності;

• складати комбінації і варіації з опорою на знання, отримані у процесі формуючого експерименту;

• специфіку виконання та побудови рухів та танцювальних комбінацій;

• виховати увагу до себе, до партнера у контактному танці, освоїти близькість сприймання, близькість, яка дозволяє танцівнику та партнеру бути, бути тими, якими вони існують.

У ході експериментально - дослідної перевірки формування хореографічних вмінь в процесі оволодіння основами контактної імпровізації було визначено три етапи:

1. На першому етапі дослідження ми прагнули підвищити інтерес до вивчення новітніх стилів сучасного танцю, зокрема контактної імпровізації:

Бесіди (групові та індивідуальні) на тему: «Контактна імпровізація як феномен сучасного танцю: техніка або стиль сучасної хореографії».

У ході бесіди студентами були розглянуті такі питання:

• Що входить до поняття «імпровізація», «контактна імпровізація», «дуетний танець», «індивідуальний танець», «груповий танець»?

• Сучасні форми та методи розвитку хореографічних вмінь на заняттях хореографії?

• Які, на вашу думку, принципи включає в себе контактна імпровізація?

• Як використання танцювальної імпровізації слугує для невербальної комунікації?

• Мотивація занять контактною імпровізацією?

• Чи є потреба у вільному, спонтанному самовираженню студента – хореографа?

• Який параметр дає можливість прослідкувати хід внутрішніх процесів, які приховані у виконанні основ контактної імпровізації?

• Для чого потрібно дослідження теми своїх тілесних меж та меж контакту з партнером, контакт на дистанції та безпосередній тілесний контакт?

Відповіді на ці питання дали змогу встановити у студентів рівень теоретичних знань про формування хореографічних вмінь контактної імпровізації за адаптивно-репродуктивним рівнем ( глибину і міцність знань, рівень мислення, вміння синтезувати знання, давати точні формулювання, виконання навичок і принципів виконання практичних завдань).

Опитування на тему «Контактна імпровізація, як стиль сучасного танцю». У ході опитування студентам були запропоновані такі питання:

І група: загальні питання

1. Дайте визначення що таке «сучасний танець»?

2. На які стилі поділяється сучасний танець?

3. Які новітні форми сучасного танцю вам відомі?

4. Синтез яких видів хореографії призвів до виникнення новітніх форм сучасного танцю?

5. Хто з відомих мистецтвознавців займався проблематикою синтезу класичного та сучасного танцю?

6. Що таке «імпровізація» та «контактна імпровізація»?

7. Які види імпровізації вам відомі? Хто їх розробляв?

8. Як охарактеризувати дуетний танець у контактній імпровізації?

9. Назвіть основні форми контактної імпровізації?

10. Охарактеризуйте основні принципи контактної імпровізації?

11. Охарактеризуйте метод невербального спілкування? У чому його відмінність від інших методів?

ІІ група: визначення понять та термінів

1. Положення при якому виконавець стоїть en face, а «робоча» нога відкрита на 90*(A LA SECONDE).

2. Група нахилів торсу, пов’язана з поступовим зміщенням центру корпуса у боковій або фронтальній плоскості( BODY ROLL).

3. Покачування вверх – вниз, за рахунок згинання та розгинання колін, або пульсуючим нахилом корпуса(BOUNC).

4. Мазок всією ступнею по підлозі перед відкриванням ноги у повітря або при закриття її у позицію(BRUCH).

5. Зменшення об’єму корпуса і округлення спини, починається у центрі тазу, поступово охоплюючи всю спину(CONTRACTION).

6. Дайте визначення що таке CORSCREW TURN?

7. Дайте визначення що таке CURVE?

8. Дайте визначення що таке DEEP BODY BEND?

9. Дайте визначення що таке DEEP CONTRACTION?

10. Дайте визначення що таке DROP?

11. Нахил тулуба вперед, в сторону, назад з прямою спиною та без викривлення торсу(FLAT BACK).

12. Крок, при якому вся ступня одночасно ставиться на підлогу(FLAT STEP).

13. Скорочування стопи, кісті та коліна(FLEX).

14. Позиція сидячі, при якій зігнуті в коліні ноги торкаються один одного ступнями, коліні повинні бути максимально розкриті в сторону(FROG-POSITION).

15. Високе розширення, рух, при якому відбувається підйом грудної клітки з невеликим перегином назад(HIGH RELEASE).

16. Дайте визначення що таке HINGE ?

17. Дайте визначення що таке HIP LIFT?

18. Дайте визначення що таке HOP?

19. Дайте визначення що таке JACK KNIFE?

20. Дайте визначення що таке JAZZ HAND?

21. Назвіть рівні входу у контакт між партнерами?

22. Поняття «кінесфери» у роботі з контактної імпровізацією?

Відповіді на ці питання дали змогу встановити у студентів рівень успішності та якості знань в експериментальній групі. Знання з історії розвитку сучасного танцю та його термінологія, розуміння лексичних особливостей. Це дало змогу оцінити ці показники за адаптивно- репродуктивними критеріями.

