- •Тема 3. Грошовий ринок План
- •3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
- •Загальна схема взаємозв’язку між об’єктами та інструментами грошового ринку
- •3.2. Інституційна модель грошового ринку
- •Інституційна модель грошового ринку
- •3.3. Структура грошового ринку
- •3.4. Основи механізму функціонування ринку грошей
- •3.4. Попит на ринку грошей
- •Чинники впливу на попит на гроші
- •Графічне зображення попиту на гроші (Схема 1) чинники впливу на попит на гроші
- •Графічне зображення попиту на гроші (схема 2 – загальна)
- •3.4.2 Пропозиція на ринку грошей
- •3.4.3. Графічна модель ринку грошей. Рівновага на ринку грошей та процент
- •Передавальний механізм впливу на грошовий ринок
- •3.5. Основи функціонування ринку капіталу
- •3.5.1. Заощадження як джерело та межа пропозиції на ринку капіталу
- •3.5.2. Попит на гроші як капітал
- •3.5.3. Графічна модель ринку капіталу. Проблема трансформаії заощаджень в інвестиції
- •Передавальний механізм збалансування ринку капіталу під впливом зміни (зростання) процентної ставки
- •Передавальний механізм збалансування ринку капіталу незалежно від зміни процентної ставки
- •3.5.4. Інструменти ринку капіталів
Інституційна модель грошового ринку
-
ГРОШОВИЙ РИНОК
за інституційним критерієм
сектор прямого
фінансування
сектор опосередкованого
фінансування
характеристика сектору
зв`язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують один з одним.
зв`язки між продавцями і покупцями реалізуються через фінансових посередників, які з початку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені.
форма прояву
Канали руху грошей:
- капітальне фінансування (покупці назавжди залучають кошти у свій оборот за допомогою акцій);
- запозичення (покупці тимчасово залучають кошти у свій оборот за допомогою облігацій та інших подібних цінних паперів).
Види фінансових посередників:
- банки;
- небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, інвестиційні, фінансові та трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо).
зміст діяльності
Для покупців грошей в цьому секторі розширюються можливості вибору найвигідніших умов купівлі, зниження ціни грошей та скорочення плати за користування позиками. Продавець грошей тут може знати свого покупця «в обличчя», що дає можливість вибирати найбільш вигідних позичальників, уникати зайвих ризиків.
Фінансові посередники тут створюють власні зобов’язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків.
Сектор створює спеціальний механізм реалізації зв’язків, які не можуть бути реалізовані через сектор прямого фінансування (витрати грошей і часу на пошуки і вивчення контрагента, чи реалізація яких пов’язана зі значними ризиками )
Між секторами прямого й опосередкованого фінансування існують не тільки конкурентна боротьба, а й інтеграційні процеси, зокрема активне проникнення фінансових посередників у сектор прямого фінансування як технічних посередників, кредиторів та позичальників.
3.3. Структура грошового ринку
Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має його структуризація. Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за наступними критеріями:
критерії |
сегменти |
форма існування | |
За видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців |
Ринок кредитних угод |
Позичкові угоди (включаючи й депозитні), на підставі яких банки формують і розміщують кредитні ресурси | |
Ринок цінних паперів |
Здійснюється переміщення позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). | ||
Валютний ринок |
Валютні цінності, які використовуються у взаємовідносинах між власниками двох різних валют | ||
За інституційними ознаками грошових потоків |
Фондовий ринок |
Фондові біржі | |
Ринок банківських кредитів |
Банківська система | ||
Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ |
Небанківські фінансово-кредитні установи | ||
За економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку |
Ринок грошей |
Купівля грошових коштів на короткий (до 1 року) строк. Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору. |
Ринок грошей характерний тим, що він дуже чутливий до будь-яких змін в економіці та у фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція тут надто мінливі, а процент як ціна грошей часто змінюється під їх впливом. Через це він є найбільш реальним індикатором кон’юнктури грошового ринку взагалі і слугує базою формування процентної політики в країні. |
Ринок капіталів |
Купівля грошових коштів на тривалий (більше 1 року) строк. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників. |
Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей. |
Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів має досить умовний характер. Адже запозичення грошей на строк до одного року зовсім не гарантує того, що наявний в обороті позичальника капітал не збільшиться протягом цього терміну. І навпаки, запозичення на строк більше року не гарантує того, що ці гроші не будуть використані для здійснення коротких платежів і не вплинуть на кон'юнктуру ринку грошей. Проте навіть умовне розмежування цих ринків має важливе практичне значення для їх функціонування, оскільки дає можливість їх суб'єктам здійснювати свою діяльність більш цілеспрямовано й ефективно.
Якщо всі три види структуризації грошового ринку звести в єдину систему, то її можна подати у вигляді такої схеми:
Схема системної структуризації грошового ринку
Як видно з наведеної схеми, між усіма елементами грошового ринку, незалежно від того, за якими критеріями вони були вичленені, існує внутрішній взаємозв’язок, що підтверджує його внутрішню єдність.