- •Методичні вказівки
- •Затверджено
- •1. Загальні вимоги
- •2. Структура розділу
- •3. Приклади розв’язання варіантів виконання розділу «Цивільний захист» у дипломному проекті (роботі)
- •3.1. Визначення можливих втрат працездатності під час дії на радіоактивно забрудненій місцевості
- •3.2. Визначення глибини зони зараження сдор
- •3.3.1. Визначення тривалості вражаючої дії сдор
- •3.3.2. Визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта
- •3.3.3. Визначення можливих втрат людей
- •3.4. Розрахунок зони надзвичайної ситуації при вибухах газоповітряних (гпс), паливоповітряних сумішей (ппс) у відкритому просторі
- •3.5. Прогнозування та оцінка пожежної обстановки на об’єкті
- •3.6. Оцінка захисної споруди за місткістю
- •3.7. Оцінка захисної споруди за системою повітропостачання
- •3.8. Оцінка захисних споруд щодо захисту від радіоактивного ураження
- •3.9. Знезаражування сировини напівфабрикатів, готової продукції та води
- •3.9.2. Дегазація
- •3.10. Визначення обсягів ремонтних та відбудовних робіт на ог
- •Орієнтовний перелік питань при захисті дипломного проекту (роботи)
- •Література
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток в
- •Додаток г
- •Додаток д
- •Додаток е
3.2. Визначення глибини зони зараження сдор
Розрахунок глибини зони зараження проводиться за допомогою даних, наведених у таблицях додатків Б, В, Г, Д в залежності від кількісних характеристик викиду і швидкості вітру, для вертикальної стійкості повітря – конвекції.
Кількісна характеристика викиду СДОР для розрахунку масштабів зараження визначається за еквівалентними значеннями.
Визначення еквівалентної кількості речовини передбачається у первинній і вторинній хмарі.
Еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі визначається за формулою
, (2.1)
де – еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі, т;
К1 – коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (додаток Б);
К3 – коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози іншої СДОР (додаток Б);
К5 – коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря. Приймається: для інверсії – 1, для ізотермії – 0,23, для конвекції – 0,008 (аварії вдень);
К7 – коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (додаток Б).
Q0 – кількість викинутої (розлитої) при аварії СДОР на об’єкті господарювання, т;
Еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі розраховується за формулою
, (2.2)
де – еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі, т;
К2 – коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (додаток Б);
К4 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (додаток Г);
К6 – коефіцієнт, який залежить від часу, що пройшов після початку аварії, К6 = Т0,8 .
Тривалість вражаючої дії речовини визначається за формулою
, (2.3)
де Т – тривалість випаровування речовини, год;
h – товщина шару розливу СДОР, h = 0,05 м (нормативне значення при вільному розливі на ґрунт);
d – щільність СДОР, т/м3 (додаток Б).
Розрахунок глибин зон зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР проводиться за допомогою таблиць додатку В.
У таблиці додатку В наведені максимальні значення глибин зон зараження первинною – Г1 або вторинною Г2 хмарою СДОР, які визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини (Qе1, Qе2) і швидкості вітру.
Повна глибина зони зараження Г, яка обумовлена впливом первинної і вторинної хмари СДОР, визначається
Г = Г´ + 0,5Г´´, (2.4)
де Г´, Г´´– відповідно найбільший і найменший з розмірів Г1 і Г2 (додаток В).
Отримане значення Г порівнюється з гранично можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гn, яке визначається за формулою
Гn = t·V, (2.5)
де Гn – повна глибина переносу повітряних мас, км;
t – час від початку аварії, год.;
V – швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даних швидкості вітру і ступені вертикальної стійкості повітря, які визначаються за допомогою таблиць додатку Д, м/с;
За остаточну розрахункову глибину зони зараження приймають найменше з 2-х Г і Гn, порівнюваних між собою значень.
Приклад. На підприємстві відбулась аварія. В результаті аварії викинуто в атмосферу 40 т хлору, який знаходився під тиском, виникло вогнище зараження СДОР. Визначити глибину можливого зараження хлором за станом на t = 1 годину після аварії.
Метеоумови на момент аварії: швидкість вітру — 5 м/с, температура повітря — 0°С, ізотермія. Розлив СДОР на поверхню вільний, товщина шару розливу СДОР h = 0,05 м.
Розв 'язання: За формулою (2.1) визначаємо еквівалентну кількість речовини в первинній хмарі
Qe1= 0,18 х 1,0 х 0,23 х 0,6 х 40 = 1 т.
Чисельні значення коефіцієнтів дивись у додатках Б, В: К1 = 0,18; К3 = 1,0; К5 = 0,23; К7 = 0,6.
За формулою (2.2) визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі
Qe2 = (1 - 0,18) · 0,052 · 1,0 · 2,34 · 0,23 · 0,70 · 1 · 40 : (0,05 · 1,558) = 8,25т.
Чисельні значення коефіцієнтів дивись у додатках В, Г: К1 = 0,18; К2 = 0,052; К3 = 1,0; К4 = 2,34 ; К5 = 0,23; К6 = 0,70; К7 = 1.
За формулою (2. 3) розраховуємо час випаровування хлору
Значення коефіцієнту К6 при Т = 0,64 дорівнює К6= Т0,8 = 0,640,8 =0,70.
За таблицею додатка В для 1 т знаходимо глибину зони зараження первинною хмарою Г1 = 1,68 км.
За таблицею додатка В для 8,25 т знаходимо глибину зони зараження вторинною хмарою Г2 = 17,64 км.
За формулою (2.4) визначаємо повну глибину зони зараження
Г = 17,64 + 0,5 · 1,68 = 18,48 км.
За формулою (2.5) знаходимо гранично можливе значення глибини переносу повітряних мас
Гп = 1· 29 = 29 км, при V = 29 км/год (додаток Д)
За остаточну розрахункову глибину зараження хлором приймається Г = 18,48 км.
Після виконання розрахунку глибини зараження СДОР зробити висновок.