ТРАВМИ ОПІКИ СПЕЦИФІЧНІ УРАЖЕННЯ

може не контролювати свої дії і здатен , вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його. Рекомендується підпливати до утопаючого ззаду, захопити його за голову і буксирувати до берега. Є й інші способи буксирування, при яких потерпілого захопують за плечі або під руки . Головне — не дати змоги потопаючому схопити рятівника та паралізувати його дії . Доцільно витягувати потерпілого за його одяг чи за волосся .

Якщо підпливти до потопаючого ззаду неможливо , а він не контролює свої дії , чинить опір та намагається вхопитися за рятівника , потрібно пірнути під нього, захопити однією рукою під коліно, а долонею другої руки сильно штовхнути інше коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною. У крайніх випадках, коли потерпілий своїми діями створює загрозу життю рятівника, хапаючись за нього, потрібно негайно звільнитися від «обіймів» потопаючого. Якщо потопаючий захопив одночасно тулуб та руки рятівника спереду, необхідно завдати кулаком різкого удару в ділянку ребер потопаючого. Залежно від місця захвату можливі інші способи звільнення .

Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утоплення — мокре і сухе. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов 'язково потрапляє в легені (75-95% усіх утоплень). При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% усіх утоплень). Трапляються утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми , температурного шоку тощо. Утоплення може настати також при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку. Ознаки. У випадку мокрого утеплення, коли потерпшого рятують одразу після занурення під воду , у початковий період після його підняття на поверхню спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів.

Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин , після витягнення з води людина непритомна , шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабкий, неритмічний, стан організму характеризується як агональний.

У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло 2-3 хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.

При сухому утепленні посиніння шкіри виражене менше , ніж при мокрому, в агональному періоді відсутнє витікання пінистої рідини з рота . Клінічна смерть триває 4-6 хвилин.

Утеплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серця і серцевої діяльності , характеризується різкою блідістю шкіри, відсутністю рідини в порожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширенням зіниць. У таких утоплеників клінічна смерть може тривати 10-12 хвилин.

Допомога. Якнайшвидше очистити порожнину рота і глотки утопленого від слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її необхідно швидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт, перегинають через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів натискають на спину (рис. 5.7). Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити оживлення.

Коли утопленик врятований у початковому періоді утеплення, треба насамперед вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, досуха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні , його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50 ° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки.

Рис.5.7. Видалення води з дихальнихшляхів та шлунка у витягнутого з рають руки і ноги.

.

Загальні принципи припинення кровотечі:

Дія 1. Якщо в потерпілого є ознаки гострої втрати крові, а джерело кровотечі відразу встановити не вдається, ретельно огляньте потерпілого (особливо задні поверхні кінцівок і тулуба), при необхідності знявши верхній одяг (небезпечні рани закритих одягом частин тіла іноді залишаються непоміченими).

Дія 2. Швидко оцініть приблизну кількість крові, що вилилася, по об'єму просочування одягу і/або пов'язок, накладених на рану(стандартний вафельний рушник може вбирати до800 мл крові, а об'єм калюжі крові діаметром 40 см складає близько 700 мл).

При втраті одного літра крові виникає пряма загроза для життя людини!

Дія 3. Основним невідкладним заходом, від швидкості й правильності якого прямо залежить життя потерпілого, є припинення кровотечі!

СПОСОБИ ПРИПИНЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ КРОВОТЕЧІ:

Пальцеве притиснення артерії вище місця її ушкодження. При пораненні великих артеріальних судин необхідно здавити пальцем(притиснути до кісткового виступу) стовбур судини вище місця поранення. При кровотечі зі стегнової артерії її притискують одним або двома кулаками в ділянці пахової складки (рис. 33).

Тривале припинення кровотечі шляхом пальцевого притиснення неможливе. Цей метод не гарантує повної безпеки пораненого під час транспортування. Він застосовується лише як екстрений тимчасовий(до накладання джгута, закрутки, пов'язки) захід для припинення заморожуючої кровотечі.

