Розвиток особистості дитини в ранньому віці

Вік дітей

Передумови розвитку особистості

1

2

2-3 місяці

Ініціативна активність у вигляді «комплексу пожвавлення» (посмішка, гуління, рухова активність). Дана реакція – початок спілкування дитини з оточуючими.

5-6 місяців

Поява ситуативно–ділового спілкування: ініціативна активність дитини у предметно-опосередкованому спілкуванні з дорослим; задоволення від успіхів у спільних з дорослим діях; потреба у схваленні дорослого; вибіркове відношення до дорослих: позитивний емоційний відгук на близьких людей і настороженість або уникання спілкування з чужими людьми.

6-9-10 місяців

Більш активний і різноманітний відгук на дію дорослого і більш ініціативне спілкування з ним: наслідує (сміх, лепет); підповзає назустріч дорослому, простягає руки; засмучується при несхваленні її дій; плаче, вимагає уваги, коли дорослий не підходить до неї або віддаляється, повзе за ним тощо.

10-12 місяців

Початок відокремлення себе від дорослого, спроби діяти з предметами самостійно: радіє при успіху в діях з предметами, засмучується при невдачах і заборонах у дії. З’являється певне протиставлення себе дорослим, прагнення до самостійності, свободи. Настає перший прояв «самовілля» («криза 1–го року життя

2-3 роки

Інтерес до активного дорослого, який взаємодіє з нею, або до старших дітей. Потреба у схваленні своїх дій з боку дорослих. Схвалення і похвала викликають у дитини почуття гордості, власної гідності. При невдачі виникає почуття прикрості, сорому. Під впливом оцінки дорослого виникає самооцінка, але недиференційована: дорослий оцінює успіхи в діях, а дитина відносить її до себе в цілому («Я хороший» або «Я поганий»). Поряд із предметною з’являються інші види діяльності, зокрема, гра, і все більш чітко проявляється самостійність у них. До 3-х років змінюється ставлення дитини до дорослого: з’являється протиставлення себе дорослому, формується позиція «Я сам» (водночас дорослий є зразком для наслідування). Настає «криза 3–го року життя».