Сам.роб. заруб

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний лінгвістичний університет

Самостійна робота з зарубіжної літератури на тему «Ніцшеанський концепт Безумства у новелі Франца Кафки «Голодарь»

Виконала студентка групи Пяп 01-12 факультету сходознавства Капустінська Яна Євгеніївна

Київ 2013

Перед початком аналізу новели «Голодарь» Франца Кафки слід зазначити, що Кафка – письменник надзвичайно неординарний. Його твори є можливо найдивнішими з усієї літературної спадщини ХХ ст. і їх доволі важко зрозуміти чи розкрити. Це пов’язано насамперед з тим, що прижиттєва і посмертна доля Кафки не поступається неординарністю його творчості. Зрозуміти його доволі тяжко, адже кожен бачить його по-своєму. Хтось бачить в ньому  іудейського віровчителя, а хтось – пророка екзистенціаліста, хтось – авангардиста, а хтось – консерватора, хтось шукає ключ до його таємниць в психоаналізі, а хтось – в аналізі семіотичному або структуральному. Але справжній Кафка постійно ніби вислизає з-під людського розуміння. В новелі «Голодарь» розповідається про життя так званого героя тих часів, професією і талантом якого було голодування. Він звик до слави і уваги до його персони, звик кидати виклик собі і оточуючим. Голодарь вбачав сенс свого життя в тому, чим він займається. Голодування не було для нього просто шоу, як для всіх його спостерігачів. Та все ж таки йому подобалася увага до себе, він потребував її. Голодаря травмувала невіра в істинність його можливостей. Він намагався показати всім свою надможливість і надсилу – голодувати так довго, як ніхто ніколи не робив раніше. І зміг він це зробити тільки тоді, коли про нього всі забули. Лежачи в клітці, знесилений і ледь живий, Голодарь все ж таки зміг перевершити самого себе. Але, це виявилось настільки нікому не потрібним, що його, ще живого, похоронили, а в клітку поселили молоду пантеру, яка набагато більше приваблювала тогочасну публіку. Тож, на мою думку, завдяки своєму прагненню стати надлюдиною, довести всім свою особливість і показати внутрішню силу і витримку, Голодарь став безумцем. Або, можливо, він і був безумцем все своє життя. Але раніше, коли його оточували прихильники, увага з їхньої сторони не давала йому досягти піку свого безумства. Коли ж Голодарь опиняється буквально на самоті, в оточенні тварин, і ніхто ним більше не цікавиться, це дає йому можливість повністю втілити в життя свої задуми та цілі – протриматися без їжі максимум часу. Це і дало поштовх до розквіту його божевілля. Згідно з філософією Ніцше «Почти всюду дорогу новым мыслям прокладывало сумасшествие; оно же ломало и уважаемые обычаи и суеверия. Понимаете ли вы, почему это должно было быть сумасшествием? Почему в голосе и лице человека должно было быть что-нибудь страшное и бурное, как демонические прихоти бури или моря, и потому внушающее уважение и страх! Почему он должен был носить на себе печать полного безволия, как судороги эпилептика, представляющие безумного как бы говорящим голосом Божества! Сам носитель новой мысли испытывал уважение и страх перед самим собою, и его неудержимо влекло быть пророком этой идеи и мучеником за нее!» На мою думку, ця теорія безумства повністю підходить під опис Голодаря. Адже він намагався зламати будь-які уявлення народу про людські можливості, себто йшов наперекір всім звичаям та забобонам. Його божевільна ідея була для нього, як маяк в морі, до якого він тягнувся. Сам же Голодарь виступає в новелі і справді мучеником, який жертвує своїм тілом, віддаючи все своїй меті, але роблячи це абсолютно добровільно, просто щоб довести всім, і насамперед собі, свою силу. Його божевілля могло приймати різні форми: то він, як звір, кидався на людей через клітку, то впадав в певний транс, і на обличчі його з’являвся вираз неприсутності і блаженства. «Сделаем еще один шаг дальше. Всем тем сильным людям, которых неудержимо влекло к тому, чтобы сбросить иго старой нравственности и дать новые законы, ничего не оставалось другого, как сделаться или казаться сумасшедшими, если они не были, в действительности, такими…» От і Голодарь став божевільним заради того, щоб зробити те, що ніхто ніколи раніше не робив. Він був би першим, хто здійснив такий подвиг, першим, хто зміг випробувати себе таким чином. Але суспільство виявилося настільки неготовим до таких подій, що люди просто боялися і сторонилися Голодаря. Вони вбачали в ньому щось дивне та небезпечне для оточуючих. Це підкреслює тяжкість становища особистостей, які не хочуть жити по загальноприйнятим законам і роблять те, що для них здається, та і є пріоритетом та ціллю в житті. Як висновок до аналізу твору можна навести таку цитату з тексту Ніцше: «Порой само безумие является маской, за которой скрывается роковое и слишком надежное знание.» Якщо проникнути в особу Голодаря, в його психологію глибше, то можна уявити справжній мотив голодарювання. Так, на мою думку, бажання оцінити свої можливості, провірити верх своїх сил викликане внутрішнім питанням «А що буде потім?». Адже це загальновідомий факт, що людям, котрі досягали епогею своїх страждань, мученикам, відкривається щось таке, що не є відомим жодній іншій людині. Це знання. Знання про життя, про душу, про те, що буде після смерті, що чекає людську душу після її виходу з тілесної оболонки. От і Голодарь став безумцем заради своєї ідеї. І скоріш за все, наприкінці його земного існування, йому таки відкрилась та істина і те знання, заради якого він випробовував своє тіло, свої можливості, свою душу. Але, його мало хто розумів, мало хто вбачав в цьому прагненні Голодаря якісь великі позиви. В цьому я вбачаю певну схожість Кафки зі своїм героєм. Він не був прийнятим за життя і не є повністю зрозумілим і в наш час. Творчість його настільки дивна та іноді навіть абсурдна, що звичайним людям доволі тяжко її сприймати. І я вважаю, що лише досягши певного духовного, емоційного та морального рівня розвитку або переживши якісь переломні події у власному житті, можна зрозуміти та відчути всю глибину як творчості Франца Кафки, так і його самого як великого письменника та надзвичайно цікаву та загадкову особистість.