Максимальне згинання кінцівок. Так можна зупинити кровотечу з артерій передпліччя, плеча, підключичної, стегнової та підколінної артерій, а також артерій гомілки і стопи (рис. 34).

При травмі артерій передпліччя (рис. 34а) закладають дві пачки бинтів у ліктьовий згин і максимально згинають руку в ліктьовому суглобі.

При кровотечі з плечової або підключичної артерії 2-3 туго скатаних бинти закладають під пахву.

При кровотечі зі стегнової артерії тугі ру. лони бинта закладають у пахову складку потім стегно максимально приводять до ту-

луба (рис. 34в).

При кровотечі з артерій гомілки і стопи у підколінну ділянку вкладають дві пачки бинтів, ногу максимально згинають у колінному суглобі (рис. 34г).

Зігнуту кінцівку необхідно міцно фіксу* вати в такому положенні за допомогою підручних засобів (ременя, паска, краватки і т. п.).

Накладання кровоспинного джгута. Найбільш надійний спосіб припинення кровотечі — накладання джгута (еластичної гумової трубки або стрічки). Якщо в наданні' допомоги беруть участь кілька людей, артеріальну кровотечу із судин кінцівок, а також із кукс при травматичних ампутаціях зупиняють у два етапи. Перший рятівник притискує артерію вище місця ушкодження до кісткового виступу(пер-| ший етап) і не відпускає її доти, доки другий рятівник не накладе стандартний або імпровізований джгут (другий етап).

Кінцівку піднімають, джгут накладають вище місця поранення приблизні на5 см, по можливості поверх одягу, щоб не защемити шкіру. Джгут підводять під кінцівку, сильно розтягують і, не зменшуючи натягання, затягують, зачіпляючи гачок за ланку ланцюга так, щоб тури (обороти джгута) лягали поруч один з одним, не защемляючи шкіри. Найтугішим повинен бути перший тур, другий — із меншим натягуванням, інші — із мінімальним. Кінці джгуту зав'язують вузлом.

Для накладання джгута в ділянці плеча найкраще користуватися пневматичною манжеткою від апарата для вимірювання артеріального тиску, оскільки гумовий джгут, особливо надмірно затягнутий, може здавити

джгут. Петлю розташовують на кінцівці вузлом вверх і за допомогою важеля закручують до припинення кровотечі з рани. Кінці важеля прив'язують до кінцівки .

Якщо джгут накладений правильно, кровотеча з рани припиняється, пульс на променевій артерії або тильній артерії стопи зникає, кінцівка блідне.

Дату і час (година і хвилини) накладання джгута записують на лейкопластирній стрічці, яку приклеюють до шкіри близько від джгута або на чоло потерпілого. Можна зробити запис прямо на шкірі чола або на щільному папері, потім підсунути записку під джгут. У будь-якому випадку записка повинна впадати в очі і не губитися в складках одягу.

Якщо через 30 хвилин медичні працівники не прибули, джгут необхідно послабити або зняти на10—15 хвилин,

Помилки й ускладнення при накладанні джгута:

•якщо джгут затягнутий слабо, передавлюються тільки вени, і кровотеча з рани посилюється;

•занадто сильне затягування джгута, особливо на плечі, може ушкодити нерви і викликати параліч кінцівки;

•помічаються різкі болі під джгутом, якщо він накладений безпосередньо на шкіру. Біль, як правило, виникає через 40—50 хвилин після накладання джгута внаслідок місцевої ішемії (кисневого голодування) тканин.

Кровотечу з дрібних артерій(кров пульсує тонкою і невисокою струйкою) можна припинити за допомогою

щільного зведення країв рани пальцями і накладання тугої стискуючої пов'язки.

Венозну кровотечу з ран голови, тулуба і кінцівок зупинити неважко. Для Цього туго забинтуйте рану, що кровоточить. При пораненні кінцівки накладіть Джгут нижче рани. Пам'ятайте: при пораненні артерій джгут накладають вище (або проксимальніше, тобто ближче до центра), а при пораненні вен — нижче (або дистальніше, тобто далі від центра) місця поранення.

