konf_mat_tez_2015

281

Материал и методы исследования: под наблюдением находилось 172 ребенка в возрасте от 3 месяцев до 3 лет, находившихся на амбулаторном и стационарном лечении в Детской Городской больнице № 3 и Городской клинической больнице № 9 г. Одессы, поступавших на обследование и лечение различных соматических заболеваний. Всем детям исследуемой группы была проведена оценка состояния с помощью рефлюкс-анкеты и лишь пациентам с сумой баллов более 7 по результатам оценки, рекомендовалось дальнейшее обследование органов пищеварения. Эффективность и информативность метода оценивались при помощи ROC-анализа, определения показателей чувствительности и специфичности с 95% доверительными интервалами.

Результаты: при анализе результатов оценки при помощи рефлюкс-анкеты были получены следующие данные: из 172 обследованных детей, у 24 (13,9%, 0.29 - 1.66 95% ДИ) отмечался результат более 9 баллов, у 37 (21,5%, 0.61 - 2.62 95% ДИ) – 7 баллов, у 111 (64,5%, 0.9 - 3.188 95% ДИ) – 6 баллов и менее.

Выводы. Рефлюкс-анкета является высокочувствительным и специфичным методом для скрининговой диагностики патологического гастроезофагеального рефлюкса у детей. После анкетирования с помощью рефлюкс-анкеты появляется возможность дифференцировать детей на группы для дальнейшей диагностики с учетом ее инвазивности.

ФАКТОРИ, ЩО АСОЦІЮЮТЬСЯ З ЗАТРИМКОЮ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ У НЕДОНОШЕНИХ ДІТЕЙ НА ПЕРШОМУ РОЦІ ЖИТТЯ

ХІМЕНКО Т. М.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна Мета. Проаналізувати фактори, що асоціюються з наявністю затримки

фізичного розвитку (ЗФР) у недоношених дітей 1-го року життя залежно від маси тіла при народженні. Матеріали і методи. Дослідження проводилося на базі МКЛ №9 та центру реабілітації благодійного фонду «Майбутнє». Було здійснено ретроспективний аналіз історій розвитку і клінічне обстеження передчасно народжених дітей. Критеріями включення дітей в досліджувану когорту були термін гестації менше 37 тижнів та маса тіла при народжені менше 2500 грамів, відсутність грубих вад розвитку органів і систем та тяжкої органічної патології ЦНС. Для аналізу відібрано 150 дітей (74 хлопчика і 76 дівчаток), які відповідали критеріям дослідження у віці від 3-х місяців до 5 років.

Результати. При проведені аналізу даних анамнезу у всій когорті, діти були розділені на дві групи: з ЗФР (91 дитина) та без ЗФР (59 дітей) у віці 6ти місяців. Евристичним шляхом було виявлено ознаки, що потенційно асоціюються з затримкою фізичного розвитку передчасно народжених немовлят впродовж першого півріччя життя з боку матері (використання репродуктивних технологій, вік матері, загроза переривання вагітності, гестоз, хронічні та гострі захворювання матері та ін.) та дитини (ЗВУР, тривалість ШВЛ, зондового годування; штучне вигодовування, анемія новонароджених, асфіксія тяжкого ступеню при народженні та ін.). На другому етапі проведено монофакторний аналіз обраних ознак з метою виявлення статистично вірогідної різниці бінарних ознак у 1-й та 2-й групах. При

**

282

визначенні відношення шансів (ВШ) з ДІ 95% не виявлено значущого впливу факторів з боку матері на ЗФР у дітей. Під час аналізу ознак з боку дитини виявлено, що статистично достовірно ЗФР частіше зустрічається у дітей з ЗВУР (ВШ – 3,6), ШВЛ≥7 діб (ВШ – 2,72), зондовому вигодовуванні ≥14 діб (ВШ – 2,53), штучному вигодовуванні (ВШ – 2,54), анемії новонароджених (ВШ – 3,54), наявності при народженні асфіксія тяжкого ступеню (ВШ – 5,28). Висновки. Для оптимізації ведення передчасно народжених дітей на першому році життя необхідно враховувати фактори, які можуть впливати на ЗФР та проводити профілактику їх виникнення або вчасну корекцію патологічних станів.

