У країні, якою добре керують, соромляться бідності. У країні, якою керують погано, соромляться багатства.
Конфуцій
Тема 18. Фінансова безпека країни
18.1. Фінансова безпека країни: суть, структура, основні небезпеки та загрози
18.2. Основні напрямки державної політики у сфері забезпечення фінансової безпеки України
18.3. Стратегічні інтереси України щодо забезпечення фінансової безпеки в рамках фінансової конкуренції серед країн Європейського Союзу
Умовою стабільного розвитку держави і суспільства є фінансова безпека. Вона є складовою економічної безпеки, яка характеризує стан захищеності життєво важливих (ключових) інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур та громадян у фінансовій сфері від впливу широкого кола негативних чинників (загроз). Тобто відображає стан і готовність фінансової системи держави до своєчасного й надійного фінансового забезпечення економічних потреб у розмірах, достатніх для підтримки необхідного рівня економічної й військової безпеки країни.
У науковій літературі існують різні підходи до трактування дефініції «фінансова безпека», зміст яких представлено у табл. 18.1
Таблиця 18.1
Підходи то трактування дефініції «фінансова безпека»
Підхід |
Суть фінансової безпеки |
Системний |
1) збереження та укріпленні міжсистемних зв’язків, забезпечення існування та розвитку кожної підсистеми виходячи з інтересів фінансової системи в цілому. Фінансова система – це сукупність сфер та форм фінансових відносин; сукупність фінансових агентів, які діють у межах країни; 2) складова економічної безпеки країни, заснована на незалежності, ефективності і конкурентоспроможності фінансово-кредитної складової, що виражається через систему критеріїв та показників її стану, які характеризують збалансованість фінансів, достатню ліквідність активів та наявність грошових, валютних, золотих резервів тощо; 3) складна багаторівнева система, що охоплює проблеми грошового обігу та інфляції, обігу валютних коштів, заборгованості держави, бюджетної безпеки, інвестиційної діяльності, формування та функціонування банківської системи в Україні, безпеці страхового ринку, ринку цінних паперів тощо. |
Ресурсно-функціональний |
захищеність фінансових інтересів суб’єктів господарювання на усіх рівнях фінансових відносин; забезпеченість домашніх господарств, підприємств, організацій і установ, регіонів, галузей, секторів економіки держави фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання відповідних зобов’язань |
Статичний |
стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання |
Нормативно-правовий |
створення таких умов функціонування фінансової системи, за яких фактично відсутня можливість спрямовувати фінансові потоки в незакріплені законодавчими актами сфери їх використання, а також до мінімуму знижена можливість зловживання фінансовими ресурсами. |
Рівневий |
поняття, що включає комплекс мір, методів і засобів по захисту економічних інтересів держави на макрорівні, корпоративних структур, фінансової діяльності господарюючих суб'єктів на мікрорівні. На макрорівні фінансова безпека - здатність держави в мирний час і при надзвичайних ситуаціях адекватно реагувати на внутрішні й зовнішні негативні фінансові впливи. |
Різносторонній |
захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання |
Комплексний |
сукупність умов і факторів, що забезпечують стабільне й стійке функціонування інститутів фінансового посередництва, здатних до мобілізації й перерозподілу капіталів у сфери найбільш ефективного застосування, - є найважливішим атрибутом національно-державного суверенітету й найважливіший складової економічної безпеки. |
Основними критеріями фінансової безпеки є достатність фінансових ресурсів, їх збалансованість та ліквідність, які уможливлюють нормальне існування та розвиток суб’єктів економічного життя.
Складовими фінансової безпеки виступають (рис.18.1):
1. бюджетна безпека, під якою слід розуміти забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;
2. валютна безпека, що характеризує міру забезпеченості валютними коштами, достатню для додержання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці; а також стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи і максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;
Рис.18.1. Складові фінансової безпеки
3. грошово-кредитна безпека - це такий стан грошово-кредитної системи, що обумовлюється стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;
4. боргова безпека, показником якої виступає рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;
5. безпека страхового ринку визначається рівнем забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, достатнім у разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;
6. безпека фондового ринку - це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому.