Якщо джгута немає, зведіть краї рани на 5—10 хвилин пальцями, не торкаючись пораненої поверхні. Щоб зменшити прилив крові до ушкодженої судини, підніміть кінцівку. При ножовому пораненні великої вени туго тампонуйте рану. Якщо рана вже тампонована, тампони міняти не можна. У міру їх промокання

Добавте зверху стерильну вату і прибинтуйте до кінцівки.

Укуси отруйних істот

Укуси отруйних комах

Бджоли й оси - порівняно малотоксичні комахи, проте навіть їх одиничні укуси можуть завдати значної шкоди здоров'ю людини і навіть призвести до смерті(при підвищеній чутливості до отрути комах).

Характерні симптоми:

Наслідки укусу бджіл, ос та інших комах цього виду часто обмежуються-( цевоюміс реакцією - болем, почервонінням і набряком у місці укусу, але іноді бджолина отрута викликає тяжку загальну реакцію організму. Це проявляється виникненням сипу по всьому тілу, набряком обличчя і шиї. Набряк гортані і спазм дрібних бронхів, які виникають при цьому, призводять до порушення дихання, що супроводжуються тяжким відчуттям нестачі повітря, посинінням шкіри обличчя і губів, вираженою стурбованістю потерпілого. Найчастіше це трапляється при укусі потерпілого в голову і шию. Найнебезпечніші укуси в порожнині рота, якщо він вживав солодкі напої, не помітивши бджіл або ос, що потрапили в ці напої.

Загальна реакція організму на отрути комах може бути сильно вираженою і є наслідком ураження функцій центральної нервової системи, дихання і кровообігу, при цьому необхідно надати першу медичну допомогу, а іноді навіть легенево-серцеву реанімацію.

Особливо небезпечні множинні укуси. У дорослої людини укус п'яти бджіл може викликати тяжке отруєння, укус декількох сотень цих комах — смертельне отруєння. При укусі в кровоносну судину отрута діє вмить.

Клінічна картина укусів бджіл, шершнів, джмелів, ос різноманітна. Найбільш ранньою і постійною ознакою є пекучий, колючий або пульсуючий біль, який може поширюватися по нервових стовбурах.

Ступінь поширення почервоніння і набряклості залежить від реакції організму на отруту. При невеликій реакції вони мало виражені. При реакції середньої виразності тканина набрякає в радіусі 10—20 см від місця укусу, спостерігається велике почервоніння шкіри, збільшуються лімфатичні залози. При яскраво вираженій реакції набряк поширюється на всю кінцівку, а іноді й на прилягаючу частину тулуба. У клінічній картині переважають ознаки ураження центральної нервової системи, дихання і кровообігу.

Той, хто найбільше потерпів від укусів токсичних комах, скаржиться на головний біль, запаморочення, нудоту, іноді блювання, біль або почуття стиснення в ділянці серця, зниження артеріального тиску, задишку, озноб. Підвищується температура тіла. Судоми, параліч, втрата свідомості спостерігаються рідко. Смерть настає від гострої судинної недостатності.

В осіб із підвищеною чутливістю до отрут комах, також при множинних укусах може розвинутися тяжке ускладнення — анафілактичний шок. Яскраво виражена реакція на отруту комах характерна для тих, у кого раніше спостерігалася схильність до алергічних захворювань. На таких потерпілих варто звертати особливу увагу, тому що вони можуть загинути через кілька секунд після укусу. Не всі види павуків і комах отруйні, однак укуси деяких із них викликають тяжкі розлади здоров'я людини. Отрута павуків, що заселяють сухі й темні місця, може спричинити хворобливе напруження м'язів, схоже на судоми, задишку і підвищене слиновиділення. Особливо небезпечні укуси павуків, отрута яких Руйнує еритроцити (червоні кров'яні клітини) і підвищує згортання крові. У таких випадках швидко розвивається шок.

113 Перша допомога:

Дія 1. Пінцетом, лезом бритви або нігтями пальців видаліть жало з пузирчи-ком, наповненим отрутою.

Дія 2. Якщо припухлість і почервоніння у місці укусу швидко збільшуються, видаліть з рани отруту, відсмоктуючи її ротом або кровососними банками, що є ефективним і безпечним для того, хто надає допомогу. Для поліпшення відтоку крові й рідини з ранки від укусу можна зробити3—4 уколи товстою голкою.

