Теорії розвитку особистості
|
Біологічна |
Соціологізаторська |
Біосоціальна |
|
Людина –лише природна істота; духовні властивості особистості мають біологічну основу; розвиток і поведінка визначається вродженими потребами, потягами та інстинктами, а також зовнішніми вимогами, до яких людина повинна пристосовуватися; виховання здатне лише прискорити або загальмувати процес природного розвитку. |
Людина народжується як істота біологічна, однак у процесі своєї життєдіяльності соціалізується під впливом середовища, насамперед тих соціальних груп, які складають її найближче оточення. Середовище є визначальним чинником формування особистості, його вплив практично необоротний; виховання покликане коректувати характер впливу середовища. |
Людина – істота біологічна і соціальна; психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення та ін.) мають біологічну природу, а спрямованість, здібності особистості формуються в результаті об’єктивних і спеціально організованих впливів соціального середовища. Недостатнє значення надається ролі самовиховання та діяльності. |
|
Л.С. Виготський |
Особистість – соціальне поняття, яке виражає все, що є у людини надприродного, історичного; особистість не є вродженою, вона виникає в результаті культурного та соціального розвитку. |
|
С.Л. Рубінштейн |
Особистістю є людина зі своєю позицією в житті, до якої вона дійшла в результаті великої свідомої роботи… Особистістю є лише та людина, яка ставиться певним чином до навколишнього світу, свідомо виражає це своє ставлення так, що воно проявляється в усій її сутності. |
|
К.К. Платонов |
Особистість – суб’єкт перетворення світу на основі його пізнання, переживання, ставлення до нього. |
|
О.М. Леонтьєв |
Особистість – це цілісне утворення, відносно пізній продукт соціально-ісьторичного розвитку і особливий рівень онтогенетичного розвитку людини. |
|
Г.С. Костюк |
Індивід стає суспільною істотою (тобто особистістю) в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції. |
|
Л.І. Божович |
Особистість – людина, яка досягла певного рівня психічного розвитку, у якої вже склалися власні погляди на оточуюче і певний рівень саморозуміння, а всі психічні процеси та властивості набули певної структури. |
|
Д.Й. Фельдштейн |
Особистість – суб’єкт діяльності, інтегратор психічних процесів людини, системна властивість індивіда як соціальної істоти; особлива соціальна якість, що формується у системі соціальних відносин, яку не можна зводити і не можна виводити із біологічних особливостей людини. |
|
Фактори | |||
|
Внутрішні |
Зовнішні | ||
|
| |||
|
Спадковість |
|
Макросередовище |
Виховання у широкому соціальному розумінні |
|
Власна активність особистості
Реалізується у:
|
Мезосередовище природне і соціальне |
Виховання у широкому педагогічному розумінні | |
|
|
Мікросередовище природне і соціальне |
Виховання у вузькому педагогічному розумінні | |