2.3. Аналіз результатів експерименту

Наприкінці нашого формуючого експерименту ми систематизували та проаналізували отримані дані у контрольній та експериментальній групах. У ході аналізу ми використовували метод вимірювання для визначення числового значення рівнів засвоєння матеріалу за усіма критеріями, кількісний та якісний аналіз отриманих даних, метод шкалювання та систематизації обробки даних, що дали змогу знайти шляхи аналізу результатів експерименту за усіма рівнями та критеріями.

До адаптивно-репродуктивного критерію ми відносимо:

• бесіда;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
4 студента	На 3 бал		9	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		3	На 2 бали
3 студента	На 1 бали		2	На 1 бали

• опитування;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
3 студента	На 3 бал		10	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		3	На 2 бали
4 студента	На 1 бали		1	На 1 бали

• прослуховування музичного матеріалу;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
4 студента	На 3 бал		10	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		3	На 2 бали
3 студента	На 1 бали		1	На 1 бали

До активно - дійового критерію ми відносимо:

• бесіда;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
4 студента	На 3 бал		10	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		4	На 2 бали
3 студента	На 1 бали		______________	На 1 бали

• опитування;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
4 студента	На 3 бал		10	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		4	На 2 бали
3 студента	На 1 бали		______________	На 1 бали

• перегляд відео матеріалу;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
4 студента	На 3 бал		10	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		4	На 2 бали
3 студента	На 1 бали		______________	На 1 бали

До художньо-творчого критерію ми відносимо:

• вивчення основних рухів;

• вивчення основних положень корпусу;

• вивчення комбінацій;

• опанування підтримок;

• відчуття просторового малюнка танцю;

• створення та передача художнього образу;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
4 студента	На 3 бал		10	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		4	На 2 бали
3 студента	На 1 бали		___________	На 1 бали

• створення концертного номеру « У полоні гріха»;

Контрольна група		Експериментальна група
Кількісний аналіз	Якісний аналіз		Кількісний аналіз	Якісний аналіз
4 студента	На 1 бал		14	На 3 бали
7 студента	На 2 бали		___________	На 2 бали
3 студента	На 3 бали		___________	На 1 бали

Кількісний та якісний аналіз формуючого експерименту дозволив виявити рівень сформованості хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння основами контактної імпровізації в контрольній та експериментальній групах у процентному співвідношенні.

Критерії Рівні	Контрольна група			Експериментальна група
	Високий рівень	Середній рівень	Низькій рівень	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
Адаптивно-репродуктивний	20%	60%	20%	60%	30%	10%
Активно-дійовий	22%	57%	21%	65%	20%	15%
Художньо-творчий	25%	60%	15%	70%	30%	____

Після виявлення рівня сформованості хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння основами контактної імпровізації в контрольній та експериментальній групах, ми побачили, що:

За адаптивно-репродуктивним критерієм у ході бесіди, опитування та прослуховування музичного матеріалу були визначені такі компоненти:

• знання з історії розвитку сучасного танцю;

• активність пізнавальної сфери;

• знання форм та методів стилів сучасної хореографії, зокрема контактної імпровізації;

• особливості аналізу музичного матеріалу;

• усвідомлення значення особливостей контактної імпровізації у контексті розвитку виконавця та фахової підготовки.

Якість формування даних аспектів була вищою в експериментальній групі, тому що відсоткове значення на високому рівні переважало контрольну групу на 40%; на середньому рівні контрольна група переважала експериментальну групу на 30%; на низькому рівні студентів в експериментальній групі відсоткове значення переважає контрольну групу на

10%.

Наведені дані свідчать про: високий рівень особистісних ціннісних проявів, аргументованість оцінки та власної думки, високий рівень потреб та смаку в експериментальній групі. В контрольній групі наведені дані свідчать про не сформованість потреби установки на особисто - орієнтоване знання сучасного танцю, зокрема контактної імпровізації; відсутність системності знань, дотичних до пізнання стилів сучасної хореографії, що сприяло б їх повній актуалізації й динамічності формування хореографічних вмінь у студентів; неусвідомленість уявлень і міркувань, що складають операційний компонент сучасної хореографії. Не простежується певний рівень смаків та потреб; слабкий рівень ціннісних проявів, відсутність аргументації власної думки.