Дія 3. Ушкоджену ділянку шкіри протріть тампоном, змоченим розчином перекису водню. У виняткових випадках використовуйте 5 % спиртовий розчин йоду. Після цього до місця укусу прикладіть серветку, змочену 10 % спиртовим розчином ментолу або 5—10 % розчином валідолу. Ефективні примочки з 0,25 % розчину аміаку, настойки календули. Значно зменшує біль і втирання бальзаму «Золота зірка».

Дія 4. При анафілактичному шоку невідкладну медичну допомогу треба надати в перші секунди, тому що через 7—10 хвилин після його розвитку врятувати потерпілого неможливо. Покладіть потерпілого на спину, опустіть низько його узголів'.я На кінцівку вище місця укусу накладіть джгути. Терміново викликайте швидку медичну допомогу. Потерпілий потребує термінової шпиталізації.

Дія 5. Якщо самостійне дихання і кровообіг припинилися, починайте реанімаційні заходи(див. «Оживлення потерпілих» — стор. 12—22).

Укуси отруйних змій

На території нашої країни найчастіше зустрічаються змії з роду гадюк. їх отрута має швидку, але не дуже сильну дію. Майже половина всіх укусів не супроводжуються симптомами отруєння. Якщо протягом однієї години на місці укусу не виникає набряк шкіри і підлягаючих тканин, то можна вважати, що укус не отруйний. У багатьох випадках після укусу гадюки розвивається запалення з набряком і крововиливом, збільшуються лімфатичні залози.

проносом, носовою кровотечею, різким прискоренням пульсу і падінням кров'яного тиску до гранично низьких цифр. Дуже часто спостерігається картина шоку, зумовлена надмірним страхом потерпілого.

Перша допомога:

Дія 1. Викликайте швидку допомогу.

Пам'ятайте, що основне при лікуванні наслідків укусу отруйних змійj це введення протиотрути не пізніш як через дві години після укусу. Це можна зробити лише в медичному закладі.

Однак, не можна гаяти часу, очікуючи прибуття медичних працівників!

Дія 2. Для попередження поширення отрути з місця укусу негайно накладіть джгут вище місця укусу. При цьому затягувати джгут можна лише з такою силою, щоб зберігався пульс на периферичній артерії. Джгут накладають на одну годину. Кожні 10 хвилин його варто майже зовсім розпускати і накладати знову. Місце укусу прикрийте серветкою, змоченою розчином перекису водню.

Дія 3. Видаліть отруту з місця укусу за допомогою кровососної банки, поставленої на місце поранення після 3—4 уколів товстою голкою. Не варто використовувати місцеве припікання і шкірні розрізи, тому що через це може розвинутися змертвіння тканин у місці укусу.

Дія 4. Іммобілізація кінцівки (див. «Правила і прийоми транспортної іммобілізації» - стор. 73-74), охолодження її пузирем із льодом зменшують біль і частково перешкоджають глибшому проникненню отрути.

Дія 5. Заспокойте потерпілого і його родичів, тому що перебільшення небезпеки нерідко сприяє розвитку шоку.

12. НЕБЕЗПЕЧНІ ДЛЯ ЖИТТЯ УСКЛАДНЕННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ

Шок— тяжкий розлад одночасно декількох життєво важливих функцій організму, що нерідко закінчується смертю.

Шок розвивається внаслідок сильного болю, великої втрати крові, ушкодження внутрішніх органів. Такий потерпілий потребує негайної допомоги, тому що пізніше навіть наикваліфікованішии лікар не зможе йому допомогти. Шок небезпечний тим, що нерідко він не привертає уваги навіть у стадії, яка загрожує життю.

Характерні симптоми:

Ознаки шоку не дуже очевидні й не дуже помітні в перший момент.

У початковій стадії шоку потерпілий дещо занепокоєний, але загальний стан його змінений ще мало. Потім потерпілий блідне і покривається липким холодним потом. Може спостерігатися мовне і рухове збудження. Шкіра бліда, холодна. Пульс, як правило, частий: більше 90 ударів за хвилину.

