40. Логічні форми мислення.

Мислення — це особливого роду теоретична і практична діяльність, що припускає систему включених до неї дій і операцій орієнтовно-дослідницького, перетворюючого і пізнавального характеру.

Теоретичне понятійне мислення — це таке мислення, користуючись яким людина в процесі рішення задачі звертається до понять, виконує дії в думці, безпосередньо не маючи справи з чуттєвим досвідом. Людина обговорює і шукає рішення задачі з початку і до кінця в думці, користуючись готовими знаннями, одержаними іншими людьми, вираженими в понятійній формі, думках, висновках. Теоретичне понятійне мислення характерне для наукових теоретичних досліджень.

Теоретичне образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріалом, який тут використовує людина для вирішення задачі, є не поняття, думки або висновки, а образи. Вони або безпосередньо витягуються з пам'яті, або творчо відтворюються уявою. Таким мисленням користуються працівники літератури, мистецтва, взагалі люди творчої праці, що мають справу з образами. В ході рішення розумових задач відповідні образи в думках перетворяться так, щоб людина в результаті маніпулювання ними змогла безпосередньо угледіти рішення задачі.

Обидва розглянуті види мислення — теоретичне понятійне і теоретичне образне — насправді, як правило, співіснують. Вони непогано доповнюють один одного, розкривають людині різні, але взаємопов'язані сторони буття. Теоретичне понятійне мислення дає хоча і абстрактне, але разом з тим найточніше, узагальнене віддзеркалення дійсності. Теоретичне образне мислення дозволяє одержати конкретне суб'єктивне її сприйняття, яке не менш реальне, ніж об'єктивно-понятійне. Без того або іншого виду мислення наше сприйняття дійсності не було б таким глибоким і різностороннім, точним і багатим різноманітними відтінками, яким воно є насправді.

Всі перераховані види мислення у людини співіснують, можуть бути представлені в одній і тій же діяльності. Проте залежно від її характеру і кінцевої мети домінує той або інший вид мислення. На цій підставі всі вони і розрізняються. За ступенем своєї складності, за вимогами, які вони пред'являють до інтелектуальних і інших здібностей людини, всі названі види мислення не поступаються один одному.

41. Види мислення, їхні особливості.

за характером розумової діяльності: теоретичне та практичне;

за формою існування: конкретно-дійове, наочно-образне та абстрактне; Практичне мислення формується і розвивається у процесі безпосередньої життєдіяльності людини. Воно нерозривно зв'язано з конкретними діями, які здійснює людина в таких видах діяльності як гра, навчання, професійна робота, суспільна праця і виконує функцію обгрунтування діяльності. Психологи називають практичне мислення "мисленням в дії".

Теоретичне мислення — це сфера "умогляду" (за Арістотелем), сфера "чистого" розуму, який будує теоретичні системи знання, не звертаючись безпосередньо до чуттєвого досвіду; це сфера всезагальних абстракцій (понять). Всезагальним Арістотель називав "те, що є завжди і всюди". У процесі реального мислення сучасної людини практичне і теоретичне мислення взаємопов'язані і зумовлюють один одного. Практичне мислення здійснюється у процесі безпосередньої, чуттєво-конкретної взаємодії людини з оточуючим його світом.

Конкретно-дійове, або наочно-дійове мислення грунтується на безпосередньому сприйнятті предметів. Цей вид мислення є основним у ранньому віці.

Наочно-образнемислення наявне під час сприймання людиною навколишньої дійсності. Цей вид мислення іноді називають логічно-знаковим, тобто таким, у якому спираються на уявлення та образи. Образи містяться в короткочасній пам'яті.

На основі практичного та наочно-чуттєвого досвіду поступово формується абстрактне (понятійне) мислення , яке існує у вигляді абстрактних понять і суджень. Цей вид мислення супроводжується мовленням. Його ще іноді називають словесно-логічним. Певна логіка властива всім видам мислення.