3_2011_ua

лося вище. Крім того, особливістю цивільного права України на сучасно му етапі його розвитку є реформуван ня цивілістичної доктрини (концепції цивільного права). Результатом такого реформування за сприятливих умов може стати перехід від радянської док трини цивільного права до нового ро зуміння його як категорії, практично тотожної приватному праву, що є про явом останнього на рівні національно го законодавства [14]. Очевидно, у процесі зазначеного реформування має бути остаточно визначене й місце права інтелектуальної власності у сис темі вітчизняного права як підгалузі (розділу) цивільного права.

5. Структура права інтелектуальної власності

Структура права інтелектуальної власності — це систематизована су купність його елементів (правових норм, інститутів), розташованих у послідовності та ієрархії, що визнача ються внутрішньою логікою відповід ної галузі (підгалузі).

Від структури права інтелектуаль ної власності як підгалузі слід відрізняти структуру навчальної дис ципліни «Право інтелектуальної влас ності», яка є однією з дисциплін юри дичного циклу, обов’язковою для вивчення студентами юристами.

Структура (система) навчальної дисципліни «Право інтелектуальної власності» містить:

1.Загальні положення про право інтелектуальної власності (сукупність відомостей про поняття інтелектуаль ної власності, поняття права інтелек туальної власності, його співвідношен ня з поняттям цивільного права, пред мет, метод, принципи, структуру права інтелектуальної власності тощо).

2.Загальні положення про право відносини інтелектуальної власності (їхнє поняття, види, елементи, підста ви виникнення).

3.Вчення про авторське право і суміжні права.

4.Вчення про право промислової власності.

5.Вчення про право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг.

6.Вчення про право на нетра диційні об’єкти права інтелектуальної власності.

7.Загальні положення про здійс нення та захист прав інтелектуальної власності.

8.Вчення про зобов’язання і дого вори (поняття і види, виникнення і припинення, забезпечення належного виконання) у сфері інтелектуальної власності.

Усі види прав на об’єкти інтелекту альної власності можна поділити на такі великі групи:

1.Авторське право і суміжні права.

2.Право промислової власності.

3.Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу та продук ції, що ними виробляється.

4.Право на нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності.

Авторське право опосередковує літературно мистецьку діяльність, тобто діяльність зі створення і вико ристання творів літератури, науки і мистецтва.

Інститут суміжних прав регулює нерозривно пов’язані з авторським правом і похідні від нього права, що стосуються творчої діяльності авторів, які створюють твори, що можуть бути виконані, записані, включені в переда чу ефірного чи кабельного мовлення [15].

Право промислової власності опосе редковує науково технічну діяльність, яка охоплює науково дослідну діяль ність у тій частині, в якій вона стосується техніки та технологій. У це поняття та кож включаються проектно конструк

торські та проектно технологічні робо ти, винахідницька діяльність та інші ви ди творчої діяльності, спрямовані на створення промислових зразків, топо графій інтегральних мікросхем тощо. Його можна поділити на патентне право та право на засоби індивідуалізації учас ників цивільного обігу товарів і послуг.

Патентне право регулює відноси ни, що виникають у процесі створення і використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і по слуг не належить ні до авторського, ні до патентного права, хоча може місти

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

ти окремі ознаки першого і другого. Особливістю цих прав є саме про міжне становище і те, що вони не завжди вирізняються творчим харак тером. Крім того, не всі засоби інди відуалізації є об’єктами виключного права на використання.

Право на нетрадиційні об’єкти пра ва інтелектуальної власності є правом на специфічні результати інтелекту альної діяльності, до яких належать селекційні досягнення, раціоналіза торські пропозиції, наукові відкриття, компонування інтегральних мікро схем, комерційні таємниці, ноу хау, за хист від недобросовісної конкуренції.

ідеєю створення підручника цивільно го права українською мовою, якого у країні на той час не було 50 років. Сьо годні цей підручник накладом 800 при мірників — раритетне видання.

З під пера вченого вийшла низка праць, серед яких: «Правові питання створення і впровадження нової тех ніки» (1975 р.), «Проблеми правового регулювання науково технічного про гресу в СРСР» (1985 р.), «Основи рим ського цивільного права» (1990 р.), «Загальна теорія цивільного права» (1992 р.), «Римське приватне право» (1997 р.), «Право інтелектуальної власності України» (1998 р.), «Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні (2003 р.), «Рим ське право» (2003 р.) та ін.