Потім настає гальмування. На шкірі появляються мармурові плями, не контуруються підшкірні вени, пульс ще прискорюється (120 і більше ударів за хвилину). Понижується артеріальний тиск. Виникає спрага, наростає задишка: потерпілий дихає часто, але неглибоко. Якщо йому в цей момент не надати допомогу, тяжкість стану посилюється.

Людина стає байдужою до навколишньої обстановки, на запитання відповідає важко або не відповідає взагалі, її рухи повільні й мляві. Дихання дуже часте і неглибоке. Артеріальний тиск майже не визначається. Пульс ледь прощупується, може бути як прискореним, так і нечастим.

Перша допомога:

Дія 1. До прибуття медичних працівників перевірте, як дихає потерпілий— якщо дихання відсутнє, починайте ШВЛ

транспортування у напівсидячому положенні.

При масових травмах насамперед надають допомогу потерпілим із порушеннями або відсутністю самостійного дихання, потім — потерпілим із проникаючими пораненнями грудної і черевної порожнин і великою втратою крові, далі — пораненим у стані шоку або без свідомості.

Наступна за пріоритетністю — група травмованих із переломами кісток. В останню чергу допомогу надають особам із легкими пораненнями.

Синдром роздавлювання спостерігається при масових катастрофах(обвали в шахтах, землетруси, здавлювання кінцівки перевернутим автомобілем і т. д.), особливо при тривалому здавлюванні кінцівок. Внаслідок розвивається змертвіння м'язів із наступним усмоктуванням продуктів порушеного обміну речовин, які отруйні для нирок, розвивається ниркова недостатність. Потерпілі в основному гинуть у перші 7—10 днів.

Характерні симптоми:

Якщо кінцівка ще не звільнена, то загальний стан потерпілого може бути задовільним. Біль, який на початку здавлювання був дуже сильним, через кілька годин притупляється.

Звільнення кінцівки від здавлювання без попереднього накладання джгута викликає різке погіршення стану з падінням артеріального тиску, втратою свідомості, мимовільною дефекацією і сечовипусканням.

Ушкоджені кінцівки холодні, бліді, із синюватим відтінком, рух і чутливість втрачені, пульс на них понижений або відсутній.

Пізніше появляються щільний набряк кінцівок, нестерпний біль. Сеча червоного кольору(домішка крові), кількість її зменшена.

Перша допомога:

Дія 1. До вивільнення кінцівки накладіть джгут вище місця здавлювання. На чоло потерпілого наклейте лейкопластирну стрічку. Напишіть на ній точну дату і час накладання джгута. Потім (після вивільнення), не знімаючи джгута, забинтуйте кінцівку від основи пальців до джгута. Не знімайте джгут до приїзду бригади швидкої медичної допомоги.

Дія 2. Чекаючи швидку медичну допомогу, починайте проводити елементарні протишокові заходи(див. вище). Кінцівку покладіть на подушку і трохи підніміть, обкладіть її льодом або пакетами з холодною водою.

Травматична асфіксія (ядуха) виникає внаслідок різкого або відносно тривалого здавлювання грудної клітки при масових ураженнях (землетрус, шахтний обвал) і не завжди супроводжується переломами ребер.

Характерні симптоми:

Внаслідок порушення венозного відтоку від верхньої половини тіла різко підвищується тиск у системі верхньої порожнистої вени з утворенням множинних дрібних крововиливів(петехій) у шкірі, слизових оболонках і у внутрішніх органах (насамперед у головному мозку). Помічається посиніння шкіри верхньої половини тулуба й обличчя.

У легких випадках потерпілі збуджені, обличчя одутле, посиніле, на кон'юнктиві ока є окремі дрібні крововиливи, дихання часте.

При середньому ступені тяжкості здавлювання грудної клітки потерпілі особи загальмовані або збуджені, дезорієнтовані, обличчя набрякле, посиніле, множинні крововиливи на обличчі, шиї, кон'юнктиві ока, виражена задишка, порушення зору.

