Розділ і роль заголовку на сторінках газет

1.1. Поняття газетного заголовку, його види і функції

Економне, точне вираження думки – найважливіша вимога стилістики. Особливо важлива яскравість і точність для заголовка, адже заголовок – це перше, з чим стикається читач газети, перше, на що звертає увагу, переглядаючи газетну смугу, по заголовкам він орієнтуються у змісті газети. Заголовок є першим сигналом, що спонукає нас читати газету або відкласти її в сторону. Випереджаючи текст, заголовок несе певну інформацію про зміст публіцистичного твору. У той же час заголовок газетної смуги, газетного номера має емоційне забарвлення, що збуджує читацький інтерес, залучує увагу. Дослідження психологів показали, що близько 80% читачів приділяють увагу тільки заголовкам. Тому так важливо журналістові вибрати вірний заголовок для своєї публікації. У кількох словах, одним реченням потрібно не тільки передати основний зміст статті, а й залучити, зацікавити читача.

У словнику В. Даля сказано, що заголовок – це вихідний лист, перший листок книги або твору, де означено його назву [16, с. 208]. С. І. Ожегов дає таке визначення заголовку – назва якогось твору (літературного, музичного) або його частин [30, с. 115]. За визначенням Великої Радянської Енциклопедії, заголовок – це назва літературного твору, який в тій чи іншій мірі розкриває його зміст [6, с. 267].

Всі вище перераховані визначення вірні і для газетного заголовка, однак слід зазначити, що газетний заголовок має свою специфіку, яка відображає характерні особливості газети. А саме: її оперативність, публіцистичність, жанрову палітру.

Заголовок – повноправний компонент газетного тексту, що входить в нього і пов'язаний з іншими компонентами цілісного твору. Випереджаючи текст, заголовок несе певну інформацію про зміст публіцистичного твору. Заголовки газетної смуги мають емоційне забарвлення, збуджують читацький інтерес, привертають увагу. Тема сприймається як мовний елемент, що знаходиться поза текстом і має певну самостійність. Важливість заголовка в плані впливу на читача визначається тим, що він, поряд із зачином і кінцівкою тексту, займає стилістично сильну позицію. Саме ці компоненти твору привертають найбільшу увагу; інформація, що міститься в заголовку, зачині, кінцівці, засвоюється в першу чергу [12, с. 9].

Аналізуючи різноманітні виражальні можливості газетного заголовка, закономірно постає питання про те, які функції він виконує в процесі сприйняття газетного повідомлення. Слід перелічити основні функції заголовків: 1. графічно-видільна;

2. номінативна;

3. інформативна;

4. рекламна.

Також деякі дослідники виділяють такі функції, як оціночно-експресивна і інтегративна [24, с. 22].

Перш за все, заголовки виділяють матеріали на смузі, відокремлюють їх один від одного. На виконання такого завдання спрямовані всі заголовки, які при цьому несуть графічно-видільну функцію. Ця функція – єдина, яка реалізується немовними засобами: за допомогою шрифтових виділень, використання кольору, графічних засобів, прийомів верстки. Форма заголовка активізує мимовільну увагу читача, що не вимагає вольових зусиль [17, с. 26]. Наприклад: «STERLIN can çekişiyor» - «СТЕРЛІНГ у смертельній агонії» [Habertürk, 23.01.1998] – автор використовує курсив та виділяє слово, яке відбиває основну тему статті. Це привертає мимовільну увагу читача і залучує його до читання статті. Крім того, журналіст використовує фразеологічний зворот, який не виказує теми повністю і тим самим інтригує читача.

При першому знайомстві з заголовком, до читання всього тексту, реалізується також номінативна функція. Вона полягає в тому, що заголовки називають текст, виступають в якості його імен, знаків. Якщо заголовок називає текст, то з цієї точки зору він виконує номінативну функцію. Номінативна роль заголовка дає читачеві можливість виділити текст. Можна назвати різні способи залучення довільної уваги читача за допомогою заголовка [17, с. 26]. Наприклад: «Tıp ve Evrim: Efsane ve Gerçeklik» – «Медицина і еволюція: міфи і реальність» [Sabah, 17.05.2009]. Як бачимо, автор розкриває тему статті за допомогою термінів і найменувань, тобто по заголовку читач може здогадатися про що саме йдеться у статті. Для того, щоб зробити заголовок більш цікавим і експресивним, журналіст використовує антоніми «міфи» і «реальність», що свідчить про суперчливість обраної теми.

Заголовок активізує роботу читацького мислення через порушення інтересу. Такі назви публікацій виконують інформативну роль, залучаючи читача до тексту, якщо він містить необхідні для нього відомості [17, с. 27]. Наприклад: «Ücretleri hala ödemiyorlar» – «Заробітну плату й досі не виплачують» [Hürriyet, 20.07.2010]. Такий заголовок є простим і невимушеним. Він не потребує переосмислення чи пошуку скритої інформації, бо читач вже має всі необхідні відомості, а актуальність теми безсумнівно залучує увагу більшості громадян.