За активно – дійовим критерієм у ході бесіди, опитування та переглядом відео матеріалу були виявленні такі показники:

• вміння аналізувати хореографічні композиції, аргументувати власну думку;

• володіння певними засобами виконавської виразності, спеціальними прийомами, технічною досконалістю втілення;

• вияв творчого, особистісного ставлення до хореографічного твору, що реалізується у виконанні;

• здатність до самостійної усвідомленої діяльності з високим рівнем продуктивності;

Якість формування даних аспектів була вищою в експериментальній групі, тому що відсоткове значення на високому рівні переважало контрольну групу на 43%; на середньому рівні контрольна група переважала експериментальну групу на 37%; на низькому рівні експериментальна група переважала контрольну групу на 6%.

Наведені дані свідчать про не сформованість ціннісних уявлень про стиль сучасної хореографії – контактну імпровізацію в контрольній групі, відсутність аргументації власної думки. В експериментальній групі отримані дані свідчать про високий рівень та якість ознак хореографічної самосвідомості. Простежується високий рівень ціннісних уявлень, аргументованість оцінки, високий рівень потреб та смаку, завдяки впровадження в учбовий процес методів спостереження та бесіди для підвищення рівня мотивації студентів – хореографів до вивчення особливостей контактної імпровізації.

За художньо – творчим критерієм були створені творчі завдання та проблемні ситуації, які були вирішені за такими компонентами:

• творча уява і фантазія в постановочній роботі;

• емоційність і винахідливість в процесі опанування та передачі образу персонажів;

• творча активність та спрямованість в обговоренні образів персонажів хореографічного твору;

• прагнення самовираження через компонент в хореографічній діяльності;

• емоційна розвиненість, накопичення емоційного досвіду;

• емоційний впив на глядача та майстерність.

Якість формування даних аспектів була вищою в експериментальній групі, тому що відсоткове значення на високому рівні переважало контрольну групу на 65%; на середньому рівні контрольна група переважала експериментальну групу на 50%; на низькому рівні студентів в експериментальній групі не виявлено, а у контрольній групі вона складає 25%.

Наведені дані свідчать про розвинену творчу уяву і фантазію, яскравість і винахідливість в постановочній роботі студентської аудиторії в експериментальній групі. Виявлені дані в контрольній групі свідчать про не досить високий рівень творчої уяви і фантазії, слабку творчу спрямованість і винахідливість, слабку творчу активність та ініціативність.

Порівняльні дані свідчать про якісне зростання сформованості хореографічних вмінь контактної імпровізації у студентів експериментальних груп за всіма критеріями.

Наприкінці порівняння отриманих даних формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів в процесі оволодіння основами контактною імпровізацією на усіх рівнях та за усіма критеріями ми систематизували та проаналізували отримані дані у контрольній та експериментальній групах. Розбіжність між контрольною та експериментальною групами складає 12%, дозволяє зробити висновок про те, що використання моделі технології формування хореографічних вмінь студентів – хореографів у процесі оволодіння основами контактної імпровізації, в яку входить система змістовних блоків, може якісно підвищити рівень формування хореографічних вмінь у студентів творчих спеціальностей.

Основні змістовні блоки технології формування хореографічних вмінь у процесі оволодіння основами контактної імпровізації:

1. Набуття хореографічних вмінь у процесі оволодіння технікою виконання рухів, які пов’язані з дотиком двох тіл.

2. Набуття хореографічних вмінь в процесі вивчення положень корпусу у стану спокою, як розслаблення так і напругу корпусу, як затримка м'язової діяльності так і її балансування .

3. Практичне засвоєння основних танцювальних рухів та комбінацій з принципами контактної імпровізації. Вивчення особливостей форм контактної імпровізації та їх практичне застосування.

4. Формування невербальної поведінки особистості студента – хореографа та партнерів у дуетному контактному танці.

5. Прагнення до відкритого та безпосереднього контакту між партнерами у танці.