ПАТОЛОГИЧЕСКИЙ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНЫЙ РЕФЛЮКС У ДЕТЕЙ: ЭТИОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ И ПРОГНОЗИРОВАНИЕ

ТЕЧЕНИЯ Трухальская В. В., Старец Е. А.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

В статье изучены и проанализированы факторы риска развития патологического гастроэзофагеального рефлюкса (ГЭР) у 64 детей в возрасте от 3 недель до 3 лет, а также проведена оценка их значимости для прогнозирования тяжести течения заболевания. Контрольную группу составили 59 практически здоровых детей в аналогичном возрасте. Критериями включения были отсутствие острых инфекционно-воспалительных заболеваний и сопутствующей соматической патологии в момент обследования, роды в срок, нормальная масса тела при рождении. Первым этапом факторного анализа было эвристическое определение признаков, влияющих на развитие гастроезофагеальной рефлюксной болезни у детей. Вторым этапом - проведение монофакторного анализа отобранных признаков с целью выявления статистически значимых факторов. Третьим этапом - оценка коэффициентов атрибутивного риска с расчетом его 95% доверительного интервала, а также многофакторный анализ факторов риска. Проведенные исследования позволили установить, что статистически значимыми факторами риска развития патологического ГЭР у детей являются недоношенность, заболевания пищевода и желудка, а также пролапс митрального клапана у родителей. Прогностически неблагоприятными клиническими симптомами у детей являются нарушение физического развития, отрыжка, регургитация, симптом «мокрой подушки», дисфония. Наличие факторной связи патологического ГЭР у детей с симптомами дисплазии соединительной ткани у родителей диктует необходимость проведения дальнейших исследований в направлении поиска возможных генетических механизмов развития данного состояния.

**

283

ОСОБЕННОСТИ МИКРОБНОЙ ПОПУЛЯЦИИ ПРИ РАЗВИТИИ ДИСБИОЗА КИШЕЧНИКА У ПОДРОСТКОВ

Медведев М. В., Костюченко Е. В.

Национальный медицинский университет им. А. А.Богомольца, Киев, Украина Сумская областная клиническая больница, Сумы, Украина

Вступления: Развитию дисбиоза кишечника способствует широкое применение антибиотикотерапии, иммунодифицитные состояния и др. На фоне угнетения нормофлоры развиваются патогенные микробы и грибы Кандида.

Цель: Проследить зависимость возникновения кандидозов кишечника у подростков в результате иммунодефицитов различного генеза или вследствие лечения антибактериальными и противовоспалительными препаратами.

Методы: Бактериологическими методами исследовали флору кишечника 120 пациентов-подростков.

Результаты: 42% кандидозов кишечника возникло на фоне иммунодефицитных состояний, ассоциированных с Эпштейна-Барр вирусом, цитомегаловирусом, вирусом герпеса человека, бактериальными инфекциями, инфекционным мононуклеозом. Так же 24% грибковых дисбактериозов кишечника возникло в результате лечения хронических гастродуоденитов, панкреатитов, холециститов, колитов. Кроме того, выявлена значительная часть дисбактериозов кишечника с повышенным количеством грибов рода Candida в результате хронических фарингитов и тонзиллитов, частых ангин и ОРВИ, хронических циститов и пиелонефритов (15%). В 3% случаев отмечено сочетание кандидозов кишечника с демодекозом и в 7% – с аллергическими процессами. Так же отмечены случаи (9%) возникновения кандидозных дисбактериозов кишечника после перенесенных оперативных вмешательств.

Важно отметить, что кандидоз кишечника часто (70%) протекает как микстинфекция. При этом чаще (35%) обнаруживают ассоциацию со значительным количеством условно-патогенных бактерий: Klebsiella spp., Proteus spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp. А также отмечено сочетание со Staphylococcus aureus (47%) и

гемолитической кишечной палочкой (12%).

