3_2011_ua

ренції та збори суддів з питань, що стосуються судової діяльності; здійс нює інші повноваження відповідно до закону.

У Нідерландах член суддівського корпусу може бути призначений дво ма шляхами. З одного боку — через внутрішню систему навчання (для «внутрішніх» кандидатів або ста жистів), а з другого — шляхом аутсай дерів (кандидати «зовнішні» або аут сайдери). «Внутрішні» кандидати, щоб бути зарахованими на курси, по винні мати вищу юридичну освіту, бездоганну поведінку і бути не стар шими за 30 років. Обрані кандидати проходять психологічний тест, котрий оцінює особистість, якості характеру, інтелектуальні та аналітичні здібності, стійкість до стресу. Відбіркова комісія представляє рекомендації Міністру юстиції щодо здібностей кандидата працювати суддею чи прокурором. Стажисти, які пройшли відбір, отри мують статус державного службовця. Після успішного закінчення 6 річного курсу кандидат має право бути при значеним на посаду судді. «Зовнішні кандидати» представляють свою кан дидатуру перед комітетом відбору за власною ініціативою. До розгляду приймаються заяви тільки тих канди датів, котрі мають вищу юридичну освіту, мають 6 річний юридичний досвід (на будь якій юридичній по саді) і чия поведінка бездоганна. Кан дидати, які успішно пройшли відбір, призначаються помічниками судді ок ружного суду і заступника прокурора і на цій посаді атестуються судом. Період атестації триває, як правило, від 1 до 2 років. Протягом цього періоду кандидат працює відповідно до обійманої ним посади. Якщо атес тація завершується позитивною оцінкою суд рекомендує кандидата для призначення на посаду судді [11,

60]. Вирішення проблеми комплекту вання судової системи кваліфіковани ми юристами в багатьох випадках пов’язане з підвищенням престижу суддівської професії, підтриманням високого статусу судді, належною оплатою його праці як важливими умовами незалежності правосуддя [12, 80]. Суддя, який не може абстрагува тися від тих чи інших обставин під час судового розгляду, є професійно не придатним [19, 92–95].

Конституційним Законом «Про су дову систему і статус суддів Рес публіки Казахстан» від 25 грудня 2000 р. № 132 2 [10, 410] визначають ся такі вимоги до кандидатів у судді: суддею районного суду може бути призначений громадянин Республіки Казахстан, який досяг 25 річного віку, має вищу юридичну освіту, бездоганну репутацію і стаж роботи за юридич ним фахом не менше 2 років; склав кваліфікаційний іспит у Кваліфі каційній колегії юстиції або спеціалі зованій магістратурі; пройшов медич ний огляд і підтвердив відсутність захворювань, що перешкоджають ви конанню професійних обов’язків судді; успішно пройшов стажування в суді й отримав позитивний відгук пле нарного засідання суду. Особам, які закінчили навчання у спеціалізованій магістратурі, проходити стажування не потрібно.

Щодо осіб, які бажають працювати у суді вищого рівня, законодавець Рес публіки Казахстан встановив, крім за гальних вимог, наявність стажу робо ти з юридичного фаху не менше 10 років і, як правило, не менше 5 ро ків суддівського стажу.

Законом Латвійської Республіки «Про судову владу» від 15 грудня 1992 р. [4] встановлено, що при доборі кандидатів на посаду судді необхідно дотримуватися принципу, згідно з

яким суддею може працювати тільки громадянин Латвії — висококваліфі кований, чесний юрист. При доборі суддів не допускається дискримінація, пов’язана з їх походженням, соціаль ним і майновим станом, расовою і національною належністю, статтю, ставленням до релігії, родом і характе ром занять, політичними або іншими поглядами.

Суддею районного (міського) суду може бути призначена особа, котра: 1) є громадянином Латвії; 2) володіє державною мовою на найвищому рів ні; 3) досягла 30 річного віку; 4) отри мала вищу юридичну освіту; 5) пра цювала не менше 5 років за юридич ним фахом; 6) склала кваліфікаційний іспит.

До стажу роботи за юридичним фа хом зараховується також час роботи на посаді помічника голови суду, помічника судді й консультанта суду.

Порядок стажування і складання кваліфікаційного іспиту кандидатом у судді встановлюється Міністром юс тиції. Строк стажування із урахуван ням рівня професійної підготовки кандидата у судді встановлюється від 1 до 6 місяців. На посаду судді окруж ного суду може претендувати особа, котра має 10 річний загальний стаж роботи на посаді академічного персо налу вищого навчального закладу за спеціальністю «правознавство», при сяжного адвоката, прокурора, а до 30 червня 1994 р. — заступника проку рора, помічника прокурора або слідчо го прокуратури і котра склала іспит на третій кваліфікаційний клас судді.