У тяжких випадках потерпілі без свідомості, помічається розлите посиніння всього тіла і множинні крововиливи на обличчі, кон'юнктиві ока, на шкірі верхньої половини тулуба, обличчі, шиї, руках. Дихання неглибоке, часте, при відсутності лікування змінюється атональним аж до повного припинення.

Перша допомога:

Дія 1. У будь-яких випадках викликайте швидку медичну допомогу.

Дія 2. Чекаючи швидку допомогу, надайте потерпілому напівсидячого положення. Якщо є можливість, дайте йому подихати киснем(із кисневої подушки, акваланга і . т д.) При необхідності починайте проводити реанімаційні заходи (див. «Оживлення потерпілих» — стор. 12—22).

Дія 3. Шпиталізація в реанімаційне відділення. Транспортування в положенні лежачи з піднятою головою.

Правець

Незважаючи на успіхи реаніматології, смертність від правця, за даними зведеної Світової статистики, складає в середньому 45 %. Щороку в світі від цього захворювання помирають майже 150 000 осіб.

Зараження відбувається через травмовану забруднену шкіру. Вхідними воротами є мікротравми кінцівок, рідше голови і тулуба, опіки поверхні, відмороження, іноді операційна рана.

Токсини правця уражають найважливіші структури центральної нервової системи і внутрішні органи(печінку, серце, легені).

Уклінічному перебігу правця виділяють чотири періоди: інкубаційний (прихований), початковий, розпалу хвороби і видужання. Інкубаційний період у дорослих — 3—21 день і в середньому становить 8—12 днів. Тяжкість перебігу захворювання зворотньо пропорційна тривалості інкубаційного періоду: чим коротший інкубаційний період, тим тяжче протікає захворювання і гірший прогноз.

Характерні симптоми:

Протягом прихованого періоду стан хворого не викликає побоювань.

Упочатковому періоді появляються перші ознаки захворювання— розлади ковтання і біль у горлі. Потім появляється напруження жувальних м'язів — настільки сильне, що хворому важко відкрити рот. Велике прогностичне значення має час із моменту появи перших симптомів до повного розгортання клінічної картини

захворювання. Якщо цей час складає менше 48 годин, захворювання протікає у найтяжчій формі, менше 24 годин

уражаються мімічні м'язи(сардонічна посмішка), м'язи потилиці й спини, передньої черевної стінки і кінцівок. М'язове напруження настільки велике, що тіло хворого вигинається дугою. Цей стан називається «опістотонус» (рис. 57).

На фоні загального стійкого напруження виявляються приступи судом, які можуть бути нечастими або частими і продовжуватися 1—2 хвилини. Спочатку їх провокує будь-яке зовнішнє подразнення, а на піку хвороби вони виникають мимовільно. Судоми дуже болючі і можуть призвести до раптового припинення дихання і зупинки серця та перелому хребта Характерним симптомом є підвищена пітливість, особливо виражена при легких формах захворювання. Свідомість залишається ясною аж до агонії. Температура тіла змінюється від нормальної до надто високої. Артеріальний тиск і пульс значно коливаються.

Постійне напруження дихальних м'язів ускладнює дихальні рухи й обмежує вентиляцію легень. Цьому ж сприяє порушення прохідності дихальних шляхів через надлишкову слинотечу і набряк язика. Можливе і спастичне закриття голосової щілини. Кисневе голодування організму посилюється через найвищу інтенсивність обміну речовин (підвищене споживання кисню).

Прогноз захворювання визначити важко. Нерідко легка форма захворювання раптово переходить у тяжку і швидко закінчується смертю.

Перша допомога:

Дія 1. Хворого ізолюйте в окреме приміщення, виключіть усі зовнішні подразники (світлові, звукові й ін.). Дія 2. Негайно викликайте швидку медичну допомогу.

13.НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ НЕЗРОЗУМІЛОГО ПОХОДЖЕННЯ

Укритичній ситуації, яка розгортається на ваших очах, не завжди зрозуміла її причина. Часто остаточний

кровоносних судин. Якщо людина стоїть, то кров відтікає до нижньо розташованих відділів, що призводить до знекровлення мозку і втрати свідомості.