Із 1992 р., коли професор О. Підо пригора був призначений заступни ком Голови робочої групи з підготовки Цивільного кодексу України, практич но 10 років тривала напружена спіль на праця над Кодексом, яка була успішно завершена у 2003 р.

Опанас Андронович виступив і одним із співзасновників Академії пра вових наук України. З 1993 по 2004 рр. він — академік секретар відділення цивільно правових наук АПрН Украї ни — завжди брав найактивнішу участь у роботі Академії, жив її про блемами. Його учні — нині відомі циві лісти, доктори і кандидати наук.

Опанас Андронович зробив не оціненний внесок не лише у розвиток вітчизняного цивільного права та римського приватного права. Завдяки його зусиллям в Україні набуло офіційного становлення й активно по чало розвиватися право інтелектуаль ної власності. Його численні наукові публікації свідчать про дійсно велику відповідальність талановитого вчено го перед своїм народом у вирішенні найгостріших питань, пов’язаних із

правовою охороною й захистом інте лектуальної власності. Серед них: «Культура законотворчості в сфері інтелектуальної діяльності» (2002 р.), «Методологія захисту права інтелекту альної власності за новим Цивільним кодексом України» (2003 р.), «Право промислової власності за новим Ци вільним кодексом України» (2003 р.), «Проблеми права інтелектуальної власності на комерційне найменуван ня, торговельну марку і географічне за значення в новому Цивільному кодексі України» (2004 р.), «Методологія захи сту права інтелектуальної власності за новим Цивільним кодексом України» (2005 р.) та ін.

У 1998 р. О. Підопригора випустив перший навчальний посібник з права інтелектуальної власності України. А в 2002 р. Україна побачила перший академічний курс «Право інтелекту альної власності», в ідеології та мето дології якого визначальна роль нале жала Опанасу Андроновичу. У 2003 р. колектив авторів цього підручника (за редакцією доктора юридичних наук О. Підопригори та доктора юридич них наук О. Святоцького) був удос тоєний Премії імені Ярослава Мудро го. Цей підручник для студентів вищих навчальних закладів і досі вва жається найкращим серед усіх інших національних курсів з права інтелек туальної власності, він пережив уже третє перевидання. На його сторінках знаходять відображення нові тен денції, погляди, дискусії, проблеми, що проймають сферу інтелектуальної, творчої діяльності.

Професор О. Підопригора активно співпрацював з науковими колектива ми інститутів приватного права і підприємництва та інтелектуальної власності Академії правових наук Ук раїни. Чимало спільних творчих пла нів, зокрема й видання академічного

4березня 2011 р. у м. Харкові у приміщенні Національної акаде мії правових наук України від

булися засідання Президії та щорічні загальні збори Академії, на яких було розглянуто важливі питання її жит тєдіяльності — підбиття підсумків роботи в 2010 р., вирішення ряду організаційно кадрових питань та ок реслення основних завдань на 2011 р. У роботі загальних зборів взяли участь 78 членів Академії, серед яких 35 дійсних членів (академіків) та

43члена кореспондента.

Здоповіддю «Про основні резуль тати діяльності Національної академії правових наук України у 2010 р.» вис тупив президент Академії, академік НАН України В. Тацій. Він доповів про підсумки діяльності Академії у 2010 р., зокрема про присвоєння Ука зом Президента України Академії ста тусу національної; створення у її складі Науково дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку та Південного регіонального центру; участь науково дослідних ус танов та членів Академії у законопро ектній діяльності, зокрема виконання доручення Адміністрації Президента України щодо розробки найважли віших нормативних актів, спрямова них на реалізацію соціально еконо мічних та правових реформ, передба чених програмою Президента України та Кабінету Міністрів України; видав ничу діяльність; результати проведен ня фундаментальних наукових дослі джень; результати співпраці з цент ральними та місцевими органами дер жавної влади.

