1. Ринок праці. Типи і види. Характеристика елементів ринку праці

Ринок праці є одним з основних елементів ринкової економіки. Він являє собою систему організації найманої праці на засадах закону попиту і пропозиції. Включає в себе: працедавців (пред'явників попиту на працю), робочу силу, що пропонує на ринку свою здатність до праці, а також механізми й інститути узгодження всіх інтересів найманих працівників і працедавців. У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник -найманим працівником. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). Попит може бути індивідуальним і сукупним.Сукупний попит на робочу силу - це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.Індивідуальний попит на робочу силу-- це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

Кон'юнктура ринку - це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.Виділяють три типи кон'юнктури:* трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;* трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;* рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодавцями і найманими працівниками -- держава, профспілки і спілки роботодавців.

Сучасний ринок праці виконує такі функції: Суспільного поділу праці, Інформаційну, Посередницьку, Ціноутворюючу, Стимулюючу, Оздоровлюючу, Регулюючу.

В залежності від рівня розгляду існують: сукупний, поточний, первинний, і вторинний, відкритий і прихований ринки праці.

Розрізняють зовнішній, або професійний, ринок праці і внутрішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі.Внутрішній ринок являє собою систему соціально-трудових відносин у межах одного підприємства, всередині якого розміщення робочої сили і визначення її ціни, тобто заробітної плати, відбуваються згідно з адміністративними правилами і процедурами.Виділяються загальнонаціональний ринок праці, регіональні (в розрізі адміністративно-територіальних утворень) і локальні ринки праці (у розрізі підприємств і організацій).

Відкритий ринок праці - все економічно активне населення , фактично ті, що шукають роботу потребують профорієнтації, підготовки і перепідготовки, а також всі вакантні робочі та учнівські місця в усіх секторах економіки. Складовими відкритого ринку праці є його офіційна і неофіційна частина.Прихований ринок праці також можна розділити на офіційний і неофіційний. Сегментація ринку праці передбачає поділ ринку праці на дві частини: первинний і вторинний ринки праці.Первинний ринок характеризується тим, що на ньому присутні «хороші роботи». вторинний ринок праці — це ринок, на якому присутні «погані роботи», що характеризуються ознаками, прямо протилежними первинним ринкам праці.