- •Міністерство освіти та науки україни
- •Семінар № 1.
- •Методичні вказівки.
- •Контрольні запитання:
- •Семінар № 2.
- •Методичні вказівки:
- •Контрольні запитання:
- •Семінар № 3.
- •Методичні вказівки.
- •Контрольні запитання:
- •Семінар № 4.
- •Методичні вказівки.
- •Контрольні запитання:
- •Семінар № 5.
- •Методичні вказівки.
- •Контрольні запитання:
- •Семінар № 6.
- •Методичні вказівки.
- •Контрольні запитання:
Міністерство освіти та науки україни
ОДЕСЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ЗАТВЕРДЖУЮ
заст. директора з НР
____________ В.І.Уманська
"___" ___________2010р.
Методичні вказівки та запитання
для підготовки студентів І курсу
до семінарських заннять з предмету:
“Біологія”
Викладач Дьякова Т.В.
РОЗГЛЯНУТО
предметною комісією
протокол №
від “ ” 2010р.
Голова комісії Швець Л.І.
2010р.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ОДЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Методичні вказівки та запитання
Для підготовки студентів I курсу до семінарських занять з предмету: «Біологія»
м. Одеса - 2010
Автор: Дьякова Т.В., викладач коледжу
Рецензент: Швець Л.І., викладач коледжу, голова циклової комісії хімічних дисціплін
Відповідальний за випуск: Стрельнікова І.А., методист коледжу
Оператор: Янчук Л.В.
ВСТУП
При вивченні біології студенти І курсу зустрічаються з проблемою при підготовці до семінарських занятть в зв’язку з переходом до лекціонно-семінарського методу навчання. Семінарські заняття включають об’ємні теми, які частично вивчаються студентами самостійно.
Методичні вказівки містять основну інформацію з вивчаємих тем, що дає можливість студентам І курсу більш досконало підготуватися до семінарського заняття, а перелік питань дає можливість студентам перевірити свої знання з вивчаємої теми.
Методичні вказівки також містять ряд запитань для розвитку логічного мислення студентів та вміння розв’язувати проблемні питання.
Семінар № 1.
Тема: Єдність хімічного складу живих організмів.
Мета.Опанувавши цю тему, студенти дізнаються про: хімічний склад живих істот і молекулярний рівень організації живої матерії, властивості й функції основних класів хімічних сполук живих систем.
Методичні вказівки.
Живі організми, на відміну від неживої природи, мають відносно стале співвідношення хімічних елементів, які поділяють за процентним вмістом у клітині на органогенні, макро-, мікро- та ультрамікроелементи.Всі хімічні елементи, виявлені в живих клітинах, присутні й у неживій природі.
Серед неорганічних сполук живих організмів особливе місце належить воді, яка становить у середньому 60 – 70% їхньої маси. Вода є універсальним розчинником, бере участь у біохімічних процесах, регулює тепловий режим, забезпечує транспорт речовин крізь мембрани, а також сталість фізико-хімічних властивостей цитоплазми клітини та позаклітинних рідин.
З неорганічних сполук до складу організмів входять також розчинні у воді солі у вигляді катіонів (калію, кальцію, натрію тощо) та аніонів (переважно залишки соляної, сірчаної, фосфатної та вугільної кислот).
Органічні сполуки – це основні хімічні речовини живих організмів. Вони утворюються завдяки здатності атомів вуглецю з’єднуватись між собою ковалентними зв’язками в ланцюги та приєднувати атоми кисню, водню й азоту.
Основні класи органічних сполук живих організмів – білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи та ліпіди. Органічні сполуки можуть бути мономерними, якщо вони складаються з невеликої кількості атомів вуглецю та інших елементів і деталі їхноьї будови не повторюються в межах молекули. Сполучаючись між собою, мономери утворюють біополімери.
Вуглеводи – це сполуки, переважна більшість яких складається з вуглецю, водню та кисню. Деякі з вуглеводів мають у своєму складі ще атоми азоту, фосфору чи сірки. Серед вуглеводів розрізняють моносахариди, олігосахариди та полісахариди.
Вуглеводи виконують переважно енергетичну та будівельну (структурну) функції.
Ліпіди – нерозчинні у воді (гідрофобні), але добре розчинні в неполярних розчинниках (ефіри, хлороформи, ацетони тощо) органічні сполуки. Найпоширенішими сполуками серед ліпідів є жири. Жири відіграють теплоізоляційну функцію; при їх окисненні вивільняється значна кількість енергії (енергетична функція) й цтворюється вода, що дає можливість деяким тваринам певний час не споживати воду. Будівельна функція ліпідів полягає у тому, що вони входять до складу біологічних мембран та інших структур.
До ліпідів належать також стероїди і воски, які, на відміну від жирів, не містять залишків жирних кислот. Стероїди є основою деяких гормонів, входять до складу вітаміну D.
Тонкий шар восків вкриває поверхні литків наземних рослин і тіла суходільних членистоногих, запобігаючи надмірному випаровуванню води.
Амінокислоти – це окремий клас органічних сполук. Лише 20 з великої кількості відомих амінокислот входять до складу білків (основні амінокислоти).
Білки мають різні рівні структурної організації. Нервинна структура утворюється завдяки сполученню амінокислот залишків петидними зв’язками з утворенням поліпептидного ланцюга. Вторинна структура білка являє собою закручений у спіраль поліпептидний лацюг, який підтримується за допомогою водневих зв’язків. Третинна структура формується внаслідок укладання поліпептидної спіралі певним чином у специфічну для кожного білка конфігурацію (глобулу). Четвертинна структура білків виникає тоді, коли кілька глобул поеднується в єдине функціональне утворення.
Білки поділяють на прості (протеїни), які складають лише із залишків амінокислот, і складні (протеїди), що крім амінокислотних залишків, містять речовини небілкової природи.
Білки виконують в організмі багато різноманітних функцій: будівельну (входять до складу різноманітних структурних утворень); захисну (спеціалізовані білки – антитіла – здатні зв’язувати та знешкоджувати мікроорганізми й сторонні білки) тощо. Крім того, білки беруть участь у зсіданні крові, чим запобігають значним крововвтратам, виконують регуляторну, сигнальну, скорочувальну, енергетичну, транспортну функції (перенесення деяких речовин в організмі).
Каталітичну функцію здійснюють біокаталізатори білкової природи – ферменти.
Вітаміни – біологічно активні органічні речовини різноманітної будови, які здебільшого входять до складу багатьох ферментів. Відсутність (авітаміноз) чи нестача (гіповітаміноз) вітамінів в організмі так само, як і їхній надлишок (гіпервітаміноз), призводять до тяжких захворювань.
Гомони – біологічно активні органічні речовини різної хімічної будови. Їх виділяють у кров клітини залоз внутрішньої секреції або нервові клітини (нейрогормони).
У грибів і вищих рослин знайдено фітогормони, що утворюється в певних клітинах і діють подібно до гормонів тварин. У клітинах рослин (зокрема, у складі клітинного соку вакуолей) та деяких інших організмів виявлено алкалоїди. Ці речовини отруйні для тварин.
Нуклеїнові кислоти – це біополімери, які складаються із залишків азотистої основи, вуглеводу пентози та фосфорної кислоти. Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) містить залишок вуглеводу дезоксирибози, а рибонуклеїнові кислоти (РНК) – рибози.
Молекула ДНК несе інформацію про будову білків і молекул РНК. Ділянку молекули ДНК, у який закодована інформація про структуру одного поліпептидного ланцюга або білка, називають геном.