Постановою Мін’юсту Республіки Білорусь «Про спеціальну підготовку на посаду судді загального суду Рес публіки Білорусь» від 11 травня 2007 р. № 32 затверджено Інструкцію про умови і порядок проходження спеціальної підготовки на посаду судді

загального суду Республіки Білорусь [13]. При надходженні рекомендації кваліфікаційної колегії суддів Міні стерство юстиції Республіки Білорусь включає до штату районного (місько го) суду, де є вакантна посада судді, штатну одиницю стажиста судді.

Під стажистом судді мається на увазі кандидат у судді, рекомендова ний кваліфікаційною колегією суддів для призначення на вакантну посаду судді, прийнятий для проходження спеціальної підготовки і направлений на навчання в поєднанні із стажуван ням в одному із районних (міських) судів республіки, де є вакантна посада судді. Міністерством юстиції Рес публіки Білорусь зі стажистом судді укладається строкова трудова угода на період проходження спеціальної під готовки. На період дії строкової трудо вої угоди йому сплачується заробітна плата в розмірі 75 % посадового окла ду судді районних (міських) судів за рахунок затвердженого фонду оплати праці за кошторисом відповідних районних (міських) судів.

Стажисту судді надаються гарантії, встановлені законодавством про пра цю. Стажист судді проходить спе ціальну підготовку строком до одного року. Спеціальна підготовка містить: теоретичний курс навчання в Інсти туті перепідготовки і підвищення кваліфікації суддів, працівників про куратури в Білоруському державному університеті (далі — Інститут) від 1 до 2 місяців; стажування в одному з районних (міських) судів республіки, де є вакантна посада судді (далі — ста жування), строком від 1 до 8 місяців; підсумковий курс навчання в Інсти туті, як правило, один місяць.

Навчання стажиста судді в Інсти туті проводиться шляхом формування груп. Групи формуються із стажистів суддів, як правило, чисельністю

Закон Російській Федерації «Про вне сення змін до статті 201 Закону РФ Про статус судів у Російській Феде рації» [7], зокрема, суддя, вперше при значений на посаду судді, проходить професійну перепідготовку.

Суддя федерального суду, вперше призначений на посаду судді, прохо дить професійну перепідготовку у формах навчання в освітніх установах вищого професійного рівня і додатко вої професійної освіти, здійснює про фесійну перепідготовку та підвищен ня кваліфікації суддів і стажування в суді зі збереженням на цей період за робітної плати.

Порядок і строки проходження суд дею професійної перепідготовки за вказаними формами, а також підстави звільнення судді від проходження професійної перепідготовки визнача ються відповідно Верховним Судом Російської Федерації та Вищим арбіт ражним судом Російської Федерації.

Загальна тривалість професійної перепідготовки судді не може переви щувати шести місяців.

Період проходження професійної перепідготовки судді включається до стажу роботи на посаді судді.

Суддя зобов’язаний підвищувати кваліфікацію. За результатами прохо дження професійної перепідготовки судді федерального суду, вперше при значеного на посаду судді, при своюється кваліфікаційний клас.

Підвищення кваліфікації суддів федеральних судів здійснюється в міру необхідності, але не рідше одного разу на три роки із збереженням на цей період заробітної плати у формах навчання в освітніх установах вищого професійного рівня і додаткової про фесійної освіти, які здійснюють професійну перепідготовку та підви щення кваліфікації суддів, та стажу вання в суді, а також в інших формах.

Порядок, строки та інші форми прохо дження суддею підвищення квалі фікації визначаються відповідно Вер ховним Судом Російської Федерації та Вищим арбітражним судом Росій ської Федерації.

Порядок, терміни і форми прохо дження професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації мирових суддів і суддів конституційних (устав них) судів суб’єктів Російської Феде рації визначаються законами суб’єктів Російської Федерації.

Професійна перепідготовка і підви щення кваліфікації суддів здійсню ються для суддів федеральних судів за рахунок бюджетних асигнувань феде рального бюджету, а для мирових суддів і суддів конституційних (статутних) судів суб’єктів Російської Федерації — за рахунок асигнувань бюджету відповідного суб’єкта Росій ської Федерації.

Фінансове забезпечення видатко вих зобов’язань, пов’язаних з реалі зацією ст. 201 Закону Російської Феде рації «Про статус суддів у Російській Федерації» від 26 червня 1992 р. № 3132 I з відповідними змінами, здійснюється за рахунок коштів феде рального бюджету в межах бюджетних асигнувань, передбачених на утриман ня судів загальної юрисдикції та арбітражних судів, а також за рахунок коштів бюджетів суб’єктів Російської Федерації в межах асигнувань, перед бачених на матеріально технічне за безпечення діяльності мирових суддів та на забезпечення діяльності консти туційних (статутних) судів суб’єктів Російської Федерації.