Перегляд відео матеріалу. У ході роботи були запропоновані відео фрагменти. Студенти повинні були проаналізувати хореографічні композиції із нижче названих відео фрагментів та вміти аргументувати власну думку, це дає змогу оцінити ці показники за адаптивно - репродуктивними критеріями. У ході перегляду було запропоновано такі фрагменти:

1. Фрагмент відомої казки «The Wizard of Oz», постановник Кевін Лі Грін.

2. Два безсюжетних балету з циклу «Біле і чорне»: «La Petite mort», «Six Dance», постановник Іржі Кілліан.

3. Фрагменти семінарів «Політ и падіння – у дуеті та тріо с Адріаном Руссі».

4. Фрагменти з американських балетів «Moon water: Cloud gate dance theatre of Taivan» та «Dv8» physical theatre.

Прослуховування музичного матеріалу. У ході прослуховування студентам були запропоновані таки уривки мелодій:

1. Amelie – «I see you»

2. Hans Zimmer – «Cyptex»

3. Apocalyptica – «Creeping Death»

4. Bond – «Scarchio»

5. Safri Duo – «Riseleave»

6. Збірник І.Корнелюка з фільму «Майстер та Маргарита»

Студенти повинні були проаналізувати музичний матеріал та визначити їх темп, ритм, емоційність мелодії, характерні ознаки та скласти загальні уявлення про риси, які притаманні новітнім формам та стилям сучасного танцю. Це дало змогу оцінити ці показники за адаптивно - репродуктивними критеріями.

2. На другому (основному) етапі ми узагальнюємо та систематизуємо всі надбані знання, вміння і навички та вдосконалюємо хореографічні вміння контактної імпровізації, застосовуючи їх у постановці танцювального номеру «У полоні гріха» на матеріалі сучасного танцю. До відома студентів було доведено таку інформацію:

• Було визначено тему, ідею, завдання та надзавдання хореографічного номеру;

• Було визначено жанр, форму, вид танцю, назву номеру та напрям передачі емоцій;

• Описали час і місце дії, у якій будуть розвиватися події. Для того, щоб студенти точніше передали настрій та атмосферу містики та філософії;

• Докладно викладено сюжет, кількість діючих осіб, особливості їх характеру та образу гріха;

• Описали декорації, ескіз костюмів, атрибути, грим діючих осіб;

• Визначили та розповіли студентам музичний супровід номеру. Танець виконується під композицію І. Корнелюка з фільму «Майстер та Маргарита». Були визначені його темпові, ритмічні та ладові особливості. Музичний супровід було поділено на п’ять частин. Частини були проаналізовані окремо за адаптивно - репродуктивним критерієм. Загальна тривалість музичного твору становить 3 хвилини 30 секунд.

• Перша частина (тривалість 51 секунд), стриманий темп, інтригуючий, містичний, загадковий у супроводі сильних басів.

• Друга частина (тривалість 34 секунди), темп не змінюється. Мелодія у супроводі хору, що більше додає характеру містики .

• Третя частина (тривалість 25 секунд), характер мелодії збуджений, бурхливий, динамічний, стрімкий, мелодія у супроводі хору та активного чоловічого голосу з додаванням акценту на ритм.

• Четверта частина (тривалість 36 секунд), темп мелодії стрімкий, але спокійний, без наростання, мелодія у супроводі хору.

• П’ята частина (1 хвилина) характер мелодії набуває найбільшого містичного емоційного забарвлення, яке приводить до логічної роз’вязки хореографічного номеру.

Визначили розмір музичного супроводу - 2/4. Провели вправи на прорахування:

• визначали розмір музичного твору;

• поділяли мелодію на такти;

• визначали тривалість пауз;

• розставили усі музичні акценти та характер виконання.

• У ході нашого експерименту були вивчені основні рухи, які вивчалися за хронологічним принципом:

• пересування (поступальний рух)

• стан спокою, як розслаблення і як напругу, як затримка м'язової діяльності, балансування;

• жестикуляція (рух частинами тіла);

• елевація (підйоми і стрибки);

• обертання, як усього тіла, так і окремих його частин;

• рухи, які пов’язані з дотиком двох тіл, пошуком взаємних просторових траєкторій при взаємодії з вагою тіла партнера;

• постійне включення частин тіла у поєднання з рухами партнерів та їх наміром у кількох різноманітних напрямках.

Вивчались особливості положення корпусу:

• фрагментарність, яка створює ефект незалежності частин тіла;

• зі зміщенням центру тяжіння і збереження рівноваги;

• проксеміка (вид орієнтації партнерів відносно один до одного – варіюється від «обличчям до обличчя» до «спина до спини»; місце розташування у просторі спілкування; дистанція між партнерами);

• близькість, інтимність, вишукування обмежень особистісного простору;

• постійний фізичний контакт між партнерами спрямований на використання усієї поверхні тіла для підтримки своєї ваги та ваги партнера;

• ведення – послідовність, дослідження впливу усвідомлення той чи іншої ролі до сумісного танцю.

Вимоги до виконання рухів:

• точність та чіткість виконання кожного руху окремо в комбінації;

• вміння координувати рухи в комбінації;

• передати емоційність та виразність виконання;

• технічність виконання;

• легкість рухів;

• непомітний перехід від одного руху до іншого в комбінації.