Довільну увагу до тексту привертають заголовки, що збуджують цілу гаму емоцій – не тільки інтерес, але і цікавість, здивування, подив. При цьому заголовок виконує рекламну функцію. Рекламний заголовок формує психічний настрій особистості, завдяки чому активізується увага, що змушує читача цілеспрямовано звернутися до газетної публікації [17, с. 27]. Наприклад, один із заголовків, що приніс турецькій музичній школі великий капітал: «Hiç bir zaman yapamayacaklarını düşünüyorlardı, şimdi ise binlerce kişi çalıyor» – «Вони думали, що ніколи не зможуть це зробити, а зараз грають тисячами» [Aktüel, 2.08.2007]. Автор навмисно не називає, що саме і хто не міг зробити. Це пробуджує інтерес і зацікавленість у читачів, і змушує їх мимовільно звернутися до тексту. Такі заголовки дуже популярні серед журналістів, бо вони відзначаються моментальним впливом на читача.

З мовної точки зору рекламні заголовки діляться на дві групи. У першу чергу ті, які навмисно неінформативні, інтригують читача. На основі таких заголовків створюється ефект посиленого очікування, завдяки чому читач звертається до тексту. Другу групу становлять ті назви, які приваблюють своєю свіжістю. Рекламна функція завжди поєднується з експресивно-оцінної або інформативною. На першому етапі сприйняття завдання заголовка – пробудити увагу читача, викликати інтерес. Таке сприйняття заголовка формується завдяки тому, що реалізуються графічно-видільна, номінативна та рекламна функції. При цьому основна роль газетного заголовка полягає в тому, щоб залучити читача до тексту, спонукати його прочитати повідомлення, що міститься в публіцистичному матеріалі.

Назва матеріалу допомагає в першу чергу усвідомити сенс публікації, зрозуміти журналістську концепцію. У цьому процесі бере участь заголовок у своїй інформативній функції. Тема бере участь у формуванні емоційного впливу газетного твору, виконуючи оціночно-експресивну функцію. Важливість її для газети визначається тим, що твір має переконати читача в тих положеннях, які захищає автор. Тема нерідко включається до створення стилістичних текстових ефектів. Це збуджує емоції читачів, активізує їх фантазію, акцентує увагу на окремих смислових та оціночних частинах публікації [13, с. 238].

Заголовок полегшує сприйняття тексту, відіграючи велику роль в організації мовних засобів. В цьому випадку він виконує інтегративну функцію. Інтеграція (зв'язаність) розуміється як засіб досягнення цілісності, неподільності тексту, що дозволяє розглядати його як самостійний. Заголовок полегшує читання газетної публікації, і тоді він виконує композиційну роль. В залежності від задуму автора та особливостей змісту текст може складатися з окремих частин глав, можливе об'єднання різних матеріалів під одним заголовком. Композиційний заголовок полегшує сприйняття тексту, розділеного на розділи [21, с. 44].

У науковій літературі представлені різноманітні типології сучасних газетних заголовків. Не представляється можливим назвати один або кілька типів заголовків, що переважно зустрічаються у газетній пресі. Можна лише констатувати, що в газеті представлені різні конструкції, широко вживаються прості і складні речення, діалогічні єдності.

Тема газетного тексту актуалізує аналітичну оцінку ситуації, відображеної в ньому: «Yıkanmaya gidiyor...hamamın kapısı vatandaşın aksine mahalli amirler icin açıktı...» – «На миття їде ... районне начальство, для якого на відміну від пересічних громадян були відкриті двері нової лазні» [Sabah, 06.11.2010]. Це елемент тексту, що характеризується загальним змістом. Крім основних елементів загального змісту тексту, заголовок може актуалізувати і його другорядні елементи – ілюстрації до тез і загальний фон до мети повідомлення. Такі заголовки особливо експресивні: «Оnların işine hayranlık duyuyorum» – «Їх праця захоплює мене» [Radikal, 11.06.2003].

Комплексні заголовки співвідносяться з кількома елементами структурної схеми тексту одночасно. Вони попереджають ускладнену інформацію. Ступінь їх інформативності вище, зв'язки заголовків з текстом більш різноманітні, ніж у попередніх, що є одним із засобів підвищення виразності тексту. Комплексний заголовок актуалізує одночасно тему і аналітичну оцінку ситуації, будь-якої тези і ілюстрації. Комплексний вираз окремих частин структурної схеми може бути подано по-різному [13, с. 239]: «Nostradamus'un öngörüşü veya nasıl genç Kenedi öldürüldü» – «Бачення Нострадамуса, або як був убитий Кеннеді-молодший» [Milliyet, 09.09.1991]. Тема висловлює кілька елементів смислової структури тексту і тоді, коли він сам по структурі досить простий – являє собою словосполучення.

Отже, у нескінченному різноманітті форм і типів заголовків незмінним є одне: заголовок повинен бути точним, коротким, виразним, конкретним. Тема сприймається, як мовний елемент, що знаходиться поза текстом і має певну самостійність. З іншого боку заголовок повноправний компонент тексту, що входить в нього і має певну самостійність.