Науковий стиль мовлення

Науковий стиль мовлення –– функціональний стиль, що використовується в наукових працях та має ряд особливостей: попереднє обдумування вислову, монологічний характер, суворий відбір мовленнєвих засобів, нормоване мовлення. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів.

Науковий стиль властивий таким жанрам як монографія, рецензія, наукова стаття, анотація, підручник, дисертація, лекція.

Науковий стиль має свої ознаки та особливості.

У текстах наукового стилю часто вживаються цитати, посилання на джерела.

Властива ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і довідність викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивність, точність і лаконічність висловлювань, аргументація й переконливість тверджень, однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень, докладні висновки.

Використовуються специфічні мовні засоби, а саме значна кількість термінології, наявність схем, діаграм, мап, графіків, таблиць, систем знаків і позначок, оперування абстрактними, чужомовними словами, уживання суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук, відсутність емоційно-експресивної лексики, наявність виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням нумерації), переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Науковий стиль має такі підстилі:

• власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна праця, реферат, тези), який, поділяють на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти,

• науково-популярний — застосовують для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень нефахівцям, уживаючи в неспеціальних часописах і книгах навіть засоби художнього та публіцистичного стилів,

• науково-навчальний — реалізовують у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу, що не виключає використання складників емоційності. [1; 5; 10]

Японському науковому тексту властивий великий процент термінологічних багатоієрогліфічних з’єднань та абревіатур. Типові прості форми дієслів, предикативних прикметників, еліптичні (опущені) форми присудку.

У філологічних наукових текстах часто зберігається велика кількість граматичних елементів старої письмової мови («бунго»), а іноді навіть історична орфографія, невласна сучасній японській мові. [9, с. 61]

Наукові дискусії та конференції «дзаданкай» (座談会) вважатимемо, згідно Жукової, жанром, що є граничним між науковим та публіцистичним стилями.

Розмовний стиль мовлення

Розмовний стиль використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті. Призначення розмовного стилю – бути засобом обміну думками та з’ясування стосунків.

Найбільш поширеними жанрами розмовного стилю є діалог та полілог.

Вважаємо, що найбільш наглядним буде описати розмовний стиль у протиставленні стилям, які мають зазвичай своїми жанрами жанри письмові.

Японські дослідники 山本雅子 та 大西五郎 (Ямамото Масако та Оонисі Горо) стверджують, що поділення лексики на розмовний та письмовий шари у японському мовознавстві хоч і було досліджено у достатній мірі, у освітній практиці достатнього застосування не знайшло. Причиною цього вони зазначають розмитість термінів 話し言葉 та書き言葉. [22, с. 3]

Так, властивостями розмовного стилю є:

• відносна стислість тексту,

• використання невеликого слою лексики,

• використання великої кількості кейго, вигуків, сю:дзьобі (よ、ね ), запитуючих слів гімонсі,

• часте використання інверсії, порушення порядку слів та подібне.

Проявляється різниця у мовленні жінок та чоловіків, діалекти. Часто, для того, щоб уникнути різкості, уникають робити прямі висновки. Коли один мовець починає говорити, якщо обидва мовця зрозуміли, що він хотів сказати, репліка переривається. Використовується форми на ～です、～ます。

Взагалі у розмовному стилі можемо використовувати п’ять формантів: だ、です、である、であります、でございます, з яких だ та である звичайні, です та であります є ознакою чемного мовлення, а でございます – урочистого. [13, с. 37]

Японська усна мова характеризується використанням більшою частиною власне японської лексики, збагаченої фразеологічними висловами. Дієслівні форми часто скорочуються: 書いている до 書いてる, 読んでおく до 読んどく, 言ってしまう до 言っちゃう, では до じゃ, なければ до なけりゃ та ін.

Складні речення часто розбиваються на прості. [9; 22]

Сьогодні в японській усній мові спостерігаються тенденції уніфікації, стирання кордонів між мовленням чоловіків та жінок, між начальником та працівником.

Граничним між епістолярним та розмовним стилями будемо вважати жанр обміну короткими повідомленнями за допомогою служб skype, MSN та e-mail. Технічні особливості обміну даними зумовили ємність та короткість повідомлень. Зазвичай відсутніми є розгалужені привітання, завершення розмови, мова не формалізована. Виникають окремі прошарки лексики Інтернет-спілкування. Е-mail проте може бути і повноцінним епістолярним жанром.