Кроме того, в 46% случаев отмечено значительное снижение (до 50% от нормы) и в 18% отсутствие лакто- и бифидобактерий.

Выводы: В качестве общих факторов, предрасполагающих к развитию кандидоза кишечника, выступают состояния, при которых наблюдается недостаточность иммунной защиты организма. Зачастую эти состояния обусловлены бесконтрольным или чрезмерным приемом антибактериальных и противовоспалительных препаратов, что приводит к уничтожению главных представителей нормофлоры кишечника – лакто- и бифидобактерий.

**

284

СУЧАСНИЙ СТАН ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ У ДІТЕЙ Костюченко Є. В., Медведєв М. В.

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна

Мета. Дослідити сучасний стан порушення постави у дітей, визначити можливі фактори, що сприяють його розвитку, вивчити та оцінити доступну інформацію, яку отримують українці, шукаючи методи покращення постави.

Матеріали та методи. Опитування дітей різного віку, статистична обробка отриманих даних, огляд сучасної літератури з даного питання, огляд найбільш поширених та популярних веб-сайтів, що пропонують допомогу з покращення постави власними методами.

Результати. Принаймні незначне порушення постави мають більше половини досліджених дітей. У віці 9-11 років порушення постави мають 35,5% дітей, а у 1315 років – вже 75%. Така тенденція зростання кількості випадків порушення постави у дітей з віком є невтішною. Серед можливих причин такої тенденції можна виділити наступні. Це особливості розпорядку дня та життєдіяльності у цілому, ведення неактивного способу життя, переважання розумової праці над фізичною, неправильно розраховані і підібрані висота стола і стільця дитини відповідно зросту, зловживання використанням комп’ютера, не слідкування за поставою під час читання, сидіння, підняття вантажів тощо, недостатня увага з боку батьків та ін.

Серед найбільш частих запропонованих споживачам методів покращення постави можна знайти наступні. По-перше, це складання індивідуальних програм фізичних вправ або вправи, які підходять кожному. У їх основі лежить необхідність розтягнення одних груп м’язів та укріплення інших. Другий напрям – періодичне застосування коректорів. Окрім цього, запропоновано дуже багато приватних методів із застосуванням спеціальних приладів, тренажерів, пристосувань, процедур, ефективність яких оцінити тяжко.

Висновки. Порушення постави – важлива і широка проблема, якій приділяється недостатньо уваги. Спостерігається виразна тенденція на збільшення кількості дітей з порушенням постави з віком. Існують найрізноманітніші методи покращення постави, та головним є усунення чинників, що негативно на неї впливають.

ФАКТОРЫ РИСКА В РАЗВИТИИ НАРУШЕНИЙ ЖИРОВОГО ОБМЕНА У ПОДРОСТКОВ Боярский А. А., Губарь С. О.

Харьковский национальный медицинский университет, Харьков, Украина

Тенденцией современного мира является увеличение числа детей с избыточной массой тела и ожирением. За последние 20 лет распространенность ожирения среди детей в возрасте от 6 до 11 лет увеличилась вдвое (с 7 до 13%), а среди подростков от 12 до 19 лет – почти в 3 раза (с 5 до 14%). Тучность имеет многофакторную природу: генетические факторы, внешнесредовые (низкий уровень физической активности, особенности пищевого поведения)

Обследовано 52 подростка в возрасте от 12 до 15 лет (30 мальчиков и 22 девочки). Проведено антропометрическое исследование (измерение роста и массы),

**

285

определен индекс массы тела (ИМТ), который оценен с помощью процентильных таблиц. При анкетировании обследованных детей анализировались основные внешнесредовые факторы: время препровождения у экранов телевизора и монитора, пристрастие к высококалорийной пище, занятие в спортивных секциях, отягощенность наследственного анамнеза.