Характерні симптоми:

Звичайно непритомність розвивається раптово, але іноді їй передують блідість, нудота, позиви на блювання,

Непритомність, що раптово розвинулася, нерідко стає першою ознакою порушеної позаматкової(трубної) вагітності або гострої шлунково-кишкової кровотечі(див. «Особливості першої допомоги при деяких нетравматичних (викликаних хворобами) кровотечах» — стор. 60—66).

Перша допомога:

Дія 1. Покладіть потерпілого на спину. Щоб швидше його вивести з цього ста, необхідноу збільшити приплив крові до голови, тобто підняти нижні кінцівки на 15 сантиметрів. Розстебніть комір сорочки потерпілого, розслабте пояс, порахуйте пульс.

Дія 2. Якщо свідомість ще не відновилася, забезпечте прохідність дихальних шляхів. Коли до потерпілого повернеться свідомість, його потрібно дуже повільно посадити, але не поспішати ставити на ноги. Якщо це зробити надто швидко, непритомність може відновитися і тривати значно довше — іноді більше ЗО хвилин.

Дія 3. При звичайній непритомності для відновлення свідомості потерпілого досить дати вдихнути йому10 % розчин аміаку (нашатирний спирт). У деяких хворих і потерпілих непритомність повторюється часто. Для її попередження необхідно надягати еластичні панчохи або бинтувати ноги еластичними бинтами перед вставанням із ліжка. Жінкам не рекомендується носити еластичних поясів, що здавлюють тіло, зменшуючи венозний відтік від нижніх кінцівок і сприяючи розвитку набряків. Особи, схильні до непритомності, не повинні приймати

гарячі ванни, тому що після них кров відтікає в розширені судини шкіри і нижніх кінцівок !

Напад судом — це не тільки видовище, що лякає, а загрозлива ознака підвищення внутрішньочерепного тиску і набряку мозку. Він небезпечний для життя (особливо дітей), тому що на піку нападу можливий параліч центрів, які регулюють дихання і кровообіг. Від тривалості нападу судом залежить протікання захворювання. Велика небезпека смерті для дітей грудного віку, особливо коли тяжкі судоми повторюються часто.

Причини: епілепсія, отруєння, інтоксикація на фоні тяжкого захворювання, висока температура тіла (особливо у дітей і немовлят), черепно-мозкова травма.

Профілактика. Уникнути судом, викликаних невідомими причинами, неможливо. Однак людина може попередити травми вдома, на роботі, під час спортивних ігор, якщо буде дотримуватись елементарних правил техніки безпеки. Хворі епілепсією повинні регулярно приймати призначені лікарем ліки. У дітей із високою температурою судоми можна попередити, якщо не допустити надмірного її підвищення.

Характерні симптоми:

При епілепсії (найчастіша причина судом поза клінікою) хворий раптово непритомніє і падає, часто з криком. Одночасно починаються судоми, голова повертається вбік. На 10—30 секунд припиняється дихання.

Обличчя хворого на початку нападу бліде, потім стає багряно-синім. Далі починається посмикування м'язів обличчя, згинання і розгинання рук і ніг. Із рота виділяється спінена слина.

Часто під час нападу хворі прикушують язик, трапляється мимовільне сечовипускання. Як правило, у цей період пульс значно прискорений, артеріальний тиск понижений.

Перша допомога:

Пам'ятайте, що хворий не контролює свої рухи. Не намагайтеся їх зупинити або як-небудь утримати потерпілого. Ваше завдання — уберегти його від травм і забезпечити прохідність дихальних шляхів.

Дія 1. Заберіть усі предмети і меблі, які знаходяться близько від хворого і можуть його травмувати. Постарайтеся вберегти хворого від небезпечних ситуацій, пов'язаних із вогнем, висотою або водою.

Дія 2. Захистіть голову хворого, підкладіть під неї що-небудь м'яке, наприклад згорнутий одяг.

Дія 3. Якщо в роті хворого багато слини, крові або мас блювання, покладіть його в стабільне положення на боці, забезпечте прохідність дихальних шляхів.