Міністерство освіти и науки України

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра мов та цивілізацій Далекого Сходу

Курсова робота на тему: «Відмінності основних функціональних стилів японської мови»

Виконала:

Студентка Пяп 01-10

Факультету сходознавства

Орлова Альона

Науковий керівник:

Кандидат філологічних наук, доцент

Пирогов Володимир Леонідович

Київ - 2014

Зміст

Вступ 3

Глава 1. Основні функціональні стилі мовлення у японській мові 7

1.1. Епістолярний стиль мовлення 7

1.2. Офіційно-діловий стиль мовлення 10

1.3. Науковий стиль мовлення 12

1.4. Розмовний стиль мовлення 14

1.5. Публіцистичний стиль мовлення 16

1.6. Художній стиль мовлення 18

Глава 2. Аналіз функціональних стилів мовлення на основі 20

автентичних матеріалів

2.1. Епістолярний стиль. Привітальні картки 20

2.2. Офіційно-діловий стиль. Конституція Японії. 22

Розділ І. Статті 1-6

2.3. Науковий стиль. Уемура Сусуму. 24

Запис лекції з історії японської мови. Уривок.

2.4. Розмовний стиль. Аніме «プラネテス/ΠΛΑΝΗΤΕΣ». 25

Епізод 1. 7:02–8:03

2.5. Публіцистичний стиль. Замітка. 27

2.6. Художній стиль. Сакутаро. Мрія. 30

Висновки 31

Резюме 33

Список використаних джерел 34

Вступ

Майже дві декади тому відомий лінгвіст Жан-Жак Лесеркл опублікував статтю, що різко розкритикувала цілі, методи та доцільність сучасної стилістики. Згідно Лесеркла, «ніхто ніколи дійсно не знав, чим є стилістика та ніхто дійсно й не дбав». [18; 19] Проте, на сьогодні стилістика вивчається, викладається та знаходить практичне застосування у найрізноманітніших галузях суспільного життя, таких як освіта, рекламний бізнес, літературні студії.

Тема даної роботи – відмінності основних функціональних жанрів японської мови.

За мету даної роботи було поставлено укласти систему даних про функціональні стилі японської мови. Окрім того, здійснено спробу дослідити процес виникнення та розвитку функціональних стилів японської мови. Мета дослідження зумовила необхідність виконання наступних завдань:

1. описати основні функціональні стилі японської мови як системи та виявити їх узуальні відмінності.

2. проаналізувати взаємний вплив та перетин стилів.

3. виявити й описати основні мовні стратегії, властиві окремим стилям японської мови.

Обрана тематика є вкрай актуальною, тому що функціональні стилі японської мови у вітчизняному японознавстві вивчені недостатньо, відсутня струнка система знань відповідно до застосування стилів. Стилістика є практичною галуззю мовознавства, що пов’язана з дійсністю, з щоденним життя суспільства. Стилістичні мовні явища постійно змінюються, підпорядковуючись потребам суспільства, тому відомості зі стилістики необхідно оновлювати. Наприклад, Жукова у своїй праці «Стилистика японского языка», що було видано у 1978 році та перевидано у 2002, виділяє військово-документальний підстиль офіційно-ділового стиля. У цій праці ми цей підстиль виділяти та досліджувати не станемо, оскільки вважаємо, що в сьогочасній дійсності стиль військового документа не знаходить достатнього практичного застосування через мирний стан зовнішніх обставин у сучасній Японії.

Отже, функціональна стилістика – галузь науки про підсистеми літературної мови (стилі мови) та про засоби мовленнєвого вираження за допомогою яких досягається ­­­необхідний ефект (мета) висловлювання. [4]

Мовні одиниці в стилістиці вивчаються з погляду їх виражальних функцій у процесі мовлення залежно від мети, призначення, умов і сфери спілкування.

Відомий стиліст Шарль Баллі описав стилістику як науку, що «вивчає експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто вираження в мовленні явищ із сфери почуттів і дії мовленнєвих факторів на почуття», таким чином підкресливши, що предметом стилістики є емоційно-експресивне в мові й мовленні. [2] Функціональна стилістика, на відміну від стилістики описової, що вивчає будову і системи мови, використовує комунікативно-прагматичний аспект, який охоплює функції мови, сферу її поширення в суспільстві і способи її використання.

