1 (Оригинал)

Post Поступ Демократія

Країна Безглуздя

Усі брешуть. Така вже в нас совкова ментальність, що збрехати – не поле перейти. Брехня сиплеться на наші голови звідусіль. Особливо із зомбоящика. Давно вже для себе усвідомив – усе, що рекламується, шкідливе, не потрібне і не відповідає дійсності. Колись здуру, купуючи порохотяг в одній з торгівельних мереж, дав номер своєї мобілки. "У нас часто відбуваються акції, ми вам будемо повідомляти", – сказали мені. І не збрехали. Час від часу надходять есемески з повідомленням: розпродаж! 50% знижки! Ні, спеціально на той розпродаж ми не їхали, але проїжджаючи неподалік, забігали і цікавилися, що ж тут такого доброго за пів ціни можна придбати. Але щоразу виявлялося: те, що за півціни, уже продалося, зате ще діють знижки на 5 і навіть – яка радість! – 7%!!! За третім разом нарешті дійшло, що нас розводять. Мій семирічний син недавно висловив дуже цікаву думку. Безліч разів я йому пояснював, що усілякі "растішкі", чіпси, крекери, коки-шмоки – гидота і вживати їх не слід. Однак ящик робив своє, успішно зомбував дитячу свідомість, і переконати малого було не так просто. І ось нарешті радість. Він повірив у брехливість реклами. – Тату, знаєш з чого я зрозумів, що реклама бреше? Ось у телевізорі весь час говорили: "Пий кока-колу і вигравай". Наші футболісти повірили, пили кока-колу і програли. Оригінально. А я от недавно їздив до Києва на "Хюндаї". У першому класі. Туди й назад. Туди у вагоні було 8 (вісім) пасажирів. Назад – 2 (двоє). Правда, згодом з'ясувалося, що той другий пасажир – прибиральниця. Вона сиділа собі і куняла, і щойно, коли я рушив у пошуках смітника, вона мене перепинила і гостинно забрала з моїх рук пакетик з об'їдками у свій порожній мішок. Потім знову закуняла. Присутність ще однієї живої душі, признаюся, була для мене приємною. Час від часу через вагон проходили якісь люди, серед них і підпилі, і вигляд старшого чоловіка з покетбуком в руках, який дивиться фільм, міг викликати у них нестримний потяг до кіномистецтва. Хтось подумає: а нема чого у вагоні першого класу їхати! І я погоджуся. Але мені квитки оплатили, тому я не капризував. Так от – реклама. У цьому супермегашвидкісному потязі, який чвалає зі швидкістю 108-110 км в годину, працювали, як і передбачено, телевізори. Але замість фільмів демонстрували рекламу потягу. І от у тій рекламі безліч разів повторювали і повторювали: у вагонах "хюндай" працює вай-фай, можна переглянути фільми, а у вагонах вищого класу навіть згелемзати ланч. Коли я у провідниці поцікавився про вай-фай, то довідався, що реклама таки не збрехала. Вай і, що цікаво, фай таки був, але – 15 хвилин після Львова і 15 хвилин перед Києвом. Сила! Про фільми вона ж таки пояснила, що не закупили ще на них ліцензії. А про ланч я взагалі нічого не второпав, тому їв свою канапку і дивився фільми у своєму покетбуці. Хоча пригадую, що раніше для пасажирів першого класу обіцяли ланч на шару. Як тут не згадати слова Бориса Колєснікова, що проти "хюндаев" ведется настоящая идеологическая война". Я відразу відчув себе причетним до цієї війни. Але я ж не винен, що перед купівлею "хюндаїв" нам обіцяли дещо іншу швидкість. Наберіть на Google фразу "Hyundai будут развивать скорость 160 км/ч" і самі переконайтеся у кількості посилань. А 100 км в годину у нас і раніше потяги мчали. То за що платити такі ціни за квитки? Ясно, що вони себе не виправдовують, і вагони ідуть напівпорожні. А більша швидкість нам і не світить, бо для неї треба прокласти нові колії. Сам же ж Борис Колєсніков і розповів, що будівництво в Україні швидкісних залізничних колій "является экономически необоснованным". Тому й розпочато було війну з нічними потягами, аби силою змусити людей пересісти на ці швидкісні черепахи. Усе це вилилося в скандал, деякі нічні потяги повернули, але підняли ціни, і тепер ці потяги їдуть чомусь на 2-3 години довше, ніж колись. Можливо, для того, щоб на цьому фоні "хюндаї" виглядали ще привабливіше. Чесно признаюся: їхати в "хюндаї" було вигідно, але тільки тому, що ніхто біля мене поруч не сидів, не зазирав у мій покетбук і в мою канапку. Але мені така розкіш не по кишені. Тобто я можу, звичайно, шарпнутися і купити собі квитки на другий клас, але який сенс? До ціни квитка доведеться додати ще витрати на таксі туди і назад, а це ще 200 гривень. Ви собі уявляєте розмах? На сотні кілометрів колії доведеться задіяти хіба всю нашу армію. Але розрекламовані "хюндаї" мають брата по нещастю: швидкісну двоповерхову електричку "Шкода". Бідолашна теж не виправдала надій – пасажири її цураються. Навіть на вихідні електричка, яка курсує з Харкова до Маріуполя через Донецьк, коли на пляжі вирушають тисячі людей, її заповнюють лише на 10%. Який ідіот розробляв графік руху для цієї електрички, я не знаю. Але ім'я його мусить бути увічнене на пальмі Мєрцалова. Лиш подумайте: в Маріуполь потяг прибуває о 12.30, коли до моря вже дещо пізно, а вирушає назад через годину, коли покидати пляж іще рано. А про дешеві авіарейси пам'ятаєте? Вони нам теж поки що не світять. Кожному, хто хоче куди-небудь летіти, вигідніше вилітати з Польщі, Чехії або Угорщини, аніж з України. І тут обіцянки Колєснікова залишилися цяцянками для дурних. І я вже його навіть не питаю, чому ціна на наші швидкісні потяги й електрички вища за ціну авіаквитка з Жешува до Барселони. А ціна ця – ну, просто смішна: 18 євро! Літак з Барселони на Канари – 38 євро. Хоча, якщо подбати про це заздалегідь, то можна вкластися і в 15 євро. Зате переліт зі Львова до Сімферополя коштує 5 тисяч грн.!!! Автобус до Ялти – біля 400. І остаточно доб'ю наших невтомних реформаторів цінами на Канарських остовах. Вартість койкомєста за добу в апартаментах за яких пів сотні метрів до моря – 9,5 євро!!! Складаються апартаменти з двох спалень і просторої кухні з усіма вигодами. І вай-фай тут безкоштовний, і басейн є. За таку ціну на південному березі Криму вам запропонують стару хату з вигодами надворі і душем з цистерни. Ціни на їжу такі ж, як і в нас, а в супермаркетах навіть нижчі. А вже з цінами у Ялті й порівнювати не варто, щоб зле не стало. Тому й не дивно, що цього року курортний сезон у Криму провалився. Лише 30% відпочивальників, готових розділити спартанські умови, відважилося туди приїхати. Решта, вочевидь, воліє їхати де-інде. А з ними і я, грішний.