Фінансова безпека являє собою складне явище, що складається із самостійних частин (об’єкт, суб’єкти), що виконують певні функції і взаємодія між якими забезпечує фінансову безпеку країни. Об’єктом фінансової безпеки є фінансова система. Суб’єктами забезпечення фінансової безпеки України виступають усі її фінансові агенти в межах своїх функцій та ролі у фінансових потоках (рис.18.2.). Причому інтереси груп фінансових агентів (держави, фінансових установ та приватних осіб) інколи є суперечливими, що обумовлюється об’єктивними та суб’єктивними причинами. У якості об’єктивних причин слід розглядати те, що різні групи агентів генерують різні фінансові потоки, виходячи з інтересів максимізації власного доходу та мінімізації загроз (ризиків) своєї діяльності. Власне суб'єктивними причинами є перекоси в сторону однієї з груп фінансових агентів та жорстка протидія цим перекосам з боку інших груп фінансових агентів, що виникають внаслідок недостатньої розвиненості економіки та фінансової системи країни.
Елементами фінансової безпеки виступають ефективність, незалежність та конкурентоспроможність фінансової системи країни. Перша відображає здатність забезпечувати досягнення стратегічних та тактичних цілей розвитку держави, друга - здатність держави самостійно визначати цілі, механізми та шляхи її функціонування, а третя - здатність повноцінно виконувати свої завдання та функції в умовах існування та впливу фінансових систем інших країн та світових фінансових агентів.
Крім того, фінансову безпеку необхідно розглядати на кількох рівнях:
на рівні підприємства;
галузі;
країни;
світової економіки.
Адже, фінансова безпека окремих підприємств та галузей гарантує фінансову безпеку країни, остання в умовах глобалізації світової економіки тісно пов’язана з ситуацією на міжнародних валютних і фондових ринках.
Рис.18.2. Об’єкт та суб’єкти фінансової безпеки
На фінансову безпеку країни впливає низка чинників, зокрема:
безпека інвестицій;
фактори міжнародного фінансового ринку;
коливання попиту і пропозиції;
стан грошово-кредитної системи країни;
збалансованість (незбалансованість) державного бюджету;
дефіцит бюджету;
державний борг країни;
бартеризація економіки;
податкові пільги;
податкові недоїмки тощо.
Розбалансованість бюджету є чи не найголовнішим дестабілізуючим чинником фінансової системи, від якого порушується фінансова безпека країни. Тому при формуванні Державного бюджету України необхідно враховувати наступні критерії:
забезпечення інтересів держави;
пріоритет національних інтересів України;
відповідність цілей бюджетної політики фінансовим ресурсам держави;
забезпечення стабільності дохідної частини Державного бюджету України;
підтримання єдності бюджетної системи;
узгодженість бюджетної політики країни з грошово-кредитню політикою Національного баку України.
Отже, фінансова безпека є складним і багатогранним явищем, що має власну структуру, елементи якої тісно взаємодіють між собою. Вона відображає захищеність фінансових інтересів усіх рівнів, забезпеченість фінансовими ресурсами, збалансованість підсистем національної економіки, наявність та якість фінансових інструментів та послуг. Її вплив на всі галузі економіки визначає стратегію соціально-економічного розвитку країни, тому важливим питанням сьогодення є уникнення загроз фінансової безпеки.
Фінансова безпека є пріоритетним завданням для будь-якої країни. Адже, вона досягається діяльністю у фінансовій й дотичних до неї сферах (грошово-кредитній, економічній, соціальній, міжднародно-фінансовій і т.д.), від яких залежить розвиток держави та добробут населення. Причому вона піддається впливу низки факторів, що її стимулюють або становлять для неї загрози.
Фактори, що впливають на фінансову безпеку поділяють та такі, що мають прямий і опосередкований вплив. В свою чергу перші поділяються на:
негативні:
збереження високої інфляційної динаміки в країні;
збільшення обсягу готівки поза банками у співвідношенні до ВВП;
уповільнення темпів нарощування обсягів міжнародних резервів;
посилення ризиків ліквідності банківської системи;
зміна валютної структури депозитів;
позитивні:
збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки;
підвищення гнучкості валютного курсу;
активізація на ринку страхових послуг;
виваженість боргової політики
Фактори опосередкованого впливу здебільшого є негативними та включають:
нерівномірність фінансування видатків;
зростання обсягів кредиторської заборгованості між підприємствами;
залежність фондового ринку від іноземного капіталу;
низька активність інвесторів на ринку державних цінних паперів.
Зупинимось детальніше на факторах негативного впливу, оскільки вони становлять реальну загрозу не лише для фінансової безпеки, а й для існування суверенної, незалежної і процвітаючої держави.
У широкому значенні під загрозою фінансової безпеки слід розуміти наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють суттєву небезпеку національним фінансовим інтересам. Тобто загрожують життєво важливим економічним та фінансовим цінностям держави як носія суверенітету, визначальним фінансовим потребам народу та держави, реалізація яких гарантує фінансову незалежність та прогресивний розвиток країни.