Треба звернути увагу на те, що в Ук раїні потребує врегулювання та поліп шення не тільки порядок обіймання посади судді, а й підвищення кваліфі кації діючих суддів. Видається за доцільне для навчання працюючих

суддів змінити систему навчального процесу та запровадити сучасні тех нічні засоби навчання — ввести дис танційне навчання для суддів без їх виїзду з місця проживання. Також слід створити навчально практичне відео судових процесів, лекцій і семінарів з проблемних питань, які мають вияв лятися за наслідками проведених аналізів та узагальнень роботи суддів.

Відповідно до Принципу III Реко мендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» (ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 2004 р.) «для створення відповідних умов праці, які дозволя ють суддям ефективно працювати, не обхідно, зокрема, укомплектувати штати достатньою кількістю суддів та забезпечити їм перед їхнім призначен ням та протягом їхньої кар’єри не обхідну професійну підготовку, при кладом якої може бути стажування у судах та, за можливістю, в інших орга нах та інстанціях влади. Судді не по винні оплачувати таку професійну підготовку; ця підготовка має бути спрямована на вивчення нового зако нодавства та судової практики.

У разі необхідності така підготовка повинна включати навчальні візити до органів влади та судів у європейських та інших зарубіжних країнах» [11, 40–46].

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

Практика роботи з претендентами на суддівське крісло дає можливість стверджувати про необхідність зако нодавчого закріплення такої умови пе ред призначенням суддею, як стажу вання на посаді судді під наглядом судді куратора, причому стажування має відбуватись у суді тієї юрисдикції, в якому має бажання працювати май бутній суддя. Висновок судді курато ра, що матиме рекомендаційний ха рактер для кваліфікаційних комісій про здатність претендента до роботи суддею, має бути затверджений на за гальних зборах професійних суддів, в якому стажувався претендент. Оплата праці кандидата, який проходить ста жування, має відбуватися за рахунок коштів фонду заробітної плати, які пе редбачені для оплати праці вакантної посади судді.

Судова влада зобов’язана діяти згідно з Конституцією і законами Ук раїни, і в цьому знаходить прояв дер жавно владна сила судової влади, яка не повинна нехтувати своїми принци пами, має завжди діяти в ім’я закону і справедливості. Саме висока місія су ду дає можливість будувати грома дянське суспільство, члени якого та їх об’єднання користуються широким ко лом прав і свобод, а всі їх взаємовідно сини будуються на основі права.

Поведінка людини завжди викли кає посилений інтерес серед на уковців. Питаннями, пов’яза ними з визначенням криміногенних

ознак особи, займаються, зокрема, такі науки: психологія, філософія, педа гогіка, соціологія, кримінологія та ін ші. Однак у психології поки ще немає цілісної системи знань, яка б ком плексно вирішувала проблему вивчен

© І. Сервецький, О. Юрченко, В. Редька, 2011

ня особистісних якостей людини, що зумовлюють її актуальність.

Процес становлення демократич ного суспільства та формування пра вової держави наділяє громадянина більшими правами та повагою до са мого себе, що ускладнює роботу працівників оперативних підрозділів при розкритті злочинів. Методика розкриття злочинів, запропонована

ще в радянські часи, — застаріла і по требує реформування, починаючи з глибокого вивчення індивідуальних особливостей людини.

Мета цієї статті — на основі сучас них досліджень про особистісні якості людини запропонувати та застосувати комплексний підхід до вивчення ін дивідуальних якостей людини з метою вивчення особи як носія криміноген ного потенціалу. Виявити такі ознаки криміногенної поведінки можна з до помогою генетики, біології, психології, соціології тощо. Оперативно розшуко ва діяльність використовує знання всіх наук, негласно виявляє та досліджує їх збудники та запобігає учиненню зло чинів їх носіями [1, 58–59].

Для вивчення криміногенного по тенціалу особи використовують різні теорії та наукові школи. Залежно від певної ситуації особа індивідуально сприймає навколишню дійсність, у то му числі й соціальне оточення, яке впливає на криміногенну поведінку. За статистичними даними МВС Ук раїни протягом 2009 р. до адміністра тивної відповідальності притягнуто понад 135 776 осіб, до кримінальної — 33 910 осіб, 22 634 — перебували в роз шуку як злочинці, 5 321 — безвісно зникла особа, 172 864 осіб поставлено на облік як такі, що вживають нарко тики, 17 045 — трупи, особи яких не встановлено, понад 2 млн злочинів за лишаються нерозкритими [2].

