Література

1. Ларин А.М. От следственной версии к истине. М., 1976.

2. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. М., 1978.

3. Бандура О.А., Лукашевич В.Г. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологический аспекты. Киев, 1991.

4. Горшенин Г. Основы теории криминалистического прогнозирования. М., 1993.

5. Натура А.И. Познавательная деятельность субъекта процессульных отношений в ходе построения, конкретизации и проверки криминалистических версий. Саратов, 1993.

6. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. Харьков, 2000.

7. Шепитько В.Ю. Криминалистика Х., 2005.

8. Криминалистика / под ред.. Яблокова Н.П./ М., 2004.

9. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування: Монографія.-Х.

10. Пантелеев И.В. Учение о криминалистических версиях / В кн. Криминалистика; Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. М., 1988.

Тема 5. Використання спеціальних знань у розкритті і розслідуванні злочинів

Ключові слова: Судова експертиза, види судових експертиз, слідчі дії, експертні установи.

Аудиторне заняття - 2 год.(1 бал)

Контрольні запитання:

1.Поняття спеціальних знань і обізнанної особи.

2.Процесуальна і непроцесуальна форми використання спеціальних знань в розкритті і розслідуванні злочинів.

3.Взаємодія слідчого і спеціаліста при проведенні окремих слідчих дій.

4.Поняття судової експертизи та її види. Система експертних установ в Україні.

Питання до самостійної роботи

1. Теоретичні основи використання спеціальних знань.

2. Суб’єкти використання спеціальних знань.

3. Питання участі фахівця судового медика в слідчіх діях.

4. Межі допустимості використання спеціальних знань при одержанні інформації.

Методичні рекомендації та завдання

При підготовці до заняття студентам необхідно засвоїти, що при розслідуванні злочинів встановлення окремих обставин нерідко стає можливим лише в результаті застосування певних спеціальних знань. Вихідними тут є положення, сформульовані в Кримінально-процесуальному кодексі України (ст.ст. 75, 76, 1281, 196-199), а також у відомчих нормативних актах (Наказ МВС України № 682 від 1999р.).

Метою заняття є засвоєння студентами основних положень, необхідних для виконання практичних завдань, пов`язаних з оглядом речових доказів і призначенням криміналістичних експертиз за темами “Сліди рук”, “Сліди ніг” та ін.

Знання іменуються “спеціальними” для їхнього розрізнення від юридичних (правових) знань, якими зобов'язаний володіти слідчий. Законодавець під спеціальними має на увазі знання в області техніки, науки, мистецтва й ін.( ст.75 КПК).

До процесуального відносяться форми застосування спеціальних знань які прямо зазначені в Кримінально-процесуальному кодексі. Найважливішими з них є провадження криміналістичних і інших судових експертиз, а також залучення спеціаліста при проведенні слідчих дій. Необхідно зрозуміти різницю між процесуальними функціями спеціаліста (ст.1281 КПК) і судового експерта (ст.77 КПК). Спеціаліст є помічником слідчого при пошуку, фіксації, вилученні слідів злочину під час проведення слідчих дій. Експерт є самостійною процесуальною фігурою. У своєму висновку експерт відмічає дослідження, які були їм проведені для дачі обґрунтованої відповіді на поставлені слідчим питання.

Непроцесуальними є форми застосування спеціальних знань особами, що їх використовують, які не мають процесуальних прав, обов'язків і не несуть кримінальної відповідальності, або ті, які в загалі не знайшли відображення в Кримінально-процесуальному кодексі. Однак непроцесуальне застосування спеціальних знань необхідно для правильного вирішення питання про порушення кримінальної справи або для оперативного одержання необхідної для розслідування справи інформації.

Після контрольного опитування студенти під керівництвом викладача знайомляться з протоколами слідчих дій, постановами про призначення криміналістичних експертиз, на основі яких розглядаються питання, що вирішувались за допомогою спеціаліста. Доклади студентів поєднуються з подальшим висвітленням питань теми.