Виділяють зовнішні та внутрішні загрози фінансової безпеки. Перші пов’язані із організаційно-правовою, адміністративною та інституційною незавершеністю реформування фінансово-кредитної сфери, політичною нестабільністю в державі, проявами сепаратизму та проявляються через неефективне регулювання і низький рівень правової культури у фінансовій сфері, низький рівень доходів населення, зниження інвестиційної інноваційної активності, низький рівень капіталізації банківської сфери, недостатній рівень золотовалютних резервів, стагнацію фондового ринку, неефективність податкової політики, високий рівень корупції, низький рівень бюджетної дисципліни, бюджетний дефіцит, нереальність курсу національної валюти, високий рівень боргової залежності, тонізацію економіки, критичний стан ринку державних цінних паперів, нелегальний відтік капіталів за межі держави. Тобто вони породжуються в основному неадекватною фінансово-економічною політикою, суттєвими прорахунками органів влади, неефективним управлінням фінансовою системою держави.
Другі обумовлюються невизначеністю держави у сучасному геополітичному просторі, непричетністю до інтеграційних процесів, обмеженістю доступу до зарубіжних фінансових ринків, безконтрольністю щодо накопичення зовнішньої заборгованості, стрімким розвитком процесу транснаціоналізації економічних зв’язків, інтернаціоналізацією світового господарства, мобільністю фінансових ринків, посиленням конкуренції між державами, надмірною залежністю національних економік від іноземного короткострокового капіталу, нестійким становищем світової фінансової системи, різноманітністю фінансових інструментів, взаємопроникненням зовнішньої та внутрішньої політик держави, збільшенням маси капіталів, крайня рухливість яких створює напружену ситуацію, високий ступінь концентрації фінансових ресурсів як на макроекономічному рівні (бюджетні системи держав і міжнародних організацій), так і на глобальному рівні (міждержавна економічна інтеграція, включаючи її фінансову й валютну основи).
Так, у 2007 р. реальну загрозу фінансовій безпеці України становили: зростання інфляції, посилення монополізації іноземним капіталом банківського сектору економіки, зростання бюджетних видатків, посилення дисбалансу між зарплатою та продуктивністю праці, тісна прив’язка національної валюти до долара США1.
Протягом 2008 р. стабільності фінансової безпеки України загрожували: нестабільність на валютному ринку, зростання інфляції, зростання валового зовнішнього боргу, зменшення офіційних резервів НБУ, зниження ресурсів банків, збільшення частки проблемних кредитів, гальмування розвитку фондового ринку, погіршання суверенного рейтингу України та її банків, зниження ефективності використання капіталу банківської системи2.
З огляду на наявність такої великої кількості загроз фінансової безпеки важливо їх ідентифікувати та вчасно нейтралізувати. Для цього необхідно дотримуватись наступних принципів:
1. сегментації, відповідно до якого загрози ідентифікуються в межах відповідного сектору фінансового ринку;
2. суттєвості, тобто реагувати на ті загрози, що становлять об’єктивну небезпеку для одного або кількох елементів фінансової безпеки України (ефективності, незалежності або конкурентоспроможності);
3. об’єктивності - передбачає обґрунтування наявності загрози за допомогою статистичних показників, опису чинних процедур управління або нагляду, або зазначенням відсутності такої процедури;
4. повноти - вимагає ідентифікацію загрози з точки зору усіх можливих негативних її наслідків;
5. динаміки, відповідно до якого при ідентифікації загрози мають бути враховані наявні її тенденції.
Мінімізація загроз та забезпечення інтересів фінансової безпеки країни здійснюється виключно на державному рівні з обов’язковим дотриманням розподілу повноважень щодо визначення фінансової політики та здійснення нагляду за її виконанням. Причому визначення фінансової політики, її пріоритетів та інтересів України у фінансовій галузі є функціональними обов’язками Президента та Верховної ради України. Нагляд здійснюють державні установи та комітети відповідно до своїх повноважень.
Основними принципами мінімізації загроз та забезпечення інтересів фінансової безпеки є3:
1. формалізація загроз та інтересів;
2. наявність системи статистичних показників, які характеризують рівень загроз або рівень досягнення інтересів;
3. моніторинг кількісних характеристик загроз та інтересів фінансовій безпеці;
4. авторизація заходів щодо мінімізації загроз та забезпечення інтересів.
Таким чином, необхідно на державному рівні здійснювати постійне відстеження і визначення основних загроз фінансовій безпеці. Адже, це дозволяє підтримувати її на належному рівні та своєчасно розробляти й реалізовувати практичні заходи щодо зниження негативного впливу загроз чи їх повної нейтралізації.