6. Формування довіри до свого тіла та дослідження своєї ваги тіла, експерименти з втратою балансу та його знаходженням, дослідження можливостей передачі ваги свого тіла та підтримки ваги партнера.

7. Розвиток у студентів - хореографів спонтанності, активності та ініціативи у становленні та підтримки відносин партнерів у танці.

Результати дослідження дали змогу зробити такі висновки:

1. Оволодіння основами контактної імпровізації – необхідна складова професійної підготовки студентів творчих факультетів, що знаходить відображення у різних виявах хореографічно – педагогічної діяльності. Сформованість вмінь контактної імпровізації привчає до міжособистісного спілкування партнерів у дуетному танці, чуйному та поважному відношенню до контакту з іншою людиною у спільній творчості, їх взаємодія стає однім цілим.

2. У системі професійної підготовки студентів - хореографів найсприятливішими для формування хореографічних вмінь у процесі оволодіння основами контактної імпровізації є цикл хореографічних дисциплін, які містять в собі об’єктивні можливості реалізації виконавського та художньо – творчого потенціалу особистості.

3. Зміст виконавської підготовки студентів – хореографів має визначатись завданням спеціального й свідомого засвоєння студентами принципів і методів контактної імпровізації на відміну від традиційного підходу, де хореографічні вміння формуються опосередковано – побіжно у ході накопичення студентами виконавського досвіду. Формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння основами контактної імпровізації має посідати пріоритетне місце в системі професійної підготовки майбутніх вчителів хореографії.

4. Формування хореографічних вмінь у студентів – хореографів у процесі оволодіння основами контактної імпровізації буде ефективне за таких умов:

• становлення змісту навчальної діяльності та професійної орієнтації студентів на сучасне хореографічне мистецтво;

• цілеспрямованого формування у студентів узагальнених прийомів виконавської діяльності, побудованих на особливостях контактної імпровізації;

• використання системи професійно спрямованих завдань, які націлені на формування хореографічних вмінь.

5. Навчальний матеріал має добиратися, систематизуватися та надаватися студентам у такий спосіб, щоб його зміст та послідовність викладу відповідали логіці процесу оволодіння хореографічними вміннями. Це зумовлено тим, що знання, які необхідні для продуктивного перебігу процесу формування хореографічних вмінь контактної імпровізації і які отримують студенти в системі хореографічної підготовки, по-перше, розосереджені по різних дисциплінах як за змістом, так і в часовому проміжку; по-друге, знання за змістом та структурою скориговані стосовно мети та логіки предмету вивчення кожної із дисциплін; по-третє, знання спрямовані на визначену предметом вивчення дисципліни сферу їх безпосереднього застосування. При систематичному процесі впровадження методів і принципів контактної імпровізації у навчальний процес поступово формується хореографічний та виконавський досвід студентів – хореографів опанування основами контактної імпровізації.

6. Центральною ланкою в оволодінні студентами сучасною хореографією, зокрема контактною імпровізацією, виступає цілеспрямоване формування узагальнених прийомів виконавської діяльності, побудованих на основі логіки формуючого процесу. Цей процес вимагає формування хореографічних вмінь у різних формах, які, так або інакше, працюють з темою взаємовідносин: використання ритму, кругові групові танці, використання танцювальної для невербальної комунікації тощо.

7. Центральним методом формування хореографічних вмінь контактної імпровізації є метод невербального спілкування. Формування невербальної поведінки особистості здійснюється на стику природних форм виразу тривоги, відносин і соціокультурних способів поведінки, взаємодія між якими опосередковано спілкуванням. Невербальні партнери взаємодії – відносно стійкі танцівники, взаємозумовлені сукупності елементів невербальної поведінки і проксеміки спілкування, які відрізняють один вид взаємодії від іншої. Невербальна поведінка партнерів у спілкуванні імпровізації являє собою ефект невербальної інтеракції, який створює взаємодію між кінетичною, такестичною структурами невербальної поведінки та просторово – часовими компонентами спілкування – проксемікой (вид орієнтації партнерів відносно один до одного – варіюється від «обличчям до обличчя» до «спина до спини»; місце розташування у просторі спілкування; дистанція між партнерами; час спілкування).