Аналіз зазначених статистичних даних свідчить про недостатньо ефек тивну організацію роботи оператив них служб внутрішніх справ. Отже, виникає нагальна потреба у розробці та впровадженні нових дієвих спо собів, методів, заходів у боротьбі зі злочинністю на основі використання знань різних наук, зокрема психології.

Для вивчення криміногенного по тенціалу особи використовують різні

теорії та наукові школи. Залежно від певної ситуації особа індивідуально сприймає навколишню дійсність, у тому числі й соціальне оточення, яке впливає на її поведінку. Теорії особис тості — це старанно вивірені умовиво ди чи гіпотези про те, що являє собою людина, як вона поводиться і чому са ме так, а не інакше. Ці теорії викону ють дві основні функції — вони пояс нюють і передбачають поведінку.

Водночас теорії особистості склада ються з багатьох «мінітеорій», кожна з яких фокусується на окремих питан нях чи темах, які розглядаються пси хологією. Ці теми становлять концеп туальну основу теорії особистості, розкриваючи її зміст.

Основною ознакою будь якої теорії особистості є її структурні концепції, що взаємодіють із відносно незмінни ми характеристиками, які люди де монструють у різних обставинах і в різний час. Ці характеристики викону ють роль основних «будівельних цег лин» людської психіки.

Можна констатувати, що нині у вітчизняній психології поширений по гляд на людину як на індивіда, осо бистість і суб’єкт діяльності, при цьо му немає загальноприйнятої концепції особистості.

Погляди закордонних психологів на особистість характеризуються ще більшою строкатістю. Л. Хьєлл і Д. Зіг лер пропонують щонайменше дев’ять напрямів у теорії особистості. Це психо динамічний (З. Фрейд) і переглянутий А. Адлером і К. Юнгом варіант цього на пряму, диспозиційний (Г. Олпорт, Р. Кеттел), біхевіористичний (Б. Скін нер), соціально когнітивний (А. Банду ра), когнітивний (Дж. Келлі), гуманіс тичний (А. Маслоу), феноменологічний напрями (К. Роджерс) і его психологія, представлена Е. Еріксоном, Е. Фром мом і К. Корні [3].

вості (спрямованість, моральні якості, світогляд).

3.Індивідуальні особливості різ них психічних процесів.

4.Досвід (обсяг і якість наявних знань, навичок, умінь і звичок) [5].

Слід врахувати, що не всі індивіду ально психологічні особливості цих аспектів особистості будуть рисами характеру, але всі риси характеру є особливостями особистості.

Кожна людина володіє не одним, а цілим комплексом соціальних ролей, які вона використовує під час повсяк денної діяльності та суспільного жит тя. З огляду на це, пропонуємо струк туру вивчення особистості, яка, на на шу думку, відображає усі сторони життєдіяльності, а отже, допоможе дослідити складне явище криміноген ної поведінки особи, зокрема, такі її аспекти: біографічні дані про особу; графічну територію народження; со ціальні зв’язки; матеріальний стан; соціальний стан; суспільну діяль ність; професійну діяльність; наукову діяльність; політичну свідомість (по гляди); духовну сферу; культурну сферу; медичні дані; спортивні дані; екологічну сферу; технічну сферу; адміністративну сферу; цивільну сфе ру; спеціальні оперативно розшукові дані; психологічний стан; прогностич ну сферу.

го методу [7], що передбачає ретельне вивчення біографічних даних особис тості.

Біографічний метод досліджує ета пи життєвого шляху, особливості фор мування особистості, може бути до повненням під час інтерпретації даних, отриманих експериментальни ми методами. Біографічний метод є методом синтетичного опису людини як особистості і суб’єкта діяльності. Нині це єдиний метод, який дає змогу вивчити особистість у процесі її роз витку (дані життєвого шляху, ступені соціалізації (ясла, дитячий садок, школа, ВНЗ та ін.), середовище роз витку (місце мешкання, навчальні за клади тощо), інтереси, хобі у різний період часу, стан здоров’я (у тому числі перенесені хвороби)).

Біографічний метод — історичний і одночасно генетичний, тому що дає змогу простежити динаміку життєво го шляху. Недоліки цього методу — описовість, орієнтування на пам’ять, яка може не цілком достовірно відоб ражати минуле, тому може бути ско регований об’єктивнішими даними комплексного дослідження особис тості. Як відомо, перший комплекс ний біографічний дослід, який охоп лював всі вікові етапи і сфери життя людини, пов’язаний з ім’ям Ш. Бюл лєр.