Занепад Хараппської цивілізації
Хараппська
цивілізація існувала десь упродовж
2300—1700 рр. до н. е., а потім загинула, хоча
й не безслідно. Щодо причин її раптової
загибелі висловлюються різні гіпотези.
Протягом
тривалого часу індологи поділяли точку
зору англійського археолога М. Уїлера,
згідно з якою хараппські міста стали
жертвою нашестя "арійських" племен.
Це наукове припущення базувалося на
знахідці в Мохенджо-Даро, де виявлено
18 людських скелетів з явними слідами
фізичних пошкоджень. Однак згодом ці
кістяки було датовано XVIII ст. до н. е.,
"арії" ж потрапили в Індію кількома
століттями пізніше. До того ж, як
установили археологи, післяхараппські
культурні нашарування в долині Інду
майже не відрізнялися від хараппських,
тому навряд чи були "арійськими".
Нині індологи здебільшого вважають
Хараппську цивілізацію жертвою
спричиненої нею ж самою (нераціональним
веденням поливного землеробства та
хижацьким вирубуванням лісів) екологічної
катастрофи. Останнім часом її загибель
пов’язують з епідемією малярії (ця
гіпотеза базується на результатах
використання нових методів обстеження
згадуваних 18 кістяків).
Хараппська
цивілізація розквітла тоді, коли інші
райони Індостану ще жили в первісності.
Після
її загибелі минуло більш як тисячоліття,
перш ніж в Індії знову з’явилася
цивілізація — вже в іншому регіоні і в
іншій історичній обстановці.