20.Синтаксичний рівень — система механізмів мови,

яка забезпечує творення мовленнєвих одиниць. У

свідомості кожного мовця зберігається невелика кількість

абстрактних моделей, за якими можна побудувати

необмежену кількість конкретних мовленнєвих

утворень — інтонаційно оформлених висловлень. Об’єктом

синтаксису як науки є дослідження структури і

функцій висловлення, інтерпретованих у комунікативному

аспекті, тобто у відношенні до позначуваної ситуації,

до мовця і слухача.

Синтаксис складається з двох розділів —

синтаксису частин мови і синтаксису речення. Синтаксис

частин мови вивчає сполучувальні можливості слова

(їх синтаксичну валентність), способи їх реалізації

(узгодження, координація, керування, прилягання,

замикання, ізафет тощо) і виражені ними відношен-

ня (предикативні, атрибутивні, об’єктні, релятивні

тощо). Цей розділ називають синтагматичним

синтаксисом. Синтаксис речення описує внутрішню

структуру, комунікативний тип речень, їхню

семантику і синонімічні перетворення. Синтаксис речення

протиставляється синтагматичному синтаксису як

такому, що позбавлений комунікативної функції. Таким

чином, синтагматичний синтаксис і синтаксис речення —

це два абсолютно різних за призначенням і дією

механізми мови. Саме неможливість ні звести ці два

аспекти до одного, ні усунути з опису мови якийсь один із

них призвела до виділення двох самостійних розділів —

учення про сполучувальні властивості слова і вчення

про речення. Представники різних граматичних

напрямів надають цим розділам нерівноцінного

значення. Прибічники загальної (логічної) граматики

розглядають синтаксис як учення про речення, а прибічники

формальної і структурної граматики надають перевагу

словосполученню.

Отже, постає проблема визначення основної

синтаксичної одиниці. У мовознавстві довго точилася

суперечка, що вважати основною синтаксичною

одиницею — словосполучення чи речення. Дехто значно

збільшує кількість основних синтаксичних одиниць,

відносячи до них словосполучення, просте речення,

ускладнене й складне речення і навіть текст. Однак

якщо синтаксис розглядають як окремий цілісний

рівень мовної структури, то він подібно до всіх інших

мовних рівнів, чи підсистем, повинен мати одну

основну одиницю. У мовознавстві здавна намагалися знайти

таку одиницю. Для П. Ф. Фортунатова це —

словосполучення (він уважав, що речення — всього лише

різновид словосполучення); для Ф. де Соссюра — синтагма,

що по суті те саме, бо під синтагмою він розумів два

слова, пов’язаних підрядним зв’язком. Прийняти

словосполучення за основну синтаксичну одиницю однак

не можна, бо в мові досить широко представлені

однослівні речення (Пожежа! Води! Геть! Світає та ін.). Як

правильно зазначив Е. Бенвеніст, «число знаків, що

входять до речення, не відіграє жодної ролі: одного знака

досить, щоб виразити предикативність» [Бенвенист

1965: 466]. Водночас саме словосполучення є

недостатнім для утворення комунікативної одиниці (див.

швидко бігти, уроки співів, читати книжку тощо). Г. О. Зо-

лотова як основну синтаксичну одиницю запропонува-

ла синтаксему, під якою розуміється словоформа, яка

бере участь в організації речення. Хоч сам термін добре

вписується в загальнолінгвістичну термінологічну

парадигму (фонема для фонологічного рівня, морфема для

морфологічного рівня, лексема для лексико-семантич-

ного рівня, синтаксема для синтаксичного рівня), однак

навряд чи можна словоформу, хай і наповнену

синтаксичним змістом, прийняти за основну синтаксичну

одиницю, оскільки синтаксис — це рівень структур.

Очевидно, слід погодитися з тими мовознавцями, які

вважають, що основною синтаксичною одиницею є

конструкція, тим більше що її (конструкцію) можна

застосувати як до синтагматичного синтаксису

(словосполучень), так і до синтаксису речення. Усі

конструкції є предметом синтаксису, але вихідною структурою є

просте речення — єдина універсальна синтаксична

одиниця, оскільки просте речення характерне для всіх

мов, тоді як словосполучень у деяких мовах, а саме тих,

для яких не характерна словозміна, на думку багатьох

лінгвістів, немає.