Избыток массы тела выявлен у 13,1%, а ожирение у 5,8% подростков. Отягощенный наследственный анамнез имеют 47,8% детей с избытком массы тела и 65,9% - с ожирением. Малоподвижный образ жизни определяет время препровождения у экранов телевизора и монитора: более 4х часов в день 59,8% детей с избыточной массой тела и 53,7% с ожирением проводят у экранов. Пристрастие к высококалорийной пище отметили 46,7% обследованных с избытком массы и 29,3% с ожирением.

Таким образом, нарушение жирового обмена выявлено у 18,9% обследованных. Отягощенный наследственный анамнез составил 56,8%. Малоподвижный образ жизни обусловлен низкой спортивной активностью, длительным проведением времени у экранов телевизора и монитора.

**

287

МОЖЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛАЗЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ХІРУРГІЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ ТА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВІЙ ХІРУГІЇ

Марчук Т. С.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку медичної науки і практики відбувається постійне вдосконалення лікувального процесу за допомогою високо технологічних методів, одним з яких є вживання лазерних технологій. З часу створення лазерів у 1960 році вони отримали широке розповсюдження у багатьох областях медицини. На сьогоднішній день вже накопичений досвід використання лазерів в хірургічній стоматології та щелепно-лицевій хірургії. Хірургічні лазери – це високоінтенсивні випромінювачі, дія яких заснована на здатності лазерного світла розтинати, коагулювати та аблірувати (випаровувати) біологічну тканину, завдяки чому їх з успіхом використовують в пародонтальній хірургії, дентальній імплантації, при хірургічній підготовці ротової порожнини до протезування, хірургічному лікуванню запальних та онкологічних захворювань щелепно-лицевої ділянки.

Мета дослідження – вивчити можливості використання, а також позитивні та негативні сторони лазерних технологій в хірургічній стоматології та щелепнолицевій хірургії.

Матеріали та методи: науково-дослідна та навчальна література. Результати. Такі переваги, як дозоване пошкодження тканин, гемостатичний

ефект, зменшення післяопераційного болю, гарне загоєння ран та відсутність необхідності у накладанні швів, зумовили активне вживання лазерів в хірургії. Однак використання лазерних технологій потребує наявності відповідного обладнання, спеціальних знань та практичних навичок, підтверджених відповідними документами.

Висновки. Лазерна стоматологія – відносно молода область стоматологічних послуг, але вже встигла добре зарекомендувати себе серед лікарів та пацієнтів, і далі буде сприяти вдосконаленню хірургічного лікування.

ОСЛОЖНЕНИЯ В ПЕРИОД ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ИМПЛАТНОВ Ревков И. А.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Актуальность темы. Дентальная имплантация является современным методом, позволяющим качественно решить проблему отсутствия зубов и забыть о ней на долгие годы. Данный подход имеет целый ряд преимуществ:пациент получает идеальные зубы, которые внешне практически не отличаются от настоящих и при этом выполняют физиологические функции настоящего зуба, установка дентальных имплантов не требует препарирования рядом стоящих здоровых зубов, возможность замены коронки на титановом импланте.Однако возможны некоторые осложнения в период функционирования имплантов, такие как механическое повреждение непосредственно импланта и протезов, мукозит и гиперплазия слизистой оболочки десневой манжетки имплантатов,периимплантит, гайморит.

**

288

Цель исследования – выяснить причины возникновения этих осложнения Материалы:научно-исследовательская литература, статистические данные. Результаты. Механическое повреждение импланта может вызвать

накусывания слишком твердой пищи, при этом возникают циклические нагрузки и чрезмерное механическое напряжение, что может вызвать пластическую деформацию и привести к перелому протеза. Также одним из факторов механического повреждения импланта является отсутствие проприоцептивной чувствительности. Причиной периимплантитов активно функционирующих имплантатов могут быть: нарушения защитной функции десневой манжетки имплантата, наличие остатков цемента в глубине десневой манжетки, хроническая травма десневой манжетки.