У доповіді В. Тація було висвітлено проблеми та перспективи розвитку Академії в майбутньому, окреслено зав

дання на 2011 р., зокрема щодо не обхідності організації та проведення у червні 2011 р. наукової конференції з питань удосконалення Конституції Ук раїни, розробки правових механізмів реалізації її положень, забезпечення та охорони прав і свобод людини та гро мадянина, завершення розпочатих у багатьох сферах правових реформ, не обхідності становлення Національної академії правових наук України основ ним експертом у правових питаннях для Президента України, Верховної Ра ди України, Кабінету Міністрів Ук раїни, окремих міністерств та відомств, правоохоронних та судових органів, не обхідності розширення співпраці у га лузі координації тематики дисер таційних досліджень, відновлення розірваних зв’язків з навчальними та науковими закладами Російської Фе дерації, Республіки Білорусь, інших держав СНД та активніше встановлен ня нових зв’язків із науковцями з Євро пи, США, інших розвинених країн.

На загальних зборах було розгляне но та затверджено звіт про витрачання бюджетних коштів Національною ака демією правових наук України у 2010 р.

З науковою доповіддю на тему «Конституційний процес в Україні: реальний стан і потреби дня» висту пив Голова Верховної Ради України В. Литвин. Зокрема, було вказано як на певні здобутки в сучасному консти туційному процесі, так і на певні не доліки, котрі, у свою чергу, не повинні закрити перспективи країни. На дум ку В. Литвина, подолання недоліків, що існують нині у конституційному процесі нашої держави, є можливим лише шляхом подальшого розвитку юридичної науки. У цьому контексті Голова Верховної Ради України наго

лосив, що вчені конституціоналісти мають оволодіти сучасними методами дослідження та аналізу консти туційних процесів, модернізувати підручники конституційного права, а також оволодіти знанням іноземних мов, що дозволить орієнтуватися в розвитку конституційних процесів у зарубіжних країнах.

Рішенням загальних зборів інозем ним членом Академії було обрано од ного з найбільш шанованих на всьому пострадянському просторі науков ця — Сергія Сергійовича Алексєєва.

С. Алексєєв — доктор юридичних наук, член кореспондент РАН (1991 р.), член кореспондент АН СРСР (1987 р.), лауреат Державної премії СРСР (1977 р.), Заслужений діяч науки РСФСР. З 1952 р. асистент, потім стар ший викладач, а з 1954 р. — доцент кафедри цивільного права Сверд ловського юридичного інституту. 1961–1988 рр. — завідувач кафедри теорії держави і права Свердловського юридичного інституту. У 1962 р. йому присвоєно вчене звання професора. 1988–1995 рр. — директор Інституту філософії і права Уральського відділен ня АН СРСР (потім — РАН), один із за сновників цієї наукової установи.

Алексєєв Сергій Сергійович — один із найвідоміших представників вітчиз няної юриспруденції, учений зі світо вим ім’ям, чий внесок у правознавство важко переоцінити. Його фундамен тальні ідеї в царині теорії й філософії права, конституціоналізму, приватного права знайшли втілення в десятках мо нографій і підручників, сотнях статей. Він є автором понад 400 друкованих праць, у тому числі більше 40 книг. Во ни не тільки збагатили науку, а й впли нули на формування правосвідомості великої кількості людей, втілилися в чинному законодавстві.

Рішенням загальних зборів Акаде мії було затверджено директором На

уково дослідного центру правової інфор матики члена кореспондента НАПрН України В. Пилипчука.

Також 4 березня 2011 р. відбулося засідання Президії НАПрН України, на якому були розглянені та вирішені такі питання: про підсумки діяльності робочих груп з розробки нормативно правових актів, спрямованих на реалі зацію програми Президента України та Кабінету Міністрів України; про заснування відзнак «Золота медаль» та «Медаль» Національної академії правових наук України; про вдоскона лення організаційної структури Апа рату Президії НАПрН України; про хід роботи над підготовкою дооп рацьованого варіанту наукового ви дання «Правова система України: історія, стан та перспективи» (росій ською мовою); про рекомендацію до друку Науково практичного комента ря Конституції України; про реко мендацію до друку третього номера наукового видання «Щорічник україн ського права» за 2010 р. (російською мовою); про затвердження Положення про Південний регіональний науковий центр НАПрН України та складу його координаційної ради; про науково видавничу діяльність юридичного журналу «Право України»; про вне сення змін до складу координаційних бюро відділень НАПрН України; про затвердження заступника директора з наукової роботи Інституту вивчення проблем злочинності НАПрН Украї ни; затвердження заступника дирек тора з наукової роботи та вченого сек ретаря Науково дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України; за твердження керівників структурних підрозділів Науково дослідного ін ституту правового забезпечення інно ваційного розвитку НАПрН України.