24.Соціолінгвістика

Соціальна лінгвістика (соціолінгвістика) – напрям мовознавства, що вивчає суспільну зумовленість виникнення, розвитку й функціонування мови, дію суспільства на мову й мови на суспільство.Термін соціолінгвістика вперше використав в 1952 р. американський дослідник Герман Каррі. Цією назвою був позначений напрям, який фактично вже існував у мовознавстві і свою головну мету вбачав у дослідженні мови як явища суспільного.

У наведеному визначенні серед центральних проблем соціолінгвістики названі: 1) соціальна зумовленість мовних явищ, у тому числі і його структури; 2) суспільні функції мови; 3) дія мови на суспільство.

Однією з основних проблем, досліджуваних соціолінгвістикою, є проблема соціальної диференціації мови на всіх рівнях його структури, і зокрема характер взаємозв’язків між мовними й соціальними структурами, які э багатоаспектними й носять опосередкований характер. Структура соціальної диференціації мови є багатовимірною й включає як стратифікаційну диференціацію, обумовлену різнорідністю соціальної структури, так і ситуативну диференціацію, обумовлену різноманіттям соціальних ситуацій. Із цією проблемою тісно пов’язана проблема „мова й нація”, вивчаючи яку соціолінгвістика оперує категорією національної мови, яке потрактовоне як соціально-історична категорія, що виникає в умовах економічної й політичної концентрації, що характеризує формування націй. Одним із ключових понять соціолінгвістики є поняття мовної ситуації, обумовленої як сукупність форм існування мови (мов, регіональних койне, територіальних і соціальних діалектів), що обслуговують континуум спілкування в певній етнічній спільності або адміністративно-територіальному об’єднанні. Виділяються 2 групи мовних ситуацій: екзоглосні – сукупності різних мов, і ендоглосні – сукупності підсистем однієї мови. Екзоглосні й ендоглосні ситуації підрозділяють на збалансовані, якщо їх компоненти функціонально рівнозначні, і незбалансовані, якщо їх компоненти розподілені по різних сферах спілкування й соціальним групам.

Особливе місце приділено в сучасній соціолінгвістиці питанню про зв’язок і взаємодію мови й культури.

Однієї з важливих соціолінгвістичних проблем є проблема соціальних аспектів білінгвізму (двомовності) і диглосії (взаємодії різних соціально протиставних одна одній підсистем однієї мови). В умовах білінгвізму дві мови співіснують у рамках одного колективу, що використовує ці мови в різних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації й інших параметрів комунікативного акту. В умовах диглосії спостерігаються схожі стосунки між різними формами існування однієї мови (літературною мовою, койне, діалектами). Соціолінгвістика вивчає також використання мови з комунікативною метою, і зокрема мовна поведінка як процес вибору оптимального варіанта для побудови соціально коректного висловлення. При цьому виявляють сам механізм відбору соціально значимих варіантів, установлюють критерії, що лежать в основі вибору. Кінцевою метою аналізу є виявлення соціальних норм, що детермінують мовну поведінку. Особливе місце серед проблем соціолінгвістики посідає проблема мовної політики – сукупності заходів, що вживають державою, суспільством для зміни або збереження існуючого функціонального розподілу мов або мовних підсистем, для введення нових або збереження старих мовних норм.