Выводы. Что бы избежать осложнений в период функционирования импланта, необходимо соблюдать гигиену полости рта, контролировать механическую нагрузку на имплант и в случае возникновения жалоб немедленно обращаться к врачу-стоматологу.

САМООЦІНКА РІВНЯ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ`Я СТУДЕНТАМИ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Вініченко М. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Стоматологічне здоров`я – це сукупність естетичних, клінічних і функціональних критеріїв зубощелепної системи, які забезпечують психологічне, емоційне, соціальне, фізичне благополуччя та якість життя людини.

Мета: визначити стоматологічний статус студентів І та ІІІ курсів стоматологічного факультету за допомогою анонімного опитування.

Матеріали та методи дослідження: Розроблено анкету для анонімного опитування студентів про: 1- загальні дані (інформація про зовнішні дані, шкідливі звички тощо); 2- стоматологічний статус (причини та частота звернень до стоматолога); 3- ортодонтичне лікування ( звернення до ортодонта, перебіг та результати лікування). Анкету заповнили 100 студентів стоматологічного факультету: 50 студентів І курсу та 50 студентів ІІІ курсу.

Аналіз опитування показав, що серед першокурсників 74% студентам не подобається зовнішній вигляд, але у той же час 74% - вважають себе привабливими і лише 16% звертались до стоматолога раз на рік, а 64% - за необхідністю. Серед студентів ІІІ курсу у порівнянні із першокурсниками збільшилась на 54% кількість осіб задоволених зовнішнім виглядом, на 10% - задоволених привабливістю, проте зменшилась на 36% задоволених посмішкою. Щодо шкідливих звичок, то 10 % студентів стали палити більше. Постійно хворіють 18%, хворіють раз у сезон 58% та не хворіють 24%.

Висновок: Соціологічні дослідження підтверджують, що завдяки набутим знанням студенти приділяють більше уваги стану свого здоров`я та оцінці зовнішнього вигляду, так на 34% збільшилась кількість профілактичних звернень до стоматолога та на 8% більше звернулись до ортодонта.

**

289

ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНО-КИСНЕВОЇ СУМІШІ ПРИ ЕНДОДОНТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОГО

ГРАНУЛЬОМАТОЗНОГО ПЕРІОДОНТИТУ Коваль О. В., Топов І. Г., Лось А. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Корінь девіталізованного зуба містить органічні субстанції. Після завершення лікування зберігається небезпека реінфікування. Дуже важливим є створення умов для підтримки перманентної стерильності у віддаленому періоді. Мета дослідження - підвищення ефективності профілактики і лікування хронічного гранульоматозного періодонтиту за рахунок покращення дезінфекції кореневих каналів із застосуванням дозованої озоно-кисневої суміші.

Задачі: Проаналізувати методи лікування хронічного періодонтиту та профілактики ускладнень при цьому. Дослідити метод лікування хронічного гранульоматозного періодонтиту з використанням дозованої озоно-кисневої суміші. На основі отриманих результатів дослідження зробити висновки.

Матеріали і методи дослідження. Було обстежено та проліковано 45

дорослих пацієнтів у віці 20-42 років з хронічним гранульоматозним періодонтитом, які були розподілені на 2 групи: 22 хворих, яким виконували санацію кореневих каналів загальноприйнятим способом (група порівняння) та 23 хворих, яким санацію кореневих каналів проводили за допомогою дозованої озоно-кисневої суміші – основна група. Групи були подібними за віковими та клінічними характеристиками. В обох групах після проведеного ендодонтичного лікування за пацієнтами проводилося динамічне спостереження через 3, 6 та 12 місяців.

Висновки: Клінічно обґрунтовано доцільність застосування дозованої озонокисневої суміші з підвищеною концентрацією озону (5-10 мг/л) та відсмоктуванням газу з каналу зуба, при яких незначна кількість озоно-кисневої суміші виходячи за апекс зуба, визиває окислювальний стрес в тканинах періодонту, що підсилює антиоксидантний захист, нормалізує функціональні реакції в порожнині рота.