Функціональна стилістика вивчає закономірності функціонування мови відповідно до потреб учасників комунікативного акту та ситуації спілкування.

Вивчання стилістики дає змогу краще зрозуміти сенс мовленого, оскільки розглядає мовленнєвий акт у комплексі з екстралінгвістичними параметрами.

Стилістика аналізує текст, спираючись на всі рівні мови і залучаючи розділи лінгвістичної науки, які їх вивчають, такі як фонологія, графологія, морфологія, синтаксис та граматика, лексикологія, семантика та дискурсивний аналіз. [15, c. 5]

Особливу увагу функціональна стилістика приділяє питанням визначення, формування і розвитку функціональних стилів мови. Також функціональна стилістика визначає участь екстралінгвістичних чинників у мовному спілкуванні. В сучасній лінгвістиці функціональна стилістика є найперспективнішим напрямом розвитку стилістики, оскільки вивчає як власне мову у її структурі, так і її функціональний та естетичний аспекти. Сучасна стилістика виділяє науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, розмовний та художній функціональні стилі.

Більшість науковців-лінгвістів згодні у тому, що стилістика має справу з такими поняттями як «естетичні функції мови, засоби виразності мови, синонімічні засобі вираження думок, емоційна забарвленість мови, стилістичні прийоми, розшарування літературної мови на системи (стилі мовлення)» [4]

Ми не претендуємо на повноту охвату стилістичних проблем японської мови оскільки функціональна стилістика не є достатньо вивченою галуззю мовознавства як у вітчизняному японознавстві, так і в японському мовознавстві.

У вивченні японської мови стилістика особливо важлива вже на початкових етапах знайомства з мовою, так саме як і в період поглиблення знань і в професійній діяльності.

Важливо розрізнювати стилі мови та стилі мовлення. Мовна стилістична система поперед усе ділить стилі на дві об’ємні категорії: усний та письмовий мовні стилі. Іноді виділяють ще й нейтральний стиль [5]. Як зазначає В. В. Виноградов, «стилі мовлення – це, поперед усе, деякі композиційні системи у колі основних жанрів або конструктивних різновидів суспільного мовлення. У той час як стилі мови – це окремі системи («підсистеми») у загальній структурі мови як «системи систем». [6]

У галузі стилістики японсько мови досі ще не існує єдиної стрункої мовної теорії. Причини існування стильового розшарування в японській мові мають особливо соціальне походження, що найбільш повно виявляється у вертикальній структурі ієрархічних категорій ввічливості.

Жукова І. В. виділяє наступні стильові характеристики:

1. Ступінь стандартизованості та кодифікованості мовленнєвих актів.

2. Суб’єктивна або об’єктивна направленість (особистість мовця чітко просліджується або ж навпаки навмисно не відображається. Об’єктивна направленість передається за допомогою суфіксів ввічливості о та го, дієслів напрямку дії куру, ітадаку, яру, агеру).

3. Емфатичність або неемфатичність мовлення.

4. Термінологічність або не термінологічність (образність).

5. Ступінь синтаксичної організації (цільність або синтагматичність, складні розгорнуті багатоприсудкові речення ділового мовлення на противагу коротким реченням побутового спілкування).

6. Розгорнутість або згорнутість.

7. Відношення елементів нової та старої граматики (ко:го та бунго; іноді старі граматичні форми використовуються, коли мова йде про значні дати, видатних людей та подібне).

8. Написання (орфографічна норма та можливі її варіанти як то написання ієрогліфами або азбуками, наявність або відсутність фурігани, розділення тексту на слова, що характерно для дитячих книжок).

Дослідженням функціональної стилістики японської мови займалися такі науковці як ホームズ (Holmes), 吉岡健一 (Йосіока Кен′ічі), 陳志文 (Чін Сіфумі), 山本雅子 (Ямамото Масако) [22], 野村眞木夫 (Номура Макіо) [23],中村明 (Накамура Акіко) [24], 佐藤信夫 (Сато Нобуо) [25], 瀬戸賢一 (Сето Кен′ічі), І. В. Жукова [9], Е. М. Маєвський [11], Л. М. Свинина [12], Е. Л. Фролова [14], О. П. Фролова [15].