• У ході нашого експерименту були вивчені основні комбінації які вивчалися за хронологічним принципом:

• основний хід з просуванням по колу (з роботою рук, у demi plie, корпус зігнутий);

• підіймання та різким опусканням корпусу униз з роботою рук;

• обертання (у demi plie, на місці, з роботою рук, з просуванням);

• розвернута спільна комбінація.

Вимоги до виконання комбінацій:

• чіткість виконання кожної комбінації окремо так і в цілому;

• вміння координувати рухи в комбінаціях;

• показати емоційність та виразність виконання;

• технічність виконання;

• легкість виконання рухів;

• непомітний перехід від однієї комбінації до іншої комбінації.

• У ході експерименту були детально вивчені і відпрацьовані підтримки. Ми використали підтримки як засіб виразності, допомагаючи розкрити характеристику дійових осіб, зрозуміти їх взаємовідношення, поглибитись у зміст танцювального твору в цілому. Завдяки підтримкам студенти можуть легко донести до глядача почуття та настрої, які передбачені у творі. Були використані статичні та динамічні підтримки:

• перехід із підтримки в підтримку в статичному положенні партнера та в просуванні;

• підйом партнерки спиною до партнера, партнерка виконує обхват ногами партнера;

• підйом партнерки на плече, однією стороною до глядача;

• підйом партнерки на спину партнера;

• підйом партнерки вгору, з підтримкою на обидві руки та ноги.

Обов’язковими вимогами до виконання підтримок були:

• вміння партнера втримати партнерку;

• вміння партнерки вчасно згуртуватися;

• відчуття партнера, своєї ваги та передачі ваги іншому.

• Вивчалися просторові композиції, як індивідуальні, так і групові та масові. Досконало вивчали малюнки хореографічної композиції, підкреслили, що малюнок залежить від задумки номера, від його ідеї, від музичного матеріалу, від музичного настрою всього твору. Виділили вимоги до складання просторових композицій:

• логічно розвивати малюнок;

• урозманітнити малюнок, завдяки використання композиційних прийомів;

• використовувати принцип контраста;

• рівномірно розміщувати малюнок по сценічній площадці;

• виділяти передній план.

Основними малюнками в композиції були:

• лінійний малюнок;

• коло;

• діагональ;

• півколо;

• 2 колони та 1 колона.

При вивченні малюнків танцю ми використовували принцип контрасту. В нашому творі це контраст несподіваних, дрібних рухів і несподіваної паузи, неочікувана зміна малюнку та положень копусу, комбінації на підлозі. В малюнку танцю лінійна побудова змінюється круговою. Виділили завдяки хореографічній лексиці основні і другорядні, фіксуючі та прохідні малюнки, рівномірно розподілили малюнок по сценічному майданчику. Застосували такі композиційні прийоми, як:

• прийом дзеркального відображення;

• прийом здвоєного або подвоєного руху використовується для емоційного сприйняття прискореного руху;

• прийом звернення уваги;

• прийом повтору – використовується для підкреслення художньої самостійності руху або танцю;

• прийом прискорення та припинення темпу;

• прийом нарощування хореографічної лексики.

• Завдання балетмейстера – відтворити засобами свого мистецтва атмосферу того часу, про який іде мова у хореографічному номері, через відображення конкретної події, тобто створити художній образ. Це конкретний характер людини, який проявляється в його відношенні до оточуючого середовища. Характер героя проявляється:

• в лінії його поведінки, в його діях засобами сучасного хореографічного мистецтва;

• вміти проаналізувати музичний твір, щоб визначити його форму, стиль, характер, музичну характеристику кожного персонажу;

• воєдино зв’язати розвиток хореографічних образів з розвитком музичної форми;

• воєдино зв’язати розвиток хореографічних образів та хореографічну техніку виконання рухів;

• володіти хореографічним мисленням, щоб герої були наділені окремими індивідуальними рисами характеру персонажа;

• знати і вірно відображати містичну обстановку.

Студенти повинні були:

• прагнути до самовираження через художній компонент в хореографічній діяльності;

• емоційно розвинутись, накопити емоційний досвід;

• показати творчу уяву і фантазію в постановчій роботі, яскравість і винахідливість в процесі передачі образу, творчу спрямованість та активність в обговоренні образу, хореографічного твору. Оцінювались за художньо – творчим критерієм.

Застосування науково – обґрунтованих методик з канонізації танцювальних форм та стилів в процесі становлення та розвитку хореографічних вмінь майбутнього вчителя хореографії створює необхідні передумови для вдосконалення процесу хореографічного навчання у вищих навчальних закладах України. Експериментальна робота проводилась в умовах навчально – виховного процесу, методики дослідження диктувались цими умовами і були спрямовані на підвищення результативності дослідження.

3. На третьому етапі ми закріпили надбані уміння, знання і навички хореографічної майстерності студентів, застосовуючи її в процесі творчої діяльності при виконанні хореографічного номеру «У полоні гріха» в концертному варіанті і оцінили за художньо – творчим критерієм.