Розроблений метод обробки кореневих каналів дозволяє запобігти хірургічного втручання, виникнення рецидивів та скоротити терміни лікування.

ФИЗИКО-МЕХАНИЧЕСКИЕ И ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ОБРАЗЦОВ СОПОЛИМЕРОВ

ПОЛИПРОПИЛЕНА,ПРИМЕНЯЕМЫХ ДЛЯ ИЗГОТОВЛЕНИЯ БАЗИСОВ СЪЕМНЫХ ПРОТЕЗОВ

Арчакова М. Б.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Цель исследований – устранение недостатков полипропеленовых протезов с целью снижения осложнений ,которые сопровождают съемное пластиночное протезирование. Таких как: повышенная пористость, слостость краев протезов, излишняя гидрофильность, нестойкость красителей.

Для устранения указанных недостатков базисного термопластического материала «Липол» мы выбрали сополимер «Tipplen R 359», для улучшения

**

290

которого мы после полимеризации и подгонки протеза обрабатывали в плазме тлеющего разряда.

Для оценки свойств материала мы провели ряд сравнительных исследований полученного нами материала и материала «Липол».

Результаты проведенных физико-химических и санитарно-химических исследований показали что эти материалы обладают высокой степенью химической безопасности, повышенными прочностными характеристиками, отличаются низкой усадкой и незначительным водопоглощением. После обработки материала была значительно снижена его пористость, а также исследовние методом ИКспектроскопии показало наименьшее количество «свободного» красителя.

ЗАЛЕЖНІСТЬ РІВНЯ ОСТЕОКАЛЬЦИНУ ВІД ПОКАЗНИКІВ КОНТАКТНОЇ ТЕРМОМЕТРІЇ У ХВОРИХ З ПЕРЕЛОМАМИ НИЖНЬОЇ

ЩЕЛЕПИ Паламарчук І. М., Поліщук С. С., Боднарчук Ю. А.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, Вінниця, Україна

Вступ. Серед пошкоджень лицевого скелета найбільш часто зустрічаються переломи нижньої щелепи (ПНЩ), які становлять 70-85%.

Мета дослідження - дослідити взаємозалежність показників контактної термометрії та лабораторних досліджень у хворих з ПНЩ.

Матеріали та методи. В процесі дослідження обстежено 26 осіб, які були поділені на 2 групи: 1) група - контрольна (12 осіб без ПНЩ, здорові), 2) група - дослідна (14 хворих з ПНЩ). Дослідну групу ділили на 2 підгрупи: 1 підгрупа (9 хворих) – без порушення показників контактної термометрії, 2 підгрупа (5 хворих) - з порушенням показників контактної термометрії.

Для досягнення поставленої мети ми використовували метод контактної термометрії (цифровим термометром UNI – TUT325), вимірюючи сумарну температуру в місцях найменшого супротиву.

Результати: У осіб першої контрольної групи протягом усіх 14 днів температура в зазначених місцях становила 32,3°С±1,7°С, а рівень остеокальцину (OCN) становив 25,6 нг/мл (в межах вікової норми).

Ухворих другої групи першої підгрупи на 1 день відмічалось підвищення температури до 35,6°С±0,8°С в ділянці перелому, яка потім поступово зменшувалась, становлячи на 4 день - 34,2°С±0,7°С, на 7 день - 32,5°С±0,6°С, на 14

день - 32,3°С±0,5°С.

Ухворих другої групи другої підгрупи відмічалось підвищення сумарної температури на 1 день - 36,4°С±0,4°С, 4 день - 35,7°С±0,4°С, на 7 день -

34,3°С±0,5°С, на 14 день - 32,4±0.9°С.

Хворі другої групи першої підгрупи мали показник регенерації кісткової тканини, а саме OCN - 25,9 нг/мл. Хворі другої групи другої підгрупи мали показник

OCN - 11,8 нг/мл.

Висновки: 1) У 35,7% хворих, з ПНЩ, відмічається підвищення даних місцевої температури.

**